Ухвала

від 23.09.2024 по справі 915/137/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

23 вересня 2024 року Справа № 915/137/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Артьомова І.І.

в ході підготовчого засідання в режимі відеоконференції, у справі

за позовом: керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області (код ЄДРПОУ 02910048, 56501, м. Вознесенськ, пров. Костенка, 2)

в інтересах держави в особі: Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 41168670, 54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 42-а)

до відповідача-1: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код ЄДРПОУ: 20915546, 55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, промзона).

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕлектроКомплект (код ЄДРПОУ 31946036, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/24)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:

Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 20992104, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83

про: визнання недійсним договору поставки товару як такого, що суперечить інтересам держави й суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони, та застосування наслідків недійсності,-

Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та Товариства з обмеженою відповідальністю ЕлектроКомплект з такими вимогами:

- визнати недійсним договір від 13.05.2017 № 53-123-01-17-03289 про постачання товару, укладений між Відокремленим підрозділом Південноукраїнська атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕлектроКомплект;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕлектроКомплект на користь філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 95 284,62 грн., а з філії Відокремлений підрозділ Південноукраїнська атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом одержані ним за рішенням суду 95 284,62 грн. стягнути в дохід держави;

- стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви.

Позовна заява обґрунтовується тим, що:

21.03.2017 відповідачем-1 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі товарів «ДК 021:2015:31530000-0 частини до світильників та освітлювального обладнання» (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2017-03-21-001227-b), з очікуваною вартість 134 372,50 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано трьома суб`єктами господарювання: ТОВ «ЕлектроКомплект», ТОВ «Промислова Компанія «Сфера» та ПП «Светолюкс Николаев».

Згідно з протоколом розгляду тендерних пропозицій від 21.04.2017 №221 по процедурі відкритих торгів на закупівлю товару - код CPV 31530000-0 по ДК 021:2015 частини до світильників та освітлювального обладнання переможцем торгів визнано ТОВ «ЕлектроКомплект» з остаточною ціною пропозиції 95 284,62 грн. з ПДВ.

За результатами проведених торгів між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП Південноукраїнська атомна електрична станція та ТОВ «ЕлектроКомплект» 13.05.2017 укладено договір поставки товару №53-123-01-17-03289 з ціною 95 284,62 грн. з ПДВ.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю від 10.07.2017 відповідачі взяті на себе зобов`язання виконали. ТОВ «ЕлектроКомплект» за поставлений товар сплачено 95 284,62 грн. з ПДВ.

У подальшому рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.07.2023 65/21-р/к у справі №1-26.206/52-2017 визнано, що ТОВ «ЕлектроКомплект» та ПП «Светолюкс Николаев» вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст.50, п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів «ДК 021:2015:31530000-0 (частини до світильників та освітлювального обладнання)» проведених ВП Південноукраїнська атомна електрична станція ДП «НАЕК «Енергоатом» за допомогою електронних закупівель «Prozorro» (оголошення UA-2017-03-21-001227-b).

Адміністративна колегія Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у вказаному рішенні, дійшла висновку, що ТОВ «ЕлектроКомплект» та ПП «Светолюкс Николаев» під час підготовки документації та участі у вказаних торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.

Договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасниками, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «ЕлектроКомплект» на підставі ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Порушення ТОВ «ЕлектроКомплект» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного ВП Південноукраїнська атомна електрична станція ДП «НАЕК «Енергоатом» тендера, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України Про публічні закупівлі, нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Прокуратура зазначає, що через вчинення ТОВ «ЕлектроКомплект» та ПП «Светолюкс Николаев» антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Тому дії ТОВ «ЕлектроКомплект» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Вказує, що у діях ТОВ «ЕлектроКомплект» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Щодо наслідків недійсності правочину, то прокуратура зазначає, що враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «ЕлектроКомплект», як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти в сумі 95 285,62 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру, ст. 202, 203, 215, 228 Цивільного Кодексу України.

Ухвалою суду від 14.02.2024 (суддя - Ткаченко О.В.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.03.2024.

Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України через систему Електронний суд надало пояснення щодо позову (вх.№2072/24 від 22.02.2024) (т.1 а.с.176 183).

Відповідач-1 через систему Електронний суд надав відзив (вх.№2437/24 від 01.03.2024) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову (т.1 а.с.184-202).

Ухвалою суду від 18.03.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено.

Прокурор через систему Електронний суд надав відповідь на відзив відповідача -1 (вх.№3202/24 від 18.03.2024) (т.1 а.с.227-237).

Ухвалою суду від 01.05.2024 повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання у справі відбудеться 23.05.2024.

Ухвалою суду від 23.05.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено.

Відповідач-1 через систему Електронний суд надав клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№6324/24 від 29.05.2024) в якому просить суд зупинити провадження у справі №915/137/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №918/1043/21 (т.2 а.с.9-28). В обґрунтування вказує, що у даній справі спірним є питання про застосування ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, на яку посилається прокурор в обґрунтування підстав позову.

Прокурор через систему Електронний суд надав заперечення на клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, в яких зазначає, що предмети у справі №915/137/24 та у справі №918/1043/21 не є тотожними, що свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №915/137/24 згідно з статтями 227, 228 ГПК України (т.2 а.с.29 39).

Відповідач 2 через систему Електронний суд надав відзив на позовну заяву (вх.№7239/24 від 18.06.2024) (т.2 а.с.40- 49).

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №73 від 18.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судових справи, які перебувають у провадженні судді Ткаченко О.В., підставою призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ є звільнення у відставку головуючого судді Ткаченко О.В. (підстава рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2024 №1766/0/15-24).

Ухвалою суду від 28.06.2024 справу №915/137/24 прийнято до свого провадження суддею Семенчук Н.О. Підготовче засідання призначено на 25.07.2024. Встановлено учасникам справи строк для надання заяв, клопотань, заперечень до 16.07.2024.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав заяву (вх.№8557/24 від 16.07.2024) (т.2 а.с.85 95) в якій зазначає, що підтримує викладені заперечення у відзиві на позовну заяву (вх.№7239/24 від 18.06.2024) та надає додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 25.07.2024 повідомлено учасників справи що підготовче засідання відбудеться 27.08.2024.

Ухвалою суду від 27.08.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, суд відповідності до ст.177 ГПК України продовжив строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 23.09.2024.

Прокурор через систему «Електронний суд» надав заперечення на відзив відповідача-2 (вх.№10551/24 від 04.09.2024) (т.2 а.с.139-154).

Представник відповідача-2 в підготовчому засіданні 23.09.2024 підтримує раніше подане клопотання про зупинення провадження у справі №915/137/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №918/1043/21.

Прокурор у підготовчому засіданні 23.09.2024 заперечує проти клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі, оскільки предмети спору у справі №915/137/24 та у справі №918/1043/21 не є тотожними, що свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та відповідача 2 дійшов висновку про зупинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину.

Підставою позову є обставини того, що договір, укладений за підсумками торгів, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасниками, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «ЕлектроКомплект» на підставі ст. 203, 215, 228 Цивільного Кодексу України. Щодо наслідків недійсності правочину, то враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «ЕлектроКомплект» як сторони оспорюваного договору, одержані ним 95 284,62 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави.

Ухвалою КГС ВС від 13.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі №918/1043/21 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Фірма "ДАН" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 та рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022.

Ухвалою КГС ВС від 13.06.2023 у справі №918/1043/21 вказану справу разом з касаційною скаргою Приватного підприємства "Фірма "ДАН" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 та рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 передано на розгляд Великої палати Верховного Суду.

Підставою для передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів КГС ВС вказує на наявність виключної правової проблеми у застосуванні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України з урахуванням статей 203, 216 цього Кодексу та статті 208 Господарського кодексу України, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також вказує на необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (частина третя статті 216 Цивільного кодексу України).

Касаційний господарський суд зазначив про те, що у справі №918/1043/21 існує виключна правова проблема, пов`язана із застосуванням ст.216 і ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України, які містять різні наслідки недійсності договору. Так, ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Водночас приписами ст. 228 Цивільного кодексу України визначено цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору.

Також, Колегія суддів у справі № 918/1043/21 вважає, що за буквального тлумачення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України такий критерій, як умисел у однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства (встановивши наявність умислу лише у Підприємства, суди у цій справі визнали Договір недійсним) має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності зазначеного правочину. Загальні правові наслідки недійсності договору визначені статтею 216 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Водночас частина третя статті 228 Цивільного кодексу України визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема: 1) при наявності умислу в обох сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

На переконання колегії суддів у справі № 918/1043/21, закріплення в частині третій статті 216 Цивільного кодексу України норми про те, що правові наслідки, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування, не може беззаперечно свідчити, що у випадку визнання договору недійсним з підстав невідповідності його інтересам держави і суспільства мають застосовуватись лише наслідки його недійсності, встановлені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, якщо у позові Позивач підставою для стягнення цих коштів зазначив саме частину першу статтю 216 Цивільного кодексу України, а не частину третю статті 228 цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів звернула увагу на частину першу статті 208 Господарського кодексу України, яка визначає наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також КГС ВС вказав на необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо можливості застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо можливості застосування односторонньої реституції замість двосторонньої у випадку визнання договору недійсним або якщо він є нікчемним, колегія суддів КГС ВС виходила з того, що у постанові Велика Палата Верховного Суду, дійшовши висновку про нікчемність відповідного договору, замість двосторонньої реституції, тобто приведення обох сторін у попередній стан, задовольнила вимогу про повернення спірних земельних ділянок до комунальної власності, обґрунтувавши своє рішення тим, що вимогу про повернення коштів, сплачених за спірним договором купівлі-продажу позивачеві, відповідач не заявив. На думку колегії суддів КГС ВС, як у справі №923/196/20, так і у цій справі, спірним є питання про застосування наслідків недійсності/нікчемності договору.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 року прийнято до розгляду справу №918/1043/21.

Наразі текст постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень не оприлюднено.

У відповідності до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Згідно ст.36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з приписами п.11 ч.1 ст.229 ГПК України у такому випадку провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи підстави подання позову, з огляду на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21, зокрема, щодо застосування ст.216 та ч.3 ст.228 ЦК України, може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у даній справі, з метою єдності судової практики, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №915/137/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №918/1043/21.

Суд зауважує, що зупинення провадження у даній справі є виправданим, так як зможе забезпечити ухвалення законного та справедливого рішення у справі з урахуванням результатів касаційного перегляду судових рішень у подібних правовідносинах у справі №918/1043/21 Великою Палатою Верховного Суду, а також забезпечити захист прав як позивача, так і відповідачів, буде дотримано принцип правової визначеності та справедливості.

Керуючись п.7) ч.1 ст.228, 229, ст.232, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 915/137/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 918/1043/21.

Ухвала суду, набирає законної сили у відповідності ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.256-259 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 25.09.2024.

Суддя Н.О. Семенчук