Постанова

від 24.09.2024 по справі 910/11661/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11661/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача-1 - Рудніцький О.Л.,

позивача-2 - Рудніцький О.Л.,

відповідача - Янушевич О.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва

від 31.10.2023 та

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 21.11.2023

у складі судді Кирилюк Т.Ю. та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Сітайло Л.Г., Буравльов С.І., Шапран В.В.

від 20.03.2024

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ"

про визнання недійсним рішення зборів.

Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/2201 від 18.09.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/11661/23 у зв`язку з відпусткою судді Кролевець О.А.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 для розгляду справи № 910/11661/23 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду № 4, оформленого протоколом від 18.02.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю процедурних порушень під час скликання та проведення загальних зборів членів кооперативу від ряду № 4, які полягають у не повідомленні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату, час і місце їх проведення та порядок денний, а також ухвалення рішень за відсутності необхідної кількості голосів членів (кворуму), чим порушено права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 брати участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, мати право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" зареєстрований в 1998 році. Кооператив створений з метою зберігання транспортних засобів членів Кооперативу за рахунок їх внесків.

28.05.2021 помер діючий Голова правління Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", у зв`язку з чим 20.08.2021 проведені загальні збори членів кооперативу від рядів для обрання Уповноважених членів рядів.

Відповідно до протоколів зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від 20.08.2021, обрано наступних Уповноважених членів від рядів: від ряду №4 - ОСОБА_2 ; від ряду №5 - ОСОБА_3 ; від ряду №6 - ОСОБА_4 ; від ряду №7 - ОСОБА_5 ; від ряду №8 - ОСОБА_6 ; від ряду №9 - ОСОБА_7 ; від ряду №10 - ОСОБА_8 ; від ряду №11 - ОСОБА_9 ; від ряду №12 - ОСОБА_10 ; від ряду №13 - ОСОБА_11 ; від ряду №14 - ОСОБА_12 ; від ряду №15 - ОСОБА_13 ; від ряду №17 - ОСОБА_14 ; від ряду №18 - ОСОБА_15 ; від ряду №19 - ОСОБА_16 ; від ряду №20 - ОСОБА_17 ; від ряду №21 - ОСОБА_18 ; від ряду №22 - ОСОБА_19 ; від ряду №23 - ОСОБА_20 ; від ряду №27 - ОСОБА_21 ; від ряду №28 - ОСОБА_22 .

22.09.2021 відбулись позачергові загальні збори (уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" з таким порядком денним: 1. Про обрання головуючого та секретера позачергових загальних зборів АГК "Північ". 2. Про обрання голови правління АГК "Північ". 3. Про затвердження нової редакції статуту АГК "Північ". 4. Про державну реєстрацію внесених змін до відомостей про АГК "Північ" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 5. Про відсторонення від займаної посади заступника голови правління АГК "Північ" ОСОБА_23 . 6. Про позбавлення повноважень члена правління АГК "Північ" ОСОБА_24 . 7. Про позбавлення повноважень усього поточного складу ревізійної комісії АГК "Північ". 8. Про обрання персонального складу ревізійної комісії АГК "Північ".

Проведення зборів супроводжувалось складанням відповідного протоколу, відповідно до якого на зборах були присутні уповноважені члени кооперативу від рядів та членів правління кооперативу - 21 особа. На зборах прийняті рішення про обрання ОСОБА_1 головою кооперативу, затверджено нову редакцію статуту кооперативу, а також прийняті інші рішення щодо змін, відомості про які підлягають реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У подальшому проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу державним реєстратором Дібровою Ольгою Семенівною на підставі протоколу зборів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від 22.09.2021 та внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 1) від 24.09.2021 за №1000661070014000334, зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера), зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи; 2) від 28.09.2021 за №1000661070015000334, зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою, зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Внаслідок проведення цих реєстраційних дій змінено керівника (з ОСОБА_25 на ОСОБА_1 ), відомості про членів та кінцевих бенефіціарних власників, редакцію статуту та інформацію для здійснення зв`язку з кооперативом.

01.12.2021 до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_26 від 26.11.2021 на реєстраційні дії приватного нотаріуса Діброви О.С. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.09.2021 № 1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 28.09.2021 № 1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".

Скарга Міністерством юстиції України прийнята до розгляду, за результатами якого останнім видано наказ від 14.02.2022 № 493/5 "Про задоволення скарги". Цим наказом задоволено повністю скаргу ОСОБА_23 від 26.11.2021. Скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 24.09.2021 № 1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 28.09.2021 № 1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С. щодо Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/5273/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 та постановою Верховного Суду від 28.02.2024, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 14.01.2022, визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 та поновлення реєстраційних дій.

Після скасування вищевказаних реєстраційних дій, 22.02.2022 проведено позачергові збори уповноважених Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" на яких вирішені наступні питання: 1. Про обрання головуючого та секретаря зборів уповноважених; 2. Про обрання складу правління; 3. Про припинення повноважень голови правління та обрання нового голови правління; 4. Про затвердження та підписання статуту в новій редакції Головою кооперативу. На зборах були присутні уповноважені члени Кооперативу від рядів.

22.02.2022 складений протокол позачергових зборів уповноважених № 1 Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", в якому відповідні особи, в якості уповноважених членів кооперативу від рядів, своїм підписом його затвердили.

На підставі рішення уповноважених членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від рядів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковеєвою О.В. проведено реєстраційну дію від 23.02.2022 № 1000661070021000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ".

Законність вказаної реєстраційної дії перевірялась в межах розгляду скарги ОСОБА_27 від 07.09.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.10.2022 за № СК-2684-22, за наслідками розгляду якої, на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 07.11.2022, наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2023 № 241/7 відмовлено у задоволенні скарги, а реєстраційну дію, проведену приватним нотаріусом Маковеєвою О.В., визнано такою, що відповідає законодавству у сфері державної реєстрації.

Не погоджуючись з рішенням загальних зборів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", яке оформлено протоколом № 1 від 22.02.2022, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовними заявами про визнання його недійсним (справи № 910/1537/23 та № 910/2899/23).

На виконання вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/1537/23 та від 31.03.2023 у справі № 910/2899/23, Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" надав належним чином засвідчені копії протоколів загальних зборів членів кооперативу від рядів, зокрема, і протокол загальних зборів членів кооперативу від ряду № 4 від 18.02.2022.

Відповідно до наявної у матеріалах справи даної справи копії протоколу загальних зборів членів кооперативу від ряду № 4, датованого 18.02.2022, у їх проведенні прийняло участь 36 членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" з числа власників гаражних боксів 4 ряду (загальна кількість боксів у ряду - 65). З питання обрання уповноваженого від ряду № 4 проголосували за ОСОБА_28 35 учасників зборів.

Додаток до протоколу від 18.02.2022 містить особисті підписи учасників зборів від 4 ряду у кількості 43. Різниця у сім осіб між особами, що підписали додаток до протоколу від 18.02.2022, та врахованими протоколом голосами фактично пояснена позивачем на сторінках 20 та 21 позовної заяви (та відповідачем на сторінках 11-12 відзиву): три особи двічі підписали додаток; дві особи, що поставили свої підписи у додатку, є власниками гаражних боксів, але не є членами кооперативу; одна особа є членом кооперативу, проте не є власником гаражного боксу; одна особа підписала додаток значно пізніше підписання протоколу.

Відображення у протоколі від 18.02.2022 35 голосів за кандидата в представники на загальних зборах з 36 осіб, що прийняли участь у прийнятті рішення, та відсутність голосів "проти" та "утримався" доводить, що кандидат не приймав участь у голосуванні щодо власної кандидатури.

Статутом Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (в редакції від 01.11.2021) визначено, що кооператив є організацією громадян, які добровільно об`єднались для задоволення своїх потреб в гаражних боксах для зберігання та обслуговування транспортних засобів (пункт 1.4 статуту).

Пунктом 5.1 статуту відповідача (в редакції від 01.11.2021) встановлено, що члени кооперативу мають право приймати участь в його управлінні, у тому числі обирати та бути обраними в органи управління.

Розділом 8 статуту Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (в редакції від 01.11.2021) врегульовано, що вищим органом управління є загальні збори, які можуть проводитись як шляхом прямої участі усіх членів кооперативу, так і участі уповноважених від гаражних рядів представників.

Пунктом 8.3 статуту відповідача (в редакції від 01.11.2021) врегульовано спосіб обрання представників від власників кожного ряду гаражних боксів для участі у загальних зборах.

Відповідно до пункту 8.3 статуту Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (в редакції від 01.11.2021) рішення загальних зборів членів кооперативу від ряду є правомочним, якщо за нього проголосували не менше ніж 51% від членів відповідного ряду.

Відповідно до доданої до позовної заяви довідки від 20.11.2018 ОСОБА_1 є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 ряд 28.

Станом на дату делегування уповноваженого ОСОБА_28 від ряду № 4 та проведення позачергових зборів уповноважених Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" 22.02.2022 ОСОБА_1 вже не мав повноважень Голови Правління кооперативу, оскільки наказом Міністерства юстиції України № 493/5 від 14.02.2022 реєстраційні дії щодо обрання його Головою Правління скасовані.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з моменту скасування 14.02.2022 реєстраційних дій, керівником Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" зазначається ОСОБА_25 .

3. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/11661/23 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- обрання свого представника членами кооперативу від певного ряду гаражних боксів для участі у загальних зборах є визначеною статутом формою реалізації корпоративного права;

- судом першої інстанції не прийнято до уваги при прийнятті рішення у справі надані позивачем письмові протоколи зборів, заяви, документи, які підтверджують права власності, тощо членів кооперативу, які не мають відношення до гаражних боксів четвертого ряду;

- протоколом від 18.02.2022 зборів членів кооперативу, що володіють гаражними боксами 4 ряду, вірно відображено загальну кількість осіб, що прийняли участь у прийнятті рішення;

- у даному випадку, за обрання уповноваженого від 4 ряду проголосували 35 з 65 членів кооперативу, що складає 53,85% загальної кількості голосів. Тому судом відхилено твердження позивачів про відсутність кворуму та неправомочність прийнятого рішення з делегування повноважень для участі у загальних зборах кооперативу;

- судом відхилено доводи позивачів в частині неналежного їх повідомлення про порядок денний, час та місце проведення загальних зборів кооперативу, оскільки предметом даного судового дослідження не є встановлення дотримання вимог щодо скликання загальних зборів кооперативу;

- статутом кооперативу не встановлюються вимоги щодо скликання та проведення спірних зборів. Статутом кооперативу встановлено лише вимоги щодо документального оформлення відповідного рішення про обрання представника для участі у загальних зборах кооперативу. Тому суд погодився з доводами відповідача, що повідомлення може бути здійснено фактично у любій зручній формі, у тому числі з застосуванням телефонного зв`язку, спільних груп у телекомунікаційних службах для обміну текстовими повідомленнями, розміщенням оголошень тощо;

- позивачами помилково ототожнюються поняття загальних зборів кооперативу та зборів членів кооперативу від певного ряду гаражних боксів для обрання представника для участі у цих зборах. Встановлений статтею 15 Закону України "Про кооперацію" 10 денний строк повідомлення є законодавчою вимогою до проведення саме загальних зборів і не розповсюджується на порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених, який за приписами статті 15 Закону України "Про кооперацію" визначається статутом кооперативу;

- оскільки ОСОБА_1 (позивач-1) не є членом кооперативу, що має у власності гараж у 4 ряду, його право на участь в управлінні кооперативом не могло бути порушеним проведеними виборами представника від 4 ряду гаражних боксів. Відсутність порушеного права позивача-1 унеможливлює його примусовий судовий захист;

- судом відхиллено доводи позовної заяви в частині наявності у позивача-2 права представляти членів кооперативу від 4 ряду на підставі протоколу від 20.08.2021, який не оскаржено та не скасовано, оскільки обрання зборами членів кооперативу від 4 ряду іншого представника для участі у загальних зборах фактично скасовує повноваження попередньо обраної особи, з огляду на вимоги пункту 8.3 статуту кооперативу (один ряд - один голос).

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/11661/23 заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" 39 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у даному випадку позивачами не доведено суду неспівмірність заявлених до розподілу витрат відповідача на послуги його адвоката. Тому беручи до уваги відсутність підстав для покладення витрат у розмірі 1 000,00 грн на позивачів у даній справі за підготовку клопотання про закриття провадження у справі, заяву відповідача про розподіл витрат підлягає частковому задоволенню та стягнення солідарно з обох позивачів на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 39 000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 змінено рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/11661/23, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції. Скасовано додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/11661/23, та ухвалено нове рішення, яким заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, та стягнено з ОСОБА_2 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- позовні вимоги про визнання недійсним рішення про делегування уповноваженого ОСОБА_28 від ряду № 4 не може призвести до поновлення будь-яких прав позивачів, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 реєстраційні дії щодо Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" скасовані;

- отже, визнання недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду №4, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду №4 від 18.02.2022, не є ефективним способом захисту позивачів у даній справі, оскільки визнання його недійсним не відновить порушених прав позивачів;

- здійснивши аналіз доводів скаржника, а також співмірності заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатським об`єднанням робіт, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат;

- судом апеляційної інстанції враховано складність справи, з огляду на предмет позову - визнання недійсним рішення зборів, характер правовідносин тощо. Судова колегія вважає необґрунтовано завищеною вартість наданих послуг та дійшла висновку про часткове задоволення в сумі 20 000,00 грн;

- порядок розподілу та відшкодування судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, регламентується виключно Законом, а саме - Господарським процесуальним кодексом України, з аналізу норм якого вбачається, що солідарне стягнення судових витрат чинним процесуальним законом не передбачено. Тому необхідно стягнути з кожного з позивачів по 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржники просять скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, а заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення повернути без розгляду.

Підставою касаційного оскарження скаржниками зазначено пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- судами попередніх інстанцій не було враховано висновки щодо застосування:

- статті 15 Закону України "Про кооперацію" (щодо наслідків неналежного повідомлення про проведення загальних зборів), викладені у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 922/756/19, від 09.02.2022 у справі № 916/3631/20, від 30.05.2023 у справі № 916/212/22;

- статті 15 Закону України "Про кооперацію" (щодо наслідків відсутності кворуму), викладені у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 922/756/19, від 05.07.2022 у справі № 911/2269/20;

- частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц та у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/211/22, про те, що у разі неврегульованості скликання певних зборів має бути застосована аналогія в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів;

- частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 683/351/16-ц про те, що якщо позов стосується захисту права на участь в управлінні кооперативом, то рішення певних зборів не можна вважати внутрішньостатутною діяльністю кооперативу, а відтак оскарження рішення, яке прийняте на таких зборах, являється належним способом захисту;

- частини 2 статті 215 та частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 616/137/16-ц, про те, що нікчемність має бути встановлена безпосередньо законом;

- відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування:

- статті 12 Закону України "Про кооперацію" у частині того, коли член кооперативу: позбавлений права брати участь в господарській діяльності кооперативу та управління ним; позбавлений права голосу, права обирати та бути обраним; права вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу не загальними зборами членів кооперативу, а загальними зборами членів кооперативу від рядів;

- статті 15 Закону України "Про кооперацію" у частині того чи регулює вказана стаття порядок скликання та проведення загальних зборів членів кооперативу від рядів; у частині того, чи впливає скасування реєстраційних дій щодо голови правління кооперативу на права уповноважених членів кооперативу, враховуючи, що уповноважені члени кооперативу обираються не головою кооперативу, а членами кооперативу відповідного ряду;

- статті 16 Цивільного кодексу України у частині того чи є належним способом захисту та чи відновить порушене право члену кооперативу визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу від ряду, яке оформлене відповідним протоколом;

- суди попередніх інстанцій не дослідили докази, які мають значення для справи, а саме: нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_29 № 619 від 14.06.2023; додаток до протоколу № 4; листи Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 102-102/0-403-362 від 11.05.2023 та № 102-102/О-403/1-415 від 25.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_7 № 679 від 17.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_14 № 680 від 17.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_21 № 670 від 17.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_9 № 678 від 17.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_5 № 675 від 17.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 № 674 від 17.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_20 № 672 від 17.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_6 № 676 від 17.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_17 № 677 від 17.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_11 № 671 від 17.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_30 № 709 від 23.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_31 № 571 від 29.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_32 № 727 від 31.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_33 № 728 від 31.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_34 № 729 від 31.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_35 № 730 від 31.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_36 № 732 від 31.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_37 № 731 від 31.05.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_29 № 619 від 14.06.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_38 № 815 від 19.06.2023; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_8 № 808 від 19.06.2023;

- судами попередніх інстанцій не застосовано частину 6 статті 6, частину 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України та не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.02.2024 у справі № 904/201/21 та від 22.04.2024 у справі № 910/11661/23, щодо наслідків звернення до суду особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. У контексті зазначеного скаржники також зауважують, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів, в якому вони просили витребувати у Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" належним чином завірені копії для приєднання до матеріалів справи та оригінали для огляду акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 03/11/2023 від 03.11.2023 до договору по надання правової допомоги № 29/07/2022 від 29.07.2022.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, Суд зазначає таке.

За змістом положень частини 1 статті 167 Господарського кодексу України Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України "Про кооперацію").

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про кооперацію" загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера, члена) товариства. Також слід з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 922/756/19, від 05.07.2022 у справі № 911/2269/20, на які посилаються скаржники, та від яких Суд не вбачає підстав відступати.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20).

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт «вірогідності доказів» не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20.

Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах «Дюлоранс проти Франції», «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»). Водночас принцип jura novit curia («суд знає закон») зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт "в" пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України).

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

Однак, оскаржувані судові рішення по суті спору таким вимогам в повній мірі не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення даного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду № 4, оформленого протоколом від 18.02.2022, стало наявність процедурних порушень під час скликання та проведення таких загальних зборів, а саме, не повідомлення позивачів про дату, час і місце їх проведення та порядок денний та ухвалення рішень за відсутності необхідної кількості голосів членів (кворуму), чим порушено права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 брати участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, мати право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.

Як зазначалось вище, судом першої інстанції відхилено твердження позивачів про відсутність кворуму та неправомочність прийнятого рішення з делегування повноважень для участі у загальних зборах кооперативу, оскільки за обрання уповноваженого від 4 ряду проголосували 35 з 65 членів кооперативу, що складає 53,85% загальної кількості голосів.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачі, на обґрунтування своїх вимог в частині відсутності необхідної кількості голосів членів кооперативу (кворуму), зазначали те, що деякі власники гаражів у 4 ряді декілька разів голосували, деякі особи, які голосували були власниками гаражів, проте не були членами кооперативу, деякі особи, які голосували не були власниками гаражів тощо.

Суд зазначає, що рішення суду першої інстанції не містить переліку осіб, які голосували на спірних загальних зборах, не містить посилань на відповідні докази наявності у відповідних осіб права голосування.

Тобто, суд першої інстанції належно не дослідив наявні в матеріалах справи докази та не встановив фактичну кількість членів кооперативу присутніх на спірних загальних зборах, права таких членів на голосування, та, відповідно, передчасно зробив висновок про наявність необхідної кількості голосів членів (кворуму) для прийняття відповідних рішень.

Суд також зазначає те, що судом першої інстанції було відхилено доводи позивачів в частині неналежного їх повідомлення про порядок денний, час та місце проведення загальних зборів кооперативу, оскільки: предметом даного судового дослідження не є встановлення дотримання вимог щодо скликання загальних зборів членів кооперативу; статутом кооперативу не встановлюються вимоги щодо скликання та проведення спірних зборів. Статутом кооперативу встановлено лише вимоги щодо документального оформлення відповідного рішення про обрання представника для участі у загальних зборах кооперативу. Тому суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що повідомлення може бути здійснено фактично у любій зручній формі, у тому числі з застосуванням телефонного зв`язку, спільних груп у телекомунікаційних службах для обміну текстовими повідомленнями, розміщенням оголошень тощо.

Проте Суд зазначає, що статтею 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що у разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Тобто, вказаною нормою визначено, що статутом кооперативу визначається, зокрема, порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених.

При цьому, у пункті 8.3 статуту Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (в редакції від 01.11.2021) рішення загальних зборів членів кооперативу від ряду є правомочним, якщо за нього проголосували не менше ніж 51% членів відповідного ряду.

Тобто, враховуючи положення статті 15 Закону України "Про кооперацію" та пункт 8.3 статуту Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (в редакції від 01.11.2021), вбачається, що порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначений саме шляхом прийняття рішення загальних зборів членів кооперативу (від ряду).

Оскільки спірні рішення прийняті загальними зборами членів кооперативу (від ряду), то помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що предметом даного судового дослідження не є встановлення дотримання вимог щодо скликання загальних зборів членів кооперативу і те, що статутом кооперативу не встановлюються вимоги щодо скликання та проведення спірних зборів, оскільки: позовні вимоги, у тому числі, обґрунтовувались недотримання вимог щодо скликання загальних зборів членів кооперативу (від ряду); Законом України "Про кооперацію" та статутом Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (в редакції від 01.11.2021) визначено вимоги щодо скликання та проведення загальних зборів членів кооперативу (від ряду), зокрема, щодо повідомлення членів кооперативу про їх проведення тощо.

Суд зазначає про хибне трактування судом першої інстанції спірних рішень та положень статуту відповідача, оскільки по своїй суті спірні рішення приймались саме загальними зборами членів кооперативу, та, відповідно, до проведення таких зборів (загальні збори членів кооперативу) повинні застосовуватись відповідні положення законодавства та статуту відповідача.

При цьому Суд зазначає, що суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що повідомлення про проведення спірних загальних зборів може бути здійснено фактично у любій зручній формі, у тому числі з застосуванням телефонного зв`язку, спільних груп у телекомунікаційних службах для обміну текстовими повідомленнями, розміщенням оголошень тощо. Тобто, і відповідач, і суд першої інстанції, визнали необхідність повідомлення про проведення спірних загальних зборів. Однак, суд першої інстанції не досліджував питання повідомлення позивачів про проведення спірних загальних зборів членів кооперативу.

Як зазначалось вище, підставою для зміни рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції зазначено те, що визнання недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду № 4, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 4 від 18.02.2022, не є ефективним способом захисту позивачів у даній справі, оскільки визнання його недійсним не відновить порушених прав позивачів, так як наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 реєстраційні дії щодо Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" скасовані.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (п. 5.6 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У даній справі суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, та, відповідно, не обґрунтував яким чином скасування наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 реєстраційних дій щодо Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційних дій від 24.09.2021 № 1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 28.09.2021 № 1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", проведених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С. задовго до прийняття спірних рішень загальних зборів членів кооперативу від 18.02.2022) унеможливлює захист порушених прав позивачів, у тому числі позивача-2, як членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", на участь в господарській діяльності кооперативу, на управління кооперативом, право обирати і бути обраним в органи управління тощо.

За наведених обставин у Суду відсутні правові підстави для висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень по суті спору у цій справі в розумінні положень статей 86 і 236 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому Суд зауважує те, що суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржувану постанову керувався виключно не ефективним способом захисту позивачів у даній справі. Відповідно суд апеляційної інстанції взагалі не переглядав рішення суду першої інстанції в частині обґрунтованості підстав заявленого позову у даній справі.

З огляду на наведене Суд дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів скаржників, викладених у касаційній скарзі, зокрема, про застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 15 Закону України "Про кооперацію" без урахування висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного у постановах Верховного Суду, на які посилаються скаржники, та про порушення судами попередніх інстанцій норми процесуального закону.

Суд зазначає, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України). Тому, дана справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Отже, додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21, у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 у справі № 910/17345/20, від 15.02.2023 у справі № 911/956/17(361/6664/20), від 07.03.2023 у справі № 922/3289/21.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції по суті спору у цій справі є скасованими, то за правилами Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат, зокрема і витрат на професійну правничу допомогу, має бути здійснений судом, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З огляду на викладене додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, якою додаткове рішення скасовано з прийняттям нового судового рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, підлягають скасуванню незалежно від наведених скаржниками у касаційній скарзі підстав.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивачів задовольнити частково, судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі № 910/11661/23 скасувати.

3. Справу № 910/11661/23 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді С.В. Бакуліна

І.Д. Кондратова