Ухвала

від 25.09.2024 по справі 160/25635/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

25 вересня 2024 р.Справа №160/25635/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕ-ЛІНК" про забезпечення адміністративного позову, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕ-ЛІНК" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій він просить суд зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №47013/6/04-36-04-09-18 від 28.06.2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку на період до набрання законної сили рішенням суду у судовій справі.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на протиправність оскаржуваного рішення відповідача про анулювання реєстрації платника єдиного податку №47013/6/04-36-04-09-18 від 28.06.2024 року. Зазначає, що у разі не зупинення дії оскаржуваного рішення у ТОВ «ВЕ-ЛІНК» не залишиться іншої можливості, ніж зупинити застосування єдиного податку та перейти до сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (ПДВ). Підприємство без зупинення оскаржуваного рішення фактично буде поставлене перед необхідністю застосовувати одночасно дві принципово відмінні системи оподаткування щодо всіх операцій та фактично ставити контрагентів у ситуацію потенційної невизначеності фінансових результатів (має контрагент право на податковий кредит чи ні?) та у період розгляду судом справи, вимушено, перебувати у дуже скрутному положенні особи, яка не тільки знаходиться у проблемному стані із податковим обліком, але й створює відчутні проблеми для контрагентів - платників пдв. З огляду на викладене, просить суд задовольнити вимоги, викладені у заяві.

За приписами п.2 ч.1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) заява про забезпечення позову може бути подана, зокрема, одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та вивчивши надані докази на її підтвердження, суддя приходить до висновку про відсутність достатніх обґрунтованих правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Заходи забезпечення такого позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п.1 ч.2 ст.150 КАС України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суддею встановлено, що заявник вважає протиправним рішення відповідача про анулювання реєстрації платника єдиного податку №47013/6/04-36-04-09-18 від 28.06.2024 року.

Суддя вважає, що заявник не довів існування реальної загрози завдання шкоди його правам, внаслідок невжиття заходів для забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі. Дійсно анулювання контролюючим органом реєстрації платника єдиного податку передбачає собою перехід такого платника на загальну систему оподаткування, а тому на час судового оскарження рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку підстави для застосування спрощеної системи оподаткування у позивача відсутні.

Разом з тим, таке анулювання призводить не до зупинення роботи підприємства, як то може бути у випадку анулювання ліцензій на певний вид діяльності, а тільки до певних негативних наслідків для позивача.

Верховний Суд у постанові від 04.08.2022 року по справі №420/21952/21 сформував наступний правовий висновок: "підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення податкових витрат та інше".

Суддя вважає, що зупинення дії оспорюваного рішення фактично призведе до вирішення спору по суті, що не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.

Крім того, суддя зауважує, що викладені в заяві обставини і правова оцінка рішенню відповідача буде надана судом за результатами розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 року у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

З огляду на зазначене вище, а також на відсутність очевидної протиправності оскаржуваного рішення відповідача, у зв`язку з тим, що застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову, суддя приходить до висновку, що підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, тому заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150-154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕ-ЛІНК" про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна