Рішення

від 25.09.2024 по справі 725/7290/24

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/7290/24

Номер провадження 2-а/725/67/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024 року м. Чернівці

Першотравневий районний суд м. Чернівців

в складі:

головуючого судді - Нестеренко Є. В.

при секретарі - Кочут М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до Чернівецької митниці Державної митної служби, місцезнаходження: м. Чернівці, вул. Руська, 248 М, про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з вказаним вище адміністративним позовом.

Посилався на те, що відносно нього винесена постанова у справі про порушення митних правил № 0526/40800/24 від 24.07.2024 року, згідно якої він 28.03.2022 року, під час в`їзду на митну територію Румунії через п/п «Сірет-Порубне» задекларував валютні цінності в сумі 100000 євро на бланку встановленої форми декларації №495/2022 від 28.03.2022 року. При цьому ці кошти ним не були декларовані при переміщенні через митний кордон України, що свідчить про те, що ним не задекларовані валютні цінності в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, а саме 90 000 Євро, що за курсом НБУ станом на 28.03.2022 року становило 2 782 098 грн.

Стверджує, що його було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених частиною 1 статті 471МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 % суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил, а саме: 556419 грн. 60 коп.

Оскільки при складанні протоколу відносно нього допущено суттєві порушення вимог діючого законодавства, вважає, що порушення є суттєвими, а протокол складено у порушення вимог ст. ст. 469, 498 МК України.

Крім того, постанова винесена на підставі неналежних та не допустимих доказів, а його винуватість не доведена.

Вважає, що постанова про притягнення його до відповідальності за порушення митних правил є незаконною та необґрунтованою, а тому просить суд скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0526/40800/24 від 24.07.2024 року та закрити провадження у справі.

Від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Позивач у судове засідання не з`явився. Від його представника надійшла заява, в якій просив суд справу слухати за його відсутності. Також зазначив, що поданий позов підтримує у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив.

На підставі ч. 4ст. 229 КАС Українисудове засідання проводилось без технічної фіксації.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 9КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст.6КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 2ст.2КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 24.07.2024 року, заступником начальника митниці Майтаповим Є. В., було винесено постанову в справі про порушення митних правил №0526/40800/24 стосовно громадянина ОСОБА_1 за ч.1ст. 471 Митного кодексу України.

Постановою в справі про порушення митних правил №0526/40800/24 від 24.07.2024 гр. України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст.471Митного кодексуУкраїни та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 % суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил, а саме: 556419 грн. 60 коп.

Статтею 186МК України передбачено, що переміщення товарів через митний кордон України здійснюється засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізничного, трубопровідного транспорту та лініями електропередачі, а також змішаними перевезеннями. Під змішаним (комбінованим) перевезенням розуміється міжнародне перевезення вантажів щонайменш двома різними видами транспорту відповідно до договору змішаного (комбінованого) перевезення з місця в одній країні, де вантажі переходять у відання оператора такого перевезення, до визначеного місця доставки в іншій країні.

Залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору на перевезення товари переміщуються у:

1) вантажних відправленнях;

2) супроводжуваному багажі;

3) несупроводжуваному багажі;

4) ручній поклажі;

5) міжнародних поштових відправленнях;

6) міжнародних експрес-відправленнях.

Відповідно до ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 366МК України передбачено двоканальну систему митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами

Двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"), призначений для всіх інших громадян.

Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Початок проходження (проїзду транспортними засобами особистого користування) громадянином каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор"), є декларуванням шляхом вчинення дій цим громадянином про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території. Таке декларування свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають транспортними засобами особистого користування) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язку дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України та від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст.459МК України адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом. Суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Відповідно до частини першої ст. 471 Митного кодексу України, притягненню до відповідальності підлягають громадяни за недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування.

Таким чином, гр. України ОСОБА_1 вчинив недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує, дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування.

Так, відповідно до вимог ч. 1ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Тобто, Митним кодексомУкраїни визначено, що порушення митних правил є правопорушення, яке вчинено як умисно так і з необережності.

Згідно ст. 11 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Таким чином, з суб`єктивної сторони правопорушення, що полягає в недекларуванні товарів, може бути вчинено як умисно, так і з необережності.

Згідно з частиною третьою статті 197Митного кодексуУкраїни переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про валюту і валютні операції".

Частиною 1статті 8Закону Українивід 21.06.2018№ 2473-VІІІ«Про валютуі валютніоперації» визначено, що транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10000 євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частина 1статті 257МКУкраїни визначає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною 3статті 8Закону Українивід 21.06.2018№ 2473-VI1I«Про валютуі валютніоперації» визначено, що порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.

Відповідно до пункту 5 «Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 3, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.

Згідно пункту 6 вказаного Положення, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Таким чином, фізичні особи, незалежно від статусу резидент/нерезидент, як при в`їзді, так і при виїзді з України, зобов`язані задекларувати валюту та банківські метали, які сумарно перевищують еквівалент 10 000 євро.

Згідно пункту 18 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро.

Як було встановлено судом, гр. України ОСОБА_1 митна декларація оформлена не була.

При цьому, документів, які підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках (фінансових установах) на суму, що перевищує еквівалент 10000 (десять тисяч) євро, гр. України ОСОБА_1 до митного контролю не надав.

Таким чином, гр. України ОСОБА_1 вчинив недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування.

Доводи позивача, не спростовують факту вчинення правопорушення гр. України ОСОБА_1 , не впливають на законність та обґрунтованість винесеного заступником начальника Чернівецької митниці рішення, яке викладено у постанові від 24.07.2024 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не було порушено вимог Закону. Крім того, суд вважає, що позивачу були створені всі умови для реалізації ним своїх прав під час розгляду справи про порушення митних правил.

Відповідно до ч. 1.ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2ст.76КАСУкраїни встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст.77КАСУкраїни визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На час вирішення даного спору в суді правомірність дій при складанні постанови №0526/40800/24 від 24.07.2024 року доведена відповідачем, підстави для висновку протилежного у суду відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат відповідно до статті 139КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.5,72-78,241-246,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , місцем проживання: АДРЕСА_1 , до Чернівецької митниці Державної митної служби, місцезнаходження: м. Чернівці, вул. Руська, 248 М, про скасування постанови у справі про порушення митних правил - відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішеннясуду складенов повномуобсязі 25.09.2024року.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Є. В. Нестеренко