Постанова

від 26.09.2024 по справі 380/24937/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/24937/23 пров. № А/857/7091/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року, ухвалене суддею Братичак У.В. у м.Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/24937/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 4870591-5405-1303 від 07.05.2020, № 5362225-2407-1303 від 06.05.2021, № 2549384-2411-1305 від 21.10.2022.

20 лютого 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 4870591-5405-1303 від 07.05.2020.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 5362225-2407-1303 від 06.05.2021.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 2549384-2411-1305 від 21.10.2022.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 1073 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має обов`язку сплати земельного податку за 2020-2022 роки, оскільки, 26.02.2016 року набув земельну ділянку площею 0,7830 на вулиці Збиральній у м. Львові незаконно, що встановлено рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 26.10.2018 року у справі № 462/3689/16-ц, яке набрало законної сили 28.10.2021 року.

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що право власності позивача на земельну ділянку площею 0,7830 га на вулиці Збиральній у м. Львові припинено у серпні 2022 року про що в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно внесені відповідні відомості. Тому, на думку відповідача, він правомірно нарахував позивачу земельний податок за 2020-2022 роки, як фактичному власнику земельної ділянки.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області як платник податків.

26.02.2016 за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,783 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Збиральна, кадастровим номером - 4610136300:05:011:0024.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26.10.2018 у справі № 462/3689/16-ц, яке набрало законної сили 28.10.2021, зокрема, витребувано у ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради земельну ділянку площею 0,783 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Збиральна, кадастровий номер - 4610136300:05:011:0024.

Головне управління ДПС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення № 4870591-5405-1303 від 07.05.2020, № 5362225-2407-1303 від 06.05.2021, № 2549384-2411-1305 від 21.10.2022, яким позивачу визначено податкові зобов`язання за платежами: земельний податок з фізичних осіб у сумі 54794,16 грн., 54794,16 грн., 37980,61 грн., податковий період 2020, 2021, 2022 роки відповідно.

Зазначені вище суми земельного податку нараховані відповідачем на земельну ділянку площею - 0,783 (га), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Збиральна, із кадастровим номером - 4610136300:05:011:0024.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

У пункті 287.1 статті 287 ПК України зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пунктом 286.1 ст. 286 ПКУ встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Апеляційний суд, на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановив, що позивач 26.02.2016 набув право власності на земельну ділянку площею 0,783 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Збиральна, кадастровий номер - 4610136300:05:011:0024.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26.10.2018 у справі № 462/3689/16-ц, яке набрало законної сили 28.10.2021 встановлено незаконність набуття позивачем права власності на вказану земельну ділянку та витребувано у позивача на користь Львівської міської ради земельну ділянку площею 0,783 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Збиральна, кадастровий номер - 4610136300:05:011:0024.

Апеляційний суд, на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановив, що право власності позивача на земельну ділянку площею 0,783 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Збиральна, кадастровий номер - 4610136300:05:011:0024 припинене 18 серпня 2022 року.

Апеляційний суд зауважує, що Цивільний кодекс визначає презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також у постанові від 19 січня 2021 року по справі № 916/1415/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

З урахуванням наведених міркувань, апеляційний суд вважає, що позивач був належним власником земельної ділянки площею 0,783 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Збиральна, кадастровий номером - 4610136300:05:011:0024, оскільки, лише 28.10.2021 судовим рішенням встановлено протилежне.

Тому, апеляційний суд вважає, що позивач мав обов`язок сплачувати земельний податок за 2020 рік та по жовтень 2021 року.

Тому, апеляційний суд вважає, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 4870591-5405-1303 від 07.05.2020, яким визначено позивачу земельний податок за 2020 рік на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України.

Що стосується сплати земельного податку за 2021 рік, то позивач мав обов`язок його сплачувати по жовтень 2021 року, натомість, відповідач визначив позивачу земельний податок за весь 2021 рік, що є неправильним, тому, апеляційний суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 5362225-2407-1303 від 06.05.2021.

Що стосується земельного податку за 2022 рік та податкового повідомлення-рішення № 2549384-2411-1305 від 21.10.2022, то, незважаючи на те, що державна реєстрація права власності позивача на земельну ділянку площею 0,783 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Збиральна, кадастровий номером - 4610136300:05:011:0024 припинена 18.08.2022 року, право власності позивача на відповідну земельну ділянку припинено з 28.10.2021, згідно із судовим рішенням у справі № 462/3689/16-ц.

Тому, відповідач помилково нарахував позивачу земельний податок за 2022 рік, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення № 2549384-2411-1305 від 21.10.2022 та необхідність його скасування.

Підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд вважає, що позов необхідно задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 5362225-2407-1303 від 06.05.2021, № 2549384-2411-1305 від 21.10.2022.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 4870591-5405-1303 від 07.05.2020 необхідно відмовити.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, а тому зробив помилковий висновок про задоволення позову повністю.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на наведені вище міркування, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права.

Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову.

Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог

Апеляційний суд встановив, що позивач за подання позову майнового характеру сплатив 1073 грн., тобто мінімальну ставку.

Зважаючи на те, що апеляційний суд задовольнив дві вимоги немайнового характеру, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1073 грн. сплаченого за подання позову судового збору.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 380/24937/23 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 5362225-2407-1303 від 06.05.2021.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 2549384-2411-1305 від 21.10.2022.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три 60 копійок) сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель