Постанова

від 26.09.2024 по справі 569/5072/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/5072/24

Провадження № 22-ц/4815/1070/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Просила стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей:

дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

в розмірі по 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до повноліття дітей та стягнути з відповідача аліменти в розмірі 25000 на кожну дитину щомісячно за минулий час за період з 01.04.2022 по 12.03.2024 р. та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.09.2006 року між нею, ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який 02.11.2021 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/17737/21 розірвано.

Від даного шлюбу мають спільних сина та доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Жодних угод між нею та Відповідачем про сплату аліментів в утримання дітей не укладено, самостійно утримувати сина та доньку, забезпечувати їм належний матеріальний рівень проживання вона не має змоги.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 має високі доходи від підприємницької діяльності, є особою працездатного віку та має добрий стан здоров`я, інших осіб на його утриманні немає, вважає за необхідне призначити аліменти в твердій грошовій сумі.

Відповідачу на праві власності належать сім об`єктів нерухоме майна. Окрім того, відповідач є співзасновником таких прибуткових компаній як ТОВ «Степанькурорт» (код ЄДРПОУ 38075727) та ТОВ «ПРОФІМОТО» (код ЄДРПОУ 43820779).

Також, відповідач здійснює самостійну підприємницьку діяльність. Враховуючи викладене, вважає, що Відповідач має можливість виплачувати кошти на утримання доньки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 в розмірі по 25 000,00 грн. на кожну дитину, щомісячно починаючи з дня подачі позовної заяви та до досягнення ними повноліття. Такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення належних умов життя, гармонійного розвитку сина та доньки та не є нижчим прожиткового мінімуму для дітей їхнього віку.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі по 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн..00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 13.03.2024 до повноліття дітей.

Рішення суду про стягнення аліментів на дітей у межах суми платежу за один місяць з 13.03.2024 по13.04.2024 - допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 000 (три тисячі ) грн. 00 коп. в прибуток державного бюджету.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню через неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального .

Апелянт зазначає, що суд не врахував його дійсний матеріальний стан та потребу дітей у такому розмірі аліментів.

Вказує, що ТОВ "ПРОФ МОТО" та ТОВ "Степанькурорт" за останні 4 роки виплат дивідендів не здійснювали. Щодо доходів від підприємницької діяльності, то суд не врахував витрат за 2023 рік, а лише взяв до уваги валовий дохід.

Також стверджує про неврахування принципу рівності батьків в обов`язках щодо утримання дитини.

Просить скасувати судове рішення та стягнути аліменти на утримання дітей по 2000 гривень на кожну.

Представник ОСОБА_2 адвокат Ширко М.Р. у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи наведені апелянтом.

Зазначає, що відповідач з січня 2022 року по грудень 2023 року отримав 1902081,05 грн. від підприємницької діяльності, має у власності сім об`єктів нерухомості.

Крім того, Скаржник являється співзасновником таких прибуткових компаній як ТОВ «Степанькурорт» (код ЄДРПОУ 38075727) та ТОВ «ПРОФІ МОТО» (код ЄДРПОУ 43820779), докази чого було досліджено судом, а також є директором ТОВ «ПРОФІ МОТО» та отримує заробітну платню.

Також вказала, що відкриття відповідачем банківських рахунків на дітей не підтверджує належне утримання, оскільки позивач жодних повноважень щодо цих рахунків не має, а користуватися ними може сам відповідач.

Не погоджується з доводами відповідача про неврахування судом положень ст. 180 СК України щодо рівності батьків в утриманні дитини. Оскільки Рівненським міським судом було враховано матеріальний стан матері, заробітну платню та характеристику з місця роботи.

Зазначає, що на даний час ОСОБА_2 звільнена з роботи у зв`язку зі скороченням штату. Також, змушена була отримати кредит, а тому несе обов`язок по його виплаті.

Донька сторін, ОСОБА_3 , в цьому році вступила до вищого навчального закладу ННІП КНУ ім. Тараса Шевченка та саме матір, Позивачка по справі, оплатила перший рік навчання доньці 33 300 грн. (докази також долучені до клопотання).

Враховуючи викладене, вважають що Відповідач має можливість виплачувати кошти на утримання доньки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 в розмірі 50 000 грн. щомісячно. Такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення належних умов життя, гармонійного розвитку сина та доньки та не є нижчим прожиткового мінімуму для дітей їхнього віку.

Просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 03.09.2006 р. перебували у шлюбі, який було розірвано 02.11.2021 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/17737/21, яке набрало законної сили 03.12.2021 р.

Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З оглянутого судом свідоцтва про народження вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 1988, зареєстрований Відділом РАЦС Рівненського міського управління юстиції та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 3147, зареєстрований Відділом ДРАЦС РС Рівненського міського управління юстиції, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Спільне майно подружжя було поділене згідно нотаріально посвідченого договору поділу спільного майна подружжя від 01.11.2021.

З договору дарування від 01 листопада 2021 року Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджується набуття у власність позивачкою ОСОБА_2 кв. АДРЕСА_1 від дарувальника ОСОБА_1 .

Згідно договору дарування квартири від 22.01.2024, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить сім об`єктів нерухомості згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №367916747 від 29.02.2024 - житловий будинок, нежитлове приміщення та 5 земельних ділянок.

Відповідач є приватним підприємцем та співзасновником компанії ТОВ «Степанькурорт» та ТОВ «ПРОФІ МОТО», що підтверджується оглянутим судом витягом з веб-сайту Міністерства юстиції України щодо ТОВ «Степанькурорт», та витягом з веб-сайту Міністерства юстиції України щодо ТОВ «ПРОФІ МОТО».

