Рішення

від 25.09.2024 по справі 640/288/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року м. Київ№ 640/288/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національного центру управління та випробувань космічних засобів

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного центру управління та випробувань космічних засобів, Головного центру спеціального контролю, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно, пропорційно в розрахунку на місяць;

- визнати протиправними дії відповідачів щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- зобов`язати відповідачів здійснити нарахування та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у з забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів а період: з 25 лютого по 28 лютого 2022 року; з 01 березня по 31 березня 2022 року; з 01 квітня по 07 квітня 2022 року у сумі 137 619,03 грн;

- зобов`язати відповідачів здійснити нарахування та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30000 грн щомісячно за весь період, починаючи з 08 квітня 2022 року по 30 вересня 2022 року у сумі 173 000 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що з 24.02.2022, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, був відряджений до Національного космічного агентства України, перейменованого на Державне космічне агентство України. Враховуючи введення в Україні воєнного стану та прийняття постанови №168, на переконання позивача, він має право на щомісячне отримання додаткової винагороди, починаючи з 24.02.2022, у розмірі до 30000 та до 100000 щомісячно пропорційно в розрахунку на місяць. Однак, позивач не отримав додаткової винагороди, передбаченої законодавством, а тому вважає, що вимоги постанови № 168 не виконані. Вважає неправомірною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу винагороди, у відповідності до постанови №168, а також вважає, що бездіяльність відповідача порушує майнові інтереси позивача, у вигляді права на отримання щомісячної додаткової винагороди, та його конституційні права.

Національний центр управління та випробувань космічних засобів, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі до 30000 грн, зазначив про відсутність кошторису в частині збільшення кошторисних призначень на оплату праці та грошове забезпечення в НЦУВКЗ на 2022 рік.

Щодо позовних вимог в частині ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, відповідач зазначив про відсутність встановленої законодавством процедури повернення відкомандированих військовослужбовців до МОУ задля виконання обов`язків в особливий період. Враховуючи означене, на переконання відповідача, долучена позивачем до матеріалів справи копія довідки ВЧ НОМЕР_1 є неналежним доказом, оскільки командир ВЧ не мав повноважень розпоряджатися військовослужбовцями, відрядженими до Головного центру спеціального контролю.

Позивачем подано до суду пояснення на відзив, в яких зазначено, що відсутність бюджетного фінансування не позбавляє позивача права на отримання додаткової винагороди. Позивач наголосив на збереженні усіх гарантій і пільг військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08.12.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

18.12.2023 до суду надійшли пояснення на відзив.

18.12.2023 року до суду надійшла заява про зміну позовних вимог.

18.12.2024 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

18.12.2023 до суду надійшла заява про уточнення складу відповідачів.

Ухвалою суду Київського окружного адміністративного суду від24.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Національного центру управління та випробувань космічних засобів про залучення в якості третьої особи Військової частини НОМЕР_1 . Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну позовних вимог. Виключено Головний центр спеціального контролю зі складу відповідачів.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України за контрактом, підписаним з 10.01.2018.

Відповідно до довідки від 19.04.2022 №127 ОСОБА_1 проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 та у період з 25 по 28 лютого 2022 року, з 01 березня по 07 квітня 2022 року він приймав безпосередню участь у забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у військовій частині НОМЕР_1 . Підстава: наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 25.02.2022 №49, від 06.04.2022 №79.

Рапортом від 01.09.2022 позивач звернувся до відповідача про виплату йому додаткової винагороди у розмірі 30000 грн відповідно до постанови КМУ №168.

11.03.2022 ДКА України листом № 1159--2.1 звернулося до Мінфіну України, в якому зазначило про необхідність додаткового обсягу бюджетних асигнувань для забезпечення виплати додаткової винагороди військовослужбовцям ЗСУ, відрядженим до ДКА України для проходження служби.

21.03.2022 ДКА України листом № 1228--2.1 звернулося до Міноборони України, в якому просило роз`яснити: чи розповсюджуються вимоги Постанови № 168 на військовослужбовців, відряджених до ДКА України; чи мають право військовослужбовці, відряджені до ДКА України, на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, а також інших виплат, передбачених Постановою № 168.

25.03.2022 ДКА України листом № 1278--2.1 звернулося до Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки) та Міністерства соціальної політики (далі - Мінсоцполітики) з проханням надати роз`яснення з питань: чи розповсюджуються вимоги Постанови № 168 на військовослужбовців, відряджених до ДКА України; чи мають право військовослужбовці, відряджені до ДКА України, на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, а також інших виплат, передбачених Постановою № 168.

04.04.2022 ДКА України звернулося до Міністра оборони України ОСОБА_2 з листом № 1375--2.1, в якому просило надати роз`яснення з питань: чи розповсюджуються вимоги Постанови № 168 на військовослужбовців, відряджених до ДКА України; чи мають право військовослужбовці, відряджені до ДКА України, на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, а також інших виплат, передбачених Постановою № 168

05.04.2022 ДКА України листом № 1398--2.1 звернулося до Мінекономіки, в якому просило підтримати пропозиції ДКА України та ініціювати внесення відповідних змін до Постанови № 168, у визначеному законодавством порядку, а саме: пропонувало пункт 1 Постанови № 168 після слів «Державної спеціальної служби на транспорту» доповнити словами «відрядженим в інтересах оборони та безпеки держави до Державного космічного агентства військовослужбовцям».

25.05.2022 ДКА України звернулося до Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) листом № 2024-2, в якому просило посприяти в упорядкуванні деяких виплат військовослужбовцям ЗСУ під час дії воєнного стану, що визначені Постановою № 168, у тому числі, що стосуються військовослужбовців ЗСУ, які відряджені до ДКА України.

ДКА України 03.06.2022 звернулося до Прем`єр-міністра України ОСОБА_3 листом № 2232--2, в якому просило ініціювати повторний розгляд проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» та прискорити його прийняття.

15.06.2022 ДКА України звернулося до Прем`єр-міністра України ОСОБА_3 листом № 2435--2, в якому просило ініціювати повторний розгляд проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» та прискорити його прийняття.

01.07.2022 ДКА України листом № 2704--2 звернулося до Міністра оборони України ОСОБА_2 , в якому просило підтримати позицію ДКА України та ініціювати повторний розгляд проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» та прискорити його прийняття.

19.10.2022 ДКА України листом № 4759--2.1 звернулося до Міністра оборони України ОСОБА_2 , в якому просило вжити вичерпних заходів щодо врегулювання питання виплати щомісячної додаткової винагороди військовослужбовцям, відрядженим до ДКА України для проходження служби.

11.04.2022 Мінекономіки на лист ДКА надало відповідь № 4711-06/14466-03, у якій вказало, що Постановою № 168 не визначено порядку та умов виплати додаткової винагороди для військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, зокрема, на військовослужбовців, відряджених до ДКА України. Також зазначило, що на виконання доручення Прем`єр-міністра України Д. Шмигаля від 06.04.2022 № 8473/1/1-22 Міноборони за участі Генерального штабу ЗСУ, Держспецзв`язку, МВС, Мінекономіки, Мінфіну та Мін`юсту опрацьовується питання щодо поширення дії Постанови № 168 на військовослужбовців (у тому числі ДКА України), осіб рядового і начальницького складу та поліцейський, які відряджаються до державних органів, установ та організацій, і залучаються до виконання завдань, та здійснення заходів з національної безпеки і оборони, а також відсічі і стримування збройної агресії. Крім того, повідомлено, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, і мають інформаційно-рекомендаційний характер.

19.04.2022 Міноборони України на лист ДКА надало відповідь № 1152, у якій повідомило, що стосовно порушених питань Департаментом фінансів надано відповідь (на попередній лист ДКА України від 21.03.2022 № 1228-2.1) за вих. № 248/1301 від 26.03.2022.

01.06.2022 Мінфін України на лист ДКА надало ДКА України відповідь № 06050-07-5/11137, в якій указало, що у Постанові № 168 відсутні норми щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям ЗСУ, відрядженим до ДКА України для проходження служби.

