Рішення

від 16.09.2024 по справі 161/4886/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/4886/24

Провадження № 2/161/2139/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань Новак Л.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідачів ОСОБА_5 ,

розглянувши в судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа - Перша Луцька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, зустрічним позовом адвоката Терлецького Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ,третя особа-ПершаЛуцькадержавна нотаріальнаконторапро визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовомдо ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа - Перша Луцька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовувано тим, що згідно рішення виконавчого комітету Луцької міської ради за №233, від 12.05.1967 року її батькові, ОСОБА_3 , виділено земельну ділянку загальною площею 0,530га під індивідуальне житлове будівництво. На житловий будинок 13.09.2000року видано свідоцтво про право власності за № НОМЕР_1 . Разом з цим житловим будинком на даній земельній ділянці побудовано інший (менший) житловий будинок загальною площею 24,4кв.м з присвоєнням адреси - АДРЕСА_1 . На даний житловий будинок 13.09.2000року видано свідоцтво про право власності за № НОМЕР_2 .

На момент забудови даних житлових будинків батько - ОСОБА_3 та мама - ОСОБА_6 , перебували у зареєстрованому шлюбі.

Земельна ділянка загальною площею 0,0443га для обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд була передана у власність батькові, ОСОБА_3 , як титульному власникужитлового будинку.

Стверджує, що частка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 71,2 кв.м та на житловий будинок по АДРЕСА_2 , загальною площею 24,4 кв.м. становить по частині в кожному із будинків.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мама позивача - ОСОБА_6 , після смерті якої, за складеним заповітом її особисте майно, а саме:житловий будинок по АДРЕСА_3 ; та земельну ділянку площею 0,37га в с.Малеве - для обслуговування даного житлового будинку - ОСОБА_1 - дочці;земельну ділянку (пай) загальною площею 2,65га (кадастровий № 05:000:0506) та земельну ділянку для забудови загальною площею 0,7га (кадастровий № 03:000:0148)сину - ОСОБА_4 .

Все інше майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті і на, що вона за законом матиме право - заповіла - ОСОБА_1 .

Батько, ОСОБА_3 , подав до Першої Луцької державної нотаріальної контори заяву від 26.02.2019року про відмову від обов`язкової частки в спадщині, що належить йому за законом та взагалі від усієї спадщини, що залишилась після смерті дружини ОСОБА_6 .

Державний нотаріус Першої Луцької державної нотаріальної контори КовальчукТ.Б. 05.05.2023року видала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_3 ; та земельну ділянку площею 0,37га в с.Малеве - для обслуговування даного житлового будинку на мене - ОСОБА_1 ; свідоцтво на земельну ділянку у с.МалевеДемидівського районуРівненської земельну ділянку (пай) загальною площею 2,65га (кад.номер -05:000:0506) та земельну ділянку для забудови загальною площею 0,7га (кад.номер -03:000:0148) - на брата - ОСОБА_4 .

Вказує, що нотаріус роз?яснивїй усно, що у зв?язку з тим, що частка у спільному майні (у житлових будинках по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 та земельна ділянка для їх обслуговування) на маму, як співвласника нерухомого майна, не виділена, оформити її у цій спадковій справі не може.

Пояснює, що вона з батьком та братом погодили ще в січні2022року, що батько складає свій заповіт на два будинки щодо спадкування та оформлення права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а саме: позивачу підлягала передачі та спадкуванню 63/100 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складається з коридору, двох житлових кімнат та кухні. Дана частина житлового будинку відділена (має окремий вхід), 37/100 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 , що складається з двох житлових кімнат та весь житловий будинок по АДРЕСА_1 , батько заповідає дочці ОСОБА_4 - ОСОБА_7 . Земельну ділянку було поділено на дві частини та заповідано відповідно 0,0210га - ОСОБА_1 , та 0,0233га - ОСОБА_7 . Даний заповіт було оформлено нотаріально 18.01.2022року та зареєстровано в реєстрі заповітів за №61.

Сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали та проживають у вищевказаних виділених частинах будинків.

ОСОБА_3 23.03.2023року уклав договір дарування цілого житлового будинку загальною площею 71,0кв.м з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Разом із житловим будинком подаровано земельну ділянку кадастровий номер №07101000000:21:065:0065загальною площею 0,0210га. Даний договір дарування нерухомого майна складено через представника на брата - ОСОБА_4 та посвідчено приватним нотаріусом Четвергова Є.О., що зареєстровано в реєстрі прав 23.03.2023року за № 140.

Також, ОСОБА_3 23.03.2023року уклав договір дарування цілого житлового будинку загальною площею 23,9кв.м з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Разом із житловим будинком подаровано і земельну ділянку кадастровий номер №07101000000:21:065:0064загальною площею 0,0233га. Даний договір дарування нерухомого майна складено через представника на брата - ОСОБА_4 та посвідчено приватним нотаріусом Четвергова Є.О., що зареєстровано в реєстрі прав 23.03.2023року за №141.

Посилається на те, що на час укладення спірних договорів дарування нерухомого майна відповідач, ОСОБА_3 , володів нерухомим майном (будинками та землею) спільно з іншими особами (покійною мамою, як співвласником, а потім з позивачем, як спадкоємцем нерухомого майна за заповітом), а особисту частку у спільному майні він не виділив (у часткову власність чи фактичну часткову власність) у нього були відсутні право особистої (виключно приватної) власності на все нерухоме майно, що подаровано.

Просила суд, визначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на час відкриття спадщини на житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 71,2 кв.м. та на житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 24,4 кв.м. і земельної ділянки загальною площею 0,0443з кадастровим номером - 0710100000:21:065:0072, що передана для забудови таобслуговування житлових будинків становить по (одній другій) частині, визнати право власності на спадкове майно за заповітом за ОСОБА_1 , а саме:- на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 71,2 кв.м. (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна -2692359307080);- на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 24,4 кв.м. (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна -2709517307080);- визнати право власності на частину земельної ділянки загальною площею 0,0443із кадастровим номером - 0710100000:21:065:0072, що передана для забудови та обслуговування житлових будинків (реєстраційний номер об?єктанерухомого майна - 2841851207101), визнати недійсним договір дарування цілого житлового будинку (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 2692359307080) загальною площею 71,0кв.м з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер №07101000000:21:065:0065загальною площею0,0210га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, що складено та посвідчено приватним нотаріусом Четвергова Є.О., та зареєстровано в реєстрі прав 23.03.2023року за №140, визнати недійсним договір дарування цілого житлового будинку (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 2709517307080) загальною площею 23,9кв.м з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер №07101000000:21:065:0064загальною площею0,0233га, що складено та посвідчено приватним нотаріусом Четвергова Є.О. та зареєстровано в реєстрі прав 23.03.2023року за №141 стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 14.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі.

03.04.2024 на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача адвоката Терлецького О.М., обгрунтований тим, що заява про відмову відспадщини, яку написав батько позивача, посвідчена виконувачем обов`язків старости сіл Малеве,Берестечко, Пашева, Більче громадянкою ОСОБА_8 .Із законністю даної заяви сторона відповідача не погоджується у повній мірі, зогляду на та, що посада «виконувач обов`язків старости» взагалі не передбаченачинним законодавством, та згідно чинного законодавства, на посаду старости, будь-яку особу не можуть призначити, оскільки це є виборна посада та кандидатом на дану посаду може бути особа, яка відповідає установленим законом вимогам.Враховуючи незаконне розголошення тексту заповіту, користуючись своїмправом, заповідач ( ОСОБА_3 ) відкликав свій заповіт, щопідтверджується заявою нотаріально оформленою 19.03.2024 року та зареєстровано вреєстрі за №163.Розкриття відомостей із заповіту є порушенням нотаріальної таємниці. Таким чином, позивач невідомо з яких джерел отримавши копію заповіту порушила норму ст.1255ЦК України. ОСОБА_3 , подав заяву про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті його дружини, точніше про прийняття його обов`язкової частки у спадщині. Дана заява зареєстрована нотаріально 27.03.2024 року та зареєстрована в реєстрі за №180.Таким чином, спадкування будь-якого майна після смерті ОСОБА_6 має здійснюватися з розрахунку обов`язкової частки у спадщині яканалежить ОСОБА_3 відносно часток трьох спадкоємців у рівнихчастках за законом, а саме:- ОСОБА_3 1/3 частки від усього спадкового майна;- ОСОБА_4 1/3 частки від усього спадкового майна;- ОСОБА_1 1/3 частки від усього спадкового майна.Вимоги позивача, в частині розподілу майна на двох спадкоємців є такими щоне відповідають чинному законодавству, оскільки ОСОБА_3 , тежмає свою обов`язкову частку у спадковому майні, котре залишилося після смерті йогодружини.З урахуванням описаного обов`язкова частка ОСОБА_3 становить половину від 1/3 частини спадкового майна, щорівно 1/6 в будь якому майні.Що стосується договорів дарування земельної ділянки, то ОСОБА_3 мав законне право дарувати дані земельні ділянки без дозволу іншихосіб, оскільки дані земельні ділянки є особистою приватною власністю ОСОБА_3 , оскільки одержана із земель державної і комунальної власності вмежах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексомУкраїни.Стосовно договорів дарування житлових будинків, то ОСОБА_1 мала биправо оскаржувати лише в частині дарування її частки, якщо вона вважає, що така у неї наявна в порядку спадкування, але не оскаржувати договір дарування в цілому.Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю. Просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

03.04.2024 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява, обгрунтована тим, що сторона позивачів за зустрічним позовом абсолютно непогоджується із змістом заяви про відмову відспадщини ОСОБА_3 , посвідчену виконувачем обов`язків старости сіл Малеве,Берестечко, Пашева, Більче громадянкою ОСОБА_8 ,ставить під сумнів її правову дійсність, з оглядуна те, що староста має бути наділений повноваженнями зазначеними у рішенні органумісцевого самоврядування.Законом України «Про місцевесамоврядування в Україні» непередбачено посади виконувач обов`язків старости сіл. Староста села може бути лише затверджений сільською, селищною, міськоюрадою після результатів громадського обговорення. Жодної приставки «виконувачобов`язків» законом не передбачено, відповідно і такої посади не існує.Таким чином, ОСОБА_8 не мала права посвідчувати дану заяву, адже не існуєжодного рішення органу місцевого самоврядування, яке би надавало їй такіповноваження, тому дана заява є недійсним правочином.У даному випадку, правочин був посвідчений неналежною особою (не посадовоюособою) яка не наділена повноваженнями вчиняти нотаріальні дії, відтак він не можевважатися нотаріально посвідченим, а тому є нікчемним.Просив суд зустрічний позов прийняти до розгляду, визнати заяву ОСОБА_3 від 26.02.2019 року, зареєстровану в реєстрі за №2-9, посвідчену виконувачемобов`язків старости сіл Малеве, Берестечко, Пашева, БільчеБоремельської сільськоїради Демидівського району Рівненської області громадянкою ОСОБА_9 недійсним правочином, стягнути з ОСОБА_1 на користьпозивачів витрати на правову допомогу та судовий збір.

16.04.2024 на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, обгрунтований тим, щозаконодавство України встановилопринципи безперервності та законності дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування; що є наслідком продовження діяльності старого органу (чи посадової особи, у тому числі виборної чи призначеної) до вступу у свої повноваження нового (чи новообраної посадової особи). Даний принцип забезпечує доступ громадян України та інших осіб до забезпечення та захисту їх прав і свобод. Щодо вчинення нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщина за заповітом у спадковій справі за №2-385, то державним нотаріусом при видачі свідоцтва на ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не допущено порушень Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджено Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012року за №296/5. Просила суд у позові про визнання заяви ОСОБА_3 від 26.02.2019року про відмову від обов`язкової частки в спадщині недійсним правочином - відмовити за безпідставністю, судові витрати у даній справі покласти на позивачів за цим позовом.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 26.04.2024 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ,третя особа-Перша Луцькадержавна нотаріальнаконтора про визнання правочину недійсним до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа - Перша Луцька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно та об`єднано в одне провадження.

06.05.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, згідно якої представник позивачів ОСОБА_5 звертає увагу на те, що ОСОБА_3 , приватизував земельнуділянку 31.05.2017 року, ще за життя своєї дружини ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Приватизацією земельної ділянкизаймалась позивачка ОСОБА_1 .В силу п.5 ч.1 ст.57 СКУ приватизована земельна ділянка була особистоюприватною власністю ОСОБА_3 .Рішеннями Боремельської сільської ради від29.12.2016 №9 та №10 незаконно покладено обов`язки старости та обов`язкивчинення нотаріальних дій на особу ( ОСОБА_8 ), яка ніколи не обиралась сільськимголовою, не приводилась до присяги у відповідності до ст.42 ЗУ «Про місцевесамоврядування».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Черніка П.М. первісний позов підтримали, просили задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та поясненнях, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представник адвокат Терлецький О.М. просили відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов просили задовольнити. ОСОБА_3 в судовому зсіданні додатково пояснив, що в них з дружиною ОСОБА_6 була усна домовленість, що її все майно в с. Малеве, Демидівського району, а його - в м. Луцьку і розпоряджатися цим майном має кожен по своєму.

Від представника третьої особи Першої Луцької державної нотаріальної контори надійшла заява про слухання справи у їх відсутності за наявними матеріалами.

Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд на підставі ст.ст.12,13,43,81ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що згідно архівного витягу з рішення виконавчого комітету Луцької міської ради депутатів трудящих №233 від 12.05.1967 року від 15.11.2013 №1717/01.20, виділено земельні ділянки для будівництва нових індивідуальних житлових будинків ОСОБА_3 (а.с.14-15).

Право власності на земельну ділянку, ОСОБА_3 набувзгідно рішення Луцької міської ради від 31.05.2017 року №24/26, згідно з яким Луцькаміська рада вирішила:- затвердити громадянину ОСОБА_3 технічнудокументацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_4 площею 0,0443 га, кадастровим номером 0710100000:21:065:0057 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.- передати громадянину ОСОБА_3 безоплатно у власністьземельну ділянку на АДРЕСА_4 площею 0,0443 га, кадастровимномером 0710100000:21:065:0057 для будівництва та обслуговування жилогобудинку, господарських будівель і споруд, згідно з додатком (а.с.172).

13.09.2000року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 серії АБ за №08903 та на житловийбудинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 серії АБ за №08904та виготовлено технічні паспорти (а.с.16,20,17-19,21-23).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.28).

Згідно заповіту ОСОБА_6 від 23.05.2016 р,її особисте майно, а саме:житловий будинок по АДРЕСА_3 ; та земельну ділянку площею 0,37га в с.Малеве - для обслуговування даного житлового будинку - ОСОБА_1 - дочці;земельну ділянку (пай) загальною площею 2,65га (кадастровий № 05:000:0506) та земельну ділянку для забудови загальною площею 0,7га (кадастровий № 03:000:0148) сину - ОСОБА_4 .Все інше майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона за законом матиме право - заповіла - ОСОБА_1 (а.с. 31).

Згідно копії спадкової справи після смерті ОСОБА_6 №28/2019, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері за заповітом, що підтверджується копіями свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.05.2023. Державний нотаріус Першої Луцької державної нотаріальної контори КовальчукТ.Б. 05.05.2023року видала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_3 ; та земельну ділянку площею 0,3742 га (а.с.148-149).

ОСОБА_3 08.09.2018 рвідмовився від обов`язкової частки в спадщині, що належить йому за законом та взагалі всієї спадщини, що лишилася після смерті його дружини ОСОБА_6 , заява посвідчена виконувачем обов`язків старости сіл Малеве,Берестечко, Пашева, Більче громадянкою ОСОБА_8 (а.с.147).

Заповітом від 18.01.2022 посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Крутою Н.В. 18.01.2022 року та зареєстрованим в реєстрі за №61, ОСОБА_3 на випадок його смерті заповідає 63/100 частки житлового будинку АДРЕСА_5 , та земельну ділянку площею 0,02100 га - ОСОБА_1 , 37/100 частки житлового будинку АДРЕСА_5 та земельну ділянку площею 0,0233га, житловий будинок АДРЕСА_5 - ОСОБА_7 .

23.03.2023року ОСОБА_3 уклав договір дарування ОСОБА_4 цілого житлового будинку загальною площею 71,0кв.м з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Разом із житловим будинком подаровано земельну ділянку кадастровий номер №07101000000:21:065:0065загальною площею 0,0210га. Даний договір дарування нерухомого майна складено через представника на ОСОБА_4 та посвідчено приватним нотаріусом Четвергова Є.О., що зареєстровано в реєстрі прав 23.03.2023року за № 140,142 (а.с.69-140).

23.03.2023року ОСОБА_3 уклав договір дарування цілого житлового будинку загальною площею 23,9кв.м з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Разом із житловим будинком подаровано і земельну ділянку кадастровий номер №07101000000:21:065:0064загальною площею 0,0233га. Даний договір дарування нерухомого майна складено через представника на брата - ОСОБА_4 та посвідчено приватним нотаріусом Четвергова Є.О., що зареєстровано в реєстрі прав 23.03.2023року за №141, 143 (а.с.69-140).

19.03.2024року ОСОБА_3 подав заявупро скасування заповіту, посвідченого приватнимнотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Крутою Н.В. 18.01.2022 року та зареєстрований в реєстрі за №61, на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , зареєстрована в реєстрі за №163 (а.с.169).

27.03.2024року ОСОБА_3 подав заявупро прийняття спадщини,яка залишиласяпісля смертійого дружини,точніше про прийняття його обов`язкової частки у спадщині, зареєстрована в реєстрі за №180 (а.с.164).

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_10 суду пояснила, що вона є сусідкою, безпосередньо з ОСОБА_1 займалася приватизацією. ОСОБА_3 з ними не ходив.

Доводи позивача про те, щожитловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 71,2 кв.м. та на житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 24,4 кв.м. і земельна ділянка загальною площею 0,0443з кадастровим номером - 0710100000:21:065:0072 належала батькам на праві спільної сумісної власності, спростовуються встановленими в судовому засіданні обставинами та дослідженими доказами, які свідчать про право особистої приватної власності ОСОБА_3 щодо земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України Громадяни та юридичні особи набувають прававласності та права користування земельними ділянками із земель державноїабо комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органівмісцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом абоза результатами аукціону.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України, згідно з якою:Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка,набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, щоперебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельнихділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ таорганізацій, або одержана із земель державної і комунальної власності вмежах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексомУкраїни.

Аналогічний висновок по застосуванню норм Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року зроблений в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 1311/832/12 (провадження № 61-6409св18), від 12 листопада 2018 року в справі № 753/6139/14-ц (провадження № 61-27342св18) та від 12 червня 2019 року в справі № 409/1959/15-ц (провадження № 61-14257св18).

Згідно до постанови від 16.02.2021 по справі №910/2861/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у правилахстатті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України знаходить свій вияв принцип єдностіюридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цепринцип superficiessolocedit (збудоване на поверхні слідує за землею).

У згаданій вище постанові ВП ВС з огляду на встановлені спірні правовідносини тафактичні обставини справи сформувала правовий висновок про те що «недопускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яку передбачаєможливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такійземельній ділянці.

Судом встановлено, що земельні ділянки щодо яких заявлені позовні вимоги, які в силу п.5ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України були особистою приватною власністю ОСОБА_3 і відповідно свій правовий статус поширили на спірніжитлові будинки.

Так, не встановивши режим спільної сумісної власності в спірних будинках, - вимога про виділ часток в даних будинках за ОСОБА_6 є передчасною.

Із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину по смерті ОСОБА_6 на будинки ОСОБА_1 не зверталася. Відмова нотаріуса на видачу таких документів не видавалась.

Неправильно обраний спосіб захистузумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин(див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

З матеріалів справи встановлено, що об`єкти нерухомості, які були особистою приватною власністю ОСОБА_3 на даний момент є особистою приватною власністю ОСОБА_4 , згідно договорів дарування.

Щодо позовної вимоги про визнання договорів дарування недійсними, суд зазначає наступне.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах ( постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 ).

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Положеннями ст.41 Конституції України, ст.ст.179, 181, 316, 317, 319, 321 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (нерухоме майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

На час укладення договорів дарування ОСОБА_3 не був обмежений у здійсненні свого права власності спірного майна і на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.

Належних і допустимих доказів що, у ОСОБА_11 були будь-які майнові зобов`язання перед іншими особами або домовленості, позивач не надала.

Відповідно до ст. ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оспорювані договори дарування містять всі необхідні умови та правові наслідки правочину, відповідають дійсним намірам і волі сторін, нерухоме майно за спірними договорами передано дарувальником і прийнято обдарованим ОСОБА_4 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги по первісному позову не підлягають до задоволення.

Щодо вимог по зустрічній позовній заяві, а саме, про визнання заяви ОСОБА_3 від 26.02.2019 року, зареєстрованої в реєстрі за №2-9, посвідчену виконувачемобов`язків старости сіл Малеве, Берестечко, Пашева, БільчеБоремельської сільськоїради Демидівського району Рівненської області громадянкою ОСОБА_9 недійсним правочином, суд зазначає наступне.

Частинами першою, шостою статті 1273 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Тлумачення частини шостої статті 1273 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями частини п`ятої статті 1274 ЦК України дає підстави для висновку, що в разі неподання заяви про відкликання відмови від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку, така відмова може бути визнана судом недійсною за позовом сторони такого правочину (заінтересованої особи), виключно з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Відмова від спадщини - односторонній правочин, недійсність якого може бути визнана на загальних підставах у порядку цивільного судочинства.

До таких підстав слід віднести: 1. Відмову, яка була здійснена дієздатною фізичною особою, яка у момент такої відмови не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (стаття 225 ЦК України). Така відмова від спадщини може бути визнана судом недійсною за позовом самої особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушено; 2. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (стаття 229 ЦК України); 3. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина першастатті 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним (стаття 230 ЦК України); 4. Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним (стаття 231 ЦК України), 5. Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину (стаття 233 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Староста: 1) уповноважений сільською, селищною, міською радою, яка його затвердила, діяти в інтересах жителів відповідного старостинського округу у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради; 2) бере участь у пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради та засіданнях її постійних комісій з правом дорадчого голосу. Бере участь у засіданнях виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради; 3) має право на гарантований виступ на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, засіданнях її постійних комісій та виконавчого комітету з питань, що стосуються інтересів жителів відповідного старостинського округу; 4) сприяє жителям відповідного старостинського округу у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також у поданні відповідних документів до зазначених органів. За рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради надає адміністративні послуги та/або виконує окремі завдання адміністратора центру надання адміністративних послуг (у разі утворення такого центру); 5) бере участь в організації виконання рішень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень сільського, селищного, міського голови на території відповідного старостинського округу та у здійсненні контролю за їх виконанням; 6) бере участь у підготовці пропозицій до проекту місцевого бюджету в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного старостинського округу; 7) вносить пропозиції до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради з питань діяльності на території відповідного старостинського округу виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх посадових осіб; 8) бере участь у підготовці проектів рішень сільської, селищної, міської ради, що стосуються майна територіальної громади, розташованого на території відповідного старостинського округу; 9) бере участь у здійсненні контролю за використанням об`єктів комунальної власності, розташованих на території відповідного старостинського округу; 10) бере участь у здійсненні контролю за станом благоустрою відповідного старостинського округу та інформує сільського, селищного, міського голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради про результати такого контролю; 11) отримує від виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, необхідні для здійснення наданих йому повноважень; 12) сприяє утворенню та діяльності органів самоорганізації населення, організації та проведенню загальних зборів, громадських слухань та інших форм безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення у відповідному старостинському окрузі; 13) здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та іншими законами України. Відповідно до ч.6 ст.54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», при здійсненні наданих повноважень староста є відповідальним і підзвітним сільській, селищній, міській раді та підконтрольним сільському, селищному, міському голові.

Відповідно до ч.1 ст.54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, що вноситься за результатами громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), проведеного у межах відповідного старостинського округу

У відповідності до ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат» Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України. Наказом Міністерства Юстиції України N?3306/5, від 11.11.2011року затверджено «ПОРЯДОК вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування», що зареєстровано в реєстрі за №1298/20036, 14.11.2011року.

Даний порядок встановлює Перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, що визначено статтею 37 Закону України "Про нотаріат".

У відповідності до п. 1.2. Порядку Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

У відповідності до ч.1-3 ст.42 Закону. України «Про місцеве самоврядування в Україні» 1.Повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону. У разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв?язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації або Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах. Повноваження сільського, селищного; міського голови можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади. Не пізніш як на п`ятнадцятий день після звільнення з посади або смерті сільського, селищного, міського голови особа, яка на цей час відповідно до закону здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови, звертається до Верховної Ради України з клопотанням щодо призначення позачергових виборів сільського, селищного, міського голови.

Згідно витягу, Малівська сільська рада була зареєстрована 25.05.1997 року, 24.01.2017 припинила свою діяльність, організаційно правова форма орган місцевого самоврядування, уповноважені особи: керівник ОСОБА_12 .

Відповідно до рішення Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області від 29.12.2016 №9 «Про покладання обов`язків старости та затвердження Положення про старосту», п.2 обов`язки старости з 30.12.2016 р покладено на ОСОБА_8 , яка здійснювала повноваження Малівського сільського голови, до проведення перших виборів старост на території юрисдикції Боремельської сільської ради об`єднаної територіальної громади (а.с.225).

Рішенням Боремельської сільської ради Демидівського району Рівненської області від 29.12.2016 року №10 «Про покладення обов`язків із вчинення нотаріальних дій, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, вчинення дій щодо ведення погосподарського обліку, здійснення реєстрації місця проживання», уповноважено осіб, які виконують обов`язки старост з 30.12.2016, як посадових осіб органу місцевого самоврядування та членів виконавчого комітету Боремельської сільської ради (а.с.226).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 в.о. старости сіл Малеве, Берестечко, Пашева, Більче Боремельськлї сільської ради роз`яснено право відкликати заяву про відмову від прийняття спадщини у строк, встановлений ст. 1273 ЦК України, а також роз`яснено наслідки такої відмови (а.с.147).

На підставі вищевказаного, суд прийшов до висновку, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б доводили наявність існування обставин та підстав для визнання відмови від прийняття спадщини недійсною не надали. Не подали також доказів, що ОСОБА_8 , будучи виконувачемобов`язків старости сіл Малеве, Берестечко, Пашева, БільчеБоремельської сільськоїради Демидівського району Рівненської області, не мала повноважень посвідчувати заяву про відмову від спадщини.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про визнання недійсною відмову від прийняття спадщини ОСОБА_3 складену 26.02.2019, не є обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 259, 265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,третя особа-Перша Луцькадержавна нотаріальнаконтора провизнання прававласності відмовити.

В задоволенні зустрічного позову адвоката Терлецького Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ,третя особа-ПершаЛуцькадержавна нотаріальнаконторапро визнання правочину недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 26.09.2024.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк