Постанова

від 17.09.2024 по справі 441/322/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/322/23 Головуючий у 1 інстанції: Перетятько О.В.

Провадження № 22-ц/811/1261/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.В.

за участю: представника ДСГП «Ліси України» - Галаня В.М.,

Чіхрака Т.М. та його представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Рава-Руське лісове господарство» на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 14 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до філії «Рава-Руське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», треті особи на стороні відповідача: Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, ОСОБА_3 , про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України» про визнання незаконним та скасування Наказу Голови ліквідаційної комісії ДП «Рава-Руське лісове господарство» № 08-к від 09.01.2023 «Про припинення трудового договору (контракту)», поновлення на посаді головного лісничого, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 25.02.2021 ОСОБА_2 працює головним лісничим ДП «Рава-Руське лісове господарство». Наказом від 09.01.2023 № 08-к його звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпПУ у зв`язку із припиненням підприємства в результаті реорганізації. Про наступне вивільнення працівників 09.01.2023 його було попереджено 09.11.2022. 09.01.2023 він у першій половині дня перебував на роботі, а у другий половині дня звернувся до сімейного лікаря через погане самопочуття, що підтверджено довідкою сімейного лікаря від 09.01.2023 та наступного дня був госпіталізований до медичного закладу, де проходив лікування до 20.01.2023. Після виходу на роботу, 23.01.2023 отримав наказ про звільнення № 08-к від 09.01.2023 на підставі п.1 ст. 40 КЗпПУ у зв`язку із припиненням підприємства в результаті реорганізації.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки всупереч вимогам ч.2 ст. 40, ч.3 ст. 49-2 КЗпП йому не було запропоновано вакансій, що були наявні у ДП «Рава-Руське лісове господарство» та ДСГП «Ліси України» як на день повідомлення про майбутнє вивільнення, так і впродовж терміну до 09.01.2023. Також всупереч вимог ч.3 ст. 40 КЗпП України відповідач постановив наказ про звільнення в період тимчасової непрацездатності позивача. Приймаючи оскаржуваний наказ про звільнення відповідач не звертався за погодженням до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства. Покликався на порушення відповідачем вимог ч.1 ст. 47 КЗпП України щодо проведення повного розрахунку при звільненні. Також зазначав, що неправомірними діями відповідача йому було задано моральної шкоди, яку оцінив у 80000,00 грн.

На підставі наведеного просив задовольнити його позов.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 14.03.2024 позов задоволено частково.

Наказ Голови ліквідаційної комісії ДП «Рава-Руське лісове господарство» № 08-к від 09.01.2023, про звільнення ОСОБА_2 , головного лісничого у зв`язку із припиненням підприємства в результаті реорганізації, на підставі п.1 ст. 40КЗпП України визнано незаконним та скасовано.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного лісничого філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП Ліси України» з 09.01.2023.

Стягнуто з філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП Ліси України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.01.2023 до 14.03.2024 у розмірі 917 824,32 грн, відрахувавши з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП Ліси України» в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 та стягнення з філії «Рава-Руське лісове господарство» ДП Ліси України» в користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу звернуто до негайного виконання.

Рішення суду оскаржило державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Рава-Руське лісове господарство».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в цьому випадку ДП «Рава-Руське лісове господарство» було припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Про вивільнення позивача його було попереджено у передбачений чинним законодавством строк - 2 місяці. Водночас, позивачу було запропоновано вакантну на той час посаду майстра лісу Свидницького лісництва, від якої він відмовився. Звертає увагу на те, що відсутність у повідомленні про вивільнення зазначення про пропозицію особі іншої вакантної посади не свідчить, що такої пропозиції не було. Твердження позивача про те, що йому не пропонувалися інші вакансії, було взято до уваги судом, при тому, що жодних доказів, крім власних слів, позивач не надав. Водночас суд першої інстанції не прийняв до уваги акт про відмову від запропонованої посади від 09.01.2023. Оскаржуване рішення аргументується тим, що відповідно до ст.49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Також суд першої інстанції зазначає, що власник або уповноважений ним орган при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці повинен дотримуватися вимог ст.42 КЗпП, за якою при скороченні чисельності і штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією. З цього приводу зазначає, що досягнення позивача не оспорює, однак їх наявність не означає, що він (позивач) на момент звільнення був найбільш кваліфікованим і продуктивним працівником і мав переважне право на залишення на роботі. В даному випадку суд, на думку апелянта, не маючи жодних доказів на підтвердження цієї позиції, вирішив, шо саме позивач повинен був залишитися на роботі. Вважає, що такий підхід суду до цього питання є не зовсім коректним, оскільки роботодавець в особі керівника підприємства, має більш точне розуміння того, хто з працівників наскільки продуктивний та хто з них більше заслуговує на ту чи іншу посаду. Позивача було звільнено не у період тимчасової непрацездатності - у цей день він перебував на робочому місці, що він сам підтверджує. Відтак, якщо особа була звільнена у робочий день, тобто в день, коли вона перебувала на робочому місці, а згодом покинула його (незалежно від причин), то такий день є робочим днем, а не днем, коли особа перебувала на лікарняному. Більше того особа не може в один день рахуватися і на роботі і водночас перебувати на лікарняному. Щодо довідки від сімейного лікаря, то вона не є доказом підтвердження працездатності, а лише свідчить про те, що позивач у цей день - 09.01.2023 звертався до лікаря, не більше. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, котрі б підтверджували, що в цей день позивач перебував на лікарняному.

Просить рішення суду в частині задоволення позову про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та в цій частині позовних вимог ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. У решті рішення суду залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ДСГП «Ліси України» - Галань В.М. підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював у лісовому господарстві з 1983 року, зокрема, на посаді головного лісничого ДП «Рава-Руське лісове господарство» з 25.02.2021, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

НаказомДержавного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 972 вирішено припинити ДП «Рава-Руське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Дерджавного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до вказаного Наказу, Наказом Державного агентства лісових ресурсів України Львівське областне управління лісового та мисливського господарства ДП «Рава-Руське лісове господарство» від 08.11.2022 № 218 «Про припинення Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство», та затвердження складу Комісії з припинення» припинено Державне підприємство «Рава-Руське лісове господарство», шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», утворено комісію з припинення та вирішено вжити усіх заходів, передбачених Наказом Державного лісового агентства України від 04.11.2022 № 972.

На виконання вказаних наказів та Наказу ДП «Рава-Руське лісове господарство» від 08.11.2022 № 219 «Про скорочення штату працівників ДП «Рава-Руське лісове господарство» 09.11.2022 ОСОБА_2 ознайомлено із повідомленням від 08.11.2022 про те, що трудові відносини з ним можуть бути припинені з 09.0.12023 у зв`язку із скороченнням штату працівників із виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.

Наказом № 08-к від 09.01.2023 ОСОБА_2 звільнений з посади головного лісничого ДП «Рава-Руське лісове господарство» у зв`язку із припиненням підприємства у результаті реорганізації на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем установленого законом порядку звільнення позивача з роботи та незаконність такого звільнення, що в силу частин першої і другої статті 235КЗпП України є підставою для поновлення його на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Однак, районний суд не звернув увагу на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Наведеному відповідають і приписи статті 80 ЦК України, що юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України).

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2021 у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) зроблено висновок: «довіреність керівника відокремленого підрозділу має комплексний характер. Від імені юридичних осіб має право виступати тільки керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже поміж керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи. З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила. Філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору".

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 25.08.2023 за клопотанням представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 замінено первісного відповідача ДП «Рава-Руське лісове господарство» на філію ДП «Рава-Руське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником ДП «Рава-Руське лісове господарство» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Так, відповідно до Положення про філію «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України» філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», який не має статусу юридичної особи.

Відомості про наявність у неї статусу юридичної особи відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 757/43355/16-ц).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Розглядаючи справу і вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, залишив поза увагою, що позивачем пред`явлено позов до філії підприємства, яке в силу положень статті 95 ЦК України не є юридичною особою, а отже, не наділене цивільною-процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим не може виступати стороною у цивільному процесі.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 676/5955/18-ц (провадження № 61-4912св19).

Відповідно допунктів 4частини першоїстатті 374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право: скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно зчастиною першоюстатті 377ЦПК України Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбаченихстаттями 255та257цього Кодексу.

Однією з підстав для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.4 ч.1 ст. 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Рава-Руське лісове господарство» задовольнити частково.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 14 березня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до філії «Рава-Руське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», треті особи на стороні відповідача: Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, ОСОБА_3 , про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку та моральної шкоди, закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 26.09.2024

Головуючий

Судді