Рішення

від 25.09.2024 по справі 910/8367/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2024Справа № 910/8367/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ФОРВАРДІНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Хауз 1991»

про стягнення 623 343, 64 грн

Суддя Я.А. Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Хауз 1991» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 623 343,64 грн, з яких: 539 679, 48 грн основний борг, 67 813, 82 грн пеня, 8 684, 10 грн інфляційні втрати та 7 166, 24 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 1, 4, 8, 9, 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст. 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193, 224 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором № 3010/23 про транспортно-експедиторське обслуговування від 30.10.2023, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/8367/24, справу визнано малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

31.07.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли виписка з банку про рух коштів між позивачем та відповідачем, а також письмове підтвердження, що ціна позову зменшилась на 40 000, 00 грн, у зв`язку з частковою оплатою відповідачем суми грошових коштів.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, місто Київ, вулиця Довнар-Запольського, будинок 16-А.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 09.07.2024 був повернутий до суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/8367/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2023 між позивачем (надалі - експедитор) та відповідачем (надалі - клієнт) укладено договір № 3010/23 про траспортно-експедиційне обслуговування (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (надалі - ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

Згідно з п. 1.3. договору під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача а також інша необхідна інформація, що стосується організації ТЕО. Заявка надається за 2 тижні до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення та у формі, що передбачена п. 1.4. цього договору.

Відповідно до цього договору клієнт зобов`язується своєчасно оплачувати послуги експедитора (п. 3.1.9. договору).

Пунктом 4.1.3. договору передбачено, що клієнт оплачує:

а) при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт - платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п.), протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту;

б) при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі експорт - платежі за послуги з перевезення вантажу морським транспортом і супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (завантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори, інше), протягом 1 (одного) банківського дня від дати виходу вантажу на борту судна з порту навантаження. Оригінал коносамента для отримання вантажу в порту призначення, видається тільки при оплаті клієнтом за рахунком експедитора в повному обсязі.

в) при перевезенні вантажу автомобільним та/або залізничним транспортом (при наземній доставці), оплата здійснюються клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку.

г) при перевезенні вантажу авіасполученням - платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (в т.ч. вантажно-розвантажувальні роботи, агентський, портові збори),шляхом 100% передоплати до моменту надання послуг, та не пізніше двох банківських днів з моменту виставлення видання експедитором рахунку.

д) по виставленому рахунку експедитора внутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, згідно з тарифами, офіційно встановленими портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів. При цьому експедитор залишає за собою право зобов`язати клієнта, шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги, пов`язані з тривалим перебуванням вантажу у порту/на терміналі, які перебувають у порту/терміналі понад безоплатного періоду зберігання вантажу (у контейнерах), встановленого згідно з умовами порту/терміналу/агента контейнерної лінії, у тому числі за послуги за зберігання вантажу (в т.ч. у контейнері) та штраф за понаднормативне використання контейнера (демередж) тощо, до моменту вивезення вантажу з порту/терміналу.

Відповідно до п. 4.1.5. договору, виконані послуги регламентуються актом виконаних робіт та рахунком експедитора.

Згідно з п. 5.3.4. договору, у випадку несвоєчасного здійснення клієнтом оплати по виставленим рахункам експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожний день та за весь час такого прострочення, до моменту повного погашення заборгованості.

Пунктом 5.3.5. договору сторони передбачили, що клієнт сплачує штраф за користування контейнерним обладнанням понад встановленого строку (демерредж), відповідно до умов, встановлених судноплавальною лінією (її агента).

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання обома сторонами до кінця календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до кінця року, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (п. 7.1. договору).

Так, на виконання умов договору за період з грудня 2023 року по січень 2024 року, позивачем надано відповідачу послуги з організації перевезення вантажів на загальну суму 848 235, 17 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 9730 від 06.12.2023 на суму 73 650, 84 грн, № 9729 від 06.12.2023 на суму 165 079, 46 грн, № 730 від 01.01.2024 на суму 44 825, 73 грн, № 731 від 01.01.2024 на суму 243 032, 84 грн, № 983 від 12.01.2024 на суму 58 678, 44 грн, № 984 від 12.01.2024 на суму 165 099, 00 грн, № 732 від 16.01.2024 на суму 75 114, 04 грн, № 985 від 17.01.2024 на суму 22 754, 82 грн.

Вказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.

Також позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 848 235, 17 грн, а саме: № 8872 від 17.11.2023 на суму 73 650, 84 грн, № 9363 від 29.11.2023 на суму 165 079, 46 грн, № 10011 від 11.12.2023 на суму 44 825, 73 грн, № 10268 від 15.12.2023 на суму 243 032, 84 грн, № 10403 від 18.12.2023 на суму 58 678, 44 грн, № 10804 від 26.12.2023 на суму 165 099, 00 грн, № 545 від 16.01.2024 на суму 75 114, 04 грн, № 612 від 17.01.2024 на суму 22 754, 82 грн.

У свою чергу, відповідачем за період з листопада 2023 року по березень 2024 року було частково оплачено отримані послуги в загальному розмірі 308 555, 69 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 1302 від 22.11.2023 на суму 73 650, 00 грн (а.с. 17) за рахунком № 8872 від 17.11.2023; № 1327 від 19.12.2023 на суму 151 079, 46 грн (а.с. 21), № 1328 від 20.12.2023 на суму 14 000, 00 грн (а.с. 22) за рахунком № 9363 від 29.11.2023; № 1326 від 19.12.2023 на суму 44 825, 73 грн (а.с. 25) за рахунком № 10011 від 11.12.2023; № 1354 від 12.02.2024 на суму 10 000, 20 грн (а.с. 31), № 1360 від 14.02.2024 на суму 10 000, 20 грн, № 1383 від 5 000,10 грн (а.с. 33).

Отже, несплаченими залишились послуги на суму 539 679, 48 грн (0, 84 грн (за рахунком № 8872 від 17.11.2023) + 243 032, 84 грн (за рахунком № 10268 від 15.12.2023) + 33 677, 94 грн (№ 10403 від 18.12.2023) + 165 099, 00 грн (за рахунком № 10804 від 26.12.2023) + 75 114, 04 грн (за рахунком № 545 від 16.01.2024) + 22 754, 82 грн (за рахунком № 612 від 17.01.2024).

29.05.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією № 27/05/24 від 27.05.2024, в якій просив протягом протягом 3 банківських днів перерахувати суму боргу за договором у розмірі 539 679, 48 грн, що підтверджується накладною АТ «Укрпошта»№ 7904103118206, фіскальним чеком та описом вкладення в цінний лист від 29.05.2024.

Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 539 679, 48 грн основного боргу, 67 813, 82 грн пені, 8 684, 10 грн інфляційних втрат та 7 166, 24 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши положення, укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що зазначений договір - є договором транспортного експедирування, отже, до правовідносин щодо його виконання підлягають застосуванню норми Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Стаття 929 Цивільного кодексу України визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Стаття 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» містить визначення понять наступних термінів:

- транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

- транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

- експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

- клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

- перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

- учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, внутрішнього водного та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів:

- забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України;

- фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів;

- здійснюють роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

- ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об`єктів;

- організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

- організовують експертизу вантажів;

- здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

- надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження;

- забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників;

- здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності;

- забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

- забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

- здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

- оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

- надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством;

- надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Як убачається з наявних у матеріалах справи документів, на підставі договору, позивачем були надані, а відповідачем прийняті експедиторські послуги з організації перевезення вантажу на загальну суму 848 235, 17 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 9730 від 06.12.2023, № 9729 від 06.12.2023, № 730 від 01.01.2024, № 731 від 01.01.2024, № 983 від 12.01.2024, № 984 від 12.01.2024, № 732 від 16.01.2024, № 985 від 17.01.2024, які підписані та скріплені печаткою з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частиною 2 статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» визначено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, п. 4.1.3. договору передбачено, що клієнт оплачує:

а) при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт - платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п.), протягом трьох (3) банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту;

б) при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі експорт - платежі за послуги з перевезення вантажу морським транспортом і супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (завантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори, інше), протягом 1 (одного) банківського дня від дати виходу вантажу на борту судна з порту навантаження. Оригінал коносамента для отримання вантажу в порту призначення, видається тільки при оплаті клієнтом за рахунком експедитора в повному обсязі.

в) при перевезенні вантажу автомобільним та/або залізничним транспортом (при наземній доставці), оплата здійснюються клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку.

г) при перевезенні вантажу авіасполученням - платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (в т.ч. вантажно-розвантажувальні роботи, агентський, портові збори),шляхом 100% передоплати до моменту надання послуг, та не пізніше двох банківських днів з моменту виставлення видання експедитором рахунку.

д) по виставленому рахунку експедитора внутрішньопортове зберігання вантажу, використання інфраструктури порту, згідно з тарифами, офіційно встановленими портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів. При цьому експедитор залишає за собою право зобов`язати клієнта, шляхом виставлення рахунку, здійснити передоплату за послуги, пов`язані з тривалим перебуванням вантажу у порту/на терміналі, які перебувають у порту/терміналі понад безоплатного періоду зберігання вантажу (у контейнерах), встановленого згідно з умовами порту/терміналу/агента контейнерної лінії, у тому числі за послуги за зберігання вантажу (в т.ч. у контейнері) та штраф за понаднормативне використання контейнера (демередж) тощо, до моменту вивезення вантажу з порту/терміналу.

З урахуванням викладеного вище, у відповідності до приписів п. 4.1.3. договору відповідач повинен був сплатити надані послуги наступним чином:

- за рахунком № 8872 від 17.11.2023 на суму 73 650, 84 грн до 22.11.2023 включно;

- за рахунком № 10268 від 15.12.2023 на суму 243 032, 84 грн до 20.12.2023 включно;

- за рахунком № 10403 від 18.12.2023 на суму 58 678, 44 грн до 21.12.2023 включно;

- за рахунком № 10804 від 26.12.2023 на суму 165 099, 00 грн до 29.12.2023 включно;

- за рахунком № 545 від 16.01.2024 на суму 75 114, 04 грн до 19.01.2024 включно;

- за рахунком № 612 від 17.01.2024 на суму 22 754, 82 грн до 22.01.2024 включно.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу транспортно-експедиторські послуги згідно умов договору, а відповідач у порушення умов договору в обумовлений строк оплатив надані послуги частково в сумі 308 555, 69 грн, а тому має перед позивачем заборгованість з оплати послуг у сумі 539 679, 48 грн (848 235, 17 грн (загальна вартість послуг) - 308 555, 69 грн (сплачено відповідачем).

Одночасно, судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження в даній справі (04.07.2024) відповідачем було частково сплачено суму грошових коштів у загальному розмірі 40 000, 00 грн, що підтверджується випискою з банку АТ «Райффайзен Банк» про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 30.10.2023 по 07.08.2024 (а.с. 75).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, враховуючи, що предмет спору (стягнення суми основного боргу в розмірі 40 000, 00 грн основного боргу) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження в справі № 910/8367/24 в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 40 000, 00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тобто в зв`язку з відсутністю предмета спору.

Доказів оплати суми заборгованості в розмірі 499 679, 48 грн матеріали справи не містять та відповідачем у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, таких доказів суду не надано.

Отже, приймаючи до уваги, що сума заборгованості за надані послуги в розмірі 499 679, 48 грн станом на день прийняття рішення відповідачем не сплачена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання/отримання послуг документально підтверджено матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 499 679, 48 грн (539 679, 48 грн - 40 000, 00 грн) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 67 813, 82 грн пені за загальний період з 22.01.2024 по 01.07.2024.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Згідно з п. 5.3.4. договору, у випадку несвоєчасного здійснення клієнтом оплати по виставленим рахункам експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожний день та за весь час такого прострочення, до моменту повного погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 67 813, 82 грн за загальний період з 22.01.2024 по 01.07.2024, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано приписів ст. 253 Цивільного кодексу України (щодо того, що перебіг строку починається з наступного дня від настання певної дати/події), а тому судом здійснено власний розрахунок пені за несвоєчасну сплату грошових коштів, при цьому, обмежуючись періодами, визначеними позивачем, а саме наступним чином:

РахунокСума боргу (грн)Період нарахуванняПеня (грн)№ 8872 від 17.11.20230, 84 грн22.01.2024 - 22.05.20240, 08№ 10268 від 15.12.2023243 032, 84 грн22.01.2024 - 20.06.202428 639, 36№ 10403 від 18.12.202333 677, 94 грн22.01.2024 - 21.06.20243 992, 58№ 10804 від 26.12.2023165 099, 00 грн22.01.2024 - 29.06.202420 511, 07№ 545 від 16.01.202475 114, 04 грн22.01.2024 - 01.07.20249 438, 51№ 612 від 17.01.202422 754, 82 грн23.01.2024 - 01.07.20242 840, 62Всього: 65 422, 22Отже, за розрахунком суду розмір пені за загальний період з 22.01.2024 по 01.07.2024 складає 65 422, 22 грн, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7 166, 24 грн за загальний період з 22.01.2024 по 01.07.2024 та інфляційні втрати в розмірі 8 684, 10 грн за загальний період з лютого 2024 року по травень 2024 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у розмірі 7 166, 24 грн за загальний період з 22.01.2024 по 01.07.2024, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано приписів ст. 253 Цивільного кодексу України (щодо того, що перебіг строку починається з наступного дня від настання певної дати/події) стосовно рахунку на оплату № 612 від 17.01.2024, оскільки останнім днем оплати рахунку є саме 22.01.2024, а тому нарахування 3 % річних слід здійснювати з 23.01.2024 за вказаним рахунком, а не з 22.01.2024, як визначено позивачем, у зв`язку з чим, судом здійснено власний розрахунок 3 % річних, при цьому, обмежуючись періодами, визначеними позивачем, а саме наступним чином:

РахунокСума боргу (грн)Період нарахування3 % річних (грн)№ 8872 від 17.11.20230, 84 грн22.01.2024 - 01.07.20240, 01№ 10268 від 15.12.2023243 032, 84 грн 3 227, 16№ 10403 від 18.12.202333 677, 94 грн 447, 20№ 10804 від 26.12.2023165 099, 00 грн 2 192, 30№ 545 від 16.01.202475 114, 04 грн 997, 42№ 612 від 17.01.202422 754, 82 грн23.01.2024 - 01.07.2024300, 29Всього: 7 164, 38Отже, за розрахунком суду розмір 3 % річних за загальний період з 22.01.2024 по 01.07.2024 складає 7 164, 38 грн, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем у розмірі 8 684, 10 грн за загальний період з лютого 2024 року по травень 2024 року, судом визнано його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, суд прийшов до висновку про закриття провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 40 000, 00 грн та про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 499 679, 48 грн основного боргу, 65 422, 22 грн пені, 8 684, 10 грн інфляційних втрат та 7 164, 38 грн 3% річних.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також враховуючи, що судом закривається провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 40 000, 00 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині позивач має право на повернення судового збору в розмірі 600, 00 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З урахуванням наведених приписів Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір», у разі закриття провадження в справі в зв`язку із відсутністю предмету спору, сплачений за подання даного позову судовий збір підлягає поверненню позивачу.

Позивачем клопотання про повернення з Державного бюджету сплаченої суми судового збору за подання цього позову не заявлялось, а тому в суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.

Суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним клопотанням у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Хауз 1991» суми основного боргу в розмірі 40 000, 00 грн.

2. У іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Хауз 1991» (04050, місто Київ, вулиця Довнар-Запольського, будинок 16-А, ідентифікаційний код 38688056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» (79041, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 160, ідентифікаційний код 41130012) 499 679 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн 48 коп. основного боргу, 65 422 (шістдесят п`ять тисяч чотириста двадцять дві) грн 22 коп. пені, 8 684 (вісім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 10 коп. інфляційних втрат, 7 164 (сім тисяч сто шістдесят чотири) грн 38 коп. 3% річних та 8 714 (вісім тисяч сімсот чотирнадцять) грн 25 коп. судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань