Ухвала

від 20.12.2024 по справі 371/181/20

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.12.2024 Єдиний унікальний № 371/181/20

провадження № 2/371/730/24

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/181/20

Провадження № 2/371/730/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

при секретарі Овчаренко В.С.,

розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання по цивільній справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Головкіна Яна Вікторівна про визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

До Миронівського районного суду Київської області від Касаційного цивільного суду Верховного суду надійшла вище вказана справа після скасування ухвали Миронівського районного суду Київської області від 15 грудня 2022 року для продовження розгляду.

18 лютого 2020 року Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до суду з позовною заявою в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Головкіної Яни Вікторівни про визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації та просив суд:

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 30,00 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Потіцької сільської ради Миронівського району, який зареєстрований 05 січня 1995 року в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №12 за ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Головкіної Яни Вікторівни №2091184 від 12 червня 2017 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 30,0 га для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тими обставинами, що 05 січня 1995 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 30,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Потіцької сільської ради Миронівського району, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №12.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 12 червня 2017 року на підставі вищезазначеного державного акту на право власності на землю, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222985900:02:001:0171 площею 30,0 га за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вивченням законності відчуження ОСОБА_1 земельної ділянки установлено, що видача державного акту на право приватної власності на землю та реєстрація права приватної власності на земельну ділянку останньому проведено незаконно.

Підставою для набуття земельної ділянки ОСОБА_1 стало рішення І сесії 22 скликання Миронівської районної Ради народних депутатів від 13 жовтня 1994 року, про що зазначено в державному акті на право власності на земельну ділянку, виданого 05 січня 1995 року ОСОБА_1 .

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017110220000433 від 04 вересня 2017 року, під час ознайомлення з протоколом 1 сесії 22 скликання Миронівської районної Ради народних депутатів, установлено що рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 30,0 га громадянину ОСОБА_1 від 13 жовтня 1994 року Миронівською районною Ради народних депутатів не приймалося, що також підтверджується протоколом огляду від 17 квітня 2018 року, показаннями голови Миронівської районної Ради народних депутатів на той час ОСОБА_2 та депутата Миронівської районної Ради народних депутатів на той час ОСОБА_3 , інформацією архівного сектору Миронівської районної державної адміністрації №01-25/65 від 07 вересня 2017 року.

Також встановлено, що спірну земельну ділянку передано ОСОБА_1 як фізичній особі на підставі рішення І сесії 22 скликання Миронівської районної Ради народних депутатів від 13 жовтня 1994 року, проте не у приватну власність, а у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно інформації Головного управління Держегокадастру у Київській області №10-10-0.332-6212/2-18 від 19 квітня 2018 року визначено, що розмір такої частки становить 4,41 га.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 3222985900:02:001:0171 площею 30,0 га перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 і рахується, як землі державної власності та не підлягала приватизації.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з позовної заяви, а також доданих до нього письмових доказів позивача заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, предметом спору у даній справі є: визнати недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 30,00 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Потіцької сільської ради Миронівського району, який зареєстрований 05 січня 1995 року в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №12 за ОСОБА_1 та скасування рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Головкіної Яни Вікторівни №2091184 від 12 червня 2017 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 30,0 га для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 .

Тобто, між сторонами по даній справі виник спір щодо користування земельною ділянкою фермерського господарства між державою, яку представляє орган прокуратури, як позивач у даній справі, органом центральної влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин (Головне управління Держзгеокадастру у Київській області) відповідач у даній справі, фізичною особою, яка отримала у користування земельною ділянкою, загальною площею30 га, яка розташована на території Потіцької сільської ради Обухівського (колишнього Миронівського) району Київської області, для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 , який після отримання земельної ділянки створив (зареєстрував) юридичну особу для здійснення такого фермерського господарства.

05 жовтня 2022 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/1830/19, у якій відступила від правових висновків, викладених у попередніх постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі №375/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та зазначила, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона фермерське господарство.

Вказані висновки, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягають врахуванню при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19 окремо зазначила, що статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першоюстатті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особипідприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року №973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону № 973-IV закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Тобто, спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон №973-IV.

За ч. 1 ст. 5, ч. 1 статті 7 Закону №973-IV, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону№ 973-IV).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону №973-IV вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З урахуванням наведеного та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, розгляд такої справи відноситься до компетенції господарського суду та проводиться в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Аналогічного правового висновку дійшов Київський апеляційний суд по справі апеляційне провадження № 22-ц/824/259/2019, Унікальний номер справи № 371/324/18 в постанові від 28 лютого 2019 року.

Відповідно до правил пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі пункту 2 частини 2 статті 200 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі за результатами підготовчого засідання.

Процесуальні правила пункту 2 частини 2 статті 200 ЦПК України вказують на можливість прийняття такого рішення у підготовчому засіданні.

Згідно правил, що викладені у частинах 2 та 3 статті 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 256 ЦПК України,суд -

У Х В А Л И В:

1.У задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання відмовити.

2.Провадження по справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держеокадастру у Київській області до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Головкіна Яна Вікторівна про визнання недійсним державного акту, скасування державної реєстрації закрити.

3.Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення її повного тексту.

4.Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5.У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6.Направити копію цієї ували сторонам.

Суддя підпис А.С. Поліщук

Згідно з оригіналом

Суддя А.С. Поліщук