Справа № 760/18813/20 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4936/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
23 вересня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, а саме до 20 вересня 2024 року включно із визначенням суми застави у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не припинили свого існування, а тому саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти наявним вище ризикам.
В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 вказано на необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив про те, що він раніше не судимий, має вищу освіту, військове звання, хоч і не зареєстрований офіційно, проте орендує кімнату за адресою: АДРЕСА_1 , працював неофіційно в закладах громадського харчування і має змогу забезпечувати нормальний спосіб життя, а тому заперечує обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою та просить суд обрати йому більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язуючись прибувати до суду за першою вимогою.
Захисник ОСОБА_7 та прокурор до суду апеляційної інстанції не з`явились, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України не перешкоджає розгляду провадження.
Вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з апеляційної скарги обвинуваченого, ним порушене питання про скасування ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року.
Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції була постановлена 23 липня 2024 року, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою був визначений до 20 вересня 2024 включно. Із 17.09.2024 року обвинувачений утримується під вартою на підставі іншої ухвали Солом`янського районного суду м. Києва. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року фактично втратила чинність, висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
При цьому необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у однин із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і у нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у низці статей чинного КПК України. Зокрема, аналіз положень ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 196, ч. 3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв`язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що вказує на необґрунтованість вимог обвинуваченого в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що відповідно до вимог ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення, пов`язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання шляхом залишення цього рішення без змін. У зв`язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого, яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі.
Колегія суддів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Поряд із цим, як вже було зазначено колегією суддів вище, скасованим може бути лише діюче судове рішення, таке, яке породжує певні юридичні наслідки. Строк дії ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року закінчився 17.09.2024 року. Те, що ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року на час ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за апеляційною скаргою обвинуваченого є не діючою унеможливлює її скасування.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого у зв`язку із неможливістю скасування ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання до 20 вересня 2024 року включно, а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДІ
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.09.2024 |
Оприлюднено | 30.09.2024 |
Номер документу | 121906957 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти власності |
Кримінальне
Київський апеляційний суд
Свінціцька Олена Петрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні