Рішення

від 18.09.2024 по справі 756/4880/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18.09.2024 Справа № 756/4880/24

Справа № 756/4880/24

Провадження № 2/756/2895/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Колядінцевій П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

12.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Муніципальна охорона» (далі - КО «Муніципальна охорона») про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що наказом № 207-к від 24.07.2019 року він призначений на посаду охоронця КО «Муніципальна охорона». 27.02.2022 року у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, з урахуванням рекомендацій керівництва, з метою убезпечення життя своїх членів родини був вимушений разом із сім`єю евакуюватися в с. Степок Білоцерківського району Київської області, де прибув до місцевого ТЦК та СП, пройшов військово-лікарську комісію та з 03.03.2022 року виконував службові обов`язки у складі добровольчого формування територіальної громади, з яким згодом підписав контракт. Разом з тим, КО «Муніципальна охорона» наказом № 192/49-к від 05.03.2022 року звільнила його з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КзпП України за численні прогули без поважних причин.

Оскільки його невихід на роботу був пов`язаний з початком повномасштабної війни у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, він пройшов військово-лікарську комісію у ТЦК та СП та виконував службові обов`язки у складі добровольчого формування територіальної громади, що вважається поважною причиною неявки на роботу, при цьому він повідомив роботодавця про неможливість виходу на роботу, а роботодавець, в свою чергу, не вимагав від нього пояснень щодо неявки на роботу, ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним та скасувати наказ КО «Муніципальна охорона» № 192/49-К від 05.03.2022 року; стягнути з КО «Муніципальна охорона» середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У відзиві на позовну заяву представник КО «Муніципальна охорона» заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема зазначає, що ОСОБА_1 уклав контракт лише 21.03.2022 року, а з 25.02.2022 року не з`являвся на роботі та не виконував трудові обов`язки без поважних причин. Крім того зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, оскільки отримав повідомлення про звільнення 16.05.2022 року, а до суду звернувся у 2024 році.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав, позовні вимоги просив задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

Представник КО «Муніципальна охорона» у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом установлено, що згідно довідки КО «Муніципальна охорона» № 43 від 14.01.2020 року ОСОБА_1 працює охоронником 3 розряду в КП «Муніципальна охорона» з 25.07.2019 року згідно наказу № 207-к від 24.07.2019 року (а.с. 50).

Указом Президента України від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Як вбачається з довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 03.03.2022 року пройшов медичний огляд ВЛК (а.с. 41).

05.03.2022 року ОСОБА_1 звернувся до командира добровольчого формування Таращанської міської територіальної громади № 1 із заявою про долучення його до членства у добровольчому формуванні Таращанської міської територіальної громади № 1 (а.с. 44).

Згідно довідки від 05.03.2022 року № 3243-7000540765 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48).

21.03.2022 року ОСОБА_1 уклав контракт з Добровольчим формуванням Таращанської міської територіальної громади № 1 строком на три роки, згідно якого зобов`язався виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контракту (а.с. 44-45).

Як вбачається з довідок № 33 від 25.05.2022 року та № 54 від 29.06.2022 року Добровольчого формування Таращанської міської територіальної громади № 1 ОСОБА_1 зарахований добровольцем з 21.03.2022 року та виконує зазначені завдання за графіком, визначеним командиром ДФТГ № 1 (а.с. 46-47).

Разом з тим, актами про відсутність працівника на роботі від 01.03.2022 року о 09 год. 27 хв., від 01.03.2022 року о 16 год. 27 хв., від 02.03.2022 року о 09 год. 27 хв., від 02.03.2022 року о 16 год. 27 хв., від 03.03.2022 року о 09 год. 27 хв., від 03.03.2022 року о 16 год. 27 хв., від 04.03.2022 року о 09 год. 27 хв., від 04.03.2024 року о 16 год. 27 хв. комісією у складі трьох працівників засвідчено, що охоронник ОСОБА_1 відсутній на робочому місці, до посадових осіб КО «Муніципальна охорона» з приводу невиходу на роботу не звертався, причини відсутності не відомі (а.с. 84-91).

Згідно доповідної заступника начальника департаменту фізичної та технічної охорони об`єктів ОСОБА_2 від 03.03.2022 року з 25.02.2022 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці. Інформація про обставини відсутності на робочому місці вказаного працівника йому не відома (а.с. 80).

Згідно довідки першого заступника директора з операційної діяльності КО «Муніципальна охорона» № 110-80/35 від 05.03.2022 року охоронник відділу охорони об`єктів Департаменту фізичної та технічної охорони об`єктів ОСОБА_1 був відсутній на роботі в КО «Муніципальна охорона» в період з 25.02.2022 року по 04.03.2022 року без засвідчення поважних причин своєї відсутності (а.с. 81).

Як вбачається з доповідної начальника управління контролю КО «Муніципальна охорона» ОСОБА_3 по факту з`ясування обставин відсутності на робочому місці, проведеними заходами опитати ОСОБА_1 по факту не виходу на роботу з 25.02.2022 року по 05.03.2022 року не представилось можливим (а.с. 82).

Згідно доповідної записки заступника начальника управління контролю КО «Муніципальна охорона» ОСОБА_4, у телефонній розмові ОСОБА_1 повідомив, що перебуває в с. Степок Білоцерківського району Київської області з родиною. Найближчим часом не планує виходити на роботу, причини цього не зазначив. Будь-які документи щодо поважності причин відсутності на роботі надати відмовився. Дату виходу на роботу не повідомив (а.с. 83).

Наказом КО «Муніципальна охорона» № 192/49-к від 05.03.2022 року ОСОБА_1 звільнено 05.03.2022 року за численні прогули без поважних причин згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 38).

У повідомленні КО «Муніципальна охорона» № 110-127 від 05.05.2022 року, адресованому ОСОБА_1 зазначено про необхідність останньому з`явитись до відділу кадрів за адресою: АДРЕСА_2 для ознайомлення з наказом про звільнення від 05.03.2022 року та отримати трудову книжку (а.с. 95).

Листом № 079/110-412 від 13.03.2024 року КО «Муніципальна охорона» в доповнення до листа від 05.05.2022 року № 110-127 надсилають копію наказу від 05.03.2022 року № 192/49-к та додатково повідомляють про необхідність прибути до відділу по роботі з персоналом КО «Муніципальна охорона» для отримання трудової книжки та повернення обхідного листа (а.с. 40).

Вказаний лист від 13.03.2024 року з наказом про звільнення від 05.03.2022 року ОСОБА_1 отримав 14.03.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 97).

За змістом довідки КО «Муніципальна охорона» середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 9 563 грн. 48 коп., а середньоденна - 490 грн. 43 коп. (а.с. 92).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України ОСОБА_1 у 2022 році отримав дохід з КО «Муніципальна охорона» тільки за січень та лютий місяці. При цьому з грудня 2022 року ОСОБА_1 почав отримувати виплати з ТОВ «Компанія «Ореол-1» (а.с. 130-135).

Відповідно до ч. 1, 2 та 6 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 3 роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13.09.2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Безумовно, це мають бути об`єктивні обставини, які перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

Виходячи з зазначеного, звільнення за прогул допускається за відсутності працівника на роботі виключно без поважних причин, однак в разі наявності поважних причин відсутності таке звільнення недопустиме.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.

Вказаний висновок висловлений, зокрема у постанові Верховного Судувід 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18).

Так, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У п. 5 роз`яснень Міністерства економіки України від 23.03.2022 року зазначено, що працівники, які не виходять на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов`язаних з ними обставин, не можуть бути звільнені за п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України за прогул без поважної причини. Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя та здоров`я таких працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин.

Враховуючи, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі у період з 25.02.2022 року по 04.03.2022 року у зв`язку з його виїздом разом із сім`єю для збереження їх життя та здоров`я до с. Степок Білоцерківського району Київської області, що пов`язано зі збройною агресією російської федерації проти України, в той час коли територія м. Київа відносилась до територій ведення активних бойових дій, суд дійшов висновку про поважність причин неприбуття ОСОБА_1 на роботу протягом вказаного періоду та відсутність законних підстав у роботодавця для його звільнення.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із вказаним позовом зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Наказ про звільнення № 192/49-к від 05.03.2022 року отриманий ОСОБА_1 14.03.2024 року разом з листом КО «Муніципальна охорона» № 079/110-412 від 13.03.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням, наданим відповідачем та не заперечується позивачем. Докази отримання ОСОБА_1 наказу про звільнення до зазначеної дати суду не надано та в матеріалах справи відсутні. При цьому, на печатці Укрпочти, що міститься на конверті, в якому до суду надійшов позов ОСОБА_1 зазначена дата 12.04.2024 рік.

Таким чином, позивач звернувся у встановлений законом місячний строк з моменту отримання ним наказу про звільнення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином, до виплати ОСОБА_1 підлягає середня заробітна плата за час вимушеного прогулу у період з 05.03.2022 року по 05.03.2023 року (18 робочих днів у березні 2022 року, 11 повних місяців з липня 2022 року до лютого 2023 року та 3 робочі дні у березні 2023 року).

Відтак сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 115 497 грн. 31 коп. ( 9 563,48 х 11 + 490,43 х 21).

Разом з тим, відповідно до пп. 2 п. 32 постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Згідно наданих відомостей з Пенсійного фонду України ОСОБА_1 за новим місцем роботи отримував дохід у грудні 2022 року - 6 943 грн. 64 коп., у січні, лютому та березні 2023 року - по 8 040 грн. 00 коп.

Для розрахунку відрахування за березень 2023 року (три робочих дні) необхідно розрахувати середньоденну заробітну плату в порядку, передбаченому постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, а саме: шляхом складання доходу за попередні два місяці та ділення цієї суми на кількість робочих днів у цей період. Таким чином середньоденна заробітна плата становить 382 грн. 86 коп. (16 080 / 42).

Зважаючи на викладене, стягненню з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає 91 325 грн. 09 коп. (115 497,31 - 6 943,64 - 8 040 - 8 040 - 382,86 х 3).

Стягнення судових витрат у вигляді судового збору здійснюється у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Наказ Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» № 192/49-к від 05.03.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади охоронника за численні прогули без поважних причин згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України - визнати незаконним та скасувати.

Стягнути з Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 41680696) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 91 325 (дев`яносто одна тисяча триста двадцять п`ять) грн. 09 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу включно з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Муніципальна охорона» (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 41680696) в дохід держави 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового бору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя