Ухвала

від 10.09.2024 по справі 910/18422/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВА УХВАЛА

м. Київ

10.09.2024Справа №910/18422/23

За заявоюОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б"пророзподіл судових витрату справі№910/18422/22за позовомОСОБА_1 доОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСиббуд" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "КВВ Строй"провизнання недійсними протоколів загальних зборів

Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники учасників справи: від позивача:не з`явивсявід відповідача:Донець С.О.від третьої особи-1:не з`явивсявід третьої особи-2:не з`явився

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/18422/23 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСиббуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "КВВ Строй", про визнання недійсними протоколів загальних зборів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

29.05.2024 через систему "Електронний суд" Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" надійшла заява про розподіл судових витрат, в якому заявник просить суд вирішити питання розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 розгляд заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" про розподіл судових витрат призначено у судовому засіданні на 13.06.2024.

12.06.2024 через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшли заперечення щодо заяви відповідача про розподіл судових витрат, в яких вона зазначає, що не отримувала ухвалу про призначення засідання 28.05.2024 і не могла прийняти участь в засіданні, а отже причини такої неявки не є необґрунтованими діями в розумінні ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України. Крім того позивач зазначає, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правову допомогу є істотно завищеним.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 відкладено судове засідання на 27.06.2024.

В судове засідання 27.06.2024 представники учасників справи не з`явилися у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 відкладено підготовче засідання на 09.07.2024.

З огляду на те, що ОСОБА_1 оскаржується ухвала суду від 28.05.2024 та судом апеляційної інстанції витребувано матеріали справи №910/18422/23, протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 відкладено розгляд заяви про розподіл судових витрат до повернення матеріалів справи №910/18422/23 з Північного апеляційного господарського суду після розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 у справі №910/18422/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/18422/23 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/18422/23 залишено без змін. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладено на апелянта. Матеріали справи №910/18422/23 вирішено повернути до Господарського суду м. Києва.

12.08.2024 матеріали справи №910/18422/23 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 призначено судове засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат у справі №910/18422/23 на 10.09.2024.

В судове засідання 10.09.2024 з`явився представник відповідача, який просив подану ним заяву задовольнити та покласти понесені витрат на оплату професійної правничої допомоги на позивача.

Позивач та треті особи явку своїх представників в судове засідання 10.09.2024 не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча судом було вжито необхідні заходи для їх належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання.

За змістом частини 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, з огляду на приписи ч. 3 ст. 221, ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неявка представників позивача та третіх осіб не є перешкодою для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України уразі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/18422/23, якою позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" про визнання недійсними протоколів загальних зборів, залишено без розгляду, судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" під час розгляду даної справи, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне постановити додаткову ухвалу.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України уразі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

В запереченнях проти заяви відповідача про розподіл судових витрат позивач вказує на те, що його дії не були необґрунтованими, а отже у відповідача відсутнє право заявити вимогу про компенсацію здійснених відповідачем витрат.

Однак, суд відзначає, що де-факто при залишенні позову без розгляду та в подальшому вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не вирішується спір по суті, що нівелює можливість визначення з чиєї вини виник спір за відповідним позовом, тому судом не здійснюється оцінка наявності чи відсутності неправомірних дій учасників такої справи, а виключно аналізується процесуальна поведінка учасників судового процесу та вирішується чи залишений був позов без розгляду внаслідок реалізації позивачем свого суб`єктивного права.

Досліджуючи в такому випадку обґрунтованість чи необґрунтованість дій позивача суд розмежовує їх таким чином, що необґрунтованість не означає незаконність, адже такі дії останнього є законним правом, тобто позивачем абсолютно законно у визначеному ст.ст. 42, 226 Господарського процесуального кодексу України порядку було ініційовано питання залишення його позову без розгляду, адже інакше, суд би не мав правових підстав для прийняття відповідної заяви і її задоволення.

Проте, в такому випадку обґрунтованість означає саме реалізацію позивачем своїх суб`єктивних прав, які не залежать від поведінки відповідача, і які по суті призвели до відповідного результату - залишення позову без розгляду.

В аспекті наведеного є неприпустимою, на думку суду, правова ситуація, за якої учасники справи понесли витрати, пов`язані з розглядом справи, які по своїй суті є збитками суб`єкта господарювання, правовою особливістю яких є те, що вони можуть бути відшкодовані виключно через процесуальний порядок розподілу судових витрат в межах відповідного судового спору, однак відсутній був би правовий механізм їх відшкодування (розподілу), що є нонсенсом в правовій державі.

Тому, вирішуючи таке питання відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу після залишення позову без розгляду за заявою позивача, суд вважає за доцільне виходити з сукупності наступного.

По-перше, для суду є незрозумілим ствердження про те, що під критеріями оцінки необґрунтованості дій позивача не можна розуміти реалізацію ним своїх процесуальних прав, адже жодні інші дії окрім як реалізація позивачем свого суб`єктивного процесуального права на заявлення про залишення позову без розгляду не могли бути правовою підставою для залишення судом позову без розгляду з підстави, визначеної п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (тобто протиправні дії не могли б бути наслідком застосування такої норми).

По-друге, сама по собі наявність ознак зловживання позивачем своїми правами в розумінні положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не могла б бути правовою підставою для залишення його позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 цього Кодексу, адже в такому випадку він би підлягав залишенню без розгляду саме згідно ч. 3 ст. 43 такого Кодексу (тобто оцінка дій позивача на предмет наявності в них ознак зловживання своїми права може бути здійснення виключно до залишення позову без розгляду у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, однак жодним чином не після застосування такої норми, що має своїм наслідком встановлення презумпції правомірності реалізації позивачем своїх суб`єктивних прав).

По-третє, залишення позову без розгляду з підстави, встановленої п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, можливе виключно до початку розгляду справи по суті та за наслідком диспозитивної реалізації позивачем своїх прав як на подачу позову, так і на послідуюче волевиявлення про залишення його без розгляду, що унеможливлює здійснення оцінки судом відповідної подачі позову на предмет недобросовісності дій позивача чи необґрунтованості такого позову.

Більш того, чинне господарське процесуальне законодавство України не обтяжує позивача обов`язком обґрунтування своїх дій при заявленні про залишення позову без розгляду в порядку, визначеному п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

По-четверте, на переконання суду, оцінка необґрунтованості дій позивача в розумінні положень ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України через призму застосування такого елементу принципу змагальності як те, що кожен повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (в контексті покладення обов`язку на відповідача доведення необґрунтованості дій позивача) може мати місце виключно у випадку, коли закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду перебувало в полі правової волі відповідача, а в іншому ж випадку слід застосовувати такий елемент змагальності як те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто за встановлених в п.п. 1-5, 8-10 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України правових підстав для залишення позову без розгляду їх настання не залежить від волі чи дій відповідача, а є виключно наслідками реалізації чи не реалізації позивачем своїх процесуальних прав та виконання чи невиконання процесуальних обов`язків, а тому є абсурдним покладення на відповідача обов`язку доведення, що вчинення чи утримання позивачем від вчинення тих чи інших дій, реалізація чи не реалізація ним своїх прав, які призвели до настання визначених у вказаних положеннях правових наслідків є необґрунтованими.

В аспекті правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.06.2022 у справі №357/380/20, яка хоч і стосується дещо іншого випадку (розподілу судових витрат за наслідками закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою апелянта від апеляційної скарги) і сформульована в межах іншого судочинства (цивільного), однак за своєю суттю є близькою до вирішення спірного питання і стосуються застосування аналогічних за своїм змістом норм процесуального права, суд дійшов висновку, що ситуація, за якої є неможливим оцінка та фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях позивача, що зумовили залишення позову без розгляду, не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист в рамках ініційованого позивачем судового спору.

За наведених обставин, на думку суду, в даному випадку (залишення позову без розгляду з підстави, встановленої п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України) не потрібна така ознака як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець в такому випадку чітко визначив інший термін - "необґрунтованість", який є відмінним від наведених, а заявляючи про залишення позову без розгляду з наведеної підстави позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням ним таких процесуальних дій, в т.ч. передбачених ч. 5 ст. 130 цього Кодексу.

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17, що Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №922/2017/17).

Наближеною до наведеного висновку є правова позиція, висловлена Верховним Судом в постанові від 15.09.2021 у справі №902/136/21, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що: "подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. При цьому, самим фактом звернення до суду із такою заявою позивач визнав передчасність пред`явлення позову до відповідача, а отже необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії. Отже, за встановлених у даній справі обставин відсутні підстави для висновку про порушення судом першої інстанції приписів частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат.".

Суд погоджується з такою правовою позицією та вважає за необхідне врахувати саме її в межах даної справи при вирішенні питання розподілу витрат в порядку ч. 5 ст. 230 Господарського процесуального кодексу України за наслідками залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 цього Кодексу.

Отже, по своїй суті залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України і є свідченням необґрунтованості дій позивача, який реалізуючи свої права на звернення з позовом до суду породив необхідність несення відповідачем витрат з метою організації свого захисту в межах відповідного судового провадження, однак в послідуючому фактична необхідність цього була нівельована знову ж таки за наслідками диспозитивної реалізації позивачем своїх прав щодо залишення позову без розгляду, на що за будь-яких обставин відповідач не міг вплинути.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком чого є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Оскільки суд ухвалює рішення про залишення позову без розгляду, а, отже, без прийняття рішення суду по суті спору, питання судових витрат має вирішуватися у контексті зазначених обставин.

У статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

За змістом частин п`ятої, шостої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129-130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Такі висновки викладені у додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі №910/7169/18.

Таким чином, в межах даної справи суд вбачає можливість покладення на позивача в порядку ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України обов`язку з компенсації понесених відповідачем витрат на оплату послуг правничої допомоги, однак лише за умови якщо такі витрати є обґрунтованими.

Отже, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" просить розподілити понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Разом із відзивом на позов Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у якому вказало, що очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 23 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" було надано Договір про надання правової допомоги №26/12-2023 від 26.12.2023 (надалі - Договір про надання правової допомоги), укладений між Адвокатським бюро "Донець С.О." (адвокатське бюро) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" (клієнт), п. 2.1.1 якого визначено, що адвокатське бюро, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в господарському суді всіх інстанцій в рамках господарської справи №910/18422/23 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" про визнання недійсними протоколів загальних зборів.

Відповідно до п. 4.2 Договору про надання правової допомоги сторони дійшли беззаперечної згоди, що для виконання доручення клієнта адвокатське бюро надає наступні послуги в рамках договору: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики; складання, оформлення і надсилання відзиву на позовну заяву; складання інших процесуальних документів, в т.ч. але не зокрема: пояснень, клопотань, подання зустрічного позову тощо; представництво клієнта в суді всіх інстанцій, в т.ч. і за допомогою відеоконференції.

Згідно з п. 4.4 Договору про надання правової допомоги сума винагороди адвокатського бюро за цим договором становить 11 500,00 грн та сплачується клієнтом наперед у відповідності до п. 4.3 договору. Сума винагороди є незмінною і не залежить від результату розгляду справи судом.

Пунктом 4.5 Договору про надання правової допомоги визначено, що у разі досягнення адвокатським бюро позитивного результату по справі, як то: відмова в задоволенні позовних вимог господарським судом, укладання сторонами мирової угоди в рамках порушеної справи; відмова позивача від заявлених позовних вимог або залишення позову без розгляду, клієнт зобов`язується сплатити адвокатському бюро гонорар успіху у розмірі 11 500,00 грн.

На підтвердження виконання зобов`язань за Договором про надання правової допомоги відповідачем надано Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) (проміжний) від 29.12.2023, платіжну інструкцію №266 від 31.12.2023 на суму 11 500,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У своїх запереченнях щодо заявлених відповідачем до стягнення судових витрат Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" зазначає, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-конструкторське підприємство "Індустріальні Машини" витрати на правничу допомогу є необґрунтованим та неспівмірними зі складністю даної справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд частково погоджується з доводами позивача та приходить до висновку про неспівмірність заявлених відповідачем витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також вважає, що розмір таких витрат є необґрунтованим з огляду на наступне.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 було встановлено, що дана справа та справа №910/10400/22 є пов`язаними, з огляду на те, що в останній вирішується питання встановлення наявності/відсутності підстав для визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" від 18.07.2021, що оформлені протоколом №18-07-21 від 07.08.2021, зокрема щодо встановлення фіксованого розміру внеску у ремонтний фонд у розмірі 2 000,00 грн за 1 м. кв., та пені за порушення оплати, що також є предметом спору у даній справі.

Тобто справа №910/18422/23 пов`язана із справою №910/10400/22 в частині зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсиббуд" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" від 18.07.2021, оформленого Протоколом №18-07-21 від 07.08.2021.

Постановою Верховного Суду від 02.05.2024 у справі №910/10400/22 касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі №910/10400/22, в частині часткового задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсиббуд" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" про визнання недійсними рішень Загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" від 18.07.2021, оформлених Протоколом №18-07-21 від 07.08.2021, скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 у справі №910/10400/22 у відповідній частині залишено в силі. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі №910/10400/22, в частині відмови у задоволенні первісного позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсиббуд" про стягнення 671 613,42 грн, з яких 503 640,00 грн заборгованості, 44 437,61 грн пені, 109 047,53 грн інфляційних втрат та 14 488,28 грн 3% річних - скасовано. Справу №910/10400/22 у відповідній частині направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

В справі №910/10400/22, інтереси Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" також представляв адвокат Донець С.О., а отже, враховуючи пов`язаність таких справ, суд виключає можливість затрати значного обсягу часу адвокатом з двадцятирічним досвідом роботи у сфері права на аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики; складання, оформлення і надсилання відзиву на позовну заяву; складання інших процесуальних документів у даній справі.

Крім того, в судовому засіданні 10.09.2024 представник відповідача повідомив, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 23 000,00 грн складають витрати в суді першої інстанції, а також в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

У відповідності до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Отже суд першої інстанції здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а судами, які уповноважені на ухвалення у справі додаткового рішення про здійснення розподілу судових витрат в суді апеляційної та касаційної інстанції, є Північний апеляційний господарський суд та Верховний Суд.

Таким чином заявлені відповідачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 23 000,00 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору у даній справі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність покладення на ОСОБА_1 витрат відповідача на оплату правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн, що є співмірними витратами на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт в межах даної справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверський тупик 7Б" (01042, м. Київ, Тверський тупик, буд. 7Б; ідентифікаційний код 43856014) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. Видати наказ.

2. Додаткова ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (10.09.2024) та у відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскарження протягом десяти днів з дня складення її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст додаткового рішення складено 25.09.2024.

Суддя Р.В. Бойко