Постанова

від 04.09.2024 по справі 371/181/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 371/181/20

провадження № 61-1295св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держеокадастру у Київській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Головкіна Яна Вікторівна,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держеокадастру у Київській області на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 29 липня 2022 року, постановлену у складі судді Поліщука А. С., та постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держеокадастру у Київській області звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Я. В., про визнання недійсним державного акта та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позову вказував, що 5 січня 1995 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 30 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовану на території Потоцької сільської ради Миронівського району Київської області. Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12. Підставою для видачі державного акта в ньому зазначено рішення 1 сесії 22 скликання Миронівської районної Ради народних депутатів від 13 жовтня 1994 року.

На підставі зазначеного державного акта приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Я. В. зареєструвала за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вказану земельну ділянку (кадастровий номер 3222985900:02:001:0171).

Прокурор вказував, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120171100220000433 від 4 вересня 2017 року встановлено, що рішенням 1 сесії 22 скликання Миронівської районної Ради народних депутатів від 13 жовтня 1994 року зазначену земельну ділянку передано ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а не у власність.

За таких обставин, посилаючись на незаконність видання ОСОБА_1 зазначеного державного акта, прокурор просив:

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 30 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовану на території Потоцької сільської ради Миронівського району Київської області, виданий ОСОБА_1 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 5 січня 1995 року за № 12;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Головкіної Я. В. № 20919184 від 12 червня 2017 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 30 га за ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 29 липня

2022 року позов залишено без розгляду.

Суд першої інстанції виходив з того, що у судові засідання, призначені на 18 лютого 2021 року, 1 червня 2021 року, 1 листопада 2021 року, 10 березня 2022 року

та 29 липня 2022 року не з`явився заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури або уповноважений представник цієї прокуратури, тому позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 3 частини першої

статті 257 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року апеляційну скаргу Обухівської окружної прокуратури Київської області залишено без задоволення, а ухвалу Миронівського районного суду Київської області

від 29 липня 2022 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи та нормам процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 29 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що з 15 березня 2021 року Кагарлицька місцева прокуратура припинила існування і розпочала роботу Обухівська окружна прокуратура, юрисдикція якої розповсюджується на Миронівську міську територіальну громаду. У зв`язку з реформуванням органів прокуратури та припиненням діяльності Кагарлицької місцевої прокуратури Обухівська окружна прокуратура подала до суду заяву

від 4 червня 2021 року за № 56/3-1922вих-21, в якій повідомила суд першої інстанції про зазначені обставини та про те, що представництво інтересів держави в цій справі буде здійснювати Обухівська окружна прокуратура.

Після повідомлення суду першої інстанції про вказані обставини цей суд продовжував направляти судові виклики на адресу Кагарлицької місцевої прокуратури.

Суд апеляційної інстанції помилково вважав належним повідомленням прокурора про дату, час і місце судового засідання у зв`язку з направлення судового виклику на адресу Кагарлицької місцевої прокуратури і повернення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній». Такий висновок апеляційного суду, на думку заявника, суперечить висновку Верховного Суду,

викладеному у постанові від 29 грудня 2022 року у справі № 640/2984/20 (провадження № К/990/6512/22), про те, що відмітка на відправленій поштовій кореспонденції, що не відображає та не розкриває суті причини неможливості вручення адресату відповідного рекомендованого листа, не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 8 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

У лютому 2020 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держеокадастру у Київській області звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Я. В., про визнання недійсним державного акта та скасування державної реєстрації.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 3 березня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 21 квітня 2020 року о 12 год.

21 квітня 2020 року справу знято з розгляду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Поліщука А. С.; наступне підготовче засідання призначено на 20 травня 2020 року об 11 год.

20 травня 2020 року справу знято з розгляду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Поліщука А. С.; підготовче засідання призначено на 30 червня 2020 року об 11 год.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 30 червня 2020 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті 19 жовтня 2020 року об 11 год.

19 жовтня 2020 року у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи її розгляд відкладено на 11 год 17 грудня 2020 року.

17 грудня 2020 року у зв`язку з перебування головуючого судді Поліщука А. С. у нарадчій кімнаті дану справу знято з розгляду і призначено судове засідання

на 11 год 18 лютого 2021 року.

18 лютого 2021 року у зв`язку з неявкою всіх учасників справи розгляд справи відкладено до 11 год 1 червня 2021 року.

1 червня 2021 року у судовому засіданні відкладено розгляд справи на 9 серпня 2021 року на 12 год.

9 серпня 2021 року справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді Поліщука А. М. у відпустці; судове засідання призначено на 12 годину

1 листопада 2021 року о 12 год.

Листом від 4 червня 2021 року № 56/3-1922 вих № 21 Обухівська окружна прокуратура повідомила місцевий суд про припинення діяльності Кагарлицької місцевої прокуратури. Крім того, у вказаному листі зазначено, що Обухівська окружна прокуратура уповноважена на представництво інтересів держави в суді у цій справі (а.с. 157).

1 листопада 2021 року розгляд справи відкладено. За змістом протоколу судового засідання від 1 листопада 2021 року та технічного запису, у судовому засіданні був присутній прокурор Обухівської окружної прокуратури Олефіренко С. В. Крім того,

у судовому засіданні головуючий не повідомив стороні про дату та час наступного судового засідання.

На аркуші справи 182 міститься судова повістка від 1 листопада 2021 року про виклик до суду учасників цієї справи на 10 год 10 березня 2022 року. Зазначена судова повістка 2 листопада 2022 року направлена Кагарлицькій місцевій прокуратурі; поштове відправлення повернулося до суду першої інстанції неврученим з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 188).

10 березня 2022 року у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи її розгляд відкладено до 10 год 29 липня 2022 року.

Судова повістка про виклик у судове засідання на 10 год 29 липня 2022 року направлена Кагарлицькій місцевій прокуратурі, яку отримав Кагарлицький відділ Обухівської місцевої прокуратури 19 квітня 2022 року (а. с. 197).

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Частинами першою-третьою, десятою, тринадцятою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

Згідно зі статтею 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частин першою, другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишаючи позов в цій справі без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням відсутності доказів поважності причин неприбуття прокурора в судові засідання 18 лютого 2021 року, 1 червня 2021 року, 1 листопада 2021 року, 10 березня 2022 року та 29 липня

2022 року, дійшов висновку, що прокурор повторно не з`явився в засідання, про дату, час та місце був повідомлений належним чином.

Верховний Суд не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунунені в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. Водночас позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема у постановах

від 7 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц (провадження № 61-4801св20),

від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18 (провадження № 61-3617св19), від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21).

У справі, яка переглядається, два останніх судових засідань були призначені судом першої інстанції на 10 березня 2022 року та 29 липня 2022 року.

Листом від 4 червня 2021 року № 56/3-1922 вих.21 Обухівська окружна прокуратура повідомила суд першої інстанції про те, що після реорганізації

у 2021 році місцевих прокуратур розпочали роботу окружні прокуратури. Кагарлицька місцева прокуратура припинила свою діяльність з 15 березня

2021 року, тому Обухівська окружна прокуратура здійснюватиме представництво інтересів держави у даній справі (а. с. 157-178).

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ

«Про утворення та ліквідацію районів» у Київській області утворено, зокрема: Обухівський район (з адміністративним центром у місті Обухів) у складі територій Богуславської міської, Васильківської міської, Кагарлицької міської, Козинської селищної, Миронівської міської, Обухівської міської, Ржищівської міської, Української міської, Феодосіївської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України; Бучанський район (з адміністративним центром у місті Буча) у складі територій Білогородської сільської, Бородянської селищної, Борщагівської сільської, Бучанської міської, Вишневої міської, Гостомельської селищної, Дмитрівської сільської, Ірпінської міської, Коцюбинської селищної, Макарівської селищної, Немішаївської селищної, Пісківської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» наказом Генерального прокурора

від 17 лютого 2021 року № 39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур, згідно з яким утворено, зокрема: Обухівську окружну прокуратуру

(з місцем розташування у місті Обухові), сфера діяльності якої поширюється на територію Обухівського району Київської області; Києво-Святошинську окружну прокуратуру (з місцем розташування у селі Софіївській Борщагівці), сфера діяльності якої поширюється на територію Бучанського району у межах: Білогородської сільської територіальної громади, Борщагівської сільської територіальної громади, Вишневої міської територіальної громади, Дмитрівської сільської територіальної громади, Макарівської селищної територіальної громади. Також зобов`язано керівників обласних прокуратур організувати приймання-передачу справ, документів та майна місцевих прокуратур, роботу з питань забезпечення охорони державної таємниці.

Наказом Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 40 «Про день початку роботи окружних прокуратур» днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року.

З урахуванням зазначених положень законодавства земельна ділянка, яка є предметом спору в цій справі, розташована в адміністративних межах Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, тобто на території, на яку поширюється юрисдикція саме Обухівської окружної прокуратури.

Відповідно до частини першої статті 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

Обухівська окружна прокуратура (як і колишня Кагарлицька місцева прокуратура) не має статусу окремої юридичної особи, оскільки підпорядкована та входить до структури Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909996).

Відповідно до частин першої, другої, пункту 1, 4 частини шостої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); брати участь у розгляді справи.

Оскільки зміна найменування органу юридичної особи не є підставою для процесуального правонаступництва, то в цій справі були наявні підстави для зміни найменування органу прокуратури, який звернувся з позовом до суду, із Кагарлицької місцевої прокуратури на Обухівську окружну прокуратуру, що є наслідком забезпечення участі прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури у розгляді цієї справи.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду,

викладеним у постанові від 7 лютого 2024 року у справі № 362/4670/16 (провадження № 61-10046св23).

Враховуючи викладене суд першої інстанції у судовому засіданні 1 листопада

2021 року помилково зазначив про необхідність заміни учасника справи з Кагарлицької місцевої прокуратури на Обухівську окружну прокуратуру, що призвело до помилкового повідомлення про наступні судові засідання у справі Кагарлицької місцевої прокуратури, яка припинала діяльність з 15 березня 2021 року.

Таким чином, оскільки Кагарлицька місцева прокуратура не мала повноваження на участь в судовому розгляді цієї справи, суд першої інстанції помилково вважав, що в цьому конкретному випадку прокурор був повідомлений про судове засідання, призначене на 10 березня 2022 року.

Помилково направляючи судові повістки на вказані судові засідання за адресою Кагарлицької місцевої прокуратури, суд першої інстанції не надав оцінки тому, що судова повістка про виклик у судове засідання на 10 березня 2022 року повернулася на адресу суду неврученою з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Апеляційний суд помилково вважав, що отримання 19 квітня 2022 року Кагарлицьким відділом Обухівської окружної прокуратури судової повістки про виклик у судове засідання, призначене на 29 липня 2022 року, та неявка прокурора цього відділу у зазначене судове засідання є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки умовою для залишення позовної заяви без розгляду за вказаною нормою процесуального права є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача.

При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду

від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 20 травня 2021 року у справі № 522/13928/15 (провадження № 61-2134св21), від 18 серпня 2021 року у справі № 495/9414/15-ц (провадження № 61-5230св21), від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20), від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956св22) та від 5 серпня 2024 року у справі № 127/10606/22 (провадження № 61-15414св23)).

За таких обставин висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для застосування пункту 3

частини першої статті 257 ЦПК України, суперечить матеріалам справи та свідчить про неправильне застосування судами зазначеної норми процесуального закону.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України

з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тойшлер проти Германії»

від 4 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в пункті 23 рішення цього Суду у справі «Гурепка проти

України № 2» вказано, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Неповідомлення судом в установленому законом порядку учасників процесу, в цьому випадку - представника Обухівської окружної прокуратури - про дату, час та місце судового засідання є порушенням статті 6 Конвенції.

Таким чином, суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права під час вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється до суду першої інстанції для продовження розгляду, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 29 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк