Рішення

від 24.09.2024 по справі 920/125/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.2024м. СумиСправа № 920/125/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/125/24

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ВУДПРОМ -

АЛЬЯНС (вул. Желткова, буд. 33, смт. Воздвиженське, Шосткинський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 44276789)

за участю третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_2 (

АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2. ОСОБА_3 (

АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 );

3. ОСОБА_4 (

АДРЕСА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 )

про визнання трудових відносин припиненими,

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

від третіх осіб: не прибули,

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 08.02.2024 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить суд припинити з 22 вересня 2023 року трудовий договір, укладений на невизначений строк між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) і Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія ВУДПРОМ- АЛЬЯНС (код ЄДРПОУ 44276789, місцезнаходження: 41242, Сумська область, Шосткинський район, смт Воздвиженське, вул. Желткова, буд. 33).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/125/24; призначено підготовче засідання у справі на 14.03.2024, 10:00.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.02.2024, направлена на адреси третіх осіб, зазначені позивачем у позовній заяві, повернута відділенням поштового зв`язку з зазначенням причин повернення адресат відсутній за вказаною адресою.

Позивач в судовому засіданні 14.03.2024, зазначила що фактичне місцезнаходження третіх осіб їй не відомі, спілкування з ними та з працівниками відповідача нею не здійснюється.

Ухвалою суду від 14.03.2024 провадження у справі № 920/125/24 зупинено до отримання відповіді компетентного органу про місце реєстрації та місце перебування третіх осіб:

1. ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

2. ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

3. ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 )

20.03.2024 від Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради до суду надішла відповідь на запит, відповідно до якої зазначено, що згідно реєстру територіальної громади міста Чернігова, місце проживання ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зареєстровано у місті Чернігові за адресою: АДРЕСА_5 .

09.04.2024 від Відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради до суду надішла відповідь на запит, відповідно до якої зазначено, що згідно реєстру територіальної громади міста Харкова, місце проживання ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстровано у місті Харкові за адресою: АДРЕСА_6

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 552551 від 19.04.2024, місцем реєстрації ОСОБА_4 (25.01.1972) є: АДРЕСА_7 .

Ухвалою суду від 23.04.2024 поновлено провадження у справі № 920/125/24.

Ухвалою суду від 23.04.2024 залишено позовну заяву без руху, зазначено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

09.05.2024 та повторно 13.05.2024 на виконання ухвали суду від 23.04.2024 позивач через систему Електронний суд надав суду Клопотання (вх.№ 378 від 23.01.2024) про усунення недоліків позовної заяви на докази в підтвердження.

Ухвалою суду від 13.05.2024 продовжено розгляд справи; призначено підготовче засідання у справі на 06.06.2024, 10:20.

Ухвалою суду від 06.06.2024 закрито підготовче провадження та призначенол справу № 920/125/24 до судового розгляду по суті, призначено розгляд справи по суті на 09.07.2024,10:00.

Розгляд справи 09.07.2024 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. на лікарняному з 05.07.2024 по 19.07.2024.

Ухвалою суду від 22.07.2024 призначено судове засідання у справі №920/125/24 на 08.08.2024, 10:20.

Розгляд справи 08.08.2024 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці у період з 05.08.2024 по 18.08.2024; на лікарняному з 19.08.2024 по 30.08.2024; у відпустці у період з 02.09.2024 по 05.09.2024.

Ухвалою суду від 06.09.2024 призначити судове засідання на 24.09.2024, 10:20.

24.09.2024 позивачем через систему «Електронний суд`надано заяву від 24.09.2024 (вх. № 2850 від 24.09.2024) відповідно до змісту якої, позивач просить провести розгляд справи 24.09.2024 без її участі, в свою чергу зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судове засідання 24.09.2024 відповідач та треті особи не з`явилися, заяв/клопотань не надали, хоча були повідомлені в належний спосіб та своєчасно про відкриття провадження у справі, необхідність подання заяв по суті справи та про дату/місце судового засідання.

Суд також зазначає, що відповідач не скористався належним йому правом для подання відзиву до суду чи інших заяв по суті справа, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі (ухвала суду від 13.02.2024 була направлена відповідачу за його юридичною адресою згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та відповідно до відмітки на поштовому відправленні була отримана представником 16.02.2024).

Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Відповідно до частин третьої та сьомої ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження та необхідність подання заяв по суті справи.

Суд зазначає також, що треті особи не виконали аналогічно покладеного на них обов`язку щодо надання суду власних письмових пояснень стосовно позовних вимог, хоча були в належний спосіб та своєчасно повідомлені про залучення їх до справи №920/125/24 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (ухвала суду від 13.02.2024).

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України, відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була призначена директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вудпром-Альянс» (наказ № 01-к від 09.08.2021).

В подальшому, ОСОБА_1 на адресу відповідача ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вудпром-Альянс», було направлено рекомендованим листом від 19.08.2023 повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства і прохання розірвати трудові відносини та звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням з 22.09.2023.

Позивач також вказує про направлення на адресу засновників, а саме: ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ); ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ); ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) лист з повідомленням про проведення загальних зборів учасників і заявою про звільнення за власним бажанням.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що загальні збори учасників не відбулись у зазначений час, а заява від 08.09.2023не була розглянута учасниками товариства, рішення про звільнення позивача з посади директора не прийнято. Крім іншого, позивачем не було отримано жодної відповіді від його засновників/учасників.

Відтак, за твердженням позивача, є достатні підстави вважати, що не дивлячись на належне виконання ОСОБА_1 процедури звільнення за власним бажанням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вудпром-Альянс» не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-який дій, спрямованих на вирішення питання щодо звільнення позивача із займаної посади директора товариства, а відтак існує порушення права ОСОБА_1 на припинення трудових відносин.

Відтак, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовними вимогами припинити з 22 вересня 2023 року трудовий договір, укладений на невизначений строк між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) і Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія ВУДПРОМ- АЛЬЯНС (код ЄДРПОУ 44276789, місцезнаходження: 41242, Сумська область, Шосткинський район, смт Воздвиженське, вул. Желткова, буд. 33).

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Приписами ст. 80 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦКУ, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.

Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом (ч. 2 ст. 98 ЦКУ).

Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів (ч. 4 ст. 98 ЦКУ).

Згідно приписів ст. 99 ЦКУ, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 89 Господарського кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Статтею 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон) передбачено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до ст. 29 Закону, загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.

Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 30 Закону передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників належать зокрема: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону, загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів (ч. 8 ст. 31 Закону).

Приписами ст. 32 Закону передбачено, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті.

Відповідно до положень ст. 33 Закону, загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому законом та статутом товариства. Учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників. Загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно, чи із застосовуванням інших засобів електронної ідентифікації. Загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням товариства, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Статтею 39 Закону передбачено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

З одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників (ч. 12 ст. 39 Закону).

Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу (ч. 13 Закону).

Судом, досліджено і оцінено докази, які містяться в матеріалах справи. Встановлено, що згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб - підприємців та громадський формувань, сформованого станом на 25.10.2023, засновниками (учасниками) ТОВ Компанія «Вудпром-Альянс», код ЄДРПОУ 44276789, вул. Желткова, буд. 33, смт. Воздвиженське, Шосткинський район, Сумська область, 41242, є:

1. ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), статутний внесок 5000 (50%);

2. ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), статутний внесок 2500 (25%);

3. ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), статутний внесок 2500 (25%).

Відповідно до даних такого витягу, ОСОБА_1 являється керівником ТОВ "Компанія «Вудпром-Альянс».

Також згідно з відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) призначена на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Копанія «Вудпром-Альянс» згідно наказу від 09.08.2021 № 01-к.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 на виконання приписів ст. ст. 32 і 33 Закону, надіслав кожному діючому учаснику ТОВ «Копанія «Вудпром-Альянс» повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «Копанія «Вудпром-Альянс» від 19.08.2023 цінним листом з описом вкладення. Позивач, дотримуючись порядку скликання загальних зборів учасників, передбаченого законом, повідомив учасників товариства про скликання загальних зборів учасників.

Згідно долучених до матеріалів справи описів вкладення у цінний лист, додатком до такого повідомлення долучалась копія заяви ОСОБА_1 про звільнення.

За твердженням позивача, яке не спростоване відповідачем чи його учасниками (третіми особами у даній справі), загальні збори учасників не відбулись.

Зборами не прийнято рішення про припинення повноважень ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Копанія «Вудпром-Альянс». Дане твердження додатково підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб - підприємців та громадський формувань, який сформований станом на 24.09.2024, в якому вказується, що керівником відповідача досі являється позивач. Відтак, суд погоджується з твердженнями позивача, що порушені його права та в необхідності їх захисту шляхом звернення до суду з даною позовною заявою.

Щодо позовної вимоги - припинити трудові відносини ОСОБА_1 з 22 вересня 2023 у зв`язку із звільненням із займаної посади директора/керівника на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, суд керується наступним:

Згідно зі ст. 92, 96, 96-1 ЦК власники корпоративних прав та органи юридичної особи здійснюють повноваження управління нею, що є формою реалізації корпоративних відносин. Право на управління та контроль над акціонерним товариством дає можливість впливати на його рішення та господарську політику.

Управління майном і працівниками у господарському праві розглядається не лише як одна з правомочностей власника, а як діяльність (функція) його органів управління, функція керівника господарюючого суб`єкта. Функція організації господарства та управління ним здійснюється адміністрацією та службовими особами підприємства, які, в залежності від свого правового положення в системі органів управління, наділені власною компетенцією з управління майном, працівниками. Поняття «організовувати» в словниках, тлумачиться, зокрема в такому значенні: 1) створювати, засновувати що-небудь, залучаючи до цього інших, спираючись на них; 2) здійснювати певні заходи громадського значення, розробляючи їх підготовку і проведення; 3) згуртовувати, об`єднувати кого-небудь з певною метою; 4) чітко налагоджувати, належно впорядковувати що-небудь.

Разом з вищим органом управління Директор виконує спільну для них функцію, яка об`єднується досягненням загальної волі і мети створення підприємства: - організувати використання вкладеного капіталу та майна, трудових ресурсів і кадрової роботи, договірної та фінансової діяльності, обліку та звітності тощо для виробництва товарів (робіт, послуг), а також забезпечення існування підприємства в умовах економічної конкуренції. В кінцевому рахунку мета господарювання для власника (засновника акціонера) та для керівника одна, - отримання прибутку та інших запланованих соціальних результатів.

Загальні збори Товариства і Директор, згідно доктрини управління «Альтер его» («друге Я»), єдине ціле, одна й та ж сама особа, через яку юридична особа набуває чеснот Особистості в публічних та цивільних/ господарських відносинах.

У цій справі відповідачем є Товариство. При цьому учасники Товариства, як носії (власники) корпоративних прав і особи, на яких лежить обов`язок задовольнити заяву Директора бути звільненим від обов`язків за власним бажанням, судом були залучені до участі у справі як треті особи, оскільки після набрання рішенням законної сили саме на третіх особах буде лежати обов`язок організації нового управління Товаристовом через призначення/обрання нового керівника.

Розглядаючи справу суд оцінив поведінку усіх учасників справи та дійшов висновку, що учасники Товариства поводять себе не в дусі засад цивільного законодавства та корпоративного законодавства. Хоча за загальним принципом власність зобов`язує, у цій справі учасники Товариства не цікавляться долею цієї юридичної особи, свої корпоративні права не виконують/реалізують. Рішення про звільнення за зверненням (заявою) Директора не прийнято і не розглянуто, хоча кожному з них з дотриманням встановленого законом і статутом порядку було надіслане відповідне повідомлення про призначені загальні збори.

Суд зауважує, що позивач ОСОБА_1 у цій справі діє одночасно як представник відповідача.

Суд виходив з доктрини, що юридична особа в цивільних, господарських та процесуальних відносинах це «фікція юридична», є особою уявною, яка існує лише у вимірі правової реальності та не діє безпосередньо сама за власною волею, вона набуває права та обов`язки через свої уповноважені органи, які завжди представлені фізичними особами, що діють від її імені.

Отже, у цій справі ОСОБА_1 є позивачем та уособлює відповідача в одній особі. Однак, відповідач в особі представника ОСОБА_1 не забезпечив належного рівня захисту процесуальних прав та інтересів відповідача, відзиву на позов не подав.

Позивачем доказів укладення чи самого примірника трудового договору/контракту між ОСОБА_1 та ТОВ «Копанія «Вудпром-Альянс» до матеріалів справи не надано.

Згідно особистого твердження позивача, яке не спростоване іншими учасниками справи (відповідачем та третіми особами), трудового договору/контракту між ОСОБА_1 та ТОВ «Копанія «Вудпром-Альянс» не укладалось.

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт г частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п`яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Суд зазначає, що управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Частинами першою - четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (стаття 28 Закону № 2275-VIII).

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону № 2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII).

Разом з тим Закон № 2275-VIII також передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору.

Так, у чинній редакції частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII передбачає, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Аналіз цієї норми в сукупності з положеннями останнього речення частини сьомої статті 39, частини шостої статті 40 та частини восьмої статті 42 Закону № 2275-VIII дозволяє дійти висновку про те, що договір, про який ідеться в частині дванадцятій статті 39 цього Закону, є цивільно-правовим або трудовим договором (контрактом).

Відтак чинна редакція Закону № 2275-VIII встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Суд встановив, що ОСОБА_1 призначена директором товариства з 09.08.2021, що підтверджується зокрема даними Відомостей про трудову діяльність з реєстру затрахованих осіб (а. с. 13), однак не встановив обставин укладення з ним трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону №2275-VIII. Позивач стверджує, що такого трудового договору з ним не укладалось. Відповідач та треті особи заяв по суті справи до суду не подали, відтак твердження позивача не спростовували.

Згідно положень ст. 38 Кодексу законів про працю, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений рядок, передавши про це роботодавцю лист за дві тижні.

Оскільки відповідач не укладав з позивачем трудового договору (контракту), суд дійшов висновку про те, що між позивачем та ТОВ «Копанія «Вудпром-Альянс» не виникав спір стосовно припинення такого правочину (договору). Відтак не є необхідним застосування у спірних правовідносинах даної справи норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника та повідомлення про це роботодавця за два тижні.

Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Для вирішення цієї справи суд звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.

Мотивуючи наведене рішення, ВП ВС виснувала, що створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (ч. 1 ст. 99 ЦКУ), п. 7 ч. 2 ст. 30 ЗУ від 06.02.2018 № 2275-VIII Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (далі - Закон № 2275-VIII)) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (ч. 2 ст. 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління, та які є підставою для виникнення відносин представництва в цивільних/господарських відносинах Корпорації як юридичної особи. Окрім того між директором та Корпорацією виникають трудові відносини, що регулюються законодавством про працю, у зв`язку з укладенням в установленому порядку (ч. 12 ст. 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Важливим є правовий висновок ВП ВС, що у разі, коли між Корпорацією і Директором, як у справі що розглядається, не укладався трудовий договір (контракт), то між ними не виникає спору про припинення такого правочину як трудовий договір. Тому, у спірних правовідносинах норми законів про працю, зокрема ст. 38 КЗпП про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, - не застосовується.

ВП ВС зробила правовий висновок, що відносини Керівника з управління Товариством становлять основу відносин між товариством та цією особою. Визнання трудових правовідносин припиненими, або звільнення Директора у таких відносинах спрямовано на припинення правовідносин з управління, які існують між Директором та Товариством.

При цьому ВП ВС визначила алгоритм, за яким у спірних правовідносинах мають припинятися повноваження з корпоративного управління. Цей порядок є відмінним від алгоритму припинення трудових відносин, який встановлено для усіх інших категорій працівників попередження роботодавця письмово за два тижні. Для корпоративних відносин ця норма не застосовується.

Слід застосовувати приписи корпоративного закону, зокрема ч. 2-5 та 11 ст. 32 Закону № 2275-VIII. Директор для припинення своїх повноважень за своєю власною ініціативою має скликати загальні збори учасників Товариства (п. 1 ч. 7 ст. 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (ч. 13 ст. 39 Закону № 2275-VIII), дотримуючись особливостей порядку, встановленого статутом Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів повідомити кожного з учасників про порядок денний, дату, час, і місце їх проведення, а також забезпечити учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного за місцезнаходженням Товариства.

Перешкодою для припинення управлінський повноважень директора є приписи закону, що товариство не може діяти без директора, його зміна обов`язково повинна супроводжуватися призначенням нового директора, який приймає естафету управління Корпорацією, забезпечуючи керівництво поточною діяльністю та представництво і самопредставництво товариства.

Позивач ОСОБА_1 , з метою дотримання процедури припинення своїх повноважень як директора/керівника та з метою забезпечення можливості учасникам Товариства обрати (призначити) на цю посаду наступного керівника, таким чином забезпечивши безперевність керівництва і передачу владних повноважень з управління Товариством, дотрималася порядку скликання зборів учасників Товариства. Однак збори не відбулися.

Це означає, що позивача ОСОБА_1 загальні збори могли звільнити, а також призначити/обрати нового керівника лише провівши збори і вирішивши на них питання про звільнення ОСОБА_1 .

Суд доходить висновку, що вимога ОСОБА_1 про припинення з 22 вересня 2023 трудового договору не має правових підстав, не відповідає наведеним вище правовим позиціям Верховного Суду.

Норма ч. 2-5 та 11 ст. 32 Закону № 2275-VIII робить неможливим прийняття рішення судом про визнання припиненим трудового договору з Товариством після спливу двох тижнів з дня повідомлення учасників (засновників) про звільнення за власним бажанням, оскільки по суті зводиться до рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, - припинення трудових правовідносин ретроспективно без прийняття загальними зборами відповідного управлінського рішення.

Суд погоджується з позивачем, що хоча письмового трудового договору з ним не укладалося, між ним та Товариством відповідачем виникли трудові правовідносини за фактом внесення відповідних відомостей до ЄДРЮОФОПГФ про те, що ОСОБА_1 стала працівником підприємства, допущена до виконання роботи на певній посаді. Втім, ОСОБА_1 при її правовому статусі директора/керівника підприємства не може в повній мірі скористатися правовими приписами ст. 38 КЗпП України.

Обгрунтовуючи наведену вище тезу, суд виходить із правової доктрини регулювання статусу керівника юридичної особи, а також із мотивації рішення ВП ВС щодо правових зв`язків між керівником та загальними зборами з корпоративного управління юридичною особою (корпорацією).

Суд виходить з теоретичних позицій, що категорія «управління» юридичною особою слід розглядати як інститут права, який не належить до цивільного права. Насправді при обранні/призначенні Директора юридичні відносини виникають особисто між учасниками Корпорації, як володарями корпоративного права і похідного від нього права управління, та особою-Директором. Це відносини з управління юридичною особою. Учасники, яким право управління Товариством належить як частина корпоративних повноважень, передають ці повноваження Директору, який зобов`язується взяти на себе тягар «організації та управління» юридичною особою. За нормами КЗпП Директор, разом з учасниками Товариства стають роботодавцями для працівників, яких Директор наймає на роботу для виконання планів діяльності підприємства. Саме Директор і учасники корпорації, які його наділили повноваженнями, за законом є відповідальними за результати господарювання підприємства як юридичної особи. З дня видачі Директором свого наказу, що він став до виконання повноважень, він представляє у внутрішніх і зовнішніх відносинах з органами влади та у приватних відносинах не просто юридичну особу, а усіх власників корпоративних прав - бенефіціарів юридичної особи. Директор є адміністрацією підприємства. Управлінські повноваження грунтуються на принципах субординації, носять владний, адміністративний та господарсько-правовий характер, засновані на владі-підпорядкуванні, контролі і трудовій дисципліні.

Директор, взявши на себе тягар «організації та управління» юридичною особою, має дотримуватися законодавства та правил такого управління.

Тут не має юридичного значення, Директор володіє часткою в статутному капіталі свого Товариства чи ні. В будь-якому разі Директор отримує корпоративну та адміністративну владу. Для Директора встановлюється законодавством і виникає при вступі на посаду особливий правовий режим трудових прав.

За Директором, безумовно, зберігається право звільнитися з роботи за власним бажанням. Визначене ст. 38 КЗпП право звільнитися з роботи за власною ініціативою (бажанням) є похідним від основоположного права громадян України на працю, передбаченого ст. 43 Конституції України, що включає право заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Вільно обирає, значить і вільно може від неї відмовитися за власним бажанням, не пояснюючи мотиви такого власного рішення. Не можна особу примушувати до роботи, у тому числі й на посаді директора.

Але строки, що встановлені в ст. 38 КЗпП не регулюють порядку звільнення директора, про що зазначив і ВС. Обов`язок звільнити працівника за два тижні вказаною нормою закону лежить на Директорі, як адміністрації підприємства, як роботодавцеві. Самого Директора не можна звільнити за два тижні, як для загального правила звільнення найманого (Директором) працівника. Директор, що діє як керівник юридичної особи та як роботодавець не може звільнитися з посади за два тижні (14 днів). Для нього законодавчо та за статутом Товариства існує інший порядок, який імперативно встановлює особливий порядок звільнення керівника, що є виключенням із загального правила для звільнення працівників за власним бажанням за ст. 38 КЗпП.

Не викликає сумнівів твердження, що Директор, який обраний (призначений) на посаду і виконує свою роботу, є працівником підприємства, якого, окрім управлінських корпоративних відносин, з підприємством пов`язують і трудові відносини, які гарантують Директору багато інших трудових і соціальних прав та інтересів, як працівника (право на відпустку, на соціальне страхування при втраті працездатності, право звернення до суду для вирішення трудових спорів тощо). За Директором також зберігається як основоположне право бути звільненим за власним бажанням. Але не у порядку, що визначений ст. 38 КЗпП, а в особливому порядку, на який він погодився, обіймаючи посаду Директора.

Відповідно до приписів ст. 20 ГПК України справи Директорів підпадають під визначення їх як справ (спорів), що виникають з корпоративних відносин, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, а тому дійсно відносяться до юрисдикції господарських судів.

Отже, суд висновує, що у спірних правовідносинах норми законів про працю, зокрема ст. 38 КЗпП про припинення/розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, - застосовується лише в тій частині, якою передбачено право на звільнення з роботи за власною ініціативою.

Для Директора, в силу його особливого правового статусу, встановлено особливий правовий режим трудових прав та обов`язків не залежно від того є у Директора письмовий трудовий договір (контракт) з Товариством чи немає, в будь-якому разі Директор є працівником Товариства, який пов`язаний з підприємством трудовими правами. Окрім того Директор є носієм адміністративної влади, похідної від права корпоративного управління (корпоративних прав), через що для нього існує особливий порядок звільнення за власним бажанням із застосуванням норм КЗпП, а також корпоративного законодавства і статуту Товариства. Очевидним є юридичний зв`язок між правами трудовими Директора та його управлінськими правами: трудові права є похідними від прав, які Директор отримує на підставі рішення загальних зборів Товариства про його призначення/звільнення з посади. Припинення зборами Директору права управління Товариством автоматично припиняє і трудові відносини з Директора з Товариством.

Такий висновок суду у цій справі відповідає загальному, зробленому у Рішенні Конституційного Суду України за № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010, спір про неналежне виконання (реалізацію) учасниками товариства корпоративних прав, зокрема, неприйняття компетентним органом Товариства рішення про обрання (призначення), усунення Позивача як члена виконавчого органу є спором не трудовим, а корпоративним, предметом якого є прийняття/неприйняття загальними зборами Товариства рішення про припинення (позбавлення) Директора повноважень на управління Товариством.

ВП ВС у своїй постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 (п.6.2) виснувала, що за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду.

При цьому належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Як пояснює ВП ВС у наведеному пункті, так само і у цій справі, як просить Позивач, констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема з 22 вересня 2023 року, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

Перед судом постало питання чи може бути задоволена вимога про припинення трудових відносин з певної дати, про яку просив Позивач.

Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За умовами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення правовідношення.

Суд зазначає, що припинення трудових відносин певною датою у минулому по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

При цьому, суд враховує, що прийняття судового рішення з констатацією визнання припиненими відносин керівника з товариством з дати про яку просить ОСОБА_1 , що минула, породжуватиме юридичну невизначеність в частині моменту припинення повноважень директора, оскільки в період з дати (зазначеної Позивачем) 22.09.2023 та по день набрання законної сили рішенням суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 буде значитися директором (керівником) відповідача, і ці відомості мають статус достовірних.

Крім того, з 22.09.2023 та до часу набрання законної сили рішення у даній справі не виключено, що ОСОБА_1 мігла/може вчиняти управлінські та інші дії як керівник ТОВ «Компанія «Вудпром-Альянс» з третіми особами, укладати/розривати угоди, розпоряджатися майном Товариства тощо.

Саме факт неприйняття загальними зборами рішення про припинення повноважень свідчить про збереження цих повноважень ОСОБА_1 , а також свідчить про наявність між сторонами спору, який підлягає вирішенню в судовому порядку, і саме з набрання рішенням законної сили спір про припинення правовідносин між сторонами буде вирішено.

Окрім цього, припинення правовідносин між Директором та Товариством з дати набрання рішенням суду законної сили забезпечить можливість та надасть товариству (загальним зборам учасників товариства) додатковий час до набрання рішенням законної сили обрати (призначити) директором іншу особу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку права позивача підтягаються захисту шляхом припинення повноважень на майбутнє, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином, враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині визнання припиненими трудових відносини з 22.09.2023, підлягають задоволення частково, а саме суд дійшов висновку визнати припиненими трудові відносини з дати набрання рішенням законної сили.

Суд виходить з того, що заява Позивача про припинення трудових відносин у зв`язку із звільненням з посади директора ТОВ «Компанія «Вудпром-Альянс» від 08.09.2023, хоча й не містить вимоги до Товариства та загальних зборів Товариства про припинення (звільненя) з посади директора - припинення як трудових відносин так і управлінських корпоративних відносин, але за своєю суттю така заява стосується припинення саме комплексу цих повноважень: трудових та управлінських повноважень (корпоративних), які підлягають одночасному припиненню.

В той же час, право Позивача є порушеним і підлягає захисту, тому суд не може відмовити у задоволенні цієї вимоги лише з наведених формальних причин, оскільки вимога текстуально так сформульована Позивачем.

Як суд зазначив у цій справі, зважаючи на взаємний похідний юридичний зв`язок між трудовими правами Директора та його корпоративними правами на управління Товариством, ці права не можна розривати, вимагаючи припинити лише трудові права/обов`язки без припинення прав/обов`язків управлінських як директора.

Тому, суд висновує, що не залежно від того, як у змісті вимоги Позивача викладена вимога про припинення юридичних зв`язків між ним та Товариством (про розірвання трудового договору; припинення трудових відносин; припинення трудового договору; про визнання звільненим з посади керівника (директора); дострокового розірвання договору тощо) корпоративний спір у разі неприйняття загальними зборами Товариства рішення про звільнення із займаної посади директора (керівника) звільнення із займаної посади директора товариства є корпоративним спором про припинення управлінських повноважень директора, що автоматично має припинити і трудові відносини.

Суд виходить з того, що оскільки Директором було дотримано встановленого корпоративним законодавством України порядок скликання загальних зборів учасників Товариства, він мав законне (легітимне) право отримати рішення зборів про своє звільнення у день проведення таких зборів. Оскільки в цей день рішення зборами не прийнято, то право Позивача може вважатися порушеним, що дає йому право на судовий захист своїх порушених прав та інтересів. Отже, як вбачається з наведеної хронології, дата 22.09.2023 є днем, коли стало відомо, що права ОСОБА_1 бути звільненою з посади директора та припинення трудових відносин з Товариством, цим Товариством були порушені. Таким чином дата 22.09.2023 є днем, коли у ОСОБА_1 виникло право на судовий захист своїх прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 13) відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

За фактом набрання законної сили рішення у справі про припинення повноважень керівника (директора) юридичної особи таке рішення суду тягне за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що стосувалися такого керівника, отже є підставою внесення відповідних змін до реєстру.

Заявником змін до Єдиного державного реєстру відповідно до ст. 1 п. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» може бути, зокрема, позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.

В будь якому разі рішення господарського суду, що набрало законної сили, про припинення прав управління особою як керівником юридичної особи, змінює встановлений статтею 10 вказаного Закону статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Такі відомості втрачають статус достовірних на підставі рішення господарського суду, і не можуть бути використані у спорі з третьою особою. Рішення господарського суду, таким чином, є актом, який спростовує презумпцію достовірності відомостей ЄДРЮОФОПГФ, такі відомості з набранням рішенням законної сили, - є недостовірними.

Суд, враховуючи правові позиції ВП ВС у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, вважає, що належним та ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 та її законних інтересів у цій справі є вимога припинити трудові відносини та повноваження директора/керівника, які будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд врахував при прийнятті цього рішення усі матеріали, що додані до справи сторонами.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати припиненими за власним бажанням трудові відносини та повноваження директора/керівника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія ВУДПРОМ - АЛЬЯНС (вул. Желткова, буд. 33, смт. Воздвиженське, Шосткинський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 44276789), з дати набрання цим рішенням законної сили.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 26.09.2024 року.

СуддяС.В. Заєць