Рішення

від 26.09.2024 по справі 916/242/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 916/242/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Радчука А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бульвар 1906", Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень, визнання незаконними дій та скасування дозволу на виконання будівельних робіт,

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2022 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Міністерства охорони здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якій позивач просив суд:

- визнати незаконними та скасувати містобудівні умови і обмеження від 21.10.2019 за № 190, які затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 21.10.2019 за № 01-06/264;

- визнати незаконними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо видачі 22.09.2020 ТОВ Бульвар 1906 дозволу на виконання будівельних робіт за № ОД 012200922476 на Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А;

- скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт за № ОД 012200922476, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 22.09.2020 ТОВ Бульвар 1906 на Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А.

Відповідно до змісту позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив про те, що Одеською міською радою на підставі договору від 13.09.2019 року в оренду ТОВ Бульвар 1906" на 20 років для будівництва та обслуговування курортно-оздоровчого комплексу передано земельну ділянку загальною площею 0,9822 га, кадастровий номер 5110137500:29:001:0002, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 13-Б.

Як зазначив прокурор, земельна ділянка з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002, запланована для будівництва, належить до земель оздоровчого призначення, а отже відповідно до ст. 48 ЗК України на цій земельній ділянці заборонена діяльність, яка суперечить цільовому призначенню і може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цієї землі. Відповідно до Генерального плану забудови м. Одеси та плану зонування території (зонінгу) м. Одеси земельна ділянка розміщена в курортній зоні (зоні санаторіїв), а отже дана земельна ділянка призначена для розміщення санаторно-оздоровчих установ з переважним видом використання розміщення санаторіїв, а не курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом.

Також у позові наголошено, що у межах вищевказаної території санаторно-оздоровчих установ розташовані 2 об`єкти культурної спадщини пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення Дача Маразлі та Особняк Фабрицького, а сама територія входить до території Центрального історичного ареалу м. Одеси, а отже відповідно до підп. 3.2.1. п. 3.2. розділу 3 науково-проектної документації, затвердженої органом охорони культурної спадщини, на цій земельній ділянці встановлені і обмежені технічні характеристики об`єктів будівництва. Прокурор стверджує, що для будівництва об`єкту на даній території необхідна наявність дозволу органу охорони культурної спадщини, який ТОВ Бульвар 1906" не отриманий.

Крім того, на переконання прокурора, спірні містобудівні умови і обмеження та проектна документація на будівництво не відповідають вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та ДБН В2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров`я», не містять чітко визначених обмежень, передбачених ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Прокурор вважає, що вказані факти неврахування всіх цих нормативних актів, перш за все державних будівельних норм, містобудівної документації на місцевому рівні, встановлених всіма ними вимог щодо об`єкту будівництва свідчить про невідповідність проектної документації щодо будівництва курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (тобто, поданих документів) вимогам законодавства.

З огляду на викладене, на думку прокурора, управління ДАБК Одеської міської ради зобов`язано було відмовити у видачі ТОВ Бульвар 1906" дозволу на виконання будівельних робіт від 22.09.2020 за № ОД 012200922476 з посиланням на абз. 2 ч. 4 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - невідповідність поданих документів вимогам законодавства".

Вважаючи, що саме незаконна (у порушення вимог законодавства щодо будівництва закладів охорони здоров`я та охорони об`єктів культурної спадщини) забудова земельної ділянки оздоровчого призначення та подальше її фактично нецільове використання, що буде обумовлене необхідністю експлуатації нібито курортно-оздоровчого комплексу, становить порушення інтересів держави в особі Одеської міської ради, як власника відповідної земельної ділянки, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2022 року частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906 від 24.05.2022 вх. ГСОО № 8723/22 та закрито провадження у справі №916/242/22 в частині вимог Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України до відповідачів про визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень, визнання незаконними дій та скасування дозволу на виконання будівельних робіт.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.11.2023 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2024 року касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі № 916/242/22 скасовано. Провадження у справі № 916/242/22 закрито. Роз`яснено, що в разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою позивача (прокурора) вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 року спір у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а тому провадження у справі слід закрити.

Колегія суддів дійшла висновку, що у справі, що розглядається, прокурор фактично оскаржує містобудівні умови та обмеження, дозвільні документи на виконання будівельних робіт з мотивів невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а також не оспорює право власності територіальної громади в особі позивача та право оренди відповідача-1 на земельну ділянку (не оспорює договір оренди земельної ділянки), тобто спірні правовідносини у справі не пов`язані з необхідністю захисту права на земельну ділянку, що свідчить про відсутність приватноправового характеру спірних правовідносин та наявність публічно-правового спору.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.07.2024 року задоволено заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури про направлення за встановленою юрисдикцією справи № 916/242/22, справу № 916/242/22 передано до Одеського окружного адміністративного суду.

09.08.2024 року справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями була передана для розгляду судді Радчуку А.А.

Ухвалою суду від 14.08.2024 року судом прийнято до провадження справу №916/242/22 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 16.08.2024 року, у відповідності до ч.13 ст.171 КАС України, позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк на усунення недоліків, які необхідно було усунути шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою суду від 29.08.2024 року продовжено розгляд справи №916/242/22.

У вказаній ухвалі суд дійшов висновку, що позивачем було дотримано строк звернення до суду встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.

02.09.2024 року за допомогою системи Електронний суд від Управління ДАБК ОМР надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач не погоджується з позовними вимогами в частині визнання дій щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт незаконними та скасування дозволу на виконання будівельних робіт.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що позивач не посилається на порушення Управлінням приписів законодавства під час видачі вищевказаного дозволу на виконання будівельних робіт, а посилається на п. 2 ч. 4 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», однак враховуючи надання замовником повного пакету документів, що передбачено приписами містобудівного законодавства, не вбачається невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

06.09.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив Управління ДАБК ОМР, у якій прокурор не погоджується з доводами відзиву на адміністративний позов.

Прокурором зазначено, що згідно з ч. 4 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» однією з підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є невідповідність поданих документів вимогам законодавства. Під відповідністю поданих документів вимогам законодавства у даному випадку мається на увазі, зокрема, відповідність поданої проектної документації щодо будівництва курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом, зокрема, вимогам Земельного кодексу України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про курорти», Основ законодавства України про охорону здоров`я та обов`язково вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» і ДБН В.2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров`я», та, окрім іншого також і вимогам Генерального плану забудови м. Одеса, Плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, науково-проектній документації «Історико-архітектурний опорний план м. Одеси. Проект зон охорони. Визначення меж історичних ареалів» та науково-проектній документації з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`яток архітектури та містобудування та об`єктів культурної спадщини розташованих в кварталі обмеженому з північного заходу Лідерсовським бульваром, із північного сходу Обсерваторним провулком, з півдня вул. Віри Інбер у Приморському районі м. Одеси.

Натомість, як вказав прокурор, відзив УДАБК ОМР не містить жодної інформації, чи відповідна проектна документація перевірялась УДАБК ОМР (та яким чином) на предмет відповідності вимогам законодавства, обмежившись лише зазначенням про те, що відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил несе проектна організація, яка її розробляла, а також головний архітектор та головний інженер проекту, а також про те, що проектна документація пройшла експертизу проекту будівництва, яку проведено ТОВ БУДПРОЕКТЕКСПЕРТИЗА.

11.09.2024 року до суду за допомогою системи Електронний суд надійшов відзив на адміністративний позов від товариства з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906, відповідно до якого товариство вважає, що позовна заява прокурора не підлягає задоволенню судом, оскільки є необґрунтованою, недоведеною та містить нічим не підтверджену суб`єктивну думку прокурора про нібито порушення інтересів Одеської міської ради, що не підтверджено належними та допустимими доказами.

Заперечуючи щодо позовних вимог товариство стверджує, що цільове використання орендованої земельної ділянки не було порушено ані ТОВ «Бульвар 1906», ані ДАМ під час видачі МУО, ані УДАБК під час видачі Дозволу на будівництво, адже Одеська міська рада передала ТОВ «Бульвар 1906» за Договором оренди землі земельну ділянку для однієї мети використання - для будівництва та обслуговування саме курортно-оздоровчого комплексу.

Крім того, у вказаному відзиві відповідач посилається на Висновок судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 27.04.2023 р. №22-5866/5867, що наявний в матеріалах справи, яким, на думку ТОВ «Бульвар 1906» спростовані доводи позову прокурора про нібито нецільове використання земельної ділянки і порушення містобудівної документації на місцевому рівні.

Також відповідач - ТОВ Бульвар 1906 стверджує, що на переданій в оренду товариству земельній ділянці кадастровий номер 5110137500:29:001:0002, щодо забудови якої видані спірні МУО та Дозвіл на будівництво, відсутні пам`ятки архітектури та містобудування. А позиція прокурора щодо можливості будівництва на землях оздоровчого призначення виключно санаторіїв (закладів охорони здоров`я) суперечить нормам ст. 12 ЗУ «Про курорти» та ст. 49 ЗК України. Як стверджує відповідач, ані норми ЗК України, ані норми ЗУ «Про курорти» не передбачають, що на землях оздоровчого призначення можуть будуватись виключно санаторно-курортні заклади. При цьому, норми ЗУ «Про курорти» застосовується за умови, що територія, на якій заплановане будівництво, відноситься до курортів, чого немає в даному випадку.

ТОВ Бульвар 1906 вважає помилковим посилання прокурора на норми ДБН щодо будівництва закладів охорони здоров`я, оскільки запроектований ТОВ «Бульвар 1906» курортно-оздоровчий комплекс не є закладом охорони здоров`я, а тому до нього такі норми не застосовуються. При цьому, норма ст. 48 ЗК України дозволяє будівництво на земельній ділянці оздоровчого призначення інших об`єктів (а не тільки закладів охорони здоров`я, як про це помилково стверджує прокурор), за умови дотримання режимів округів і зон санітарної охорони.

Таким чином, вважаючи, що прокурор не довів ані існування санітарних зон на орендованій ТОВ «Бульвар 1906» земельній ділянці, ані порушення таких зон при проектуванні курортно-оздоровчого комплексу та видачі оспорюваних МУО і Дозволу на будівництво, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18.09.2024 року прокурором за допомогою системи Електронний суд подана відповідь на відзив ТОВ Бульвар 1906.

У вказаній відповіді на відзив прокурор наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав викладених у позовній заяві. При цьому, прокурор наголошує на помилковості тверджень представника ТОВ Бульвар 1906 щодо віднесення території, на якій заплановане будівництво, до курортів, посилаючись на постанову Ради Міністрів Української РСР від 14.07.1952 № 2216 «Про встановлення меж округів і зон санітарної охорони курортів Головного курортного управління Міністерства охорони здоров`я УРСР», якою спірну земельну ділянку, що входить до Центрального історичного ареалу м. Одеси, віднесено до курортної зони ще задовго до прийняття 05.10.2000 Верховною Радою України Закону України «Про курорти».

Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради правом на надання відзиву на адміністративний позов у встановлений судом строк та станом на момент прийняття рішення не скористався.

Заперечення на відповіді на відзив до суду не надходили.

Ухвалою суду від 17.09.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури про розгляд справи №916/242/22 в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.09.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ Бульвар 1906 про залишення позовної заяви без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи та докази для їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступні обставини.

30.09.2019 між позивачем - Одеською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906(далі - відповідач - 1, ТОВ Бульвар 1906) був укладений договір оренди землі № 2222 (далі - договір, а.с. 53-58, т. 1), згідно з яким позивач надав відповідачу-1 у платне користування строком на 20 років земельну ділянку, площею 0,9822 га, кадастровий номер: 5110137500:29:001:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 13-Б, для будівництва та обслуговування курортно-оздоровчого комплексу.

Відповідно до п.2.1., 2.2., 2.4. договору в оренду передається земельна ділянка, площею 0,9822 га, у тому числі по угіддям: землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під будівництво (будівництво яких не розпочато) 0,9822 га. На земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля, що належить ТОВ Бульвар 1906, на праві приватної власності, реєстраційний номер об`єкта: 1743092451101. Недоліків, що можуть перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки, яка передається в оренду, не встановлено.

Згідно з п. 5.1., 5.2., 5.3. договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування курортно-оздоровчого комплексу. Категорія земель за основним цільовим призначенням землі оздоровчого призначення; вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель D.06.03. для інших оздоровчих цілей. Умови збереження стану об`єкту оренди: забезпечення належного санітарного, протипожежного, екологічного стану земельної ділянки, будівель і споруд, що розташовані на ній та охорони зелених насаджень.

Відповідно до п. 8.1. договору щодо земельної ділянки зареєстровані, зокрема, такі обмеження у використанні: охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини; площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження 0,9822 га, підстава виникнення Закон України «Про охорону культурної спадщини», строк дії обмеження безстроково.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.09.2019 р., номер витягу: НВ-0003823702019, загальні відомості про земельну ділянку: кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:29:001:0002; місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця): Одеська обл., м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 13-Б; Цільове призначення: 06.03 Для інших оздоровчих цілей; Категорія земель: землі оздоровчого призначення; Вид використання земельної ділянки: для будівництва та обслуговування курортно-оздоровчого комплексу.

Наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі - відповідач-2) від 21.10.2019 № 01-06/264 були затверджені та видані ТОВ Бульвар 1906 Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва від 21.10.2019 за № 190: «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А» (а.с. 36-50, т. 1).

Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва від 21.10.2019 за № 190 складаються з таких з розділів:

«Загальні дані»: 1. вид будівництва, адреса або місцезнаходження земельної ділянки; 2. інформація про замовника; 3. відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

«Містобудівні умови та обмеження»: 1. граничнодопустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 2. максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 3. максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 4. мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 5. планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 6. охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Далі, за замовленням відповідача-1 була розроблена проектна документація на будівництво: «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А».

У матеріалах справи наявний проект будівництва (а.с. 17 т. 5 - а.с. 33, т. 10), а також експертний звіт (позитивний), затверджений ТОВ «Будпроектекспертиза», з додатком щодо розгляду проектної документації на будівництво за проектом: «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А», клас наслідків СС2 (а.с. 6-16 т. 5).

Згідно з цим звітом (додатком): ділянка об`єкту проектування розташована в центральній частині міста Одеса у межах історичного ареалу міста; територія комплексу межує з територією пам`ятки архітектури місцевого значення «Особняк Фабрицького» та з пам`яткою архітектури місцевого значення «Дача Маразлі»; відповідно до встановленої комплексної охоронної зони проектом забезпечені необхідні відстані до пам`яток архітектури; об`єкт проектування знаходиться в оточенні житлової багатоквартирної забудови на ландшафтно-рекреаційній території, призначеної для розміщення санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв.

Судом вставлено, що відповідно до рішення виконкому Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991 № 580 (а.с. 68-70, т. 1), наказу Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 № 983/0/16-07 (а.с. 71-73, т. 1), паспорту об`єкта культурної спадщини: «Дача Маразлі» (а.с. 74-99, т. 1), паспорту об`єкта культурної спадщини: «Особняк Фабрицького» (а.с. 115-133, т. 1) Дача Маразлі та Особняк Фабрицького, які знаходяться за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 13 / м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 13 ріг провулка Обсерваторного є об`єктами культурного спадщини місцевого значення (м. Одеса). Вказаний факт визнається всіма учасниками справи.

Відповідно до науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`яток архітектури та містобудування та об`єктів культурної спадщини, розташованих в кварталі обмеженому з північного заходу Лідерсівським бульваром, із північного сходу Обсерваторним провулком, з півдня вул. Віри Інбер у Приморському районі м. Одеси (а.с. 134-200, т. 1) досліджувані пам`ятки архітектури та містобудування та об`єкти культурної спадщини, в т.ч. Дача Маразлі та Особняк Фабрицького, розташовані у межах Центрального історичного ареалу м. Одеси, зона санаторіїв КЛ.

Згідно листа Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини ОМР від 13.07.2022 № 01-22/9вих (а.с. 85, т. 4) адреса: бульвар Лідерсовський, 13-Б не значиться у переліку пам`яток та об`єктів культурної спадщини м. Одеси.

Відповідно до плану зонування території м. Одеси (а.с. 59-67, т. 1, а.с. 2-23, т. 2) зона санаторіїв КЛ призначена для розміщення санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв для дорослих, для батьків з дітьми. Переважні види використання: санаторії. Супутні види використання: підприємства торгівлі; підприємства громадського харчування; культурно-видовищні, мистецькі заклади, заклади довкілля; спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди; відділення зв`язку; екскурсійні бюро, агенції; пункти прокату; підприємства побутового обслуговування; малі архітектурні форми; зелені насадження обмеженого користування, парки, сквери, бульвари; квітники, газони; споруди інженерної інфраструктури, пов`язані з функціонуванням закладів. Допустимі види використання: громадські вбиральні; гостьові автостоянки для тимчасового зберігання транспортних засобів. Використання території зони, розміщення підприємств і установ здійснюється відповідно до ДБН 360-92. Вимоги до ділянок, що знаходяться в комплексній охоронній зоні історичного центру: 1. Забороняється: будь-яке будівництво, не пов`язане з реставрацією і пристосуванням пам`яток, реконструкцією історичних будівель та інженерних мереж, регенерацією, благоустроєм території; прокладання транспортних комунікацій, інженерних мереж, які порушують підземні частини пам`яток або гідрологічний режим території, встановлення повітряних ліній електромереж і трансформаторних пунктів, обладнання, благоустрій, які не відповідають вимогам охорони пам`яток та збереження традиційного характеру середовища; містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без погодження органу охорони культурної спадщини Одеської міської ради та без дозволу органу охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації; 2. Забезпечується: збереження пам`яток та об`єктів культурної спадщини; охорона традиційного характеру середовища: ландшафту, історично сформованих розпланування, парцелярії, забудови, цінних елементів історичного благоустрою, які підлягають обліку при проведенні ретельної історико-архітектурної інвентаризації території зони; 3. Допускається: за спеціальними проектами, погодженими з відповідними органами культурної спадщини: зокрема, нове будівництво тільки у виняткових випадках за проектами, погодженими з органами охорони культурної спадщини відповідно до встановленого порядку. При цьому розпланувальний модуль і парцелярія мають лишатися незмінними, а масштаб нових будівель, масштабність їхніх членувань, архітектурні форми, матеріали, кольорове вирішення фасадів повинні відповідати безпосередньо прилеглій історичній забудові. Проектуванню має передувати історико-містобудівне обґрунтування зі всебічним композиційним обґрунтуванням рішень, що приймаються. Вимоги до території Центрального історичного ареалу: 1. Забороняється: розміщення та проектування нових будівель і споруд без попередньо розробленого і затвердженого у встановленому порядку історико-містобудівного обґрунтування; реалізація програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини; 2. Забезпечується: збереження традиційного характеру середовища, охорона і раціональне використання пам`яток і об`єктів культурної спадщини, збереження містоформуючої ролі культурної спадщини; 3. Допускається: розміщення та проектування нових будівель і споруд за наступних умов: а) гранична висота нових будівель і споруд, що виходять на червоні лінії вулить, не повинна перевищувати 18,6 метрів від рівня денної поверхні, а висота акцентних будівель на розі кварталів не вище 21,3 метрів; б) гранична висота нових будівель, які розміщуються у глибині кварталів, має визначатися математичними розрахунками у складі історико-містобудівних обґрунтувань таким чином, що видима з вулиці проекція верхньої частини фасаду нової будівлі за висотою становила не більше ніж 62% висоти фасаду будівлі, яка виходить на червону лінію вулиці.

Після розроблення проектної документації, відповідачем-3 був виданий ТОВ Бульвар 1906 спірний дозвіл на виконання будівельних робіт від 22.09.2020 № ОД 012200922476 (а.с. 51, т. 1) на нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А.

Вважаючи, що спірні Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва від 21.10.2019 за № 190 та дозвіл на виконання будівельних робіт від 22.09.2020 № ОД 012200922476 не відповідають вимогам містобудівного законодавства, прокурор звернувся до суду в інтересах Одеської міської ради.

Пред`являючи позов у вказаній справі в порядку господарського судочинства, прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму скасування містобудівних умов і обмежень та дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки даними документами фактично усупереч договору оренди землі, положенням містобудівної документації м. Одеси, науково-проектної документації визначення режиму використання цієї території з метою охорони пам`яток архітектури та містобудування та об`єктів культурної спадщини Центрального історичного ареалу м. Одеси, дозволена забудова земель оздоровчого призначення комунальної власності Одеської міської ради об`єктами, які не можуть бути розміщені на цій території. Обгрунтовуючи підстави звернення до суду в інтересах Одеської міської ради, прокурор зазначав, що позов направлений на захист прав власника земельної ділянки, яка є єдиною особою наділеною правом вирішення питання щодо цілей користування власною землею.

Закриваючи провадження у справі №916/242/22, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 року дійшов висновку, що спірні правовідносини не пов`язані з наявністю приватноправових відносин, оскільки прокурор не оспорює право власності територіальної громади в особі позивача та право оренди відповідача-1 на земельну ділянку (не оспорює договір оренди). У справі, що розглядається, прокурор фактично оскаржує містобудівні умови та обмеження, дозвільні документи на виконання будівельних робіт з мотивів невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а тому колегія суддів дійшла висновку, що предмет спірних правовідносин є публічно-правовим.

Враховуючи висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 року, вирішуючи спірні правовідносини в порядку адміністративного судочинства, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до положень ч.ч. 3, 4, 5 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація "інтересів держави, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/11).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Спірним в межах даних правовідносин є відповідність містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва та дозволу на виконання будівельних робіт вимогам містобудівного законодавства.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: за заявою замовника або за рішенням суду.

У даному випадку позов прокурора звернуто з метою захисту суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території на місцевому рівні.

Статтею 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч.4 ст. 71 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 52 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Враховуючи особливості правового регулювання підстав та порядку скасування містобудівних умов та обмежень, визначених частиною восьмою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у системному зв`язку з положеннями частини десятою статті 52 та статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міськрада має право самостійно звертатися до суду в інтересах територіальної громади та на виконання покладених на неї функцій, зокрема у сфері охорони встановленого порядку планування та забудови території, про скасування містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту. Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові ж від 23.02.2024 у справі № 300/2289/23.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 804/3091/18, від 06.06.2018 у справі № 811/289/16, від 17.10.2018 у справі № 822/1544/16, постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 806/1592/16, від 21.11.2018 у справі №504/4148/16-а, від 11.06.2019 у справі № 820/2639/18, від 26.09.2019 у справі № 804/2272/17, від 21.11.2019 у справі №325/283/16-а (2-а/325/3/2016), від 05.12.2019 у справі № 400/2509/18, від 17.12.2019 у справі № 816/844/18 неодноразово висловлювався правовий висновок стосовно права органу місцевого самоврядування на звернення до адміністративного суду з позовом до іншого органу місцевого самоврядування або органу державної влади, іншого суб`єкта публічно-владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з метою захисту прав та інтересів відповідної територіальної громади чи належного виконання своїх функцій.

Відповідно ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначає прокурор у позові, Одеською обласною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" на адресу Одеської міської ради направлено лист від 02.12.2021 за № 15/1/1-2584вих-21 щодо виявлених порушень вимог законодавства. Але, фактично Одеська міська рада самоусунулась від самостійного захисту інтересів територіальної громади у вказаній сфері, про що свідчить листи Управління ДАБК Одеської міської ради від 10.12.2021 за № 01-3/451-Г та Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської раді від 14.12.2021 за № 01-10/490г 02.2-13/1645, які надали відповіді на порушені прокурором питання від імені Одеської міської ради.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги висновки Верховного суду, суд встановив наявність права прокурора звернутися до суду в інтересах Одеської міської ради задля захисту інтересів територіальної громади у сфері охорони встановленого порядку планування та забудови території.

Щодо суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до преамбули Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з п. 8. ч. 1 ст. 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальний та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до ст. 6 Закону № 3038-VI Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону № 3038-VI фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Згідно з ч. 3 ст. 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації):

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Згідно з ч. 4 ст. 29 Закону №3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень);

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України);

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Згідно із ч. 8 ст. 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

За приписам ст..34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Відповідно до статті 32 Закону № 3038-VІ клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.

За приписами ч.ч.2-4 статті 37 Закону № 3038-VI дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається (ч. 2).

Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника (співвласників), засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

5-1) інформація про інженера-консультанта (у разі його залучення);

6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;

7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, копія договору суперфіцію або копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, не подається у разі, якщо державна реєстрація такого права здійснювалася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У цьому випадку інформація про документ, який посвідчує відповідне речове право, зазначається у заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт.

Видача дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності. У заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт та у Реєстрі будівельної діяльності зазначається, зокрема, така інформація:

1) кадастровий номер земельної ділянки (для земельних ділянок, право власності чи користування на які виникло до 2004 року, а також земель, що використовуються для будівництва об`єктів на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування відповідно до частини четвертої статті 34 цього Закону та частини першої статті 12-1 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", - за його наявності);

2) реєстраційний номер містобудівних умов та обмежень, технічних умов у Реєстрі будівельної діяльності;

3) реєстраційний номер звіту про результати експертизи проектної документації на будівництво об`єкта в Реєстрі будівельної діяльності;

4) реєстраційний номер енергетичного сертифіката в Реєстрі будівельної діяльності;

5) ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) (у заяві про видачу дозволу зазначається для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) до подання заяви);

6) відомості про складові частини об`єкта (квартири, вбудовані чи вбудовано-прибудовані житлові та нежитлові приміщення в будинку, будівлі, споруді, гаражні бокси, машиномісця, інші житлові та нежитлові приміщення, які після прийняття об`єкта в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна).

У день виготовлення з використанням Реєстру будівельної діяльності дозволу на виконання будівельних робіт програмні засоби електронної системи забезпечують автоматичне направлення до органу з присвоєння адреси повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва.

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 3).

Відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду. (ч. 4).

Відповідно до ч. 6 статті 37 Закону № 3038-VI дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт;

2) наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили, про скасування містобудівних умов та обмежень та/або припинення права на виконання будівельних робіт.

Відомості про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт з підстав, визначених пунктами 1 та 2 цієї частини, включаються до Реєстру будівельної діяльності автоматично з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюднюються на порталі електронної системи.

Дозвіл на виконання будівельних робіт вважається анульованим з дати внесення відомостей про анулювання такого дозволу до Реєстру будівельної діяльності.

Як слідує з матеріалів позовної заяви та заяв по суті справи прокурора, останній вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва від 21.10.2019 за № 190: «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А» з підстав невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Також, вважаючи, що подані відповідачем -1 документи для отримання дозволу на виконання будівельних робіт не відповідають вимогам законодавства, на думку прокурора, відповідач -3 не мав підстав для видачі такого дозволу.

Основні доводи прокурора:

- земельна ділянка з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002, запланована для будівництва, належить до земель оздоровчого призначення, правовий режим (умови) використання яких регламентовано Законом України «Про курорти». Відповідно до Генерального плану забудови м. Одеси та плану зонування території (зонінгу) м. Одеси земельна ділянка розміщена в курортній зоні (зоні санаторіїв). Курортно-оздоровчий комплекс є закладом охорони здоров`я, тоді як проектна документація не відповідає вимогам ДБН В.2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров`я»;

- проектна документація не відповідає вимогам ДБН В.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». Зокрема, на земельній ділянці загальною площею 9822 кв.м. можливо збудувати курортний готель максимальною місткістю 151 особа: 9822 кв.м. розділити на 65 кв.м.; максимально допустима площа земель загального користування цього об`єкту складає 5439 кв.м.: 9822 кв.м. мінус 4383 кв.м.;

- спірні містобудівні умови та обмеження не містять чітко визначених обмежень, а є лише відсилочними до державних будівельних норм.

- у межах території санаторно-оздоровчих установ розташовані 2 об`єкти культурної спадщини пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення Дача Маразлі та Особняк Фабрицького, а сама територія входить до території Центрального історичного ареалу м. Одеси, а отже відповідно до підп. 3.2.1. п. 3.2. розділу 3 науково-проектної документації, затвердженої органом охорони культурної спадщини, на цій земельній ділянці встановлені і обмежені технічні характеристики об`єктів будівництв. Для будівництва об`єкту на даній території необхідна наявність дозволу органу охорони культурної спадщини, який відповідачем-1 не отриманий.

Суд зазначає, що у предмет доказування у даній справі з огляду на підстави позову прокурора входять обставини, встановлення яких потребує спеціальних знань.

Розглядаючи справу, суд враховує Висновок експертів судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 27.04.2023 року №22-5866/5867 (а.с. 120-160 т. 18), наявний в матеріалах справи.

Так, судова земельно-технічна та будівельно-технічна експертиза була призначена ухвалою від 14 вересня 2022 року судді Господарського суду Одеської області за матеріалами господарської справи №916/242/22. Сторонам було запропоновано надати свої запитання на розгляд експертів.

За результатами розгляду поданих прокурором та відповідачем -1 пропозицій, на вирішення комісійної експертизи судом були поставлені такі питання:

1) На якій земельній ділянці (адреса, кадастровий номер) передбачається нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 , та чи розташовані в межах цієї земельної ділянки об`єкти археологічної, культурної чи історичної спадщини, зокрема: «Дача Маразлі» (паспорт об`єкта а.с. 74-99, т. 1) та «Особняк Фабрицького» (паспорт об`єкта а.с. 116-133, т. 1)?

2) Чи відповідають містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А» від 21.10.2019 № 190, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування від 21.10.2019 № 01-06/264 (а.с. 36-50, т. 1), вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо) та вимогам містобудівної документації на місцевому рівні? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

3) Чи є відповідно до нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо) будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А, будівництвом закладу охорони здоров`я/санаторно-курортного закладу та чи поширюється на його будівництво ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди: Заклади охорони здоров`я»?

4) Чи відповідає проектна документація «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А» вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

5) Чи сумісне будівництво та діяльність курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А, з дотриманням режимів округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони (за умови їх встановлення на земельній ділянці) та охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення?

Проведення експертизи було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Рішельєвська, 8, м. Одеса, 65026) з дозволом, у випадку необхідності, залучення до проведення експертизи експертів відповідної спеціалізації.

Згідно Висновку експертів судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 27.04.2023 року №22-5866/5867 за результатами дослідження поставлених питань експертами були надані наступні відповіді:

1). Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А передбачається на земельній ділянці в межах земельної ділянки №13-Б по бульвару Лідерсівському у м. Одесі, кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:29:001:0002. Об`єкт культурної спадщини «Дача Маразлі» за адресою: бульвар Лідерсівський, 13, м. Одеса розташований за межами території земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:29:001:0002. Об`єкт культурної спадщини «Особняк Фабрицького» за адресою: бульвар Лідерсівський, 13 ріг провулку Обсерваторного, м. Одеса розташований на території земельної ділянки №13-В по бульвару Лідерсівському в м. Одесі, кадастровий номер 5110137500:29:001:0005, тобто за межами земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:29:001:0002. Більш детально результати вище викладених досліджень та зіставлень графічно зображено у додатку В «Суміщена схема з вказанням затверджених меж земельних ділянок ТОВ «Бульвар 1906» та об`єктів культурної спадщини «Особняк Фабрицького» та «Дача Маразлі»;

2). Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А» від 21.10.2019 №190, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування від 21.10.2019 № 01-06/264, відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

3). Будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А не відноситься до закладів охорони здоров`я та відповідно, до будівництва (проектування) зазначеного закладу не застосовуються положення ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди: Заклади охорони здоров`я».

4). Проектна документація на об`єкт «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А» відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме:

- за складом вихідних даних, відповідає вимогам п.4.3 ДБН А.2.2-3-2014;

- наявна проектна документація за стадіями проектування відповідає вимогам п.2.5.2 вимогам ДБН А.2.2-3-2014;

- наявні частини проекту за складом та змістом враховуючи особливості об`єкта проектування в повній мірі відповідають вимогам Додатку Д (довідковий) та додатку Ж (довідковий) ДБН А.2.2-3-2014 відповідно;

- за виконанням графічної та текстової документація, наявна проектна документація в цілому відповідає вимогам ДСТУ Б А.2.4-4:2009 та ДСТУ Б А.2.4-7:2009.

5). Виходячи з редакції поставленого питання, з урахуванням переліку питань, які розглядаються експертами-будівельниками, згідно Науково- методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції чинній на час складання висновку), вказане питання не входить до переліку основних завдань будівельно-технічної експертизи. Таким чином, визначити, сумісність будівництва та діяльності курортно- оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А, з дотриманням режимів округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони (за умови їх встановлення на земельній ділянці) та охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення не надається можливим.

Як вбачається з висновку, експертами при проведенні дослідження:

- використовувались нормативно-правові акти і довідкова література, вказана на стор. 2-4 висновку;

- дослідження по першому питанню проводилось на підставі матеріалів господарської справи, результатів натурного обстеження, у т.ч. результатів топографо-геодезичних вишукувань з залученням геодезиста ОСОБА_1 , відомостей інтернет-ресурсу «Відкриті дані земельного кадастру України»;

- дослідження по другому питанню проводилось з дослідженням змісту спірних Містобудівних умов та обмежень та врахуванням чи видані вони у відповідності до: генерального плану забудови м. Одеса, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 за № 6489-VI; плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 за№ 1316-VII; науково-проектної документації Історико-архітектурний опорний план м. Одеси. Проект зон охорони. Визначення меж історичних ареалів, затвердженої наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 за № 728/0/16-08; науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`яток архітектури та містобудування та об`єктів культурної спадщини, розташованих в кварталі обмеженому з північного заходу Лідерсовським бульваром, із північного сходу - Обсерваторним провулком, з півдня - вул. Віри Інбер у Приморському районі м. Одеси, затвердженої наказом Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 18.10.2019 за № 93;

- у якості вихідних даних при дослідженні по третьому питанню використовувалась інформація з представлених матеріалів господарської справи та з нормативних документів чинних і діючих на території України, на час складання висновку, а також які діяли та були чинними на час досліджуваних та описаних подій, із використанням методів порівняння наданих документів з вимогами нормативно-правових актів, зокрема постанови КМУ від 11.07.2001 № 805, наказу МОЗ України від 28.10.2002 № 385, ДБН В.2.2-10-2001;

- у якості вихідних даних при дослідженні по четвертому питанню використовувалась інформація з представлених матеріалів господарської справи та з нормативних документів чинних і діючих на території України, на час складання висновку, а також які діяли та були чинними на час досліджуваних та описаних подій, із використанням методів порівняння наданих документів з вимогами нормативно-правових актів, зокрема Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерством регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011р. № 45, Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою КМУ від 11.05.2011 № 560. Експертами досліджувались: генеральний план проекту (стор. 47-50 висновку); архітектурно-проектні рішення (стор. 50 висновку); архітектурно-планувальні рішення (стор. 50-51 висновку); основні конструктивні рішення (стор. 51-54 висновку); технологічні рішення за ДВН В.2.2-9-2018 Громадські будинки та споруди. Основні положення, ДБН В.2.2-10-2001 Будівлі і споруди. Установи охорони здоров`я, ДБН В.2.2-28-2010 Будинки адміністративного і побутового призначення, ДБН В.2.2-13-2003 Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди, ДБН В.2.2-23-2009 Будинки та споруди. Підприємства торгівлі, ДБН В.2.2-11-2002 Підприємства побутового обслуговування, НПАОП 52.0-1.01-96.Правила охорони праці для об`єктів роздрібної торгівлі, НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні. Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги (стор. 54 висновку); оцінка впливу на навколишнє середовище (стор. 54-55 висновку); техніко-економічні показники (стор. 55-56 висновку).

Також судом встановлено, що окрім Висновку експертів, прокурором були поставлені додаткові письмові запитання до експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України щодо висновку експертів №22-5866/5867, складеного 27.04.2023 за результатами проведення судової земельно-технічної та будівельно технічної експертизи (а.с. 52-60 т. 20), на які експертами були надані роз`яснення (а.с.64-77 т. 20).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналізуючи наявний в матеріалах справи висновок експертів та роз`яснення і доповнення висновку, суд дійшов наступних висновків: нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу передбачається на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002, тобто на тій, яка передана позивачем відповідачу-1 за договором для цих цілей; об`єкти культурної спадщини «Дача Маразлі» та «Особняк Фабрицького» розташовані за межами цієї земельної ділянки; спірні містобудівні умови та обмеження відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та вимогам містобудівної документації на місцевому рівні; будівництво курортно-оздоровчого комплексу не відноситься до закладів охорони здоров`я та відповідно, до будівництва (проектування) зазначеного закладу не застосовуються положення ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди: Заклади охорони здоров`я»; спірна проектна документація на будівництво курортно-оздоровчого комплексу відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

Суд зазначає, що у Висновку експертів детально досліджені питання та, на думку суду, надані достатні, обґрунтовані та повні відповіді на них. Між тим, сама по собі незгода прокурора з експертним висновком не є підставою визнання такого висновку недостовірним. Поряд з цим, суд враховує, що при призначенні експертизи Господарським судом Одеської області були враховані пропозиції щодо питань з обох сторін, зокрема прокурора та відповідача 1.

Суд вважає за необхідне роз`яснити питання віднесення земельної ділянки 5110137500:29:001:0002 до території курорту, застосування до неї обмежень, які встановлені для будівництва в зоні курортів, а також віднесення курортно-оздоровчого комплексу до закладів охорони здоров`я та застосування вимог ДБН В.2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров`я».

Як було встановлено судом, нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу передбачається на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002. Зазначена ділянка перебуває у користуванні ТОТВ «Бульвар 1906» на підставі договору оренди землі № 2222 від 30.09.2019 року, укладеного з Одеською міською радою.

Відповідно до п. 5.2 зазначеного договору оренди землі відноситься до категорії земель оздоровчого призначення (згідно до Класифікації видів цільового призначення земель, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 за № 548, секція D 06 - землі оздоровчого призначення), вид цільового призначення - для інших оздоровчих цілей (згідно до Класифікації видів цільового призначення земель - D 06.03 - для інших оздоровчих цілей). Земельна ділянка, площею 0,9822 га, кадастровий номер: 5110137500:29:001:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 13-Б, передана в оренду для будівництва та обслуговування курортно-оздоровчого комплексу.

Аналогічно інформація щодо вказаної земельної ділянки міститься і у Державному земельному кадастрі:

- категорія земель - землі оздоровчого призначення;

- цільове призначення - для інших оздоровчих цілей;

- вид використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування курортно-оздоровчого комплексу.

Відповідно до ст. 47 Земельного кодексу України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 за № 548, землі оздоровчого призначення (землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей) (Секція D 06) поділяються на такі:

06.01 - Для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів;

06.02- Для розробки родовищ природних лікувальних ресурсів;

06.03 - Для інших оздоровчих цілей;

06.04 - Для цілей підрозділів 06.01 - 06.03 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

З наведеного слідує, що землі оздоровчого призначення використовуються не лише для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів

Статтею 48 Земельного кодексу України визначено, що на землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення. Будівництво об`єктів житлового, громадського призначення та інших об`єктів, інша господарська діяльність на землях оздоровчого призначення здійснюються виключно за умови дотримання режимів округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, якщо така діяльність сумісна з охороною природних лікувальних ресурсів і відпочинком населення.

Відповідно статті 1 Закону України «Про курорти» курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об`єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про курорти» підставою для прийняття рішення про оголошення природної території курортною є наявність на ній природних лікувальних ресурсів, необхідної інфраструктури для їх експлуатації та організації лікування людей.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про курорти» рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.

Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про курорти» забудова курортів здійснюється відповідно до затверджених у встановленому законодавством порядку генеральних планів курортів, іншої містобудівної документації.

Будівництво на курортах нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об`єктів, не пов`язаних безпосередньо із задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб курортного та житлового будівництва, або таких, що можуть негативно впливати на природні лікувальні фактори, забороняється.

Надаючи оцінку віднесення земельної ділянки 5110137500:29:001:0002 до курорту, суд дослідив наступні документи.

Так, листом від 04.07.2023 № 01-13/65зпі (а.с. 43, т. 19) Департамент архітектури та містобудування ОМР повідомив, що згідно чинної містобудівної документації (Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням ОМР від 25.03.2015 № 6489-VІ, Планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням ОМР від 19.10.2016 № 1316-VІІ) округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони для земельної ділянки з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002 не встановлені.

Листом від 04.07.2023 № 01-17/75-ЗПІ (а.с.44, т. 19) Департамент земельних ресурсів ОМР повідомив, що згідно з переліком обмежень у використанні земельної ділянки з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002, який є складовою частиною проекту землеустрою щодо її відведення, інформація щодо площі земельних ділянок, на які розповсюджується зона санітарної охорони, - відсутня.

Листом від 07.07.2023 № 9/01-14/55 (а.с. 45, т. 19) Департамент екології та розвитку рекреаційних зон ОМР повідомив, що Департамент не володіє та не є розпорядником інформації про встановлення на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002 округу і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

Листом від 26.07.2023 № 09/13-2023/163040 (а.с. 125, т. 19) Управління з питань звернень громадян апарату ВРУ повідомило, що згідно з результатами пошуку в розділі «Законодавство» офіційного веб-сайту Верховної Ради України запитуваний Закон не приймався.

Листом від 27.07.2023 № ЗПІ-57/мр (а.с. 126, т. 19) Департамент з організації роботи ОМР повідомив, що на пленарних засіданнях Одеської міської ради не приймалось рішень щодо визнання території міста Одеса курортом державного та/або місцевого значення.

Листом від 31.07.2023 № 70 (а.с. 127, т. 19) Департамент документально-організаційного забезпечення ОМР повідомив, що згідно з проведеною перевіркою бази даних електронного документообігу Виконавчого комітету ОМР в частині розпорядчих документів (рішень Виконавчого комітету ОМР) за критеріями, зазначеними у запиті, документів щодо визнання території м. Одеса курортом державного та/або місцевого значення не виявлено.

Листом від 31.07.2023 № 37-ІЗ/23/37 (а.с. 128-129, т. 19) Одеська обласна рада повідомила, що передала до архіву на постійне зберігання документи, ухвалені обласною радою до 2011, а за період з 01.01.2011 до 23.06.2023 обласна рада рішення про визнання території м. Одеса курортом місцевого значення не приймала.

Листом від 11.09.2023 № 119508/ПІ-щ-3720/10.2.1 (а.с. 23, т. 20) Міністерство юстиції України надало роз`яснення, що постанова Ради Міністрів Української РСР від 14.07.1952 № 2216 «Про встановлення меж округів і зон санітарної охорони курортів Головного курортного управління Міністерства охорони здоров`я УРСР» включена до Переліку актів центральних органів державної виконавчої влади і управління Союзу РСР, Української РСР, що не застосовуються на території України з дня набуття чинності Конституцією України (п. 54 Переліку).

З аналізу наведених доказів суд доходить висновку, що територія, на якій планується будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А, не є територією курорту. Таким чином, позиція Прокурора щодо віднесення земельної ділянки до курортної зони є хибною, оскільки в установленому Законом України "Про курорти" порядку місту Одеса не надавався статус курорту.

Крім того, дослідивши вищезазначені положення законодавства, суд погоджується з доводами відповідача -1 щодо того, що ані норми ЗК України, ані норми ЗУ «Про курорти», також не передбачають, що на землях оздоровчого призначення можуть будуватись виключно санаторно-курортні заклади. Норми ст. 48 ЗК України та ст. 12 ЗУ «Про курорти», а також Класифікації видів цільового призначення земель допускають будівництво на землях оздоровчого призначення не тільки санаторно-курортних закладів, але й інших об`єктів, але за умови дотримання певних вимог (в тому числі, вимог щодо відпочинку населення)

Щодо віднесення курортно-оздоровчого комплексу до закладів охорони здоров`я.

Відповідно до наявного у справі Висновку експертів судової земельнотехнічної та будівельно-технічної експертизи від 27.04.2023 р. №22-5866/5867, виконаного експертами ОНДІСЕ на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 14.09.2022, будівництво курортно-оздоровчого комплексу не відноситься до закладів охорони здоров`я та відповідно, до будівництва (проектування) зазначеного закладу не застосовуються положення ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди: Заклади охорони здоров`я».

Суд погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Згідно до постанови КМУ від 11 липня 2001 р. №805 Про затвердження Загального положення про санаторно-курортний заклад (із змінами, внесеними згідно з Постановою КІУШ 1510 (1510-2002-п) від 11.10.2002):

« 1. Санаторно-курортний заклад - це заклад охорони здоров`я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.

2. Перелік видів санаторно-курортних закладів затверджується МОЗ.»

Пунктом 1.1 Наказу МОЗ України від 28.10.2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров`я, посад фахівців у галузі охорони здоров`я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров`я» затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, серед яких, між іншим затверджено і виключний перелік санаторно-курортних закладів:

« 1.4. Санаторно-курортні заклади:

Бальнеологічна лікарня (у т. ч. дитяча)

Грязелікарня (у т. ч. дитяча)

Дитячий оздоровчий центр

Курортна поліклініка

Міжнародний дитячий медичний центр

Санаторій (у т.ч. дитячий, однопрофільний, багатопрофільний, спеціалізований)

Санаторій для дітей з батьками Санаторій-профілакторій»

ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди: Заклади охорони здоров`я» поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих будинків і споруд усіх типів закладів охорони здоров`я незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, а також приміщень медичного призначення, вбудованих чи таких, що входять до складу інших типів будинків.

Перелік видів будинків і споруд закладів охорони здоров`я наведений у додатку А.

Згідно додатку А, до переліку видів будинків і споруд закладів охорони здоров`я відносяться:

1. Лікувально-профілактичні заклади.

1.2. Лікарняні заклади:

-лікарні багатопрофільні (країни, обласні, міські, центральні міські, центральні районні, районні, дільничні);

-лікарні спеціалізовані (інфекційні, психіатричні, швидкої допомоги, кардіологічні, ендокринологічні та ін.)

1.3.Диспансери:

-з стаціонаром;

-без стаціонару.

1.4.Амбулаторно-поліклінічні заклади (поліклініки, консультативні поліклініки, амбулаторії, діагностичні центри, здоровпункти).

1.5. Заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги і заклади переливання крові (станції та підстанції швидкої медичної допомоги, станції переливання крові).

1.6.Заклади охорони материнства та дитинства (пологові будинки, акушерські

стаціонари, дитячі стаціонари, жіночі консультації, дитячі поліклініки).

1.7.Санаторно-курортні заклади (профілакторії, санаторії, оздоровчі табори).

2.Санітарно-профілактичні заклади (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні

станції).

3.Заклади судово-медичної експертизи (бюро).

4.Аптечні заклади (аптеки, лікарняні аптеки, аптечні пункти, аптечні кіоски, аптечні склади).

Відповідно до п.1.1 ДБН В.2.2-10-2001, при проектуванні нового будівництва і реконструкції будинків, приміщень і споруд закладів охорони здоров`я, прямо не пов`язаних з виконанням лікувального процесу (навчальної частини клінічних лікарень, житлових і загальних приміщень будинків дитини, комплексів побутового обслуговування, спортивних споруд лікувальних закладів та ін.), необхідно керуватись відповідними чинними нормативними документами.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з твердженням щодо не віднесення курортно-оздоровчого комплексу до закладів охорони здоров`я та, відповідно, відсутністю необхідності застосування при розробці містобудівних умов та обмежень ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди: Заклади охорони здоров`я».

Суд не приймає доводи прокурора, що спірні містобудівні умови та обмеження не містять чітко визначених обмежень, а є лише відсилочними до державних будівельних норм.

Частиною 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено інформацію (розділи), яку повинні містити містобудівні умови та обмеження.

Отже, містобудівні умови та обмеження, як документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування та будівництва, повинен містити розділ під назвою «містобудівні умови та обмеження», який, у свою чергу, визначає певні обмеження.

Суд враховує правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №826/9713/18, згідно з якими:

«Оскаржувані Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки містять розділ під назвою "містобудівні умови та обмеження", що визначає вимоги до гранично допустимої висоти будівлі; максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки; відстаней від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; мінімально допустимих відстаней від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд.

Вказані вимоги слід вважати дотриманими під час видачі містобудівних умов та обмежень шляхом зазначення про подальше визначення таких показників відповідно до Генерального плану міста, майбутньої проектної документації "згідно з чинним законодавством", "відповідно до нормативно-правових актів", "в установленому чинним

законодавством порядку", "урахувати законні інтереси та вимоги".

Вказане формулювання є доречним, зважаючи на те, що стадія отримання вихідних даних в силу приписів частини 5 статті 26 Закону №3038-VI передує стадії розроблення та затвердження проектної документації, а тому такі дані містять лише стислу інформацію щодо законодавчих вимог до параметрів та техніко-економічних показників об`єкта будівництва, про дійсні наміри забудовника, є описовими. Адже характеристика об`єкта будівництва визначається не містобудівними умовами та обмеженнями, а подальшою проектною документацією. Тому конкретизація параметрів будівництва саме у цифровому вигляді в даній стадії формування документації законодавчо безпосередньо не передбачена».

Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги, які передбачені ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», слід вважати дотриманими під час видачі спірних містобудівних умов та обмежень шляхом зазначення відповідачем про подальше визначення таких показників у проектній документації «відповідно до вимог діючих державних будівельних норм та з врахуванням Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону культурної спадщини»».

З аналізу спірних Містобудівних умов та обмежень слідує, що вони відповідають ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Щодо наявність дозволу органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; зони охорони пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території (далі - зони охорони) - встановлювані навколо території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання; історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, зокрема, належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології); видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини; організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Згідно з п. 1.4. Положення про Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21.03.2018 № 3044-VII, Управління є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об`єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони. Межі та режими використання зон охорони визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень. До визначення у встановленому порядку відповідно до частини першої цієї статті зон охорони межі зони охорони становлять: у межах населених пунктів - 100 метрів від межі території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території; за межами населених пунктів - 300 метрів від межі території пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території. У межах зон охорони забороняється проведення: робіт з нового будівництва на відстані, меншій за суму подвійної висоти пам`ятки, що охороняється, та висоти запланованої новобудови. У межах зон охорони історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території забороняється: проведення робіт з нового будівництва, а також будівельних робіт на існуючих об`єктах, якщо наслідком виконання таких робіт стане збільшення висотності такого об`єкта або збільшення більш як на 15 відсотків зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту (крім територій пам`яток археології), або зменшення відстані від пам`ятки, що охороняється, понад граничний рівень, визначений, як подвійна сума висоти пам`ятки та висоти такого об`єкта. На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

У 2019 році було розроблено науково-проектну документацію з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`яток архітектури та містобудування та об`єктів культурної спадщини розташованих в кварталі обмеженому з північного заходу Лідерсовським бульваром, із північного сходу Обсерваторним провулком, з півдня вул. Віри Інбер у Приморському районі м. Одеси. Зазначена науково-проектна документація затверджена наказом Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 18.10.2019 за № 93.

Вказана територія і відповідно земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:29:001:0002 входить до території Центрального історичного ареалу м. Одеси, межі якого визначені відповідно до розділу III науково-проектної документації «Історико архітектурний опорний план м. Одеси. Проект зон охорони. Визначення меж історичних ареалів», затвердженої наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 за № 728/0/16-08.

Відповідно до п.п. 3.2.1 пункту 3.2 розділу 3 науково-проектної документації у зоні регулювання забудови забороняється реалізація програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини; забезпечується збереження традиційного характеру середовища, охорона і раціональне використання пам`яток і об`єктів культурної спадщини, збереження місто формуючої ролі культурної спадщини; та допускається розміщення та проектування нових будівель і споруд за умов, що гранична висота будівель і споруд, що виходять на червоні лінії, не повинна перевищувати 18,6 м від рівня денної поверхні, а висота акцентних будівель на розі кварталів - не вище 21,3 м, та гранична висота нових будівель, які розміщуються у глибині кварталів, має визначатися математичними розрахунками у складі історико-містобудівних обґрунтувань таким чином, щоб видима з вулиці проекція верхньої частини фасаду нової будівлі за висотою становила не більш ніж 62 % висоти фасаду будівлі, яка виходить на червону лінію вулиці.

До суду прокурором подано копію Висновку по проектній документації на виконання робіт на об`єкті, розташованому в історичному ареалі, а саме по проекту Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А, виданого Управлінням з питань охорони об`єктів культурної спадщини 31.03.2020 року за вих.. №01-27/Б-17вих (а.с. 169 т.22).

Згідно вказаного Висновку розглянутий проект «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А» може бути використаний для подальшого застосування за умови дотримання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», прийняття заходів, які не повинні суперечити вимогам затвердженого «Історико-архітектурного опорного плану, проекту зон охорони та визначення меж історичних ареалів м. Одеси», у т.ч. в частині вимог до граничної висоти нового будівництва (з урахуванням розміщення акцентного об`єкту, у т.ч. у глибині кварталу) в межах Центрального історичного ареалу м. Одеси та прийняття заходів щодо запобігання поруч розташованих будівель-пам`яток та історичної забудови.

Звідси слідує, що проект «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А» був погоджений уповноваженим органом охорони культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Між тим, суд звертає увагу, що законодавством України чітко визначено послідовність, стадійність та етапність проєктування та будівництва об`єктів, виконання комплексу робіт, пов`язаних із створенням об`єкта архітектури.

Отримання вихідних даних у вигляді містобудівних умов є найпершою стадією забудови територій і створення об`єкта архітектури, передує стадії проєктування, а створення проектної документації для об`єктів будівництва передбачає обов`язкове врахування, у тому числі, таких вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження отримуються саме для проектування об`єкта будівництва, що визначено у абзаці першому частини другої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Тобто містобудівні умови та обмеження не є тотожними проєктній документації. Створення цих документів відбувається за різними процедурами, визначеними законодавством, а їх зміст та призначення у процесі будівництва суттєво відрізняються.

Суд зазначає, що Законом України «Про охорону культурної спадщини» не передбачено обов`язку замовника отримувати дозвіл відповідного органу, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, для видання йому містобудівних умов та обмежень.

Надання дозволу відповідного органу, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, для отримання містобудівних умов не передбачається й статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі викладеного суд доходить висновку, що відсутність дозволу відповідного органу, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не є підставою для скасування спірних містобудівних умов та обмежень.

При цьому, слід наголосити, що у п. 5 спірних Містобудівних умов та обмежень - Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони), зазначено, що проектні рішення з будівництва об`єкту за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 15-А, необхідно узгодити з управлінням з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради (а.с. 45 т. 1).

Як встановлено судом проектна документація по проекту Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А, була узгоджена з управлінням з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, що підтверджується Висновком по проектній документації на виконання робіт на об`єкті, розташованому в історичному ареалі від 31.03.2020 року за вих.. №01-27/Б-17вих.

Отже, станом на момент видачі відповідачем -2 спірного дозволу на виконання будівельних робіт від 22.09.2020 року №ОД012200922476, проектна документація «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А» була погоджена відповідним органом, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про містобудівну діяльність» у переліку документів, що надаються замовником для отримання дозволу про виконання будівельних робіт, також не передбачено дозволу відповідного органу, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Отже, дослідивши всі наявні в матеріалах справи №916/242/22 документи, провівши аналіз законодавства застосованого до спірних правовідносин, суд вважає, що прокурор не довів суду обставини невідповідності спірних містобудівних умов та обмежень, проектної документації та дозволу вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

З підстав викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бульвар 1906", Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень, визнання незаконними дій та скасування дозволу на виконання будівельних робіт відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук

.