Довідкою Пенсійного фонду України підтверджено нарахування відповідачу заробітної плати (дох: грошове забезпечення) від 22.03.2024 року в ТзОВ «ПРОФІ МОТО» та як ФОП за 2021 рік 98000 грн., за 2022 рік 86671 грн., за 2023 рік 80400 грн., що вказує на тенденцію її зменшення.(а.с. 42).

З копії відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 18.03.2024 року підтверджується отримання відповідачем доходів у період з березня 2023 по грудень 2023 року у сумі 148559,55 грн. (а.с. 51-53)

На виконання ухвали суду від 17.04.2024 р. з Головного управління Державної Податкової Служби у Рівненській області надано інформацію щодо: облікованих доходів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за 2023 рік; - відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період січня 2022 року по грудень 2023 року. Задекларований ОСОБА_1 дохід станом на 2023 рік склав 1902081,05 грн. (а.с. 188).

У листі ТОВ «Профі Мото» № 10 від 22 березня 2024 року зазначено, що у ТзОВ «ПРОФІ МОТО» у період часу 2021-2023 відповідач дивіденди не отримував.

Згідно довідки ТОВ «СтепаньКурорт» №94 від 29 березня 2024 року у період часу з 2021 по 31.03.2024 роки ОСОБА_1 не отримував виплати дивідендів від діяльності підприємства ТзОВ «СтепаньКурорт».

Поданими до суду та дослідженими доказами такими як: довідки АТ КБ «Приватбанк» від 15.04.2024; копіями платіжних інструкцій на 12-ти аркушах., копією листа АТ КБ «Приватбанк» від 14.05.2024 № 20.1.0.0.0/7-240416/47374 підтверджується, що відповідач на ім`я дітей відкрив банківські карткові рахунки « ОСОБА_7 », у січні-лютому 2022 року оплачував курси з підготовки до НМТ дочки, та придбавав речі дітям у період 2021-2023 роки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції враховував те, що відповідач інших утриманців немає, матеріально забезпечений, є фізичною особою-підприємцем, має добрий стан здоров`я, йому на праві власності належать сім об`єктів нерухомого майна, а позивач має право на отримання коштів для утримання спільних дітей сторін.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду, зокрема щодо наявності обов`язку відповідача сплачувати аліменти на утримання своїх неповнолітніх дітей, про що він і не заперечує, але в розмірі по 2000 грн. щомісячно на кожну дитину, однак при визначенні розміру стягуваних аліментів, місцевий суд не взяв до уваги принцип рівності прав та обов`язків батьків, щодо дітей та не мотивовано завищив критерій їх необхідності і достатності.

Згідно зі ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України).

Тлумачення як статті 7 СК України загалом, так і частини 9 статті 7 СК, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст.18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати,батько маютьрівні правата обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 та 2 ст. 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розміраліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

В Державному бюджеті України прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2024 року встановлений в розмірі 3196 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніх аргументів щодо визначеного у позовній заяві розміру аліментів, який майже у вісім разів перевищує рекомендований сімейним законодавством, позивачка не наводить та не підтверджує, що на виконання рівності обов`язків батьків по утриманню дітей, вона надає їм утримання в розмірі по 25000 грн. кожному щомісячно, яке просить стягнути з відповідача та що саме такого розміру аліментів потребують діти для їх гармонійного фізичного і духовного розвитку.

Вимоги заявлені в такому розмірі суперечать завданням цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) та засадам сімейного права (ст.7 СК).

Колегія суддів при оцінці доводів позивачки, зокрема щодо втрати роботи та відсутності можливості розпоряджатися банківськими картками відкритими відповідачем на дітей, вважає, що такі її твердження вказують на їх хибність у її розумінні сутності стягуваних аліментів, які за своєю юридичною природою є власністю дітей і повинні спрямовуватись саме на їх утримання та у відповідності до їхніх потреб, а не для компенсації матеріальних втрат, які несе позивачка у зв`язку зі звільненням з роботи або сплатою кредиту.

Щодо посилання позивачки про оплату нею навчання доньки в університеті, то слід зазначити, що такі витрати є додатковими та можуть покриватися іншим з батьків після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ст.185 СК України).

Колегія суддів, зважуючи на наявні в справі докази, вважає, що будуть достатніми для гармонійного фізичного і духовного розвитку дітей аліменти, що має виплачувати відповідач, в подвійному розмірі рекомендованого законом на кожну дитину, тобто по 6392 грн. Такий розмір не буде надмірним фінансовим тягарем для відповідача, покликаний забезпечити рівність сторін у обов`язках щодо утримання їхніх дітей, а також не порушує право дітей на гідний рівень життя та відповідає принципу якнайкращого забезпечення їх інтересів.

Таким чином, оскаржуване рішення підлягає зміні в редакції цієї постанови в частині зменшення розміру стягнутих аліментів на двох дітей в розмірі 50000 грн. (на кожну дитину з 25000 грн.) до 12784 грн. тобто по 6392 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття та судових витрат, а в решті слід залишити без змін.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача в дохід державного бюджету підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Вимоги апеляційної скарги задоволені на 80.9 відсотків, тому з державного бюджету на користь відповідача слід стягнути пропорційний розмір сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, який становитиме 1469 гривень 79 копійок.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).

Різниця судового збору, яка підлягає компенсації відповідачу за рахунок держави, складає 258,59 гривень (1469,79-1211,20).

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 липня 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнутих на кожну дитину аліментів з 25000 гривень до 6392 гривень щомісячно, починаючи з 13.03.2024 до повноліття дітей.

Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, 258 гривень 59 копійок судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Боймиструк С.В.

Судді: Гордійчук С.О.

Ковальчук Н.М.