Рішення

від 19.09.2024 по справі 914/466/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024 Справа № 914/466/23(914/564/24)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовичадо відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»до відповідача-2:ОСОБА_1 до відповідача-3:Товариства з обмеженою відповідальністю «Дегер»про:визнання недійсними договору поруки № 1 від 16.10.2019 р.в межах справи:№ 914/466/23про банкрутство:Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Андріюк В. М.

Представники:

Позивача:Дробот Д. М. - адвокатВідповідача-1:не з`явивсяВідповідача-2:не з`явивсяВідповідача-3:не з`явився

27.02.2024 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 613 від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича надійшла позовна заява до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл», до відповідача-2: ОСОБА_1 , до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дегер» про визнання недійсним договору поруки № 1 від 16.10.2019 р., укладеного між ОСОБА_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Дегер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Позов обґрунтований тим, що спірний договір укладений відповідачами з метою створення штучної кредиторської заборгованості у ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», що як наслідок, впливає на формування розміру кредиторської заборгованості, а саме на її збільшення, тим самим завдаючи шкоду інтересам інших кредиторів шляхом зменшення потенційної суми задоволення їх вимог, що вказує на фраудаторність спірного договору.

Ухвалою суду від 05.03.2024 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в межах справи № 914/466/23 про банкрутство ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.04.2024 р.

02.04.2024 р. до суду за вх. № 8948/24 від ТзОВ «Дегер» надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

02.04.2024 р. до суду за вх. № 8959/24 від ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

02.04.2024 р. до суду за вх. № 8961/24 від ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач-1 просить суд витребувати у відповідача-2 ( ОСОБА_1 ) та відповідача-3 (ТзОВ «Дегер») оригінал договору позики від 16.10.2019 р. та оригінал договору поруки № 1 від 16.10.2019 р.

02.04.2024 р. до суду за вх. № 8962/24 від ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

02.04.2024 р. до суду за вх. № 8980/24 від ТзОВ «Дегер» надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 02.04.2024 р. задоволено клопотання ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про розгляд справи № 914/466/23(914/564/24) в порядку загального позовного провадження; ухвалено розгляд справи № 914/466/23(914/564/24) здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.05.2024 р.; задоволено клопотання ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про витребування доказів; витребувано у ОСОБА_1 і ТзОВ «Дегер» оригінал договору позики від 16.10.2019 р. та оригінал договору поруки № 1 від 16.10.2019 р.

21.05.2024 р. до суду за вх. № 13628/24 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа керівника ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Марченка В. Г від 29.05.2023 р. № 29/05 в якому повідомляється, що ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» не укладались договори поруки.

Ухвалою суду від 21.05.2024 р. повторно витребувано у ОСОБА_1 і ТзОВ «Дегер» оригінал договору позики від 16.10.2019 р. та оригінал договору поруки № 1 від 16.10.2019 р.; підготовче засідання відкладено на 18.06.2024 р.

Ухвалою суду від 18.06.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2024 р.

ОСОБА_1 і ТзОВ «Дегер» вимоги ухвал суду від 02.04.2024 р. та від 21.05.2024 р. не виконали, витребуваних судом документів не надали.

Ухвалою суду від 23.07.2024 р. розгляд справи відкладено на 19.09.2024 р.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідачі явку представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 р. відкрито провадження у справі № 914/466/23 за заявою Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; введено процедуру розпорядження майном ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; розпорядником майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» призначено арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Згідно з ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, розпорядник майна зобов`язаний, зокрема, вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства;

Відповідно до ч. 9 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.

При виконанні обов`язків розпорядника майна, позивачу стало відомо, що в провадженні Арцизького районного суду Одеської області перебуває справа № 492/1414/23 за позовом ОСОБА_1 (відповідача-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дегер» (відповідача-3), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп Лтд» про стягнення заборгованості за договором позики.

Позивачем встановлено, що 16.10.2019 р. між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (поручитель), ТзОВ «Дегер» (боржник) та ОСОБА_1 (позикодавець) укладено Договір поруки № 1, за умовами якого:

- поручитель поручається перед позикодавцем за виконання усіх зобов`язань боржника у їх повному обсязі як солідарний боржник (п. 1.1.);

- розмір зобов`язань боржника визначається відповідно до договору позики від 16 жовтня 2019 року (п. 1.2.);

- сума боргу за договором позики від 16 жовтня 2019 року складає 6000000,00 грн та додатково штраф на несвоєчасне та не в повному обсязі виконання зобов`язань за договором позики у розмірі 2000000,00 грн (п. 1.5.);

- договір вступає в силу з моменту його укладення та діє до моменту належного виконання усіх зобов`язань боржника за основною угодою та поручителя за договором (п. 3.2.).

Позивач переконаний, що спірний договір поруки укладений відповідачами з метою створення штучної кредиторської заборгованості у ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», що як наслідок, впливає на формування розміру кредиторської заборгованості, а саме на її збільшення, тим самим завдаючи шкоду інтересам інших кредиторів шляхом зменшення потенційної суми задоволення їх вимог.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, у тому числі у разі його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 369/11268/16-ц.

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який визначає особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

Згідно зі ст.13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 р. у справі № 910/7547/17).

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1 статті 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Судом встановлено, що укладення оспорюваного договору поруки від 16.10.2019 р. та безпідставне безоплатне прийняття на себе додаткових зобов`язань щодо солідарної відповідальності з ТзОВ «Дегер» за виконання ним зобов`язань в розмірі 8000000,00 грн. свідчать про нелегітимність мотивів укладення такого договору, а отже такий договір поруки вчинений сторонами лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто такий правочин є фіктивним.

Крім того, в матеріалах справи міститься відповідь керівника ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на запит арбітражного керуючого Сокола О. Ю. № 01-32/18-05 від 19.05.2023 р., в якій повідомляється, зокрема, що ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» договори поруки не укладались та не видавались. Зазначене також підтверджує недійсність оспорюваного правочину.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича про визнання недійсним договору поруки № 1 від 16.10.2019 р. обґрунтовані та відлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд вважає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідачів.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл», до відповідача-2: ОСОБА_1 , до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дегер» про визнання недійсним договору поруки № 1 від 16.10.2019 р. - задоволити.

2. Визнати недійсним договір поруки № 1 від 16.10.2019 р., укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Товариством з обмеженою відповідальністю «Дегер» (код за ЄДРПОУ 37811431) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (код за ЄДРПОУ 20005502).

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (місце реєстрації: вул. Головатого отамана, буд. 67/69, м. Одеса, 65003; код за ЄДРПОУ 20005502), ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дегер» (місце реєстрації: вул. Чорноморського козацтва, буд. 23, м. Одеса, 65003; код за ЄДРПОУ 37811431) на користь арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича (пл. Вокзальна, буд. 2, літ. Н, поверх 4, м. Дніпро, 49038; РНОКПП НОМЕР_2 ) 3028 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 вресня 2024 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.