Рішення

від 24.09.2024 по справі 917/803/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 Справа № 917/803/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А. В., за участю представника позивача Єгорова О.С., представника відповідача Таран Р.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА АГРО ГРУПП", вул. Проценка, 23/4, м. Одеса, 65031

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКОЛИЦЯ", вул. Центральна, 65, с. Малі Будища, Полтавський район, Полтавська область, 38163

про стягнення 1 030 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА АГРО ГРУПП" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКОЛИЦЯ" про стягнення 1 030 000,00 грн штрафу внаслідок неналежного виконання умов договору № 22-03-01 від 22.03.2024 року (вх. № 862/24).

Ухвалою від 20.05.2024 року суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА АГРО ГРУПП" без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

21.05.2024 року до суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків до позовної заяви (вх. № 7093)

Ухвалою від 21.05.2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив відповідачу строки: для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 5 днів з дня отримання цієї ухвали; для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

27.05.2024 року до суду від відповідача надійшли заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (з додатками) (вх. № 7435).

Ухвалою від 28.05.2024 року суд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКОЛИЦЯ" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задовольнив, ухвалив розгляд справи № 917/803/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 27.06.2024 року на 11:00 год.

04.06.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача - Єгорова О. С. надійшла заява про його участь в судовому засіданні 27.06.2024 року по справі № 917/803/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №7935).

Ухвалою від 05.06.2024 року суд задовольнив заяву представника позивача - Єгорова О. С. про його участь в судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 27.06.2024 об 11:00 год. по справі № 917/803/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

06.06.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8032, арк. справи 90-114).

14.06.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 8422, арк. справи 116-119).

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 27.06.2024 року не відбулося. Ухвалою від 24.07.2024 року суд продовжив строки підготовчого провадження на 30 днів, призначив підготовче засідання на 06.08.2024 року на 11.30.

У зв`язку з ввімкненням 06.08.2024 автоматизованої системи централізованого оповіщення "повітряна тривога" у м. Полтава та Полтавській області підготовче засідання по даній справі не відбулося, а тому суд призначив підготовче засідання на 29.08.2024 року на 11.00.

В судовому засіданні 29.08.2024 року суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 24.09.2024 року на 09.00.

В судовому засіданні 24.09.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, представник відповідача проти позову заперечував.

За результатами розгляду справи в судовому засіданні 24.09.2024 року після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив коли буде виготовлено повне судове рішення, роз`яснив порядок та строки набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази суд встановив:

В обґрунтування позову ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТЕРРА АГРО ГРУПП» зазначило, що на підставі умов Договору поставки сільськогосподарської продукції№22-03-01 від 22.03.2024 року позивач здійснив оплату товару, однак всупереч укладеному Договору відповідач товар не поставив, а тому позивач нарахував та заявив до стягнення 1 030 000,00 грн штрафу.

Позивачем як докази на підтвердження своїх позовних вимог подано (копії): Договір поставки сільськогосподарської продукції№22-03-01 від 22.03.2024 року; Протокол №4 Позачергових зборів учасників ТОВ «ОКОЛИЦЯ» від 22.03.2024 року; Рахунок-фактура №СФ-0000006 від 27.03.2024 року; Платіжна інструкція №329 від 02.04.2024 року; Лист на завантаження від 03.04.2024 року разом з доказами направлення; Платіжна інструкція№748 від 03.04.2024року; Податкова накладна №5 від 02.04.2024 року; Електронне листування що підтверджує зазначені обставини (лист від 03.04.2024 о 15:36, лист 03.04.2024 о 15:48 та 04.04.2024 о 12:23); Електронний лист від 08.04.2024 року о 15:05 (запит на реєстрацію); Договір поставки №5038 від 26.03.2024 що укладений між Позивачем та ТОВ «ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС»; Ордер ВН1364455; Договір про надання правової допомоги від 01 грудня 2023 року з додатком.

Відповідач проти позову заперечував за мотивами відзиву, зокрема, з тих підстав, що:

-Покупець - Позивач по справі не поставив автомобілі для транспортування та не прибув на місце поставки - зерновий склад постачальника, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами та вбачається і з його обґрунтувань. На виконання Договору поставки, Постачальником було виконано всі його умови в тому числі підготовлено (завезено) до відвантаження обумовлену кількість зерна кукурудзи за вказаним в договорі місцем поставки.

- Станом на 22 березня 2024 року та впродовж квітня місяця, Постачальником були виконані в належний спосіб всі умови договору, (Товар поставлено за місцем поставки - зерновий склад Постачальника, в належній кількості та відповідної якості, що передбачена умовами договору).

-В зазначений період транспортні засоби для відвантаження товару в тому числі і ті про які повідомив Покупець, за місцем поставки не з`явились, про причини фактичної односторонньої відмови від виконання договору в належний спосіб Покупець Постачальника не повідомив.

-вважаючи свої права порушеними, Позивач, як Покупець, з незрозумілих причин відмовляється від жодних письмових урегулювань власних претензій, в досудовому порядку, що передбачені пн.6.1. Договору поставки.

До відзиву відповідач подав як докази: Витяг з реєстру юридичних осіб, Складську довідку, Звіт про реалізацію продукції сільського господарства, Бухгалтерську довідку, Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду.

Судом досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи.

У справі, що розглядається предметом доказування, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання встановлення наявності чи відсутності факту прострочення відповідача та застосування за таке прострочення штрафних санкцій, стягнення яких і є предметом даного позову.

Суд встановив, що 22 березня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТЕРРА АГРО ГРУПП» (позивач, покупець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОКОЛИЦЯ» (відповідач, постачальник) укладений договір поставки сільськогосподарської продукції №22-03-01 (Договір, арк. справи 7-8 )

При укладенні Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- п.1.1. Договору встановлює, що Постачальник (Відповідач) зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець (Позивач) - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження врожаю 2023 року, далі за текстом - Товар.

-Згідно п.1.2. Договору, ціна за одну тонну Товару складає 5150,00 грн. в т. ч. ПДВ.

-За умовами п.1.4. Договору, кількість Товару, що поставляється за договором: 1000 (одна тисяча) тон +/- 2% на вибір покупця;

-Відповідно до п.2.1. Договору, строк поставки Товару: з 22 березня 2024 року до 22 квітня 2024 року (включно). Товар може поставлятись окремими партіями. Мінімальний розмір партії Товару - одна транспортна одиниця.

-Оплата Товару Покупцем (Позивачем) здійснюється в наступному порядку (п. 4.1 Договору): 86% (вісімдесят шість відсотків) - від вартості Товару здійснюється шляхом перерахування Постачальнику (Відповідачу) передоплати; 14% (чотирнадцять відсотків) - протягом 3 (трьох) банківських днів, наступних за датою реєстрації податкових накладних на Товар відповідно до чинного Законодавства України.

Матеріалами справи підтверджується, що 27 березня 2024 року відповідач надіслав на електронну адресу представника позивача Рахунок-фактуру №СФ-0000006 на загальну суму 5 149 995,60 грн. (арк. справи 10) за 1000 тон Товару (Кукурудзи 3 класу).

Суд встановив, що позивач сплатив 4 517 540,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією №329 від 02.04.2024 року ( арк. справи 11).

03 квітня 2024 року позивач направив відповідачу на електронну пошту ( що зазначена в п.8.6.3. Договору) лист на завантаження з реєстром автотранспортних засобів для завантаження Товару відповідно до умов Договору (арк. справи 12).

Однак, всупереч умов Договору відповідач поставку не здійснив та в цей же день (03.04.2024 року) без пояснень повернув позивачу 4 517 540,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується платіжною інструкцією №748 від 03.04.2024 року та податковою накладною №5 від 02.04.2024 року (арк. справи 13-14).

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Спірні правовідносини між сторонами виникли в зв`язку з укладенням та виконанням договору поставки.

Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У ч.1 ст. 662 ЦК України вказано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У статті 664 ЦК України вказано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ст.631 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.7. Договору у разі односторонньої відмови Постачальника від поставки Товару Покупець має право вимагати оплатити штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості не поставленого Товару.

З урахуванням наведеного позивач правомірно нарахував та заявив до стягнення штраф у розмірі 1 030 000,00 грн.

Заперечення відповідача стосовно того, що ним на виконання Договору поставки було виконано всі його умови в тому числі підготовлено (завезено) до відвантаження обумовлену кількість зерна кукурудзи за вказаним в договорі місцем поставки та станом на 22 березня 2024 року та впродовж квітня місяця були виконані в належний спосіб всі умови договору, (Товар поставлено за місцем поставки - зерновий склад Постачальника, в належній кількості та відповідної якості, що передбачена умовами договору), жодними доказами не підтверджено.

Суд критично оцінює подані відповідачем довідки № 118 та № 127 (арк. справи 101, 105), які не є достовірними доказами, позаяк складені самим відповідачем і не підтверджують факту поставки товару позивачу.

Також відповідачем залишено без відповіді звернення позивача щодо поставки товару або зазначення причин повернення попередньої оплати без жодних пояснень щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором.

Відповідачем не подано доказів, які б підтверджували невиконання ним умов Договору щодо поставки товару з вини позивача (неподання останнім транспорту, звернень відповідача щодо цього тощо).

Відхиляючи посилання відповідача на право суду зменшити розмір штрафу суд зазначає наступне.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Таким чином, невиконання стороною прийнятих на себе зобов`язань має наслідком визначену відповідальність, яку сторони мали передбачити при укладенні Договору за загальними засадами справедливості, добросовісності, розумності, а тому наслідки невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором покладаються на нього.

У силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних (приватних) правовідносин, на принципах рівності сторін та свободи договору, а також з урахуванням обов`язкових вимог щодо такого виду договорів. Принцип свободи договору регламентує вільне волевиявлення сторін на вступ у правові відносини з контрагентами. У зв`язку із цим, суд як орган, що покликаний захищати права та свободи учасників цивільних правовідносин, не вправі втручатись у свободу договору, крім випадків, коли наявне порушення закону, зокрема, порушення прав та інтересів однієї із сторін договору.

У цій справі сторони встановили відповідальність не тільки для постачальника; вони домовилися також про те, що в разі порушення зобов`язання в частині строків оплати товару з покупця стягується пеня (п. 5.1 Договору). Отже, визначена договором відповідальність сторін за прострочення виконання своїх обов`язків за договором або за їх невиконання є пропорційною. Кожна сторона в момент підписання договору розуміла які матеріальні та/або трудові затрати вона має понести у зв`язку з виконанням договору, та яка відповідальність буде покладена на неї, якщо матиме місце неналежне виконання умов договору.

Як випливає з матеріалів справи, позивач свої обов`язки за договором виконав вчасно, відтак - позивач мав правомірні сподівання на вчасну поставку товару та планував подальше розпорядження ним у власних інтересах.

Відповідач вказував, що найбільше за час великої війни в Україні закрилося аграрних підприємств 1261 компанія за період із 2022 року по перший квартал 2024 року включно. Як і більшості сільськогосподарських виробників України, Підприємству ТОВ «Околиця» реалізація виробленої продукції, здійснюється лише за крайньої необхідності.

Наведене не є підставою для зменшення розміру штрафу. Суд враховує, що Договір між сторонами укладено 22.03.2024., тобто вже після введення воєнного стану в України, отже ці обставини були відомі відповідачу при підписанні Договору.

Крім того, ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик - є однією із ознак підприємництва (згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того, принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у відповідача із виконанням спірного договору охоплюються його (відповідача) підприємницьким ризиком. Тому, у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача на позивача, шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обов`язків за договором.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню.

У суду відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором.

Жодних поважних причин невиконання взятих на себе зобов`язань відповідач не вказав.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення судових витрат на оплату правничої допомоги, суд враховує наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем надано суду копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВН №1364455 від 13.05.2024 року, договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 року, додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 07.04.2024 року.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА АГРО ГРУПП" (клієнт) та Єгоров О. С. (повірений) уклали договір про надання правової допомоги (далі договір, а. с. 21), відповідно до умов якого клієнт доручає, а повірений приймає на себе зобов`язання надати клієнту необхідну правову (юридичну) допомогу та представництво його інтересів за всіма необхідними питань у всіх державних органах України, підприємствах, організаціях та установах, в тому числі в органах Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, прокуратури України, у всіх судових установах, використовувати передбачені законом засоби, способи і методи захисту з метою, в тому числі, для з`ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом`якшують чи виключають відповідальність клієнта, а клієнт зобов`язується виплатити повіреному гонорар та надання юридичних послуг захисника.

Також, умовами договору передбачено, оплата послуг повіреною здійснюється клієнтом за взаємною згодою відповідно до додаткової угоди № 1, яка є частиною цього договору та діє з моменту підписання цього договору.

Згідно з додатком №1 до договору про надання правової допомоги від 07.04.2024 року (далі - додаток №1, а. с. 22), сторони склали даний акт про те, що відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 року адвокатом мають бути надані, а клієнтом прийняті наступні роботи та послуги, за наступною ціною:

- збір та аналіз доказів для підготовки позовної заяви про стягнення з ТОВ «ОКОЛИЦЯ», грошових коштів (штрафу) за невиконання договору поставки - 30 000,00 грн (15 год.);

- пошук та аналіз практики Верховного Суду, щодо застосування норм права з аналогічних (подібних) правовідносин для формування правової позиції - 20 000,00 грн (10 год.);

- надання правової інформації та роз`яснень клієнту з приводу правової позиції щодо стягнення з ТОВ «ОКОЛИЦЯ», грошових коштів (штрафу) за невиконання договору поставки - 6 000,00 грн (3 год.);

- підготовка позовної заяви про стягнення ТОВ «ОКОЛИЦЯ», грошових коштів (штрафу) за невиконання договору поставки - 20 000,00 грн (10 год.);

- підготовка відповіді на відзив у справі між ТОВ «ОКОЛИЦЯ» та ТОВ «ТЕРРА АГРО ГРУПП» та усіх додатків до неї - 20 000,00 грн (10 год.);

- представництво адвокатом інтересів клієнта у судовому засіданні в режимі відеоконференції (за 1 засідання) - 5000,00 грн;

- підготовка інших процесуальних документів (не по суті справи) - 5 000,00 грн;

- завантаження процесуальних документів до системи «Електронний суд» (за один документ) - 1 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачу у справі надав адвокат Єгоров О. С. на підставі договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 року та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВН №1364455 від 13.05.2024 року.

Як вбачається із матеріалів справи, невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем стали підставою для звернення до суду із позовною заявою і понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні 24.09.2024 року загальний розмір судових втрат складає 107 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу адвоката.

У постанові Верховного Суду від 02.02.2024 року по справі 910/9714/22 зазначено:

"6.42. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

6.43. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

6.44. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині."

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, у додатковій постанові Верховного Суду від 15.11.2022 у справі № 873/29/22 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова від 16.11.2022 у справі №916/2016/21 тощо).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, враховуючи характер спору по даній справі, ступінь її складності, незначний обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає завищеним розмір таких витрат.

Так, позовна заява міститься всього лише на 5-х аркушах (10-и сторінках), обсяг доданих до позову матеріалів теж незначний, що не вимагало значних затрат часу, тому розмір 20 000,00 грн на підготовку позовної заяви об`єктивно є завищеним.

Крім того, суд зазначає, що такі послуги, як: збір та аналіз доказів для підготовки позовної заяви про стягнення з ТОВ «ОКОЛИЦЯ», грошових коштів (штрафу) за невиконання договору поставки; пошук та аналіз практики Верховного Суду, щодо застосування норм права з аналогічних (подібних) правовідносин для формування правової позиції - охоплюються поняттям підготовка позовної заяви.

Відносно такої послуги, як підготовка інших процесуальних документів (не по суті справи) суд зазначає, що вона не підлягає відшкодування, оскільки не стосується розгляду справи 917/803/24, як сам зазначає позивач.

Також, така послуга, як завантаження процесуальних документів до системи «Електронний суд» не є професійною правничою допомогою в розумінні норм процесуального права, оскільки такі дії не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно, не підлягають відшкодуванню.

Отже, суд зазначає, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює вказані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).

Отже, заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, на думку суду, не узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності, необхідності та співмірності відповідних витрат.

Зазначене є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.

Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у cправі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

На думку суду (з огляду на викладене, вивчивши надані сторонами документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру) вимога ТОВ "ТЕРРА АГРО ГРУПП" про стягнення на його користь з відповідача витрат на професійну правничу допомогу по справі №917/803/24 підлягає частковому задоволенню в розмірі 30 000,00 грн.

Враховуючи приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на відповідача у повному обсязі.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже розмір судового збору за подання позову майнового характеру (ціна позову 1 030 000,00 грн) відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" складає 12 360,00 грн.

Платіжною інструкцією №401 від 13.05.2024 року на суму 15 450,00 грн позивачем було підтверджено оплату судового збору за подання позовної заяви (а. с. 6).

Випискою від 13.05.2024 року підтверджено зарахування судового збору у розмірі 15 450,00 грн до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 27).

Отже, позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом (на 3 090,00 грн).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОКОЛИЦЯ» (вул. Центральна, 65, с. Малі Будища, Полтавський район, Полтавська область, 38163, Код ЄДРПОУ 32471956) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТЕРРА АГРО ГРУПП» ( вул. Проценка, 23/4, м. Одеса, 65031, Код ЄДРПОУ 45032561) 1030000 грн. штрафу, 12 360 грн. судового збору та 30 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 26.09.2024 року

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимощенко О.М.