09.07.2022 у відповідь на звернення Міноборони України надіслало лист № 220/5722, в якому повідомило, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до ДКА України, здійснюється у порядку, встановленому Постановою № 104. З метою поширення (на період дії воєнного тану) виплати додаткової винагороди на військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських, відряджених до державних органів, потребує внесення змін до Постанови № 104. Крім того, указано про вжиті Міноборони України заходи з цього питання.

Вважаючи бездіяльність щодо невиплати додаткової винагороди у розмірах до 30000 грн та до 100000 грн, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини третьої статі 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 9-2 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній станом на 30.07.2023) визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацами 1, 2, 3 пункту 1 Постанови № 104 установлено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби. При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби. Виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

Абзацами 5, 6 пункту 1 Постанови № 104 визначено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав Постанову № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 07.03.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 24.03.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 08.07.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 08.07.2022) виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 19.07.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 19.07.2022) виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Відповідно до пункту 5 Положення № 1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями ЗСУ (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.

Пунктом 153 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з дальшим призначенням на посаду відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, який затверджується Президентом України. Для заміщення вакантних посад у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах їх керівники надсилають до Міністерства оборони України письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад. На підставі письмового запиту Міністерством оборони України здійснюється добір військовослужбовців для відрядження на посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах. Рішення про відрядження військовослужбовців приймається Міністром оборони України. Відрядження оформлюється на підставі письмового запиту керівника державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти, рапорту військовослужбовця та відповідного подання наказами Міністра оборони України. Про призначення відряджених військовослужбовців на посади керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти письмово повідомляють Міністерство оборони України.

Відповідно до пункту 155 Положення № 1153/2008 за відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, затверджено Указом Президента України від 03.05.2017 № 126/2017 (далі - Перелік № 126/2017).

Переліком № 126/2017 перебачено посади для заміщення військовослужбовцями, зокрема, 257 посад - у Національному центрі управління та випробувань космічних засобів, 80 посад - у представництвах генерального замовника - Державного космічного агентства України.

Пунктом 1 Положення про Державне космічне агентство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 281 (далі - Положення № 281), встановлено, що Державне космічне агентство України (ДКА) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра з питань стратегічних галузей промисловості та який реалізує державну політику у сфері космічної діяльності.

Підпунктом 10 пункту 10 Положення № 281 визначено, що голова ДКА України призначає на посаду, переміщує по службі відряджених до ДКА військовослужбовців, а також вносить подання до Міноборони про присвоєння їм у встановленому порядку чергових військових звань.

Згідно з пунктом 1.1. Положення про Національний центр управління та випробувань космічних засобів, затвердженого наказом ДКА України від 24.01.2020 № 7 (далі - Положення № 7) НЦУВКЗ є бюджетною науково-випробувальною, науково-дослідною установою, яка належить до сфери управління ДКА України.

Відповідно до пункту 6.6. Положення № 7 посади НЦУВКЗ комплектуються працівниками та військовослужбовцями, відрядженими до ДКА для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі.

Згідно з пунктом 7.5. Положення № 7 умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, які відряджені до ДКА із залишенням на військовій службі та проходять військову службу в НЦУВКЗ та його відокремлених підрозділах ( філіях), визначаються чинним законодавством, яке регулює умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, відряджених до державних органів, установ та організацій.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.

Додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.

Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

Спірним у цих правовідносинах є питання щодо наявності у військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Так, вирішуючи питання щодо наявності у позивача як військовослужбовця, відрядженого до ДКА України, та який займає посаду у НЦУВКЗ, права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, суд виходить з такого.

Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців та гарантує їм достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Профільним Законом щодо соціального правового захисту військовослужбовців є Закон № 2011-ХІІ.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Водночас частиною четвертою цього Закону визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, зокрема, ЗСУ, відряджених до державних органів, установ та організацій, затверджено Постановою № 104.

За приписами абзаців 1, 2 пункту 1 Постанови № 104 військовослужбовцям відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців ЗСУ. При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Водночас абзац 3 пункту 1 Постанови № 104 містить застереження, що виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

Положеннями абзаців 5, 6 пункту 1 Постанови № 104 встановлено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Проте постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) затверджено, зокрема: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу.

За змістом пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до пункту 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

За наслідком системного аналізу вказаних правових положень, Верховний Суд зазначає, що законодавцем визначено спеціальне правове регулювання грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій та встановлено, що його порядок і розміри визначаються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Крім того, цим Указом Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168.

Інших постанов щодо зміни складових грошового забезпечення позивача Кабінетом Міністрів України не приймалося.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 28.02.2022) установлено що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 Постанови № 168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Пунктом 5 зазначеної Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова № 217) внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».

Згідно з пунктом 2 Постанови № 217 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова № 350) до Постанови № 168 були внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Зміни набули чинності 24.03.2022.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 350 вказана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова № 754) до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». Зазначені зміни набули чинності 08.07.2022.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 754 вказана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова № 793) до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

Згідно з пунктом 2 Постанови № 793 вказана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Отже, відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 19.07.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Таким чином, Кабінет Міністрів України встановив додаткову винагороду в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, зокрема, військовослужбовцям ЗСУ.

Щодо зазначення в вищезазначених Постановах про те, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022 та 01.06.2022, суд зазначає таке.

На переконання суду, указане суперечить принципу дії норм права в часі, який знаходить висвітлення в Конституції України, а саме у частині 1 статті 58, та за змістом якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп і від 05.04.2001 № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки з конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05.04.2001 № 3-рп/2001).

Крім того, у Рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (Рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopeckэ v. Slovakia) заява № 44912/98, від 28.09.2004).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не буде порушувати принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи (указана позиція щодо дії нормативно-правових актів в часі відображена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 (провадження № Пз/990/4/22).

Виходячи з характеру спірних правовідносин та враховуючи наведене, слід дійти висновку про неможливість надання Постанові № 168 зворотної дії в часі, тобто застосування з дня набрання чинності Постановою № 168, а тому такий підзаконний нормативно-правовий акт врегульовував відповідні правовідносини з моменту його чинності.

Крім того, Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 (провадження № Пз/990/4/22) дійшов висновку, що зміст внесених Постановою № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Запровадження в Україні правового режиму воєнного стану зумовило появу до низки формально-юридичних чинників, передбачених чинним законодавством, та зміну підходу сприйняття певних суспільних явищ. Серед останніх варто вказати на об`єктивне зростання ролі та значення військовослужбовців як осіб, які несуть основний тягар протидії агресору, забезпечують оборону та захист держави, зумовлюють можливість функціонування публічно-правових інституцій, бізнесу, життєдіяльності пересічних громадян.

Правовий статусу військовослужбовця України визначається нормативно-правовими актами, які регламентують його права, обов`язки, відповідальність пов`язані з проходженням військової служби, а також встановлюють юридичні гарантії та механізми охорони і захисту його правового статусу.

Основу правового статусу військовослужбовців України становлять Конституція України, Закон № 2232-XII, Закон № 2011-XII, Положення № 1153/2008 та інші нормативно-правові акти.

Зміст поняття «військовослужбовець» на законодавчому рівні розкрито у Положенні № 1153/2008. Також Закон № 2232-XII визначає військовослужбовців як громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві ЗСУ, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

До категорії військовослужбовців також прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у ЗСУ.

Отже, військовослужбовцями є особи, які проходять державну службу особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язану із захистом держави, її цілісності та суверенітету.

В умовах ведення гібридної війни рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Таким чином, Україна зобов`язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Питання матеріального та морального стимулювання військовослужбовців ЗСУ під час дії воєнного стану було врегульовано Постановою № 168, якою на період дії воєнного стану запроваджено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям.

У цьому контексті слід також зауважити, що правовими та соціальними наслідками прийняття такої постанови мала стати мотивація морально-психологічного стану та належний рівень виконання службових обов`язків, зокрема, військовослужбовцями ЗСУ щодо захисту незалежності, територіальної цілісності та державного суверенітету України.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта статті 9 Закону № 2011-XII).

Крім того, у подальшому Законом України від 28.06.2023 № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» (далі - Закон № 3161-IX), Закон № 2011-XII було доповнено статтею 9-2 такого змісту: «Стаття 9-2. Додаткова винагорода військовослужбовцям під час дії воєнного стану. Під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Отже, прийняття Закону № 3161-IX створило відповідні умови для забезпечення належного рівня соціального захисту військовослужбовців шляхом законодавчого врегулювання питань виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 у справі № 824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Судом установлено, що відповідно до наказу Голови ДКА України від 23.10.2021 №22-оф позивач проходить військову службу в Головному центрі спеціального контролю на посаді начальника групи технічної служби експлуатації технічних засобів центру експлуатації технічних засобів та розвитку.

З 24.02.2022 по теперішній час позивач перебуває на військовій службі у ЗСУ, проте він відряджений до ДКА України та проходить службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки від 19.04.2022 №127 ОСОБА_1 проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 та у період з 25 по 28 лютого 2022 року, з 01 березня по 07 квітня 2022 року він приймав безпосередню участь у забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у військовій частині НОМЕР_1 . Підстава: наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 25.02.2022 №49, від 06.04.2022 №79.

Довідкою від 07.09.2022 №74 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 25 лютого по 07 квітня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів у складі військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). Підстава: лист командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.02.2022 №484 (вх. ГЦСК від 24.02.2022 №90), наказ ГЦСК від 25.02.2022 №14-ОС, посвідчення про відрядження від 25.02.2022 №24, витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 24.02.2022 №268 ДСК, витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №49, накази Головнокомандувача ЗСУ від 13.03.2022 №84, від 01.04.2022 №102, від 30.04.2022 №125 «Про визначення районів ведення бойових дій», наказ командувача Сил логістики ЗСУ від 24.02.2022 №2т-сд, витяги із Бойових розпоряджень командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.02.2022 05.04.2022 №№4, 5, 10, 14, 18, 19, 20, 23, 24, 26, 28, 31, 32, 34, 36, 38, 40, 41, 43, 44, 46, 47, 48, 51, 53, 55, 56, 57, 59, 60, 61, 64, 65, 67, 69, 72, 74, 77, 80, 83, 85, витяг з Журналу ведення бойових дій ВЧ НОМЕР_1 , інв. №2305 ДСК від 04.08.2022, витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.04.2022 №79, довідка ВЧ НОМЕР_1 від 19.04.2022 №127 про безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Отже, позивач є військовослужбовцем ЗСУ, який відряджений до ДКА України та проходить службу в НЦУ ВКЗ.

Довідками про грошове забезпечення від 13.12.2023 №215, 216 підтверджується, що позивачу не здійснювалась виплата додаткової винагороди за спірний період відповідно до Постанови №168.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у період з 24.02.2022 по 30.09.2022 позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди відповідно до постанови №168. При цьому, враховуючи наявність довідки, якою підтверджується, що позивач приймав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у військовій частині НОМЕР_1 у період з 25 по 28 лютого 2022 року, з 01 березня по 07 квітня 2022 року на підставі наказів командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №49 та від 06.04.2022 №79, додаткова винагорода за означені періоди має бути нарахована та виплачена позивачу у розмірі до 100000 грн, за іншу частину періоду у розмірі до 30000 грн пропорційно до часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

З урахуванням викладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо невиплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 24.02.2022 по 31.08.2022 та зобов`язання Національного центру управління та випробувань космічних засобів здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової щомісячної винагороди у розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у з забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період: з 25 лютого по 28 лютого 2022 року; з 01 березня по 31 березня 2022 року; з 01 квітня по 07 квітня 2022 року та в розмірі до 30000 грн щомісячно за весь період, починаючи з 08 квітня 2022 року по 30 вересня 2022 року пропорційно до часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням виплачених сум.

При цьому, судом не обраховується належна до обрахування та виплати сума додаткової щомісячної винагороди, оскільки її нарахування та виплата віднесені до дискреційних повноважень відповідача.

Суд звертає увагу на те, що справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, тому Суд, задовольняючи вимоги про стягнення грошового забезпечення, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Абзацами 5, 6 пункту 1 Постанови № 104 визначено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені, зокрема, зазначені військовослужбовці. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів, зокрема, ЗСУ.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.07.2019 у справі № 807/1920/16, відрядженим військовослужбовцям виплачуються види матеріального забезпечення, визначені законодавством для військовослужбовців, за рахунок коштів установи, до якої останній був відряджений.

У зв`язку з цим, на виконання абзацу 2 пункту 1 Постанови № 168, НЦУВКЗ зобов`язаний був прийняти наказ про виплату позивачу спірної додаткової винагороди у період з 25.02.2022 по 31.08.2022 на загальну суму 280619,04 грн.

Щодо посилання НЦУВКЗ на відсутність змін до кошторису в частині збільшення кошторисних призначень на оплату праці та грошове забезпечення НЦУВКЗ на 2022 рік, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Керуючись частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справах «Ромашов проти України» ((Romashov v. Ukraine), № 67534/01, рішення від 27.07.2004) Європейський суд з прав людини зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язана з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом з прав людини у справі «Кечко проти України» ((Kechko v. Ukraine), № 63134/00, рішення від 08.11.2005), у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з Державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Отже, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Ураховуючи зазначене, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Указаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а.

З огляду на вказане, посилання НЦУВКЗ на відсутність виділених з Державного бюджету коштів як на причину невиконання покладеного на нього обов`язку щодо проведення нарахування та виплати спірної допомоги є необґрунтованими.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 визнала необґрунтованими посилання територіального управління на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити у залежність від видатків бюджету.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача відряджено до ДКА України із залишенням на військовій службі та станом на період виникнення спірних відносин він призначений начальником групи технічної служби експлуатації технічних засобів центру експлуатації технічних засобів та розвитку Головного центру спеціального контролю НЦУВКЗ.

Відповідно до пункту 1.1. Положення № 7 НЦУВКЗ є бюджетною науково-випробувальною, науково-дослідною установою, яка належить до сфери управління ДКА України.

Пунктом 1.3. Положення № 7 встановлено, що НЦУВКЗ є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні, валютні та інші рахунки в органах Державної казначейської служби України та банку, печатку, штамп і бланки із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Отже, НЦУВКЗ є юридичною особою, має самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби, є суб`єктом владних повноважень, який, у розумінні КАС України, може бути відповідачем у цій справі.

За вказаних обставин, НЦУВКЗ є установою відповідальною за нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу.

При цьому суд зазначає, що бюджетні правовідносини, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов`язків з управління бюджетними коштами), безпосередньо позивача не стосуються, що не дає підстав для відповідальності за позовними вимогами інших учасників справи, які беруть участь у процесі формування і використання фінансових ресурсів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.

Суд зазначає, що адміністративна справа №640/288/23 відповідає ознакам зразкової адміністративної №640/13029/22, оскільки відповідає таким ознакам:

а) позивач - військовослужбовець, відряджений до ДКА України;

б) відповідач - НЦУВКЗ, який є бюджетною науково-випробувальною, науково-дослідною установою, яка належить до сфери управління ДКА України; є юридичною особою, яка має самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби та є суб`єктом владних повноважень;

в) предмет спору - додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168;

г) спір виник внаслідок невиплати військовослужбовцю, відрядженому до ДКА України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168;

г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022 (стягнення з відповідача суми заборгованості з виплати додаткової винагороди за певний період).

Висновки Верховного Суду у зразковій справі №640/13029/22 щодо застосування приписів статей 1, 9 Закону № 2011-XII у взаємозв`язку з положеннями Постанови № 168 та нормами Постанови № 104 слід застосовувати в адміністративних справах з питань виплати на користь військовослужбовців, відряджених до ДКА України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у правовідносинах, що виникли з 24.02.2022 по 17.08.2022.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

VI. Судові витрати.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо невиплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 24.02.2022 по 31.08.2022.

Зобов`язати Національний центр управління та випробувань космічних засобів ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової щомісячної винагороди у розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у з забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період: з 25 лютого по 28 лютого 2022 року; з 01 березня по 31 березня 2022 року; з 01 квітня по 07 квітня 2022 року та в розмірі до 30000 грн щомісячно за весь період, починаючи з 08 квітня 2022 року по 30 вересня 2022 року пропорційно до часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.