Постанова

від 25.09.2024 по справі 916/5520/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/5520/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 (головуючий - Савицький Я. Ф., судді Богацька Н. С., Колоколов С. І.) у справі

за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕС ВИНОГРАДОВО"

про стягнення 6 928 235,13 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2023 року Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕС ВИНОГРАДОВО" (далі - ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО", Товариство, відповідач) про стягнення з відповідача 6 928 235,13 грн заборгованості по переплаті за придбану в квітні-травні 2023 року електричну енергію за зеленим тарифом.

2. Позовна заява обґрунтовується невиконанням Товариством договірного зобов`язання в частині повернення Підприємству надлишково сплачених коштів у спірній сумі за квітень-травень 2023 року з огляду на те, що в зв`язку з оновленням Національною енергетичною компанією "Укренерго" сертифікованих даних комерційного обліку на платформі MMS, а саме проведення коригування даних обсягу виробленої електричної енергії на об`єктах ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО" за квітень-червень 2023 року було встановлено дані, що дорівнюють 0 (нулю) (підстава - нездійснення синхронної роботи в Об`єднаній енергетичній системі України), внаслідок чого було проведення коригування позивачем нарахувань, що в свою чергу призвело до зміни обсягу зобов`язань, взятих Підприємством як гарантованим покупцем.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 (суддя Нікітенко С. В.) у задоволенні позову відмовлено повністю в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, оскільки для застосування положень статей 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" необхідна сукупність ряду юридичних фактів, а саме визнання території тимчасово окупованою, що на цей момент є, та поширення Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) положення статті 131 цього Закону на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону (відсутнє відповідне рішення). На теперішній час немає будь-якого рішення КМУ щодо поширення дії відповідної статті на сухопутну територію Херсонської області, про що також йдеться в протоколі засідання державних органів від 26.07.2023, а тому вимоги статей 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на територію Херсонської області не розповсюджуються.

При цьому, місцевий господарський суд відхилив доводи позивача про неможливість здійснення відповідачем господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях Херсонської області з тих мотивів, що такі доводи спростовуються фактом прийняття Підприємством виробленої Товариством електричної енергії в період із квітня по червень 2023 року, а також посиланням на те, що Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не містить заборон на проведення господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях Херсонської області, в т. ч. діяльності з виробництва електричної енергії.

4. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 зупинено апеляційне провадження у справі № 916/5520/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата) справи № 908/1162/23.

5. Ухвала мотивована посиланням на положення статей 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", пункту 7 частини 1 статті 228 та пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, апеляційний суд дійшов висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для зупинення апеляційного провадження в справі № 916/5520/23 з огляду на те, що предметом розгляду цієї справи є зобов`язання між сторонами, які виникли в період окупації Херсонської області, що є предметом правого регулювання Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а предметом позову є стягнення коштів, сплачених за поставлену електричну енергію, виробництво якої здійснювалося на тимчасово окупованій території, тоді як вирішення об`єднаною палатою в межах справи № 908/1162/23 питання щодо поширення/непоширення норм статей 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на відносини, що виникли та існували на тимчасово окупованих після 24.02.2022 територіях України за відсутності окремих рішень органів державної влади, має істотне значення для розгляду цієї справи, адже нормами вказаного Закону позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ДП "Гарантований покупець" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та направити матеріали справи до Південно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме положень пункту 7 частини 1 статті 228 та статті 236 ГПК України, наголошуючи на безпідставності зупинення апеляційного провадження в справі № 916/5520/23 до завершення перегляду об`єднаною палатою справи № 908/1162/23, оскільки:

1) з урахуванням висновку щодо критеріїв подібності правовідносин (зокрема тотожності суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16, правовідносини в справах № 916/5520/23 і № 908/1162/23 не є подібними;

2) позивач у позовній заяві та в апеляційній скарзі не посилався на необхідність застосування статей 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

3) застосування норм статей 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до спірних правовідносин у жодній мірі не впливає на вирішення судом питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості (суми переплати) за договором від 16.02.2018 № 14876/01;

4) в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції не навів достатніх мотивів і доводів, на підставі яких дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 908/1162/23 та про неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у матеріалах справи доказів;

5) апеляційний суд не зазначив, як висновки об`єднаної палати в справі № 908/1162/23 вплинуть на вирішення цього спору, якщо позивач не просив застосовувати норми статей 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а лише зазначав, що є висновки Верховного Суду в справі № 910/9680/23 (предмет позову - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіан Ісатекс Солар" на користь ДП "Гарантований покупець" заборгованості з оплати електричної енергії за зеленим тарифом).

Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи

8. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі № 916/5520/23 та постановлено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

10. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

11. За змістом частини 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 розділу IV цього Кодексу.

12. Статтями 227 і 228 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

13. Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням чітко визначених законом причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

14. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України господарський суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

15. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Щодо подібності правовідносин, то таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такі правові висновки сформульовано в пунктах 25- 27, 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

16. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду:

1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права;

2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції;

3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики;

4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

17. При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на обґрунтування своїх заперечень на викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16 попередній висновок щодо критеріїв подібності правовідносин (зокрема тотожності суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання), позаяк покладений в основу оскаржуваної ухвали висновок суду апеляційної інстанції про подібність спірних правовідносин у справах № 916/5520/23 і № 908/1162/23, цілком відповідає останній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо визначення критеріїв подібності правовідносин, викладеній в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Тим більше, що подана касаційна скарга не містить жодних доводів Підприємства на спростування висновку апеляційного суду про подібність правовідносин у справах № 916/5520/23 і № 908/1162/23.

18. Суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження в цій справі, виходив із того, що наразі на розгляді об`єднаної палати перебуває справа № 908/1162/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" до Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об`єднання "Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги" Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення 1 593 623,84 грн.

Так, ухвалою об`єднаної палати від 19.04.2024 прийнято до розгляду об`єднаною палатою справу № 908/1162/23 з метою вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для відступлення від викладеного в постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 (предмет позову - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіан Ісатекс Солар" на користь ДП "Гарантований покупець" заборгованості з оплати електричної енергії за зеленим тарифом) висновку про те, що достатнім для застосування частини 2 статті 13 та частини 2 статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону, оскільки, передаючи ухвалою від 27.03.2023 справу № 908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що положення статей 13 та 131 цього Закону можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини 1 зазначених статей, а саме за рішенням КМУ.

Ухвалою об`єднаної палати від 30.08.2024 учасників справи № 908/1162/23 повідомлено про те, що судове засідання з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" відбудеться 18.10.2024.

19. У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено та скаржником не спростовано того, що вирішення об`єднаною палатою в межах справи № 908/1162/23 питання щодо поширення/непоширення норм статей 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на відносини, які виникли та існували на тимчасово окупованих після 24.02.2022 територіях України за відсутності окремих рішень органів державної влади, має істотне значення для розгляду цієї справи.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на визнання самим позивачем у поданій касаційній скарзі тієї обставини, що на обґрунтування своїх вимог Підприємство посилається на викладені в постанові Верховного Суду від 07.03.2024 в справі № 910/9680/23 висновки, питання щодо наявності/відсутності підстав для відступлення від яких (висновків) наразі є предметом розгляду об`єднаною палатою в межах справи № 908/1162/23.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що правовідносини у справах № 916/5520/23 і № 908/1162/23 є подібними.

20. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника в частині помилковості висновку апеляційного суду про те, що позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача нормами Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", оскільки насправді позивач у позовній заяві та в апеляційній скарзі не посилався на необхідність застосування статей 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Проте згідно з частиною 2 статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

21. Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (такий висновок викладено в пункті 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Наведеним спростовується твердження скаржника про те, що апеляційний суд не зазначив, як висновки об`єднаної палати в справі № 908/1162/23 вплинуть на вирішення цього спору, якщо позивач не просив застосовувати норми статей 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

З цих же підстав суд касаційної інстанції відхиляє передчасні аргументи скаржника про те, що застосування норм статей 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до спірних правовідносин у жодній мірі не впливає на вирішення судом питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості (суми переплати) за договором від 16.02.2018 № 14876/01.

Тим більше, що зазначені аргументи скаржника здебільшого стосуються вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, а відтак виходять за межі касаційного перегляду, яким наразі є ухвала про зупинення апеляційного провадження в справі.

22. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів зауважує, що зазначений вище помилковий висновок апеляційного суду в цілому не призвів до постановлення незаконної ухвали, а виходячи зі змісту положень частини 2 статті 309 та частини 2 статті 311 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, якщо відповідне порушення норм процесуального права не призвело до ухвалення незаконного рішення.

23. Верховний Суд не бере до уваги безпідставні доводи скаржника про відсутність наведення судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі достатніх мотивів і доводів, на підставі яких дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 908/1162/23 та про неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у матеріалах справи доказів, оскільки такі доводи скаржника свідчать виключно про помилкове ототожнення ним передбаченої пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України підстави зупинення провадження в справі, наявністю якої власне обґрунтовується оскаржувана ухвала, та іншої (обов`язкової) підстави зупинення провадження в справі, встановленої нормою пункту 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, за змістом якої суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

24. Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку (пункт 11 частини 1 статті 229 ГПК України).

25. З огляду на наведене суд апеляційної інстанції обґрунтовано зупинив апеляційне провадження в справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України.

26. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до положень частини 2 статті 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

27. Таким чином, правові висновки об`єднаної палати за результатами касаційного перегляду справи № 908/1162/23 можуть вплинути на оцінку апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 у справі № 916/5520/23, а відтак і на вирішення цього господарського спору по суті заявлених позовних вимог.

Тим більше, що, обґрунтовуючи відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції в рішенні від 07.05.2024 чітко зазначив про врахування того, що колегія судів Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 908/1162/23, не погодившись із висновком Верховного Суду в справі № 910/9680/23, передала відповідне правозастосовче питання на розгляд об`єднаної палати, а також, проаналізувавши положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", місцевий господарський суд у підсумку дійшов висновку про відсутність заборон на здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях Херсонської області, в т. ч. діяльності з виробництва електричної енергії.

28. Отже, Верховний Суд не має достатніх підстав вважати необґрунтованим висновок апеляційного суду про зупинення провадження в справі № 916/5520/23 до закінчення перегляду об`єднаною палатою в касаційному порядку справи № 908/1162/23.

При цьому таке зупинення провадження в справі не призводить до затягування строків її розгляду, оскільки має об`єктивний характер, викликаний настанням зазначених у процесуальному законі причин, які перешкоджають подальшому руху справи.

29. За наведених вище обставин колегія суддів погоджується з правильним висновком суду апеляційної інстанції про наявність передбачених пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України підстав для зупинення апеляційного провадження у справі № 916/5520/23.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

31. Частинами 1 та 3 статті 304 ГПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

32. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

33. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

34. Оскільки викладені в касаційній скарзі доводи про порушення апеляційним судом норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що оскаржувану ухвалу про зупинення апеляційного провадження в цій справі постановлено без порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в зв`язку з чим немає підстав як для задоволення касаційної скарги, так і для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Розподіл судових витрат

35. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.

Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі № 916/5520/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай