Постанова

від 26.09.2024 по справі 638/8598/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальнийномер 638/8598/20

Номер провадження 22-ц/818/2856/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Березюк А.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Орлової А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року в складі судді Латки І.П. у справі № 638/8598/20 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року Харківська міська рада звернулась до ОСОБА_2 із позовом про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Харківської міської ради від 24 листопада 2004 року № 191/04 надано ОСОБА_3 в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0725 га по АДРЕСА_1 для будівництва офісу (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації цього об`єкту, у зв`язку з чим 23 лютого 2005 року з останнім укладено договір оренди землі за № 6328/05 зі строком до 01 грудня 2029 року.

За умовами договору розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить:

на період будівництва: 2005 рік - 560,52 грн; 2006 рік - 825,20 грн;

на період експлуатації: 2006 рік - 3253,23 грн; з 2007 року - 4714,83 грн на місяць.

Пунктом 10 договору оренди землі встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

20 листопада 2015 року відповідно до договору купівлі-продажу нежитлова будівля «А-4» загальною площею 1063,8 кв.м. для обслуговування якої надавалась земельна ділянка за договором оренди землі, перейшла до ОСОБА_2 , отже, останній також набув право користування за договором оренди землі від 23 лютого 2005 року № 6328/05.

Відповідно доумов договоруорендар повиненбув сплатитиза періодз 01липня 2017року по31грудня 2019року орендну плату у розмірі 896 373,79 грн.

Проте, за 2017 рік орендар сплатив 139 329,74 грн, за 2018 рік 139 329,74 грн, за 2019 рік -139 329,74 грн, а загалом 348 324,34 грн, тобто фактична недоплата становить 548 049,45 грн.

Посилаючись на вказані обставини, Харківська міська рада просила суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2019 у розмірі 548 049,45 грн, які в подальшому було уточено та розмір заборгованості визначено у сумі 280 900,63 грн.

У липні 2023 року ОСОБА_2 подав відзив, в якому просив позовні вимоги залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що позивачем не доведено розмір заборгованості, яка пред`явлена до стягнення. У договорі оренді сторони договору погодили, що перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд. Розмір заборгованості з орендної плати, нарахований позивачем, є недійсним та не відповідає умовам договору. Методика, на яку посилається позивач, не може підлягати застосуванню для розрахунку орендної плати за земельну ділянку в даному випадку, оскільки жодним чином не регулює земельні відносини.

Пунктом 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1996 року №786 встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, однак, договір оренди землі не містить посилання на вказану вище Методику.

Вказував, що ним у повному обсязі сплачувалася сума оренди, розрахована саме податковим органом, що відповідає положенням Податкового Кодексу України.

У відповідності до умов договору оренди землі, він мав сплатити з липня 2017 року по грудень 2019 року орендну плату, з урахуванням індексу інфляції, у загальному розмірі 142 321,83 грн. При цьому протягом вказаного періоду ним було сплачено 348 324,34 грн, що значно перевищує розмір орендної плати, яка підлягала сплаті згідно з Договором оренди землі.

Вказував, що позивачем змінено заборгованість в більшу сторону на 273 258,84 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року позовні вимоги Харківської міської ради задоволено.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради заборгованості зі сплати орендної плати за Договором оренди землі від 23 лютого 2005 року № 6328/05 за період з 01 липня 2017 року до 31 грудня 2019 року у розмірі 280 900,63 грн, а також судовий збір у розмірі 4213,51 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за період з 01 липня 2017 року до 31 грудня 2019 року за Договором оренди землі від 23 лютого 2005 року з урахуванням індексу інфляції відповідно до умов договору розмір орендної плати, що підлягало сплаті становить 629 224,97 грн. Зважаючи, що за вказаний період ОСОБА_2 сплатив оренду плату у розмірі 348 324,34 грн, з останнього на користь Харківської міської ради підлягає стягненню заборгованість у розмірі 280 900,63 грн.

23 червня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Орлова Анна Олександрівна, подав апеляційну скаргу на вказане судове рішення, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розрахунки Харківської міської ради щодо розміру орендної плати є необґрунтованими.

Договір оренди землі не містить посилань на Методику, на підставі якої позивачем було зроблено розрахунок. Застосування зазначеного способу визначення розміру орендної плати встановлює нові умови договору оренди землі, які сторонами не погоджувалися. Висновки суду першої інстанції про те, що базовим місяцем є січень 2007 року, у зв`язку з чим розмір орендної плати за кожен наступний місяць, починаючи з лютого 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за цей місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за січень 2007 року, є помилковими, оскільки обчислення розміру згідно зазначеного судом порядку розрахунку є зміною розміру орендної плати, яка відповідно до умов договору має бути погоджена сторонами та викладена в письмовій формі.

Оскільки державну реєстрацію договору оренди землі № 6328/05 від 23 лютого 2005 року у попереднього власника проведено не було , висновки суду першої інстанції, що до нього перейшли всі права та обов`язки попереднього власника, є необґрунтованими. Він придбав нежитлову будівлю у ОСОБА_4 , який після придбання нерухомості у ОСОБА_3 не здійснив державну реєстрацію права оренди, тому до нього не перейшли права і обов`язки за договором оренди землі.

08 серпня 2024 року Харківська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками не є тотожними поняттями.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і в попереднього власника.

ОСОБА_3 та у подальшому ОСОБА_5 здійснили відчуження нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці із кадастровим номером 6310136300:04:013:0005 ОСОБА_2 , а тому до останнього перейшло право оренди на вказану земельну ділянку.

Розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі». Обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, не є зміною розміру орендної плати визначеного п. 9 договору оренди землі.

За загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до наведеної норми Закону (індексується лише орендна плата). Умовами договору оренди не передбачено обчислення розміру орендної плати з урахування індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у зв`язку з чим обчислення розміру орендної плати повинно здійснюватися з урахуванням індексу інфляції відповідно до п. 10 договору оренди землі.

Формула обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації умовами договорів оренди землі не узгоджена, так само не узгоджено відповідне питання і на законодавчому рівні. Разом з тим, Постановою Кабінету міністрів України від 04 жовтня 1996 року №786 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (надалі - Методика).

Дана методика дійсно не регулює питання щодо порядку здійснення розрахунку розміру орендної плати за землю комунальної власності, проте, саме дана Методика регулює подібні за змістом цивільні відносини (розрахунок орендної плати з урахуванням індексації), тобто, також може бути застосована до спірних правовідносин.

Посилались на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2020 року у справі №905/21/19, за яким порядок «нарахування інфляційних втрат не ставиться у залежність від правової природи укладеного сторонами договору, нарахування заборгованості з урахуванням індексу інфляції по якому здійснюється.»

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Орлову А. О., яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача ОСОБА_1 , який проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що 23 лютого 2005 року, на підставі рішення XXVII сесії Харківської міської ради VI скликання від 24 листопада 2004 року № 191/04 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів», між Харківською міською радою та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, за яким останній отримав в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться АДРЕСА_1 . Договір зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 6328/05 (а.с. 27- 33).

Відповідно з п. 8 Договору, цей договір укладено строком на період будівництва - до 01 грудня 2006 року, (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації), на період експлуатації - до 01 грудня 2029 року.

Пунктами 9-10 Договору встановлено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок відділу державного казначейства у м. Харкові, розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить:

1) на період будівництва:

2005 рік - 560,52 гривень, 2006 рік - 825,20 гривень;

2) на період експлуатації:

2006 рік - 3253,23 гривень

з 2007 року - 4714,83 гривень.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договорами; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; внаслідок інфляції щорічно; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 договору).

За п. 37 Договору Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договори припиняються також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договорами, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 38 Договору).

Відповідно до п. 39 Договору Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договорів в односторонньому порядку є: несплата розміру орендної плати протягом більше ніж три місяці; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; передача в суборенду земельної ділянки без письмової згоди орендодавця.

Перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд. Реорганізація юридичної особи-орендаря тягне за собою внесення відповідних змін до договорів (зміна адреси, найменування тощо). Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем (П. 49 Договору).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03 квітня 2020 року № 206087309, право власності на нежитлову будівлю літ «А-4», загальною площею 1063,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , з 20 листопада 2015 року зареєстровано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер запису про право власності 12152712; підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер: 903, виданий Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горобинською Г.А. (а. с. 34-38).

Листом Головного Управління ДПС України в Харківській області від 24 квітня 2020 року № 9159/9/20-40-04-03-17 повідомлено, що ОСОБА_3 сплачено орендну плату за 2017 рік у розмірі 139 329,74 грн, за 2018 рік - у розмірі 139 329,74 грн, за 2019 рік у розмірі 139 329,74 грн. Податковий борг станом на 15 квітня 2020 року становить 40414,28 грн (а. с. 39- 40).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади (частина 2 статті 2 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (стаття 93 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (стаття 93 ЗК України).

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У силу статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у вказаній редакції).

Згідно статті 269.1.2. ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини 1 - 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»).Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки.

Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до наведеної норми Закону (індексується лише орендна плата).

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендодавець зобов`язаний, зокрема, передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Отже саме на орендаря покладається обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно частини 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частин 1 та 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень статті 31 Закону України «Про оренду землі»( у редакції на час виникнення спірних правовідносин) підставою припинення договору оренди земельної ділянки є, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Згідно частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до положень частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до статті 377 ЦК України у разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу нерухомого майна, тобто права користування земельною ділянкою.

Згідно частини 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом цієї правової норми визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають під час укладення правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин щодо переходу прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 140/377/16-ц, провадження № 61-11204св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у справі № 556/1919/15-ц, провадження № 61-1084св18.

Встановивши неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, що призвело до утворення заборгованості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав її стягнення згідно наведеного позивачем розрахунку.

Із огляду на викладене, колегія суддів вважає, що хоча обов`язок зі стягнення орендної плати за землю покладено на податковий орган, проте його бездіяльність не може бути обґрунтованою підставою для відмови у зверненні до суду Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, для захисту порушеного права орендодавця на отримання орендної плати за укладеними договором оренди земельної ділянки.

Щодо доводів ОСОБА_2 що позивачем було безпідставно застосовано Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1996 року та розмір орендної плати має розраховуватись тільки відповідно до їх розрахунку, то суд виходять з такого.

Відповідно до пункту 7 Методики № 630 у разі коли між датою визначення орендної плати за базовий місяць і датою підписання акта приймання-передачі майна минуло більше ніж один повний календарний місяць, розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.

За пунктом 17 Методики визначено, що якщо орендна плата визначена на підставі цієї Методики (крім пункту 13 цієї Методики) або абзацу четвертого частини 7 статті 18 Закону (орендна плата за базовий місяць) і при цьому між датою визначення орендної плати за базовий місяць і датою підписання акта приймання-передачі минуло більше ніж один повний календарний місяць, розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті.

Частиною 2 статті 2 цього Закону визначено, що Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року, яка згідно з преамбулою прийнята з метою реалізацію, в тому числі, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників

Згідно з п. 1-1, 4 Порядку, індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до наказу Держкомстату «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін» від 27 липня 2007 року № 265, індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг і у поточному періоді порівняно з базисним.

Згідно із наказом державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519 «Про затвердження Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін» інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.

Отже, виходячи з вказаних вимог закону та сутності інфляційних втрат визначення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції не тільки за один звітний місяць є обґрунтованим та відповідає засадам розумності та справедливості, оскільки зазначений коефіцієнт має на меті коригувати зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги порівняно з періодом, коли був визначених розмір орендного платежу.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Зважаючи, що відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості складений Харківською міською радою, за відсутності доказів належного виконання зобов`язань за договором оренди землі, судова колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районногосуду м.Харкова від21травня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина