Постанова

від 17.09.2024 по справі 911/3383/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/3383/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури - Красножон О. М.,

відповідачів - Ленько М. М., Демянова Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 (судді: Владимиренко С. В. - головуючий, Ходаківська І. П., Демидова А. М.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 (суддя Алєєва І. В.) у справі

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави

до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Релігійної організації "Релігійна громада незалежної помісної церкви християн віри Євангельської "Молодіжна Християнська церква "Скіменс" ("Молоді Леви") у Подільському районі м. Києва",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-Державне підприємство "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів", Державний комітет телебачення і радіомовлення України та Міністерство соціальної політики України,

про визнання недійсним рішень, договору, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Фонду державного майна України (далі - ФДМУ), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМУ) та Релігійної організації "Релігійна громада незалежної помісної церкви християн віри Євангельської "Молодіжна Християнська церква "Скіменс" ("Молоді Леви") у Подільському районі м. Києва" (далі - Релігійна організація) про:

- визнання недійсним та скасування пункту 3 наказу ФДМУ від 10.08.2020 № 1320 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" (зі змінами)" в частині внесення до додатка 5 "Перелік об`єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації в 2020 році", затвердженого наказом ФДМУ від 28.12.2019 № 1574 (із змінами);

- визнання недійсним та скасування наказу РФ ФДМУ від 17.09.2021 № 937 "Про затвердження результатів продажу та завершення приватизації об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів" (далі - ДП "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів");

- визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу ДП "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів" від 16.08.2021 № 15/21, укладеного між РВ ФДМУ та Релігійною організацією;

- скасування рішення про державну реєстрацію права власності Релігійної організації на нерухоме майно;

- зобов`язання Релігійну організацію повернути до державної власності об`єкт соціально-культурного призначення - єдиний майновий комплекс ДП "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 21.11.2017 № 447 затверджено статут ДП "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів", згідно з яким підприємство є дитячим закладом оздоровлення та відпочинку та самостійним господарюючим суб`єктом, який надає послуги з оздоровлення та відпочинку дітей (комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, надання яких спрямовані на відновлення та поліпшення фізичного і психічного стану здоров`я дитини). Табір утворений з метою оздоровлення дітей.

Міністерство соціальної політики України як уповноважений центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, уповноважений в силу частини 5 статті 15 Закону України "Про оздоровлення і відпочинок дітей" погоджувати реорганізацію та ліквідацію дитячих закладів оздоровлення.

Водночас відповідно до інформації Міністерства соціальної політики України міністерство не надавало згоди на реорганізацію та ліквідацію ДП "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів".

Отже, РВ ФДМУ передбачивши у договорі обов`язок покупця об`єкта приватизації здійснити державну реєстрацію припинення юридичної особи - ДП "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів", фактично дозволив ліквідацію дитячого оздоровчого закладу без узгодження з уповноваженим органом.

Прокурор акцентував увагу на тому, що ДП "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів" належить до закладів охорони здоров`я.

Водночас відповідно до положень чинного законодавства заклади охорони здоров`я, у тому числі їх майно, не підлягають приватизації.

Обґрунтовуючи підстави представництва прокурор вказував на те, що у цьому випадку приватизація дитячого оздоровчого табору позбавить підприємство засобів, за відсутності яких воно не зможе здійснювати свою діяльність, що призведе до скорочення мережі закладів оздоровлення та відпочинку дітей. Така ситуація створює загрозу інтересам держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань оздоровлення та відпочинку дітей.

Прокурор вказував на те, що у цьому випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме управляти майном, що є державною власністю, є РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, що підтверджується також відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ДП "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів".

Водночас саме РВ ФДМУ прийняті рішення, які суперечать вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим РВ ФДМУ визначено відповідачем, а тому у цьому випадку має місце факт збігу в одній особі суб`єкта, уповноваженого на захист порушених прав держави, та відповідача.

Вказане свідчить про відсутність органу, уповноваженого захистити інтереси держави, а тому прокурор звернувся до суду як самостійний позивач з метою скасування незаконних рішень про приватизацію та правочину про відчуження державного закладу оздоровлення та відпочинку для дітей, що спричинило шкоду інтересам держави у сфері охорони дитинства.

1.3. Згідно з ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2021 матеріали справи передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва, який ухвалою від 15.12.2021 відкрив провадження у справі.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022, залишено без розгляду позовну заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави до ФДМУ, РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Релігійної організації, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ДП "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів", Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Міністерства соціальної політики України про визнання недійсним рішень, договору, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання повернути майно.

2.2. Суди виходили з того, що прокурором не обґрунтовано належним чином подання позову в інтересах держави та не визначено в інтересах якого саме суб`єкта прокурор звернувся з позовом до суду. Також, суд першої інстанції зазначив, що в позові відсутнє визначення який саме орган державної влади не виконав належним чином свій обов`язок із захисту інтересів держави, як і не вказано про відсутність суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022, прокурор просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 сформовано правову позицію щодо виконання прокурором вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", обґрунтування ним наявності підстав для представництва у разі звернення до суду в якості самостійного позивача.

Прокурор вважає, що ним в межах предмету спору доведено порушення інтересів держави внаслідок протиправної діяльності Фонду Державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, які є відповідачами у цій справі, та відсутність органу, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю цих органів, внаслідок чого прокурор обґрунтовано виступив у даному позові в якості самостійного позивача в інтересах держави.

Внаслідок застосування вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 26.06.2019 Великої Палати Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц, та інших, суди допустили неправильне застосування статті 131-1 Конституції України, порушення статті 53 Господарського процесуального кодексу України та, як наслідок, дійшли помилкового висновку про невиконання прокурором вимог щодо обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави в суді та необхідності надання у цьому спорі доказів попереднього звернення у порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" до уповноважених органів.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ФДМУ просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві, вказуючи, зокрема на те, що всупереч правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурор не обґрунтував який саме орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та наявність підстав для звернення до суду як самостійний позивач. Прокурор не направляв суб`єкту владних повноважень повідомлення в порядку, передбаченому абзацом третім частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а повідомлення та позов подано одночасно - 16.11.2021.

3.3. РФ ФДМУ та Релігійна організація у відзивах на касаційну скаргу також просять відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін з підстав, аналогічних тим, що викладені у відзиві ФДМУ.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі № 911/3383/21, а згідно з ухвалою від 15.11.2022 зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

Судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 07.09.2023 справу № 925/1133/18 передала на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Великою Палатою Верховного Суду 11.06.2024 прийнято постанову у справі № 925/1133/18, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 17.07.2024.

Ухвалою від 12.08.2024 поновлено провадження у справі № 911/3383/21, призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.09.2024.

4.3. Як свідчать матеріали справи, звертаючись з позовом в інтересах держави у цій справі, прокурор просив визнати недійсним та скасувати пункт 3 наказу ФДМУ від 10.08.2020 № 1320 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" (зі змінами)" в частині внесення до додатка 5 "Перелік об`єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації в 2020 році", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 (із змінами), єдиного майнового комплексу державного підприємства "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів"; визнати недійсним та скасувати наказ РВ ФДМУ від 17.09.2021 № 937 "Про затвердження результатів продажу та завершення приватизації об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу ДП "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів"; визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації об`єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу ДП "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів" від 16.08.2021 № 15/21, укладеного між РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Релігійною організацією; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності Релігійної організації на нежитлову будівлю літ. "А", загальною площею 1513,9 м2, нежитлову будівлю літ. "Б", загальною площею 370,71 м2, нежитлову будівлю літ. "В", загальною площею 194,25 м2, нежитлову будівлю літ. "Г", загальною площею 151,69 м2, нежитлову будівлю літ. "Д", загальною площею 148,58 м2, нежитлову будівлю літ. "Е", загальною площею 30,96 м2, нежитлову будівлю літ. "Є", загальною площею 28,49 м2, нежитлову будівлю літ. "Ж", загальною площею 200,18 м2, нежитлову будівлю літ. "З", загальною площею 141,31 м2, нежитлову будівлю літ. "І", загальною площею 117,54 м2, нежитлову будівлю літ. "Ї", загальною площею 52,51 м2, нежитлову будівлю літ. "Й", загальною площею 71,08 м2, погріб з шийкою літ. "К", колодязь 1, водонапірну башню 2, свердловину 3, огорожу 4, ворота 5, ворота 6, ворота 7, хвіртка 8, замощення 9, розташованих за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Ходорів, вул. Героїв Дніпра, 61 (номер запису про право власності 44021001, рішення від 17.09.2021 № 60435394); зобов`язати Релігійну організацію повернути до державної власності об`єкт соціально-культурного призначення - єдиний майновий комплекс ДП "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів".

Прокурор вказував на відсутність органу уповноваженого захищати інтереси держави у спірних правовідносинах.

4.4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурором не обґрунтовано належним чином подання позову в інтересах держави та не визначено в інтересах якого саме суб`єкта прокурор звернувся з позовом до суду. Крім того в позові відсутнє визначення який саме орган державної влади не виконав належним чином свій обов`язок із захисту інтересів держави, як і не вказано про відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави.

4.5. Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Верховний Суд, перевіряючи висновки господарських судів попередніх інстанцій, зазначає, що касаційне провадження у цій справі зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18, а тому колегія суддів відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Верховний Суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та зазначає, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність уповноваженого органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони"), оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними. Процедура, передбачена абзацами 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

4.6. Як вбачається з матеріалів справи, прокурор у позові зазначав про те, що порушення інтересів держави відбулося внаслідок приватизації майна ДП "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів" як державного закладу, що є правонаступником Оздоровчо-лікувального пансіонату "Ходорів" та відноситься до закладів охорони здоров`я та не підлягає приватизації в силу статті 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", а також посилаючись на те, що укладанням спірного договору фактично сторони узгодили перепрофілювання та ліквідацію дитячого оздоровчого закладу за відсутності законних та обґрунтованих підстав.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що з урахуванням положень Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

За змістом пунктів 1-5 частини 1 статті 4 вказаного Закону до основних завдань Фонду державного майна України належать: 1) реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; 2) організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням; 3) управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України; 4) захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України; 5) здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Отже, саме до повноважень Фонду державного майна України належить реалізація державної політики у сфері приватизації.

4.7. Колегія суддів зазначає, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Отже, у цій справі прокурор заявив позов до ФДМУ, РВ ФДМУ та Релігійної організації і на виконання вимог частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у тексті позовної заяви обґрунтував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував, у чому, з погляду прокурора, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову), вказавши на те, що у цьому випадку ФДМУ та РВ ФДМУ прийняті рішення, які суперечать державній політиці, спрямованій на розвиток та збереження мережі закладів, що забезпечують потреби суспільства в оздоровленні дітей.

Однак суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що прокурор належним чином не обґрунтував звернення до суду з цим позовом за захистом інтересів держави без зазначення органу, уповноваженого на захист інтересів держави, не дослідивши належним чином обставини дотримання прокурором вимог законодавства.

4.8. З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, про те що прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави, і в такому випадку процедура попереднього повідомлення не застосовується, Верховний Суд вважає, що наявні підстави для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції і направлення цієї справи для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно із частиною 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.2. Згідно із частиною 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5.3. З огляду на викладене в мотивувальній частині цієї постанови Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, судові рішення у справі скасувати, а справу направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа - передачі для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції, то з урахуванням статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 у справі № 911/3383/21 скасувати, справу передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак