Постанова

від 17.09.2024 по справі 910/9595/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2024 р. Справа№ 910/9595/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 17.09.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.12.2023 (повний текст складено та підписано 11.12.2023)

у справі №910/9595/23 (суддя І.О. Андреїшина)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції 2019"

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат"

про стягнення 331 982,67 грн

за зустрічним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції 2019"

про стягнення 265 187,69 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції 2019" з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" про стягнення заборгованості за договором поставки № 20/1198 від 28.11.2019 у розмірі 331 982,67 грн, з яких: 233 150,00 грн основного боргу, 84 268,78 грн інфляційних втрат та 14 563,89 грн трьох відсотків річних.

Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" подана зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції 2019" про стягнення 265 187,69 грн, з яких: 56 393,28 грн неустойки, 43 854,00 грн штрафу та 164 940,41 грн збитків за порушення строків поставки обладнання та збитків за порушення строків реєстрації податкових накладних за договором поставки № 20/1198 від 28.11.2019.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено строки поставки обладнання та порушено строки реєстрації податкових накладних, за період виникнення податкового кредиту, відповідно до платіжних інструкцій № 49315 від 23.04.2020, № 50491 від 12.06.2020, № 50065 від 21.05.2020, № 51410 від 15.07.2020, № 50490 від 12.06.2020, № 50682 від 18.06.2020, № 51331 від 09.07.2020, № 51147 від 03.07.2020, № 50683 від 18.06.2020, № 52144 від 31.07.2020 № 21330 від 09.07.2020 № 51347 від 09.07.2020 за договором поставки № 20/1198 від 28.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції 2019" про стягнення 265 187,69 грн, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції 2019" задоволено повністю.

Стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції 2019" основний борг у розмірі 233 150 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 14 563 грн 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 84 268 грн 78 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 979 грн 74 коп.

Зустрічний позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції 2019" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" неустойку у розмірі 50 360 грн 40 коп., штраф у розмірі 27 978 грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 175 грн 08 коп.

У решті зустрічних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Підприємство з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9595/23 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник вказав, що останній фактично втратив контроль над підприємством і доступ до своїх виробничих процесів та потужностей, іншого майна та до усіх документів, тому не може підтвердити ті обставини на які посилається. Також апелянт зазначив про невиконання позивачем за первісним позовом вимог ухвали суду щодо надання для огляду в судовому засіданні ориганалів письмових доказів, незасвідчені належним чином копії яких наявні в матеріалах справи, у зв`язку з чим спір вирішений місцевим судом на підставі недопустимих доказів. До того ж скаржник стверджував про наявність підстав для звільнення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" від відповідальності за неналежне виконання умов договору поставки у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, спричинених військовою агресією РФ проти України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 апеляційну скаргу у справі №910/9595/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

08.02.2024 матеріали справи №910/9595/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9595/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.02.2024, справу №910/9595/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9595/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.02.2024, справу №910/9595/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/9595/23 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

26.03.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці та судді Тищенко А.І. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9595/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.04.2024, справу №910/9595/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/9595/23. Судове засідання призначено на 16.05.2024.

22.04.2024 через канцелярію суду відповідачем за первісним позовом подано клопотання про долучення доказів, а саме: вигрузку з Єдиного державного реєстру податкових накладних через електронний кабінет платника податків ПрАТ "ЗЗРК", реєстр документів надходжень за договорами по контрагенту, лист-скаргу про порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації і Єдиному державному реєстрі податкових накладних №21 від 21.03.2024 з додатками.

Згідно з положеннями частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак у порушення вищезазначених приписів законодавства відповідач за первісним позовом не надав доказів неможливості подання таких документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи викладене, документи долучені відповідачем за первісним позовом до клопотання, не приймаються судом апеляційної інстанції, а відтак і всі доводи останнього, які на них ґрунтуються, не можуть розцінюватися як обґрунтовані.

Розгляд справи відкладався.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024, у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9595/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.06.2024, справу №910/9595/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 колегія суддів постановила здійснювати розгляд апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9595/23 спочатку колегією суддів у складі: Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.07.2024.

Розгляд справи відкладався.

У судове засідання 17.09.2024 з`явився представник відповідача за первісним позовом, який надав пояснення по справі. Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить пристуність представника позивача за первісним позовом у попередньому судовому засіданні.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані відповідачем за первісним позовом пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 28 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції 2019" (далі - постачальник, позивач) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки №20/1198 шляхом обміну електронними копіями документів (підписаних екземплярів договорів).

Відповідно до п. 1.1 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити за обладнання, найменування, асортимент, ціна, кількість, код УКТЗЕД поставки якого вказуються в специфікаціях до договору, які є невід`ємною його частиною.

Згідно з п.3.1 договору умови постачання обладнання вказуються в специфікаціях до договору. Право власності на обладнання переходить до покупця з моменту підписання покупцем видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата здійснюється на умовах, передбачених в специфікаціях.

Згідно з п. 4.6. договору у разі, якщо термін оплати за поставлене обладнання для покупця не настав і якщо внаслідок порушення постачальником встановлених чинним законодавством вимог до порядку заповнення та / або реєстрації податкової накладної (зупинки реєстрації), при якому покупець не має права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначеної в податковій накладній, то покупець здійснює оплату за обладнання у встановлені договором терміни за вирахуванням певної первинними документами суми податку на додану вартість. У разі не реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних після закінчення 12 місяців з дати зупинення реєстрації податкової накладної сума податку на додану вартість не оплачується покупцем і зобов`язання покупця перед постачальником за цим договором вважаються виконаними в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.1 договору у разі, якщо обладнання приймається на складі покупця, за кількістю і якістю обладнання вважається прийнятим покупцем в момент підписання видаткової накладної.

Позивачем та відповідачем на виконання договору було складено специфікацію №4 до договору поставки №20/1198, відповідно до якої сторонами було узгоджено постачання товару - обладнання, на суму 1 810 584,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 2 специфікації №4 умови поставки 4: DDP склад ПрАТ "ЗЗРК" (Запорізька область, Василівський район, с. М. Білозерка, Веселівське шосе, 7 км), згідно правил Інкотермс 2010.

Згідно з п. 2 специфікації №4 умови оплати: відстрочка платежу 45 банківських днів від дати поставки обладнання.

Позивач за первісним позовом зазначає, що товар, передбачений специфікацією №4, було поставлено відповідачу за первісним позовом частинами за кількома видатковими накладними.

На умовах, передбачених договором та специфікацією №4, Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції 2019" було поставлено відповідачу за первісним позовом частину товару, зокрема, відповідно до видаткової накладної №61 поставлено товар на суму 279 780,00 грн з ПДВ, рахунок-фактура №СФ-0000023 від 09 березня 2021 року.

Транспортування товару за видатковою накладною №61 від 09.03.2021 здійснювалося через транспортну компанію ТОВ "Нова пошта" за експрес-накладною № 59000654023923 від 06 березня 2021 року.

За фактом постачання позивачем за первісним позовом на виконання вимог податкового законодавства було направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) податкові накладні: №5 від 09.03.2021 на загальну суму 167868,00 грн, у т.ч. ПДВ - 27978,00 грн та №6 від 09.03.2021 на загальну суму 111912,00 грн, у т.ч. ПДВ - 18652,00 грн.

Реєстрація у ЄРПН зазначених податкових накладних була зупинена, а у подальшому заблокована ДПС України.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі № 340/1464/22 від 04 травня 2022 року рішення податкового органу з блокування зазначених податкових накладних були визнані судом протиправними та були скасовані, а також Державну податкову службу України було зобов`язано зареєструвати податкові накладні №5 та №6 від 09.03.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем їх подання.

З урахуванням передбаченого специфікацію №4 до договору поставки №20/1198 строку оплати за поставлений товар за видатковою накладною №61 від 09.03.2021 у 45 банківських днів від дати поставки обладнання, позивач за первісним позовом зазначив, що фактично строк оплати сплив до 15 травня 2021 року.

Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції 2019" зазначило, що відповідач не здійснив повного розрахунку за поставлений товар та фактична заборгованість відповідача за прийнятий товар без урахування ПДВ за видатковою накладною №61 від 09.03.2021 складає 233 150,00 грн. Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідача 84 268,78 грн інфляційних втрат та 14 563,89 грн трьох відсотків річних.

Суд першої інстанції первісні позовні вимоги задовольнив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом, на виконання умов договору №20/1198 від 28.11.2019, за видатковою накладною №61 від 09.03.2021 поставив відповідачу товар на суму 279 780,00 грн з ПДВ,який було прийнято відповідальними особами покупця без зауважень та заперечень.

Згідно з п. 2 специфікації №4 умови оплати: відстрочка платежу 45 банківських днів від дати поставки обладнання.

У той же час, відповідач за первісним позовом своїх зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару належним чином у встановлений договором строк не здійснив, оплативши лише частину, чим допустив наявність заборгованості за договором у розмірі 233 150,00 грн.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за договором зобов`язань з передання товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові накладні є належними доказами передачі товару відповідачу, а отже, виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку з оплати поставленого товару за договором №20/1198 настав, заявлена сума боргу відповідача, яка становить 233 150,00 грн, відповідачем не спростована, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення 233 150,00 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом його договірних зобов`язань, позивач за первісним позовом також просив суд стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" 84 268,78 грн інфляційних втрат та 14 563,89 грн 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних, нарахованих за період з 15.05.2021 по 13.06.2023 та інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.06.2021 по 31.05.2023, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 14 563,89 грн 3% річних та 84 268,78 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в цій частині.

Стосовно тверджень апелянта, викладених в апеляційній скарзі, про необхідність звільнення останнього від відповідальності за несвоєчасне виконання договору внаслідок настання форс-мажорних обставин, що підтверджуються листом ТПП України від № 3100-23-2186, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Іншими словами, невиконання зобов`язання має знаходитись у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дією обставин непоборної дії.

Натомість відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за первісним позовом, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за договором поставки №20/1198 від 28.11.2019.

Так, у відповідності до пункту 9.4 договору сторони погодили, що настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, термін виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.

Колегією суддів враховано, що з підписаної сторонами видаткової накладної №61 від 09.03.2021 вбачається, що останнім днем для оплати поставленого товару було 15 травня 2021 року, тобто, до початку введення воєнного стану на території України, а отже до можливого настання форс-мажорних обставин за договором.

За таких обставин, місцевим господарським судом правильно відхилено доводи відповідача за первісним позовом щодо наявності підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення виконання договірних зобов`язань спричинених настанням форс-мажорних обставин.

Стосовно доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, про неналежне засвідчення позивачем доказів, копії яких наявні в матеріалах справи, колегія суддів не приймає вказані твердження як підставу для визнання останніх неналежними та недопустимими, оскільки відповідачем за первісним позовом не спростовано факт поставки товару позивачем за видатковою накладною №61 від 09.03.2021.

Щодо зустрічних позовних вимог Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції 2019" про стягнення 265 187,69 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що оскільки видаткова накладна № 33 складена 08.05.2020, а видаткова накладна № 61 підписана уповноваженим представником покупця 09 березня 2021 року, то прострочення строку поставки поставка обладнання за видатковою накладною № 33 складає 38 днів, а за видатковою накладною № 61 складає 344 дні відповідно.

Зустрічні позовні вимоги також обґрунтовані тим, що відповідачем за зустрічним позовом порушено строки поставки обладнання та порушено строки реєстрації податкових накладних, за період виникнення податкового кредиту, відповідно до платіжних інструкцій № 49315 від 23.04.2020, № 50491 від 12.06.2020, № 50065 від 21.05.2020, № 51410 від 15.07.2020, № 50490 від 12.06.2020, № 50682 від 18.06.2020, № 51331 від 09.07.2020, № 51147 від 03.07.2020, № 50683 від 18.06.2020, № 52144 від 31.07.2020 № 21330 від 09.07.2020 № 51347 від 09.07.2020 за договором поставки № 20/1198 від 28.11.2019.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом зазначив, що через не реєстрацію та зупинення реєстрації податкових накладних ПрАТ "ЗЗРК" втратило можливість зменшити своє податкове зобов`язання на величину ПДВ, сплаченого при купівлі.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом Підприємство з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" просило суд стягнути з відповідача 56 393,28 грн неустойки, 43 854,00 грн штрафу за порушення строків поставки обладнання 164 940,41 грн збитків за порушення строків реєстрації податкових накладних за договором поставки № 20/1198 від 28.11.2019.

Суд першої інстанції зустрічні позовні вимоги задовольнив частково, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 218 ГК України встановлено, що підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У частині 1 статті 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.2. договору визначено, що за порушення термінів поставки понад 10 календарних днів постачальник, починаючи з 11-го дня прострочення зобов`язаний оплатити покупцеві неустойку в розмірі 0,1% від вартості не поставленого обладнання, за кожен день прострочення; при простроченні поставки понад 30 календарних днів - штраф у розмірі 10% від вартості зазначеного обладнання.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за порушення строку поставки товару на підставі видаткової накладної №61 від 09.03.2021, що становить 50 360,40 грн та штрафу, що становить 27 978,00 грн.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом неустойки в розмірі 6 032,88 грн та штрафу в розмірі 15 876,00 грн за видатковою накладною №33 від 08.05.2020, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення вказаної вимоги, оскільки в матеріалах справи відсутня відповідна видаткова накладна, у зв`язку з чим встановити порушення за видатковою накладною №33 від 08.05.2020 неможливо.

Щодо вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції 2019" про стягнення 164 940,41 грн збитків за порушення строків реєстрації податкових накладних за договором поставки № 20/1198 від 28.11.2019, колегія суддів зазначає про відсутність, в силу вищевстановлених обставин, порушення відповідачем його договірних зобов`язань за укладеним між сторонами господарським правочином, оскільки, в даному випадку, зобов`язання відповідача за зустрічним позовом щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача за зустрічним позовом можливості відшкодувати податковий кредит не стосуються господарських відносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними господарського договору, оскільки за своєю правовою природою є податковими зобов`язаннями, які регулюються нормами ПК України та контролюються податковими органами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року №908/3565/16 та від 13 квітня 2018 року у справі №902/380/17.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові інвестиції 2019" збитків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов слід задовольнити частково.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм прцесуального права, що полягає у незастосуванні судом заходів процесуального примусу, у зв`язку з невиконанням ТОВ "Промислові інвестиції 2019" вимог ухвали суду від 13.11.2023 в частині надання оригіналів письмових доказів для огляду, колегія суддів зазначає, що вони є неспроможними, оскільки у відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, а під час апеляційного перегляду справи, скаржник з відповідним клопотанням про надання оригіналів письмових доказів для огляду, не звертався.

Колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи скаржника щодо наявності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, фактично дублюють його позицію викладену в зустрічній позовній заяві, поданій в суді першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з огляду на що, та враховуючи, що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для часткового задоволення зустрічного позову в силу викладеного вище, доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 29.11.2023 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі №910/9595/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Підприємство з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат".

Матеріали справи №910/9595/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 26.09.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

К.В. Тарасенко