Постанова

від 26.09.2024 по справі 420/4323/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4323/24

Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 13.05.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ГУДПС у Миколаївській області (далі ГУДПС) звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету в рахунок погашення податкового боргу в сумі 260438,31 грн., а саме з земельного податку з фізичних осіб за 2022-2023 рік на загальну суму 259993,81 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету суму заборгованості з земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік 137121,35 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову повністю.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а з саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмовлених позовних вимог, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків у ГУДПС.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.03.2024 року №36946213, ОСОБА_1 належать на праві приватної власності земельні ділянки:

- площею 0,0556 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0142;

- площею 0,1 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0382;

- площею 0,81 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0313.

Також, з інформації з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.03.2024 року №36946213 вбачається, що позивачу належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,73 га з кадастровим номером 4820982200:12:042:0266, проте, речове право було скасовано 20.07.2018 року на підставі рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 06.03.2017 року №469/1310/16ц.

ГУДПС відносно ОСОБА_1 були прийняті податкові повідомлення-рішення щодо сплати земельного податку з фізичних осіб, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 19.10.2022 р. №1598928-2406-1423 за податковий період 2022 р. на суму 100021,88 грн. (у якому не зазначено, по земельній ділянці з яким кадастровим номером нараховано зазначену заборгованість);

- податкове повідомлення-рішення від 19.06.2023 р. №5703706-2411-1423 за податковий період 2023 р. на суму 7895,55 грн. по земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:055:0142;

- податкове повідомлення-рішення від 19.06.2023 р. №5704140-2411-1423 за податковий період 2023 р. на суму 115025,16 грн. по земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:055:0313;

- податкове повідомлення-рішення від 19.06.2023 р. №5704390-2411-1423 за податковий період 2023 р. на суму 14200,64 грн. по земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:055:0382;

- податкове повідомлення-рішення від 20.10.2023 р. №291487-2411-1423 за податковий період 2023 р. на суму 17080,43 грн (у корінці якого не зазначено, по земельній ділянці з яким кадастровим номером нараховано зазначену заборгованість).

При цьому, у матеріалах справи наявна таблиця, в якій зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 20.10.2023 року №291487-2411-1423 прийнято по земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:042:0266, а податкове повідомлення-рішення від 19.10.2022 року №1598928-2406-1423 по земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:055:033.

Податковим органом зазначені податкові повідомлення-рішення направлено за податковим місцем обліку відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку, проте не вручені адресату з підстав закінчення терміну зберігання.

Тобто, вищезазначені ППР були направлені ОСОБА_1 з дотриманням вимог пункту 42.2 ст.42 ПК України.

Відповідно до довідки-розрахунку податкового боргу станом на 01.03.2024 р. та інтегрованої картки платника, податкова заборгованість відповідача перед бюджетом становить 259993 грн. 81 коп. по земельному податку з фізичних осіб та така заборгованість виникла у позивача:

- на підставі податкових повідомлень рішень: від 19.10.2022 р. №1598928-2406-1423 на суму 92458,82 грн.; від 19.06.2023 р. №5703706-2411-1423 на суму 7895,55 грн., №5704140-2411-1423 на суму 115 025,16 грн. та №5704390-2411-1423 на суму 14 200,64 грн.; від 20.10.2023 р. №291487-2411-1423 на суму 17 080,43 грн.;

- у зв`язку з нарахуванням пені за несвоєчасну сплату за період 2023 р. у сумі 13333,21 грн.

20.10.2023 року ГУДПС прийнято податкову вимогу форми «Ф» №291487-2411-1423-UA48060090000097375 у зв`язку із заборгованістю на суму 17080,43 грн.

Отже, за відповідачем обліковується борг на суму 259993,81 грн. по земельному податку з фізичних осіб.

Докази щодо оскарження відповідачем зазначених ППР у матеріалах справи відсутні.

Оскільки відповідачем не сплачено податковий борг у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи відповідач не надав суду доказів щодо самостійної сплати податкового боргу, нарахованого на підставі податкових повідомлень-рішень від 19.06.2023 року №5703706-2411-1423, №5704140-2411-1423 та №5704390-2411-1423 в сумі 137121,35 грн, так само як і доказів їх оскарження та скасування, на підставі чого така сума грошового зобов`язання відповідача вважається узгодженою та є податковим боргом, який підлягає стягненню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою статті 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами пп.14.1.175, п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання;

Згідно положень пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

Відповідно до п.36.1, п.36.2, п.36.3 ст.36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Приписами п.59.1, п.59.3 ст.59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до положень п.95.1, п.95.2, п.95.3 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Разом з тим, відповідно до п.42.1, 42.2 ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Таким чином, приписами ПК України визначено, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації.

Відповідно до п.6, 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 року №610, податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у письмовій та/або електронній формі. Податкові вимоги, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та завірені печаткою такого контролюючого органу. Платникам податків, які подають звітність в електронній формі, контролюючі органи можуть надсилати податкові вимоги засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. На вимогу платника податків, який отримав податкову вимогу в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідну податкову вимогу у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту (в письмовій або електронній формі) платника податків.

Податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Інформація про дату і час надсилання та отримання податкової вимоги через електронний кабінет з ідентифікацією відправника та отримувача зберігається безстроково і може бути отримана через електронний кабінет у вигляді електронного документа, в тому числі у вигляді квитанції у текстовому форматі.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 42.5 ст.42 ПК України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені ППР направлено за податковим місцем обліку відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку, проте не вручені адресату з підстав закінчення терміну зберігання, тобто в розумінні норм чинного законодавства є врученими належним чином.

При цьому, матеріали справи не містять доказів оскарження спірних ППР, тобто грошове зобов`язання є узгодженим та вважається податковим боргом.

Разом з тим, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, податкового боргу в сумі 17080,43 грн, нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.10.2023 року №291487-2411-1423, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:12:042:0266, щодо якої прийнято вказане ППР, у 2023 році вже не перебувала приватній власності ОСОБА_1 відповідно до рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 06.03.2017 року №469/1310/16ц, яке набуло законної сили.

Окрім того, на переконання апеляційного суду, необґрунтованими є вимоги щодо стягнення податкового боргу в сумі 92458,82 грн, нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.10.2022 р. №1598928-2406-1423, оскільки податковий орган вже звертався до суду з адміністративним позовом по справі №420/33861/23 про стягнення з ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету в рахунок погашення податкового боргу в сумі 260438,31 грн., а саме з земельного податку з фізичних осіб за 2021 - 2022 рік, який був нарахований позивачу у тому числі на підставі зазначеного податкового повідомлення-рішення від 19.10.2022 р. №1598928-2406-1423.

При цьому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 року по справі №420/33861/23 було відмовлено у стягненні податкового боргу зі ОСОБА_1 , у тому числі і на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.10.2022 р. №1598928-2406-1423.

Колегія суддів наголошує, що згідно приписів ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Стосовно частини позовних вимог щодо стягнення 13333,21 грн. пені колегія суддів зазначає, що як вбачається з розрахунку пені, частина такої суми в розмірі 12213,43 нарахована на суму грошового забезпечення, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Згідно з абзацом 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 591-IX від 13.05.2020, які набрали чинності 29.05.2020), протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено з 12 березня на усій території України карантин, та дія такого карантину завершена 01.07.2023 року.

Також з розрахунку вбачається, що позивачу нараховано пеню за період з 01.07.2023 року по 09.01.2023 року у сумі 762,22 грн на грошове зобов`язання, нараховане на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.10.2022 р. №1598931-2406-1423, та у сумі 357,56 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.10.2022 р. №1598929-2406-1423.

Тобто, така пеня позивачу нарахована за період з 01.07.2023 року по 09.01.2023 року, що становить - (мінус) 173 дні, а також на грошове зобов`язання, нараховане на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.10.2022 р. №1598931-2406-1423, щодо якого судом у рішенні від 06.02.2024 року у справі №420/33861/23 (яке набрало законної сили 08.03.2024 року) судом зроблено висновок про помилковість нарахування податкового боргу.

Отже, враховуючи наведене, суд 1-ї інстанції вірно зазначив про відсутність підстав для стягнення з відповідача 13333,21 грн. нарахованої податковим органом пені.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук