Постанова

від 26.09.2024 по справі 629/4016/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 р.Справа № 629/4016/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області (головуючий суддя І інстанції Каращук Т.О.) від 24.07.2024 по справі № 629/4016/24 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 2 взводу 1 батальйону Полк-1 УПП Житомирській області старшого лейтенанта поліції Король Миколи Ігоровича, Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області із позовною заявою, в якій просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2448560 від 22.06.2024, винесену інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону ПОЛК-1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Королем Миколою Ігоровичем, відносно нього за ч. 4 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою інспектора 2 взводу 1 роти 1 бат. ПОЛК-1 УПП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2448560 від 22.06.2024 його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. Позивач вказав, що з даною постановою він не згоден, та вважає її незаконною, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню як така, що винесена з грубим порушенням гарантованих прав і свобод. Так, ОСОБА_1 вказав, що відповідно до обставин зазначених в оскаржуваній постанові: 22.06.2024 року о 09:37:21 а.д. М06 163 км, водій керуючи авто на а.д. М06 163 км рухався в зоні дії дорожніх знаків 70 км/год зі швидкістю 132 км/год, що зафіксовано на прилад TRUCAM TC001090, чим порушено п. 12.9.б.ПДР - Перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху передбачених знаками 3.29., 3.31., 30.2, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Позивач вказав, що в постанові є посилання на єдиний доказ перевищення швидкості водієм, а саме показники (фото, відео) приладу TRUCAM TC001090. Так, інспектор, взявши до уваги показники приладу TRUCAM, незаконно притягнув його до відповідальності за обставин викладених в протоколі, оскільки автомобілем LEXUS RX 300, державний номерний знак НОМЕР_1 , керувала його сестра - ОСОБА_3 , а він сів за кермо в с. Бронки Житомирської області та на 236 км. а.д. Київ-Чоп був зупинений інспектором. ОСОБА_1 зазначив, що повідомляв інспектору про вказані обставини та заявляв клопотання про надання доказів саме його керування автомобілем, за обставин вказаних в постанові, які б слугували підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, але інспектор, порушуючи його права, не надав відповідних доказів.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24.07.2024 по справі № 629/4016/24 позовні вимоги задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2448560 від 22.06.2024 року, винесену інспектором 2 взводу 1 рота 1 бат. ПОЛК-1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Королем Миколою Ігоровичем відносно ОСОБА_1 .

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 605,60 грн.

Відповідач, Департамент патрульної поліції, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що обставини вчинення правопорушення підтверджено складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачається час та місце вчинення правопорушень, а також особа, яку притягнуто до відповідальності. Зазначає, що в ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обгрунтування заявлених вимог, зокрема, що за кермом транспортного засобу LEXUS RX 300, н.з. НОМЕР_2 22.06.2023 перебувала його сестра. Зазначає, що сукупно оцінюючи наявні в матеріалах справи відеофайли можна дійти висновку про порушення позивачем правил дорожнього руху та намагання уникнути відповідальності.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, з урахуванням особливостей, визначених ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку електронного листа в підсистемі «Електронний суд».

Позивач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на його поштову адресу, яка вказувалася ним у позовній заяви, копії ухвал про відкриття провадження у справі, про призначення справи до судового розгляду, копії апеляційної скарги та судової повістки, але до суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону ПОЛК-1 УПП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2448560 від 22.06.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Відповідно до обставин зазначених в оскаржуваній постанові: 22.06.2024 о 09:37:21 а.д. М06 163 км, позивач, керуючи авто LEXUS RX 300, н.з. НОМЕР_2 , на а.д. НОМЕР_3 рухався в зоні дії дорожніх знаків 70 км/год зі швидкістю 132 км/год, що зафіксовано на прилад TRUCAM TC001090, чим порушено п. 12.9.б.ПДР - перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху передбачених знаками 3.29., 3.31., 30.2, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП (а.с. 5).

Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано достовірних доказів про скоєння саме позивачем правопорушення, на відеозаписі вбачається тільки факт руху автомобіля, зазначеного в постанові, однак жодних доказів того, що за кермом в момент вчинення правопорушення перебував ОСОБА_1 не надано.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КупАП).

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями) (далі - ПДР України).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з п. 12.9 «б» ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «й» пункту 30.3 цих Правил.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

У відповідності до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Положеннями ч. 1 ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Положеннями статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, положеннями Закону передбачено право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, також повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, доказами є такі фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Судовим розглядом встановлено, що за змістом спірної постанови, 22.06.2024 о 09:37:21 а.д. М06 163 км, водій керуючи автомобілем на а.д. М06 163 км рухався в зоні дії дорожніх знаків 70 км/год зі швидкістю 132 км/год, що зафіксовано на прилад TRUCAM TC001090, чим порушено п. 12.9 «б» ПДР - Перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху передбачених знаками 3.29., 3.31., 30.2, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Суд зазначає, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення не лише у випадку фіксації правопорушення здійсненої у автоматичному режимі, а й у інших випадках, оскільки ч. 3 ст. 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режими, визначені частиною четвертою вказаної статті.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17 (адміністративне провадження № К/9901/1403/17), яка враховується судом апеляційної при вирішенні цих правовідносин.

Судовим розглядом встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, зафіксоване поліцейським на лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС001090, про що зазначено в п. 5 цієї постанови, тобто в постанові міститься посилання на технічний прилад, яким зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення.

До матеріалів справи (до відзиву на позовну заяву) відповідачем також долучено фото з приладу TruCAM LTI 20/20 ТС001090, на якому містяться відомості, зокрема, про дату, час, серійним номер приладу, фактичну швидкість, швидкісний ліміт, місце фіксації правопорушення, марку автомобіля та його державний номерний знак. Крім того, до матеріалів справи відповідачем долучений DVD-диск на якому містяться відеофайли, які підписані КЕП, зокрема файл « 1719049369_2Н000_0622_093749» (відео з приладу TruCAM LTI 20/20 ТС001090) та файл «export-gjxlq.mp4» (відео фіксації процедури розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності).

Щодо правомірності використання поліцейськими приладу TruCam, колегія суддів зазначає таке.

Так, експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

Міжпровірочний інтервал приладу фіксації швидкості руху TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 437 05 квітня 2012 року і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 08 лютого 2016 року № 193.

Можливість використання виробу TruCAM ІІ LTI 20/20 № ТС001090, виробництва Laser Technology Inc., підтверджується наявністю свідоцтва Всеукраїнського державно науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів ДП «Укрметртесттандарт» про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки № 22-01/29414 від 13.11.2023 (чинне до 13.11.2024).

Згідно із Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29414 від 13.11.2023, лазерний вимірювач швидкості TruCAM ІІ LTI 20/20 № ТС001090, на який було зафіксовано правопорушення, відповідає вимогам технічної документації. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах +- 2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; +- 1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год.

Слід зазначити, що TruCAM - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху, при цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 до 1200 м.

Під час вимірювання швидкості руху, поліцейський виконує наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискає спусковий гачок приладу (на фото видно, як позначка фіксується на автомобілі позивача з відстані 131,0 м, тобто вимірює швидкість саме автомобіля LEXUS RX 300, державний номерний знак НОМЕР_1 . Прилад починає вимірювання швидкості і здійснює запис.

Правомірність використання приладу TruCam саме в ручному режимі підтверджується листом Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» Міністерства економічного розвитку та торгівлі (ДП «Укрметртестстандарт») від 01.10.2019 № 22-38/49, відповідно до якого лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання.

Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM LTI 20/20 також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів у автоматичному режимі.

Нахил приладу - не викликає більшу похибку, що передбачено свідоцтвом про повірку та технічною характеристикою приладу. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Слід зазначити, що відповідно до інструкції з використання приладу Trucam LTІ 20/20, конструктивна особливість приладу та заявлені характеристики дозволяють його використання з рук, а визначення похибки при такому використанні не буде перевищувати 2 км/год.

Виробником передбачена система заходів, які нівелюють вібрації та короткочасне переривання лазеру, тому прилад не може здійснювати вимірювання швидкості з більшою похибкою, ніж передбачено виробником та визначено у свідоцтві про повірку.

При цьому, максимальна похибка, у тому числі і при такому способі тримання пристрою, становитиме максимум + - 2 км/год.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наданий відповідачем фотознімок та відеофайл з приладу TruCam LTI 20/20 № ТС001090 є належними та допустимим доказами вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, які підтверджують факт перевищення швидкості автомобілем LEXUS RX 300, державний номерний знак НОМЕР_1 на автомобільній дорозі М06 163 км+300 м. 22.06.2024 р.

Що стосується доводів позивача про те, що він не керував автомобілем LEXUS RX 300, державний номерний знак НОМЕР_1 в момент фіксації перевищення швидкісного режиму, колегія суддів зазначає, що з дослідженого відеофайлу фіксації процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення вбачається, що інспектором патрульної поліції, який розглядав справу, були отримані усні пояснення від інспектора патрульної поліції, який безпосередньо здійснював фіксацію адміністративного правопорушення, в яких останній вказав, що в момент фіксації правопорушення, за кермом автомобіля LEXUS RX 300, державний номерний знак НОМЕР_1 перебувала особа чоловічої статі. При цьому, колегія суддів вважає, що ці пояснення обґрунтовано прийняті посадовою особою, яка здійснювала розгляд справи про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейський, який здійснював фіксацію правопорушення не був обізнаний з доводами позивача щодо перебування за кермом іншої особи, а саме особи жіночої статі, що на думку суду свідчить про те, що поліцейський, який здійснював фіксацію правопорушення, не був безпосередньо зацікавлений в притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим, висновок суду першої інстанції про те, що інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено суб`єкта відповідальності за правопорушення, викладене в постанові, тобто особи, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, є помилковим.

Що стосується дотримання інспектором патрульної поліції процедури розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, суд зазначає, що з дослідженого відеофайлу «export-gjxlq.mp4», на якому фіксується процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення вбачається, що посадовою особою були роз`яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі і право на правову допомогу, повідомлено зміст правопорушення, надано для ознайомлення докази на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення. Також суд зазначає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення водій виявив бажання саме в телефонному режимі отримати правову допомогу, про що він повідомив інспектора патрульної поліції і водієві реалізацію цього права було забезпечено, а вдруге клопотання про отримання правової допомоги за місцем проживання та відкладення розгляду справи, було заявлене водієм вже після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, посадовою особою органу патрульної поліції не було допущено порушення процедури розгляду цієї справи.

Суд також зазначає, що Законом України від 14 липня 2015 року, № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» ст. 258 КУпАП доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що в межах цих правовідносин відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт вчинення саме позивачем адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим постановою серії ЕНА № 2448560 від 22.06.2024 року ОСОБА_1 правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України установлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

За наведених підстав, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24.07.2024 по справі № 629/4016/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24.07.2024 по справі № 629/4016/24 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді І.М. Ральченко В.В. Катунов