Постанова

від 26.09.2024 по справі 520/2970/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 р. Справа № 520/2970/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛ БІСТРО" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 26.03.24 у справі № 520/2970/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛ БІСТРО"

до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛ БІСТРО" (далі за текстом також позивач, ТОВ "СОЛ БІСТРО") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі та текстом також відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 1-ДПС від 15.01.2024.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, з посиланням на обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, наведені ним у позовній заяві, зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказує на неврахування судом першої інстанції того, що акт перевірки не надавався для ознайомлення керівництву позивача після закінчення перевірки, а був направлений ГУ ДПС 12.12.2023 поштою, що підтверджено копією поштового конверту, у якому акт було надіслано, відповідно, позивач не мав змоги надати заперечення до акту перевірки після закінчення перевірки, заперечення на акт перевірки позивачем були подані до ГУ ДПС окремим листом у січні 2024 року. Отже, твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про згоду з актом перевірки з боку позивача не ґрунтується на матеріалах справи та повністю спростовується наявними доказами. Позивач зазначає, що про чек № 3797 в акті фактичної перевірки ГУ ДПС взагалі ніде не вказується, що чек не є додатком до акта перевірка, а отже цей чек та інформація, яка в ньому вказана, не відноситься до матеріалів справи.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження позивача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються обставинами справи, встановленими судом першої інстанції. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві на апеляційну скаргу з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на адресу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 19.12.2023 за вх.№16450/ПНС/1-23 надійшов акт фактичної перевірки Головного управління ДПС у Харківській області від 11.12.2023 за №39399/20/30/РРО/ НОМЕР_1 відносно ТОВ «СОЛ БІСТРО» (код ЄДРПОУ 44935505).

Відповідно до акта перевірки ГУ ДПС у Харківській області проведено перевірку діяльності ТОВ «СОЛ БІСТРО», яка згідно з пунктом 1.1 та пунктом 1.6 Акта перевірки розпочата 29.11.2023 о 14 год. 17 хв. та проведена в присутності директора ТОВ «СОЛ БІСТРО» ОСОБА_1 .

Пунктом 2.2.20 акта перевірки ДПС від 08.12.2023 встановлено допуск до роботи працівника без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Трудові відносини не оформлені належним чином з офіціанткою Єлізаветою, що підтверджується копією чеку № 3797. Перевіркою встановлено порушення законодавства про працю, а саме вимог ч. 4 ст. 24, абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України в частині допуску до роботи офіціантки Лізи (що підтверджується копією чеку) без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Акт перевірки підписано без зауважень директором ТОВ «СОЛ БІСТРО» Київською К.В. 08.12.2023.

Міжрегіональним управлінням рекомендованим листом повідомлено ТОВ «СОЛ БІСТРО» про дату одержання Акта перевірки (поштове відправлення 6102271539702).

08.01.2024 від директора ТОВ «СОЛ БІСТРО» ОСОБА_1 до Міжрегіонального управління надійшли пояснення, що про факт порушення трудового законодавства, відображеного в акті ДПС, директору стало відомо лише після отримання акта перевірки поштою. У листі зазначено, що під час перевірки робочі обов`язки виконував працівник ТОВ «СОЛ БІСТРО» ОСОБА_2 , який 17.10.2023 прийнятий на роботу та про що повідомлено орган ДПС. Позивачем також указано, що висновки акта перевірки заповнені нерозбірливим почерком, такі висновки не набрали законної сили, бо вони будуть оскаржуватися в судовому порядку.

У позові позивач указав, що станом на дату складання позову позивач направив до ДПС у Харківської області свої зауваження до акта перевірки, в тому числі і щодо відсутності факту порушення трудового законодавства. Відповіді щодо результату розгляду заперечень від ДПС у Харківської області не надходило.

Як зазначив відповідач, під час розгляду справи були досліджені матеріали: лист ГУ ДПС у Харківській області про направлення матеріалів перевірки від 12.12.2023 за № 25580/5/20-40-07-08-08; копія Акта перевірки; копія чеку №3797 від 29.11.2023; копія листа ГУ ДПС у Харківській області від 27.12.2023 за № 26815/5/20-40-07-08-08; лист від ТОВ «СОЛ БІСТРО» від 08.01.2024.

Листом від 27.12.2023 за № 26815/5/20-40-07-08-08 ГУ ДПС у Харківській області повідомило відповідача, що інформація щодо оскарження результатів перевірки в судовому або адміністративному порядку в ГУ ДПС відсутня.

Міжрегіональним управлінням розглянуто справу про накладення штрафу, складено пропозицію та протокол №3 від 10.01.2024.

За результатами розгляду матеріалів справи відповідачем складено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 15.01.2024, та направлено листом № ПНС/1/789-24 від 15.01.2024 на адресу ТОВ «СОЛ БІСТРО» (фіскальний чек № 610221541952 від 16.01.2024).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем дотримано процедуру прийняття спірного рішення відповідно до норм чинного законодавства у межах компетенції.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

За приписами статті 2 Закону № 877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Приписами статті 3 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".

Частиною 1 ст. 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17.07.2013 за № 509 (далі Порядок № 509) вказаний Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою-сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Отже, акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, відповідно до Порядку № 509 є самостійною підставою для винесення постанови про накладення штрафу.

Згідно з частиною 4 статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями абзацу 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно з абзацами 2, 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, при проведенні перевірки з питань виявлення наступних порушень: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Як убачається з матеріалів справи, фактична перевірка проводилася ГУ ДПС у присутності директора ТОВ «СОЛ БІСТРО» ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено Акт перевірки, який підписано ОСОБА_1 без зауважень 08.12.2023.

Відповідачем після отримання акта перевірки від ГУ ДПС відповідно до наведених норм направлено повідомлення позивачу про отримання таких матеріалів, і позивач скористався правом надати пояснення та необхідні докази.

У листі на адресу відповідача позивач зазначив про те, що під час перевірки робочі обов`язки виконував інший працівник - ОСОБА_2 , який працевлаштований барменом відповідно до вимог трудового законодавства, про що повідомлено податковий орган.

Так, до матеріалів позову долучені докази того, що ОСОБА_2 працює барменом з 17.10.2023 на підставі Наказу № 3 від 16.10.2023.

Проте з акта перевірки та наданого чеку № 3797 від 29.11.2023 встановлено, що обслуговування у ТОВ "СОЛ БІСТРО" здійснювала офіціантка Ліза, щодо якої відсутні відомості стосовно працевлаштування.

Окрім того, слід зазначити, що про чек зазначено у додатках до акта перевірки (а.с. 9, зворот).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача про працевлаштування іншої особи у контексті спірних правовідносин є неприйнятними.

Разом з цим системний аналіз наведених норм свідчить про те, що відповідач має право накладати штрафи за порушення законодавства про працю на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, і положення частини 8 статті 265 КЗпП України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, а проведення інспекційного відвідування відповідачем, відповідно до частини 4 статті 265 КзпП України та Порядку № 509, не є обов`язковим.

У матеріалах справи наявні докази використання позивачем найманої праці без оформлення трудового договору та повідомлення органів ДПС, а саме: акт перевірки, підписаний директором, чек, пояснення позивача, надані відповідачу.

Доказів визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення фактичної перевірки та зі складання акта до суду не надано.

Разом з цим за матеріалами справи відповідачем дотримано процедуру прийняття спірного рішення відповідно до норм чинного законодавства у межах компетенції.

З огляду на наведене висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 1-ДПС від 15.01.2024 є обґрунтованим і законним.

Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд апеляційної інстанції також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи позивача, оскільки судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛ БІСТРО" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 520/2970/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова