Рішення

від 12.09.2024 по справі 925/367/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/367/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Костянтина ДОВГАНЯ, із секретарем судового засідання Тетяною ДЯЧЕНКО, за участю представників: позивача Яроша С.В. (самопредставництво), відповідача ОСОБА_1 адвоката розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовною заявою Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Щит 1 про визнання договору недійсним та стягнення 241 668,00 грн,

УСТАНОВИВ:

21 березня 2024 року позивач - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю Щит 1, в якому просив:

-визнати укладений між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Щит -1 договір від 02.04.2019 № 47-19 про надання послуг з цілодобової фізичної охорони адміністративної будівлі Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області недійсним;

-стягнути з відповідача отримані за Договором від 02.04.2019 № 47-19 кошти в сумі 241 668,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір, укладений за підсумками процедури закупівлі послуг з цілодобової фізичної охорони адміністративної будівлі позивача за ідентифікатором UA-2019-03-01-001095-с (додаткова інформація по цій публічні закупівлі доступна на сайті «Prozorro» за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-01-001095-c), результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями учасника (відповідача), належить визнати недійсним, як такий, що завідомо суперечив інтересам держави та суспільства з умислу відповідача, а одержані останнім кошти в розмірі 241 668,00 грн за цим правочином - повернути позивачу.

Позивач пояснив, що із зведених відомостей щодо порушників торгів за 2023 рік, оприлюднених на офіційному веб-порталі Антимонопольного комітету України, рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі Відділення) від 06.04.2023 № 60/30-р/к визнано узгодженими дії ТОВ «Щит -1», ТОВ «Кардинал» та ТОВ «ОК «Кардинал-1» під час їх участі у процедурах закупівель послуг охорони, що становить порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Позивач зазначив, що вказаним рішенням на відповідача було накладено штраф на суму 84 тис грн і за змістом цього рішення антиконкурентні узгоджені дії зазначеними суб`єктами здійснено під час участі у закупівлі № UA 2019-03-01-001095-с, що здійснювалась Головним управлінням Державної казначейської служби України в Черкаській області на закупівлю послуг охорони. Сума укладеного договору від 02.04.2019 № 47-19 склала 242,6 тис грн, а виконання склало 241,7 тис гривень. За інформацією Відділення зазначене рішення до суду не оскаржено.

З огляду на вищезазначені обставини, позивач вважає, що проведення закупівлі № UA 2019-03-01-001095-с відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості; договір від 02.04.2019 № 47-19, укладений між Головним управлінням та ТОВ «Щит-1» на надання послуг з охорони на суму 242 550,00 грн за наслідками проведеного тендеру № UA 2019-03-01-001095-с, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями, суперечить інтересам держави і суспільства.

На думку позивача, у вказаному договорі вбачаються ознаки оспорюваності на підставі частини 1 статті 203 ЦК України (зміст правочину не може суперечити ЦК України), іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам) та статті 215 ЦК України (недійсність правочину) із застосуванням наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України.

Позивач, посилаючись на норми ст.203,215, 228 ЦК України та Закону України «Про захист економічної конкуренції» вважає, що ним наведено обґрунтовані підстави для визнання Договору від 02.04.2019 № 47-19 недійсним в судовому порядку із стягненням з відповідача 241 668,00 грн. одержаних за Договором від 02.04.2019 № 47-19.

Справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

19.04.2024 відповідач подав відзив на позов, в якому заперечував проти доводів позивача вважаючи їх безпідставними та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю з тих підстав, що позивач не довів належними та допустимими доказами, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного Договору, наявність протиправних наслідків оспорюваного Договору, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідач також зауважив, що позивачем пропущений процесуальний строк звернення до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, а саме про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 241 668,00 грн, які мали в подальшому стягуватися в дохід держави.

22.04.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій не погодився із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов.

25.04.2024 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зауважив, що оспорюваний Договір був укладений 02.04.2019 та повністю виконаний відповідачем 31.12.2019 (п. 15 Звіту про виконання договору про закупівлю від 03.01.2020. Відповідач вважає, що позивачем пропущений строк, встановлений у ч. 1 ст. 250 ГК України для застосування наслідків недійсності Договору.

Ухвалою суду від 09.07.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 вересня 2024 року.

03.09.2024 в судовому засіданні судом оголошувалась перерва до 10:00 год. 12 вересня 2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав повністю вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними і просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Договір від 02.04.2019 №47-19, був укладений між позивачем і відповідачем за підсумками процедури закупівлі послуг з цілодобової фізичної охорони адміністративної будівлі позивача за ідентифікатором UA-2019-03-01-001095-с (далі - Договір).

За умовами підпункту 4.1. пункту 4 Договору, вартість охоронних послуг розраховувалась окремо на кожен окремий місяць, з урахуванням кількості годин надання послуг охоронців в кожному окремому місяці та їх вартість.

Оплата за надані послуги відповідача здійснювалась позивачем щомісячно після підписання Акту приймання наданих послуг ( підпункт 4.2. пункту 5 Договору), що підтверджується Актами надання послуг, підписані повноважними особами сторін, які оформлялися щомісячно.

В матеріалах справи містяться, досліджені судом, платіжні доручення за період з травня по грудень 2019 року, оплачені позивачем за надані охоронні послуги на суму 241 668,00 гривень, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок відповідача. Тобто, позивачем було виконано умову Договору щодо оплати в повному обсязі.

За умовами п.11.1 вищевказаний Договір діяв до 31 грудня 2019 року.

Рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі Відділення) від 06.04.2023 № 60/30-р/к визнано узгодженими дії ТОВ «Щит -1», ТОВ «Кардинал» та ТОВ «ОК «Кардинал-1» під час їх участі у процедурах закупівель послуг охорони, що становить порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції» та накладено штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ТОВ «Щит-1» на суму 84 тис грн, на ТОВ «Кардинал» - в сумі 75 тис грн та ТОВ «ОК «Кардинал-1» - на суму 100 тис гривень.

За змістом вказаного рішення антиконкурентні узгоджені дії зазначеними суб`єктами здійснено під час участі у закупівлі № UA 2019-03-01-001095-с, що реалізовувалась Головним управлінням Державної казначейської служби України в Черкаській області при закупівлі послуг охорони. Сума укладеного договору від 02.04.2019 № 47-19 становила 242,6 тис грн, а виконання склало 241,7 тис гривень.

Відомості щодо оскарження вищевказаного рішення до суду відсутні.

Як зазначив позивач, оскільки проведення закупівлі № UA 2019-03-01-001095-с відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями, суперечить інтересам держави і суспільства, то у вказаному Договорі вбачаються ознаки оспорюваності на підставі ч.ч.1 ст.203, 215 ЦК України із застосуванням наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК України.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладення правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи, щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Як зазначалося вище, внаслідок укладення Договору від 02.04.2019 № 47-19 між позивачем та відповідачем виникли майново-господарські цивільно-правові зобов`язання, і за умовами підпункту 4.1. пункту 4 цього Договору, вартість охоронних послуг розраховувалась окремо на кожен окремий місяць, з урахуванням кількості годин надання послуг охоронців в кожному окремому місяці та їх вартість. Оплата за надані послуги відповідача здійснювалась позивачем щомісячно після підписання Акту приймання наданих послуг (підпункт 4.2. пункту 5 Договору). Документом, який підтверджує умови виконання послуг охоронців за Договором, є Акт надання послуг, який щомісячно складається та підписується представниками обох сторін Договору № 47-19.

За період з травня по грудень 2019 року згідно відповідних щомісячних платіжних доручень Замовником (позивачем) проведено оплату вартості охоронних послуг на суму 241 668,00 гривень, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок відповідача. Тобто, зобов`язання по Договору № 47-19 стосовно оплати було виконано в повному обсязі.

Отже, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Зокрема, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

За змістом правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладення договору. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20.

Частинами 1 і 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15.

Як вбачається, позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору та про застосування наслідків недійсності даного правочину.

Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Зокрема, замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав (п.9 ст. 1 Закону).

Згідно ст.ст.3-5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п`яти днів з дня їх затвердження.

Вітчизняні та іноземні учасники всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель на рівних умовах.

Замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом.

За правилами ст.ст. 20, 21 Закону України "Про публічні закупівлі", відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій.

Оголошення про проведення процедури відкритих торгів безоплатно оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу відповідно статті 10 цього Закону.

В оголошенні про проведення процедури відкритих торгів обов`язково зазначаються:

- найменування та місцезнаходження замовника; назва предмета закупівлі; кількість та місце поставки товарів або обсяг і місце виконання робіт чи надання послуг; очікувана вартість закупівлі товарів, робіт або послуг із зазначенням інформації про включення до очікуваної вартості податку на додану вартість (ПДВ) та інших податків і зборів; строк поставки товарів, виконання робіт, надання послуг; кінцевий строк подання тендерних пропозицій;

- розмір, вид та умови надання забезпечення тендерних пропозицій (якщо замовник вимагає його надати); дата та час розкриття тендерних пропозицій, у разі якщо оголошення про проведення процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до положень частини четвертої статті 10 цього Закону; розмір мінімального кроку пониження ціни під час електронного аукціону у відсотках або грошових одиницях та математична формула, що буде застосовуватися при проведенні електронного аукціону для визначення показників інших критеріїв оцінки.

В оголошенні може зазначатися додаткова інформація, визначена замовником.

За приписами ст. 22 Закону України "Про публічні закупівлі", тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником на веб-порталі Уповноваженого органу для загального доступу.

Виходячи з приписів ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням (ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону, у тендерній документації, окрім іншого, зазначається інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі та технічні специфікації до предмета закупівлі повинні визначатися замовником з урахуванням вимог, визначених ч. 4 ст. 5 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону, замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Приписами ч. 4 ст. 22 Закону передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Окрім того, відповідно до положень ст. 23 Закону, технічна специфікація повинна містити опис усіх необхідних характеристик товарів, робіт або послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні, функціональні та якісні характеристики. Характеристики товарів, робіт або послуг можуть містити опис конкретного технологічного процесу або технології виробництва чи порядку постачання товару (товарів), виконання необхідних робіт, надання послуги (послуг).

Технічні специфікації можуть бути у формі переліку експлуатаційних або функціональних вимог, у тому числі екологічних характеристик, за умови, що такі вимоги є достатньо точними, щоб предмет закупівлі однозначно розумівся замовником і учасниками.

Відповідно до абз. 2 п.п. 2 п. 41 Особливостей замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли тендерна пропозиція не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації.

Згідно ст. 31 Закону, замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі якщо тендерна пропозиція учасника не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації.

Суд бере до уваги, що у постанові Верховний Суд від 26.05.2022 у справі № 826/15311/18 наголошував на тому, що умовою для відхилення тендерної пропозиції є невідповідність тендерної пропозиції умовам тендерної документації.

За змістом частини 1 статті 4 Закону планування закупівель здійснюється на підставі наявної потреби у закупівлі товарів, робіт і послуг. Заплановані закупівлі включаються до річного плану закупівель. Річний план та зміни до нього безоплатно оприлюднюються замовником в електронній системі закупівель протягом п`яти робочих днів з дня затвердження річного плану та змін до нього.

Відповідно пункту першого ч. 1 ст. 10 Закону Замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю: оголошення про проведення конкурентних процедур закупівель, тендерну документацію та проект договору про закупівлю.

За умовами пункту 28 Особливостей, Тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Згідно ч. 2 статті 22 Закону у тендерній документації зазначаються такі відомості: 1) інструкція з підготовки тендерних пропозицій; 2) один або декілька кваліфікаційних критеріїв відповідно до статті 16 цього Закону, підстави, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність підставам, встановленим статтею 17 цього Закону, у разі якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації", та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Відповідно до положень статті 23 Закону Технічна специфікація повинна містити опис усіх необхідних характеристик товарів, робіт або послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні, функціональні та якісні характеристики. Характеристики товарів, робіт або послуг можуть містити опис конкретного технологічного процесу або технології виробництва чи порядку постачання товару (товарів), виконання необхідних робіт, надання послуги (послуг).

Технічні специфікації можуть бути у формі переліку експлуатаційних або функціональних вимог, у тому числі екологічних характеристик, за умови, що такі вимоги є достатньо точними, щоб предмет закупівлі однозначно розумівся замовником і учасниками.

У разі якщо вичерпний опис характеристик скласти неможливо, технічні специфікації можуть містити посилання на стандартні характеристики, технічні регламенти та умови, вимоги, умовні позначення та термінологію, пов`язані з товарами, роботами чи послугами, що закуповуються, передбачені існуючими міжнародними, європейськими стандартами, іншими спільними технічними європейськими нормами, іншими технічними еталонними системами, визнаними європейськими органами зі стандартизації або національними стандартами, нормами та правилами. До кожного посилання повинен додаватися вираз "або еквівалент".

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону Технічні специфікації не повинні містити посилання на конкретні марку чи виробника або на конкретний процес, що характеризує продукт чи послугу певного суб`єкта господарювання, чи на торгові марки, патенти, типи або конкретне місце походження чи спосіб виробництва. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим та містити вираз "або еквівалент".

Водночас, замовник самостійно визначає необхідні технічні характеристики предмета закупівлі, виходячи зі специфіки предмета закупівлі, керуючись принципами здійснення закупівель та з дотриманням законодавства.

Конкретизація зумовлена вимогами п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону.

Положеннями Закону установлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Пунктом 31 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель.

За приписами п. 33 ч. 1 ст. 1 Закону, технічна специфікація до предмета закупівлі - встановлена замовником сукупність технічних умов, що визначають характеристики товару (товарів), послуги (послуг) або необхідні для виконання робіт щодо об`єкта будівництва, що можуть включати показники впливу на довкілля й клімат, особливості проектування (у тому числі щодо придатності для осіб із обмеженими фізичними можливостями), відповідності, продуктивності, ресурсоефективності, безпечності, процедури забезпечення якості, вимоги щодо найменування продукції, під яким вона продається, термінологію, символи, методику випробувань і тестування, вимоги до пакування, маркування й етикетування, інструкції для користувачів, технологічні процеси й технології виробництва на будь-яких етапах життєвого циклу робіт, товару чи послуги.

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів оскарження результатів проведеної закупівлі його учасниками чи іншими особами у встановлений чинним законодавством строк.

Відмова суб`єктів господарювання від самостійності при прийнятті рішень у процесі зазначеного змагання розуміється як «узгодження».

Формою такого узгодження може бути прийняття рішень об`єднаннями суб`єктів господарювання або будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка.

Антиконкурентними узгодженими діями можуть бути дії суб`єктів господарювання, які конкурують між собою і зацікавлені в недопущенні, усуненні, обмеженні конкуренції, або суб`єкти господарювання, які безпосередньо не є конкурентами, але є економічно зацікавленими в недопущенні, усуненні, обмеженні конкуренції на товарному ринку.

До таких узгоджених дій, зокрема, віднесено узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів конкурсних процедур закупівлі, коли відповідні пропозиції їх учасників (не менше ніж двох) встановлюються не на основі змагання, що передбачає самостійне прийняття кожним учасником рішень щодо формування та зміни конкурсних (тендерних) пропозицій (у випадку аукціону - пропозицій щодо ціни купівлі), а узгоджено.

Узгоджені дії учасників таких конкурсних процедур, спрямовані на досягнення узгодженого між ними результату цих процедур (як, наприклад, забезпечення перемоги певному учаснику при завищеній ним ціні товару), відносяться до категорії найбільш шкідливих антиконкурентних узгоджених дій, оскільки у таких випадках вибір для замовника обмежений лише поданими конкурсними пропозиціями і змова учасників призводить до порушення права замовника на придбання товару за ціною, сформованою в умовах конкуренції.

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ч. 4 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії (ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді збитків, порушення прав та охоронюваних інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Отже, для визнання Відділення порушення законодавства про захист економічної конкуренції достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.

Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів конкурсу (через узгодження поведінки конкурсантами).

Змагальність під час конкурсу забезпечується таємністю інформації.

З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Відповідно ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються, зокрема, за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Тобто, законом передбачено, що суб`єкти господарювання, які беруть участь у публічних закупівлях, є конкурентами, а отже повинні змагатися між собою з метою здобуття завдяки власних досягнень переваг у цій сфері та не вчиняти будь-яких дій, які можуть негативно вплинути на конкуренцію.

Справжність змагання при проведенні тендерних процедур закупівель забезпечується таємністю інформації, що міститься у пропозиціях тендерних торгів. Забезпечити таку таємність можливо лише при умові, що учасники торгів під час підготовки своїх тендерних пропозицій формують свої пропозиції самостійно, незалежно від інших учасників.

Сукупність встановлених у рішенні від 06.04.2023 №60/30-р/к по справі № 75/60/77-рп/к.21 обставин свідчить, що відповідач та ТОВ «ОК «Кардинал» і ТОВ «ОК «Кардинал-1» узгоджували поведінку між собою і це виключає їх змагальність.

Надані у складі пропозиції у процедурі закупівлі документи повинні бути сформовані учасником самостійно і підтверджувати його відповідність визначеним замовником вимогам, що в результаті може забезпечити здобуття переваг над іншими учасниками торгів завдяки власним досягненням. Саме пропозиція конкурсних торгів виступає предметом аналізу можливостей учасника торгів з метою встановлення замовником переможця торгів і укладення з ним договору про закупівлю.

Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу належить здійснювати оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності. Тобто, питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.

За приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

За змістом ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», до виключної компетенції Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:

- розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідувань за цими заявами і справами;

- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

На виконання вимог Договору від 02.04.2019 № 47-19 позивач повністю розрахувався за надані відповідачем послуги, а відповідач здійснив охоронні послуги у строки, згідно умов цього договору.

Суд зауважує, що не всі порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.

Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Чинне законодавство передбачає інші способи реагування на виявлені порушення під час публічних закупівель. І тяжкість наслідків для учасників процедури публічних закупівель, які допустили порушення, залежить від характеру цих порушень та ступені вини таких учасників.

Такий підхід узгоджується із принципом справедливості.

Суд вважає, що визнання недійсним укладеного та виконаного договору за результатами проведеної процедури публічної закупівлі за наявності будь-якого порушення не відповідає принципу справедливості, як і принципу розумності, оскільки положеннями п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

Отже, саме у вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель,прозорість процедур. При цьому позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжним заходом, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.

Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України «Про захист економічної конкуренції» передбачена відповідальність.

Зокрема, за порушення, пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи.

За порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вищевказаним рішенням АМК на відповідача накладено штраф у розмірі 12 000,00 грн. Тобто, відповідачем понесено відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Суд також, враховує, що тендерна пропозиція відповідача (242 550,00 грн.) була нижчою за очікувану замовником вартість предмета закупівлі (275 484,00 грн) згідно з п. 10 «Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі» Оголошення про проведення відкритих торгів (а.с.129).

Як зазначалося вище, умови оспорюваного Договору виконані його сторонами в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи Звітом про виконання договору про закупівлю від 03.01.2020.

Будь-які докази невідповідності щодо кількості, вартості або якості наданих відповідачем послуг, розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов Договору, в матеріалах справи відсутні.

Зокрема, замовник самостійно визначає кваліфікаційні критерії з тих, що передбачені ст. 16 Закону України "Про публічні закупівлі" та вказує у тендерній документації інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям. А тому, вимоги тендерної документації та перелік документів, якими учасник повинен підтвердити свою відповідність таким вимогам, визначаються замовником самостійно, виходячи зі специфіки предмета закупівлі, керуючись принципами здійснення закупівель, закріпленими у ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" та з дотриманням законодавства у цілому.

Відтак, суд приходить до переконання, що лише сам факт вчинення відповідачем порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, за результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст.75-79, 86 ГПК України, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи відповідача в частині пропуску строку позовної давності суд відхиляє, оскільки позивачем доведено звернення до суду з позовною заявою в межах строку позовної давності.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до положень ст.129 ГПК України покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст. 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 26.09.2024

Суддя Костянтин ДОВГАНЬ