Ухвала

від 27.09.2024 по справі 703/5205/24

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/5205/24

2-з/703/36/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

27 вересня 2024 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Ігнатенко Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Балаклеївської сільської ради, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною заявою, в якій просить суд заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто або через третіх осіб, без дозволу матері дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вивозити за межі території України малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заява обґрунтована тим, що в провадження Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за її позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, в якій на вирішення суду постановлено вимогу про визначення місця проживання спільного з відповідачем сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . Фактично малолітній син ОСОБА_3 постійно проживає з заявником за адресою: АДРЕСА_1 . Між заявником та відповідачем була усна домовленість про те, що дитина постійно буде проживати з заявником, а батьком може спілкуватися з дитиною, попереджаючи її про дату та час спілкування. Коли дитина буде перебувати разом з батьком, він має забезпечувати дитині хороший нагляд, увагу та турботу, оскільки дитина ще маленька. Однак, на даний час відповідач забрав силою дитину та повіз у невідомому напрямку, на її питання в телефонному режимі не повідомляє місця знаходження дитини так коли він поверне сина заявнику, при цьому погрожує, що сина не віддасть та виїде з дитиною за кордон без згоди заявника, посилаючи на те, що на сьогоднішній день в України діє воєнний стан та він є громадянином іншої держави, а тому підстав для відмови в перетині кордону немає, внаслідок чого заявник не може повернути сина додому. Поведінка відповідача є агресивною, він постійно погрожує заявнику, що забере дитину і заявник її більше ніколи її не побачить. Дійти спільної згоди щодо визначення місця проживання дитини сторони не можуть, а тому заявник має побоювання, що оскільки наразі дитина знаходиться з відповідачем, за обставин, що відповідачу буде повідомлено про розгляд справи №703/5205/24 про визначення місця проживання дитини разом з заявником, він навмисно вивезе дитину за кордон, що може спричинити неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Врахувавши доводи заявника, які викладені в заяві про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Балаклеївської сільської ради, про визначення місця проживання дитини, в якому просить суд визначити місце проживання дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Ухвалою судді від 27 вересня 2024 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою.

Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.2 та ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (частина шоста статті 153 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У Постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може, зокрема, вчиняти дії на порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача, які він має намір захистити (поновити).

Судом встановлено, що у цивільній справі, в межах якої ОСОБА_1 звернулася з заявою про забезпечення позову, предметом судового розгляду є немайнові вимоги позивача у сімейних правовідносинах, які виникли між сторонами щодо визначення місця проживання малолітньої дитини. З огляду на матеріали, що містяться в цивільній справі, судом встановлено існування реального спору між сторонами у питанні щодо місця проживання дитини.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявник ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення її позову шляхом заборонити відповідачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто або через третіх осіб, без дозволу матері дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вивозити за межі території України малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Викладені у позовній заяві та заяві про забезпечення позову доводи ОСОБА_1 свідчать про те, що на даний час малолітня дитина сторін, які виповнилося лише повних 3 (три) роки, перебуває разом з відповідачем та останній протягом тривалого часу не повідомляє заявнику місце перебування спільної дитини та не надає їй можливості зустрічатися з нею, натомість відповідач має громадянство іншої держави та в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого жодним чином не обмежений у виїзді за межі території України разом з дитиною.

Суд враховує той факт, що на території України введено воєнний стан та триває збройний конфлікт. Ця обставина створює певну небезпеку для життя та здоров`я дитини і може обумовлювати необхідність вивезення дитини за межі України.

Разом з тим, за змістом статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані піклуватися про життя та здоров`я дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

У такому випадку достатнім запобіжником настання негативних наслідків у період дії на території України воєнного стану є обмеження права виїзду малолітньої дитини за межі України саме без належної згоди матері, що залишає можливість у випадку настання загрозливої для життя і здоров`я ситуації виїзду дитини за межі України у безпечне місце. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №711/4569/23).

Суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються з метою гарантування виконання рішення суду та повинні застосовуватися виключно у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.124 Конституції України, судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходу, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечення фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист.

Таким чином, застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії є адекватним та ефективним способом забезпечення позову, в зв`язку з чим заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст.12, 76, 77, 81, 149, 150, 153, 260, 261 ЦПК України ,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Балаклеївської сільської ради, про визначення місця проживання дитини, - задовольнити.

Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто або через третіх осіб, без дозволу матері дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , вивозити за межі території України малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Копію ухвали для виконання направити Державній прикордонній службі України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 26, e-mail: adpsu@dpsu.gov.ua) та відповідачу ОСОБА_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суду Черкаської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Ігнатенко