Ухвала

від 10.09.2024 по справі 463/7558/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/7558/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/1040/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скарга директора ТзОВ «Передзвін» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16.08.2024 по матеріалах кримінального провадження № 12024141360002411 внесеного 09.08.2024 в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України, про накладення арешту на майно,

за участю:

прокурора - ОСОБА_7 ,

представника заявника адвоката ОСОБА_8 ,

встановила :

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16.08.2024 задоволено клопотання слідчого СВ ЛьвівськогоРУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_7 , та накладено, у кримінальному провадженні за № 12024141360002411 від 09 серпня 2024 року, арешт наземельну ділянку та об`єкти, що розташовані на ній з позбавленням права користування, розпоряджанням майном, здійсненням капітального ремонту громадського будинку, зміною їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, а також із забороною проведення будівельних та реконструкційних робіт на земельній ділянці, що на території історичного ареалу, що по АДРЕСА_1 , замовником якого відповідно до відомостей з паспорту об`єкта будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕДЗВІН» код ЄДРПОУ 25231752.

Заборонено суб`єктам реєстраційних дій здійснювати будь-які реєстраційні дії з позбавленням права користування, розпоряджанням майном, здійсненням капітального ремонту громадського будинку, зміною їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, вносити зміни до правовстановлюючих документів, перевидавати їх чи здійснювати будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, а також із забороною проведення будівельних та реконструкційних робіт на земельній ділянці що на території історичного ареалу, що по АДРЕСА_1 до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

Як вбачається з клопотання слідчий покликався на те, що в провадженні СВ ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області, перебувають матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141360002411 від 09 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.197-1 КК України, за фактом виконання самочинних будівельних робіт з реконструкції будівлі громадського будинку в межах історичного ареалу по АДРЕСА_2 .

Досудовим розслідуванням кримінального провадження встановлено, що 08.08.2024 до Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області надійшли матеріали з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю з яких вбачається, що в ході здійснення обстеження, Інспекцією виявлено факт виконання самочинних будівельних робіт з реконструкції будівлі громадського будинку в межах історичного ареалу по АДРЕСА_2 ), що у м. Львові. ІКС ІПНП №26437 від 08.08.2024.

Інспекцією державного архітектурного будівельного контролю в межах повноважень було здійснено обстеження території м. Львова на предмет наявності самочинного будівництва, та було зафіксовано факт виконання самочинних будівельних робіт з реконструкції будівлі громадського типу по АДРЕСА_2 шляхом прибудови.

Як вбачається з відомостей Реєстру будівельної діяльності Інспекцією 12.07.2024 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ЛВ051230712589 на об`єкт будівництва «Капітальний ремонт громадського будинку» (будівлі №4, літера «А-1») без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по вул. Грабовського П., 11, що у м. Львові».

Замовником будівництва є ТОВ «Передзвін» всупереч зареєстрованому повідомленню про початок будівельних робіт з капітального ремонту, проводиться самочинна реконструкція будівлі прибудови, без отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, отримання вихідних даних на проектування, належним чином затвердженої проектної документації на будівництво, отримання належного дозвільного документа на право здійснення будівельних робіт.

08.08.2024 року та 12.08.2024 на підставі повідомлення на лінію «102» за фактом ведення незаконних будівельних робіт було проведено огляди місця події зовнішньої території, що за адресою: АДРЕСА_2 ), в ході яких встановлено, що вказана територія обгороджена металевим парканом, вхід на яку здійснюється через ворота з бляхи темного кольору, та біля яких розташований паспорт об`єкта згідно якого: Капітальний ремонт громадського будинку (будівлі №4, літера «1-А») без зміни її зовнішньої конфігурації та функціонального призначення по АДРЕСА_3 ; Замовником є Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Передзвін» код ЄДРПОУ 25231752.

У межах кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 серпня 2024 року справа №436/7558/24 провадження №1-кс/463/6164/24 проведено огляд внутрішньої сторони земельної ділянки, зокрема, об`єктів, які знаходяться на території історичного ареалу, що по АДРЕСА_2 , так, в ході огляду встановлено, що на території знаходяться різні будівельні матеріали (пісок, цегляні блоки, металеві труби, бетономішалки, риштівки), по середині земельної ділянки знаходиться цегляна споруда квадратної форми із перегородками та отворами для віконних рам. Так, пройшовши вздовж правої сторони споруди знаходиться свіжо збудована стіна (прибудова), яка простягається вздовж споруди. Так, зі слів Начальника відділу інспекційної роботи ІДБК, встановлено, що новозбудована стіна (прибудова) із цегляних блоків (яка складається з 5-ти цегляних стін) є незаконною, оскільки будівництво не входить у реконструкцію об`єкта в межах історичного ареалу.

З огляду на дане, здійснення самочинної реконструкції будівлі шляхом прибудови самочинного будівництва замовником якого є ТОВ «Передзвін» всупереч зареєстрованому повідомленню про початок будівельних робіт з капітального ремонтуна території історичного ареалу, що по АДРЕСА_2 ТОВ «Передзвін»,власниками чи будь-якими іншими особами на ній, капітальний ремонт громадського будинку, їх відчуження, зміна зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, розпоряджання будь-яким чином вказаними об`єктами та земельною ділянкою фактично позбавить досягнення дієвості даного кримінального провадження, а тому слід застосувати заходи забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя своє рішення мотивувала тим, що з наданих матеріалів вбачалося, що згідно п.7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна являється заходом забезпечення кримінального провадження, який у відповідності до вимог ч. 1 ст. 132 КПК України застосовується на підставі ухвали слідчого судді.

За змістом пунктів 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відтак, з метоюприховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі зазначеного у клопотанні майна слідчий суддя приймає рішення про задоволення клопотання.

На вказануухвалу подавапеляційну скаргу директор ТзОВ «Передзвін» ОСОБА_6 , який просить поновити строк апеляційного оскарження; ухвалу слідчого судді скасувати; прийняти рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого.

Строк на апеляційне оскарження було пропущено оскільки слухання справи відбувалося без участі їх представника, а копію ухвали було отримано лише 20.08.2024 просить поновити даний строк.

Апелянт вважає дану ухвалу слідчого судді винесену з порушенням матеріального та процесуального права. Судом не дотримано вимог зазначених у п.11 ст. 170 КПК України.

Так фабулою кримінального правопорушення за ч.3 ст. 197-1 КК України передбачено, що предметом досудового розслідування є доказування факту самочинних будівельних робіт з реконструкції будівлі громадського типу по АДРЕСА_2 шляхом прибудови.

Однак таке твердження не відповідають дійсності. На праві приватної власності ТзОВ «Передзвін» належить об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 про що є витяг Державного реєстру речових прав і через аварійний стан будівлі прийнято рішення по її ремонту, після здійснення експертної оцінки, якою визнано будівлю аварійною, яка потребує проведення ремонтних та будівельних робіт. Було зроблено проект робіт, виготовлену відповідну документацію.

У липні 2023 року ТзОВ «Передзвін» подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Таким чином будівельні роботи з капітального ремонту вищевказаного будинку були розпочаті після отримання всіх дозвільних документів та розроблення відповідної проектної документації. У липні 2023 між ТзОВ «Передзвін» та ТзОВ «ТЕХНОБУД» укладено Договір генерального підряду № 1-07/07/2023 на виконання будівельних робіт.

Мотивація клопотання слідчого зводиться до того, що під час огляду внутрішньої сторони земельної ділянки, зокрема об`єктів, які знаходяться на території історичного ареалу по АДРЕСА_2 виявлено будівельні матеріали посередині земельної ділянки та виявлено новозбудовану стіну із цегляних блоків, яку визнали самочинним будівництвом.

Однак у клопотанні слідчого не зазначено, що ця будівля визнана речовим доказом у справі, відтак клопотання неналежно обґрунтовано у відповідності до вимог ст. 98 КПК України слідчим суддею зазначене не було перевірено.

Заслухавши доповідь судді, міркування представника заявника - адвоката ОСОБА_8 , який просив задовольнити апеляційну скаргу подану директором ТзОВ «Передзвін» ОСОБА_6 , думку прокурора про відмову у задоволені апеляційної скарги, обговоривши доводи наведені в клопотанні про накладення арешту на майно, вивчивши матеріали провадження надані суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг у відповідності до вимог ст. 404 КПК України.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Також, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно з ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 171 КПК України встановлено обов`язкові вимоги, яким повинно відповідати клопотання про арешт майна.

Завданням кримінального провадження повинні досягатися таким чином щоб до жодної особи не було застосовано необґрунтованого процесуального примусу (ст. 2 КПК України).

Будь-яке втручання у право власності повинне бути законним, наприклад, на підставі ухвали суду. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тримання майна у кримінальному провадженні в якості речового доказу (арешт майна) може бути необхідним для належного здійснення правосуддя, що є законною метою в «загальних інтересах» суспільства (наприклад, Рішення у справіEast West Alliance Limited проти Українивід 23 січня 2014 року, заява № 19336, параграф 188). Разом з тим, має бути розумне співвідношення між засобами та метою, що досягається так званий «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи (серед інших, Рішення у справіEdwards проти Мальтивід 24.10.2006 року, заява № 17647/04, параграф 69).

При винесенні ухвали судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього доказів в матеріалах кримінального провадження.

З ухвали слідчого судді вбачається, що слідчим відділом ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області, здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження внесені до ЄРДР за № 12024141360002411 від 09.08. 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.197-1 КК України, за фактом виконання самочинних будівельних робіт з реконструкції будівлі громадського будинку в межах історичного ареалу по АДРЕСА_2 .

Слідчим суддею накладено арешт наземельну ділянку та об`єкти, що розташовані на ній з позбавленням права користування, розпоряджанням майном, здійсненням капітального ремонту громадського будинку, зміною їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, а також із забороною проведення будівельних та реконструкційних робіт на земельній ділянці, що на території історичного ареалу, що по АДРЕСА_1 , замовником якого відповідно до відомостей з паспорту об`єкта будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕДЗВІН» код ЄДРПОУ 25231752.

На переконання слідчого судді слідчим доведено, що зазначене вище вилучене майно має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, тому скасування арешту на зазначене вище майна може призвести до його знищення, втрати, пошкодження або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, з метою встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Даний захід забезпечення кримінального провадження є співмірним та пропорційним переслідуваній меті, втручання у власність і буде виправданим оскільки здійснено в порядку передбаченому законом, а відтак не буде свавільним.

Вирішуючи питання накладення арешту з метоюзабезпечення збереження даного майна, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання в цій частині підлягало до задоволення, виходячи із наступного.

При вирішенні клопотання слідчий суддя врахував можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, оскільки арештовано майно з метою збереження речових доказів. Крім цього, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а тому слідчий суддя вважав, що застосування заходу забезпечення у вигляді арешту в даному випаду відповідає вимогам розумності та співмірності втручання у мирне володіння майном по відношенню до завдань кримінального провадження.

Відтак при винесенні ухвали судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Сукупність наведеної норми свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Прокурор у суді апеляційної інстанції підтвердив, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню триває, проводяться слідчі процесуальні дії.

З врахуванням зазначеного вище та матеріалів, досліджених доказів колегією суддів вважає, що апеляційні вимоги директора ОСОБА_6 не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції та повністю спростовуються матеріалами клопотання.

Колегія суддів не вбачає будь-якої невідповідності висновку суду першої інстанції нормам КПК України та фактичним обставинам кримінального провадження, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 404, 405, 407, 422. 424 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу директора ТзОВ «Передзвін» ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16.08.2024 по матеріалах кримінального провадження № 12024141360002411 внесеного 09.08.2024 в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України, про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: