Ухвала

від 24.09.2024 по справі 640/288/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

24 вересня 2024 року м. Київ№ 640/288/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1) Національного центру управління та випробувань космічних засобів;

2) Головного центру спеціального контролю

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного центру управління та випробувань космічних засобів, Головного центру спеціального контролю, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно, пропорційно в розрахунку на місяць;

- визнати протиправними дії відповідачів щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- зобов`язати відповідачів здійснити нарахування та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у з забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів а період: з 25 лютого по 28 лютого 2022 року; з 01 березня по 31 березня 2022 року; з 01 квітня по 07 квітня 2022 року у сумі 137 619,03 грн;

- зобов`язати відповідачів здійснити нарахування та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30000 грн щомісячно за весь період, починаючи з 08 квітня 2022 року по 30 вересня 2022 року у сумі 173 000 грн.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Військової частини НОМЕР_1 , з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Водночас, передумовою для залучення третіх осіб є встановлення можливості впливу судового рішення на їх права, свободи, інтереси або обов`язки.

Водночас, судом не встановлено, а відповідачем не підтверджено, яким чином судове рішення у цій справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки ВЧ НОМЕР_1 , наслідком чого є відсутність підстав для залучення її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, мотивоване важливим значенням для нього, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Обґрунтовуючи подані клопотання, відповідач та третя особа 1 просять розглядати справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін для ефективного та всебічного дослідження судом доказів, наданих сторонами, та для повного і об`єктивного розгляду справи, беручи до уваги характер спірних відносин та предмет доказування.

Водночас суд зауважує, що відповідачем та третьою особою 1 у поданих клопотаннях не зазначено, які саме обставини мають бути з`ясовані виключно у судовому засіданні і чому такі питання не можуть бути з`ясовані у порядку письмового провадження, зокрема шляхом надання оцінки відповідним доводам контролюючого органу, викладеним у відзиві на позовну заяву.

Суд наголошує, що лише посилання на наявність у учасників процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні (наприклад, допит свідків, виклик спеціаліста, перекладача, проведення виїзного судового засідання тощо). Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов`язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов`язкового проведення судового засідання для встановлення об`єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи, а також принцип змагальності процесу, про які вказує позивач, є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а лише бажання учасника процесу усно викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені письмово, не зумовлює необхідність проведення судового засідання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань відповідача та третьої особи 1 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Позивачем подано до суду 18.12.2023 заяву про зміну позовних вимог, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною другою цієї статті встановлено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною третьою цієї статті підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, право позивача на подання заяви про зміну позовних вимог у цій справі обмежено 30 днями з моменту відкриття провадження у справі.

Відповідно до положень статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Як було вказано вище, провадження у цій справі було відкрито 01.11.2023, внаслідок чого позивач мав право на подання заяви про зменшення позовних вимог та зміну підстав позову у період з 02.11.2023 по 02.12.2023 включно.

У той же час, заява про уточнення позовних вимог була подана позивачем до суду засобами поштового зв`язку 18.12.2023, відповідно, тобто з пропуском 30-денного строку, у зв`язку з чим така заява не підлягає прийняттю до розгляду.

Відповідно до частини другої статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог з порушенням процесуальних строків та без доказів її направлення відповідачу, така заява має бути залишена без розгляду.

Позивачем подано до суду заяву про уточнення складу відповідачів, з приводу чого суд зазначає таке.

Частинами третьою та четвертою статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. В той же час, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Враховуючи, що позивачем у цій справі не заявлено жодних позовних вимог до Головного центру спеціального контролю, останній не є належним відповідачем, а тому суд вважає за можливе виключити його зі складу відповідачів по справі та задовольнити клопотання позивача.

Керуючись статтями 47, 48, 49, 80, 204, 243, 248, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Національного центру управління та випробувань космічних засобів про залучення в якості третьої особи Військової частини НОМЕР_1 .

2. Відмовити у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

3. Залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну позовних вимог.

4. Клопотання позивача про виключення зі складу відповідачів Головного центру спеціального контролю задовольнити.

Виключити Головного центру спеціального контролю зі складу відповідачів.

5. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Жук Р.В.