Рішення

від 12.09.2024 по справі 916/1288/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1288/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРМОПАНЕЛІ (46400, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Тернопіль, вул. Лукіяновича Дениса, буд. 8, корп. 5Г, код ЄДРПОУ 44081560)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПОТРІБНІ ЛЮДИ (73000, Херсонська обл., м. Херсон, Миколаївське шоссе, буд. 19-А, каб. 416, код ЄДРПОУ 40471231)

про розірвання договору та стягнення 21560 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Кравинська Ю.В., адвокат, діє на підставі ордеру

від відповідача: Циб С.В., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕРМОПАНЕЛІ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПОТРІБНІ ЛЮДИ, в якому просить суд:

- розірвати договір №200 від 09.01.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕРМОПАНЕЛІ та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОТРІБНІ ЛЮДИ;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПОТРІБНІ ЛЮДИ грошові кошти - вартість не наданих послуг в розмірі 21560 грн.

Позовні вимоги ТОВ ТЕРМОПАНЕЛІ обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов договору про надання послуг №200 від 09.01.2024 (не надання послуг, надання неякісних послуг та не усунення недоліків), у зв`язку з чим, на переконання позивача, наявні підстави для розірвання договору та повернення сплачених грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1288/24; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 10.05.2024 о 14:30.

19.04.2024 за вх.№16132/24 до суду від позивача надійшли оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду, які були оглянуті судом.

24.04.2024 за вх.№16757/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, зокрема, наступне:

- відповідач зазначає, що заперечує проти твердження позивача про те, що за своєю правовою природою договір №200 відноситься до договорів про надання послуг у розумінні статті 901 ЦК України; в свою чергу договір №200 передбачав роботи, які не споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, такі як створення контент плану, розроблення стилю, формування публікацій, дублювання постів та інші; за таких умов договір №200, на переконання відповідача, за своєю правовою природою не є договором про надання послуг, а відноситься до договорів підряду;

- відповідач наголошує, що у позовній заяві позивач зазначає, що послуги виконавцем надавались замовнику неякісно, недоліки неякісних послуг виконавець не усунув, послуг згідно з умовами договору №200 не надав; проте на думку відповідача, така позиція позивача є внутрішньо суперечливою, оскільки позивач стверджує, що відповідач надав послуги, які були неякісними, при цьому одночасно зазначаючи, що послуги згідно договору не надані; позовна заява не містить пояснень щодо того, які саме роботи або послуги згідно договору були надані неякісно, натомість позивач посилається на скріншоти з переписки та аудиторський звіт від 28.02.2024;

- відповідач зауважує, що скріншоти з переписки надані не у повному вигляді, а обрізані, не відповідають вимогам достовірності, оскільки на даний доказ був здійснений вплив (редагування, обрізання), спрямований на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи;

- відповідач вказує, що як вбачається з позовної заяви аудиторський звіт від 28.02.2024 виготовлений ФОП Коцеловська Вікторія Володимирівна, при цьому позовна заява не містить доказів того, що ОСОБА_1 є аудитором; згідно результатів пошуку у Реєстрі аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності записів за запитом ОСОБА_1 не знайдено, таким чином, ФОП Коцеловська Вікторія Володимирівна не є аудитором та суб`єктом аудиторської діяльності; на думку відповідача, аудиторський звіт від 28.02.2024 не відноситься до аудиторських звітів, у розумінні ГК України та Закону України Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність, докази того, що ОСОБА_1 володіє спеціальними знаннями та навичками відсутні, вона не призначалась судом як спеціаліст; за своєю правовою суттю аудиторський звіт від 28.02.2024 є особистою думкою ОСОБА_1 , яка сформована на підставі невідомих документів (об`єкти дослідження не перелічені) без дотримання будь-яких професійних та/або процесуальних гарантій та правил;

- відповідач зазначає, що у позовній заяві вказано, що позивач звернувся до виконавця з вимогою повернення коштів, послуг на які не надано, а саме про повернення попередньо сплаченої замовником виконавцю суми 21560 грн.; відповідач звертає увагу, що позивач не звертався до виконавця з вимогою повернення коштів, послуг на які не надано; як вбачається з листа від 22.01.2024 №2201, в ньому зазначено, що у зв`язку з розірванням договору про надання послуг від 09.01.2024 №200, позивач просив повернути сплачені кошти у розмірі 21560 грн., проте жодного слова про те, що послуги за договором №200 не надані або надані не якісно у листі від 22.01.2024 немає; з незрозумілих для відповідача причин позивач вважав, що може в односторонньому порядку розірвати договір, зазначивши про це у листі і при цьому отримати повернення коштів сплачених за договором; у листі б/н від 23.01.2024 відповідач не визнавав до повернення суму грошових коштів у зв`язку з неналежним виконанням договору або невиконанням договору; у відповідь на лист від 22.01.2024 №220 відповідач фактично запропонував новацію договору №200, яка полягала у зменшенні ціни договору до 10780 грн., та відповідному зменшенні обсягу робіт та послуг, проте позивач відмовився від запропонованих умов;

- відповідач зауважує, що у позовній заяві взагалі не зазначено, в чому полягає істотність порушення договору №200, не зазначено про наявність шкоди, завданої цим порушенням, її розмір, позивач не довів, в чому саме полягає завдана йому шкода, враховуючи те, що заявлені ним до стягнення грошові кошті, які він сплатив відповідачу на виконання умов договору, не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, статей 224, 225 ГК України, а є платою за виконану відповідачем роботу, надані послуги;

- щодо виконання умов договору, відповідач звертає увагу на наступному: вже 09.01.2024 був створений робочий Телеграм канал з 4 спеціалістами в команді відповідно до умов п.1.2 договору №200, що підтверджується скріншотами повної переписки з робочого телеграм каналу; 16.01.2024 був розроблений контент план для проекту та Stories та наданий на погодження позивачу; 16.01.2024 було розроблено фірмовий стиль та сітку стрічки постів до формування публікацій; було проведено роботу з хештегами, визначено семантику по запитам для просування сайтів; позивачем був погоджений фірмовий стиль та сітка стрічки постів; 17.01.2024 позивачем було погоджено контент план; 18.01.2024 відповідачем було розпочато формування публікацій; публікації були опубліковані на сторінках його соціальних мереж, де продовжують знаходитись на час подання відзиву на позовну заяву, що підтверджується скріншотом з офіційної сторінки соціальних мереж; 19.01.2024 відповідачем було підготовлено для сторіз, текст під рілз, а також відповідні фотоматеріали, текст для посту, а також відповідні фотоматеріали, з яких було погоджено лише сторіз; претензії позивача та причини не погодження текстів під рілз та тексту для посту зводились до того, що на його думку пости не цікаві та в них багато води, а такі категорії як цікавий та багато води є оціночними; відповідач зазначає, що не домовлявся з позивачем про підготовку наукових статей або науково-популярних статей, до яких висуваються певні формальні вимоги; роботи та послуги, які виконав відповідач, відповідали вимогам, що звичайно ставляться до цих робіт; офіційних претензій щодо якості виконаних робіт від позивача не надходило; у подальшому позивач заявив про намір розірвати договір в односторонньому порядку, відмовився від підписання актів приймання-передачі наданих послуг та змінив паролі доступів, таким чином унеможливив виконання подальших робіт за договором №200; відповідач готовий продовжити виконання робіт за договором №200, для чого йому необхідний доступ до соціальних мереж.

30.04.2024 за вх.№17442/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та вказує, зокрема, наступне:

- позивач зауважує, що визначаючи правову природу договору надання послуг №200 не як договору послуг чи навіть не як змішаного (послуг та підряду), яким фактично являється даний договір, а визначаючи саме як договір підряду, відповідач жодним чином не підтверджує виконання робіт, як це передбачено нормами законодавства ні як у підрядних відносинах, ні за аналогією з такими; однак за обставин даної справи, відповідач ні в якості додатку до листа від 26.02.2024, ні навіть до відзиву на позовну заяву у даній справі, особливо вважаючи договір №200 суто договором підряду, не долучає доказів виконання на акті напису про відмову замовника від підпису;

- позивач вказує, що заявив відповідачу вимогу повернути грошові кошти в розмірі 21560 грн., що оплачувались за послуги/роботи, які не були надані (в тому числі вважає не наданими, неналежними, тобто недоліки по яких не усунуто); від відповідача замовник (позивач по справі) отримав лист-відмову від 23.01.2024 та у своєму листі без номеру від 23.01.2024 виконавець, вважаючи виконаним великий об`єм роботи, визнав до повернення суму грошових коштів в розмірі 10780 грн., які напевне не визнавав би до повернення, якби вважав послуги наданими/роботи виконаними хоч на цю суму;

- позивач наголошує, що відповідач у листі від 26.02.2024 поставив умову, за якої він готовий підписати документ про дострокове припинення дії договору, а саме за умови, якщо замовник (позивач) підпише акт приймання-передачі наданих послуг на суму 10780 грн.; до листа від 26.02.2024 відповідач повторно надавав акт на суму 10780 грн. у двох примірниках для підпису позивача; тобто на повну суму договору, а саме на 21560 грн. відповідач навіть не надав актів приймання-передачі і не вимагає їх підписання; відповідач надав акт приймання-передачі наданих послуг лише на половину вартості за договором, а саме на суму 10780 грн. і усіляко прагне від замовника (позивача) його підписання та не виконує напис на акті згідно ч.ч. 1, 2 ст. 882 ЦКУ навіть при поданні відзиву; за таких обставин жодних підстав вважати послуги/роботи наданими немає, а вказаний акт приймання-передачі наданих послуг, вважає, що не може бути прийнятий судом як доказ виконання відповідачем навіть частини робіт;

- позивач вважає, що всі посилання відповідача у відзиві на відсутність у позові інформації про розмір завданої шкоди чи у чому полягає шкода, не мають правового підґрунтя, адже позивач не заявляє про відшкодування шкоди, а заявляє вимоги про повернення коштів за не надані послуги/роботи; на думку позивача, заперечення відповідача проти позову не підкріплюються належними та допустимими доказами.

07.05.2024 за вх.№18496/24 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду. У поданих запереченнях відповідач вказує, зокрема, наступне:

- відповідач зауважує, що наведена у відповіді на відзив правова позиція, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта, свідчить про те, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника; з наведеного слідує обов`язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт, а сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для неоплати фактично виконаних робіт;

- на думку відповідача позивач, отримавши акт від 23.01.2024, в порушення вимог ст.ст. 853, 882 Цивільного кодексу України, безпідставно відмовився від їх підписання, своєчасно не заявив про можливі недоліки (за наявності таких), а тому зобов`язаний оплатити фактично виконані роботи; оскільки на час складання даного заперечення договір №200 продовжує свою дію, а роботи за ним виконані частково (у зв`язку з діями позивача), підстави для складання та надсилання акту приймання-передачі на повну суму договору №200 від 09.01.2024, а саме на 21560 грн. відсутні;

- відповідач наголошує, що офіційне листування позивача та відповідача стосувалось бажання позивача розірвати договором №200 від 09.01.2024 в односторонньому порядку, проте, жодного слова про порушення договору зі сторони відповідача переписка не містила; з незрозумілих для відповідача причин, позивач вважав, що може в односторонньому порядку розірвати договір №200, зазначивши про це у листі і при цьому отримати повне повернення коштів, сплачених за договором.

Ухвалою суду від 10.05.2024 закрито підготовче провадження у справі №916/1288/24; призначено справу до розгляду по суті на 31.05.2024 о 15:30.

30.05.2024 за вх.№21713/24 до суду від позивача надійшла заява про покладення витрат позивача на професійну правничу допомогу на відповідача у розмірі 11800 грн., а також додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

31.05.2024 за вх.№21826/24 до суду від відповідача надійшло клопотання про стягнення з позивача 11300 грн. витрат на правничу допомогу, а також додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

31.05.2024 за вх.№21871/24 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до розміру 4800 грн.

Ухвалою суду від 31.05.2024 відкладено розгляд справи на 18.07.2024 о 12:00. У судовому засіданні 18.07.2024 оголошено перерву до 12.09.2024 о 10:30.

19.08.2024 за вх.№30537/24 до суду від позивача надійшло клопотання про покладення витрат позивача на професійну правничу допомогу на відповідача у розмірі 14300 грн., а також додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.09.2024 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.09.2024 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб.

Справа №916/1288/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 12.09.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 12.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

09.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕРМОПАНЕЛІ (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОТРІБНІ ЛЮДИ (виконавець, відповідач) був укладений договір надання послуг №200.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець надає замовнику наступні інформаційні послуги: інформаційні послуги в сфері бізнесу та SMM послуги; місце надання послуги - м. Київ; строк надання послуги - щомісячно; ціна - 21560 грн.

Пункт 1.2 договору визначає перелік інформаційних послуг в сфері SMM.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору ціна замовлення послуг, яка вважається ціною цього договору, визначається п.1.1; надалі оплата в розмірі 21560 грн. повинна надходити на розрахунковий рахунок або касу.

За п.3.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У відповідності до п.п. 6.1, 6.2 договору зміни, доповнення до цього договору допускається за взаємною згодою сторін; цей договір може бути припинений (в тому числі шляхом розірвання) в порядку і на підставах, передбачених цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п.7.1 договору цей договір є укладеним з моменту його підписання і діє протягом 6 місяців.

В матеріалах справи наявна платіжна інструкція №178 від 10.01.2024 про сплату на користь відповідача 21560 грн.

На підтвердження позовних вимог в матеріалах справи наявні надані позивачем:

- роздруківки електронної переписки (а.с. 35-61, том №1);

- аудиторський звіт від 28.02.2024 про відповідність виконаних робіт SMM, проведений ФОП Кацеловською В.В. на замовлення ТОВ ТЕРМОПАНЕЛІ; ціль проведення аудиту - перевірка відповідності та якості, повноти надання послуг за договором від 09.01.2024 №200; висновок - виконавець ТОВ ПОТРІБНІ ЛЮДИ не надали послуги з SMM відповідно до переліку та обсягу за договором №200 замовнику - ТОВ ТЕРМОПАНЕЛІ;

- витяг з ЄДР на ФОП Кацеловську В.В.

У листі від 22.01.2024 №2201 позивач просив відповідача повернути сплачені кошти в сумі 21560 грн., які були перераховані згідно платіжної інструкції №178 від 10.01.2021 у зв`язку з розірванням договору про надання послуг від 09.01.2024 №200.

У листі від 23.01.2024 відповідач повідомив позивача про неможливість повернення коштів у розмірі 21560 грн. у зв`язку з розірванням договору від 09.01.2024 №200, оскільки відповідачем виконано велику частину робіт, а тому відповідач запропонував повернути позивачу 10780 грн. після підписання актів прийому-передачі наданих послуг.

Так, в матеріалах справи наявний акт прийому-передачі наданих послуг від 23.01.2024 до договору №200 від 09.01.2024, який підписано лише з боку відповідача, на суму 10780 грн.

У листі від 14.02.2024 №2209 позивач просив відповідача підписати угоду від 14.02.2024 про дострокове припинення договору №200 від 09.01.2024 починаючи з дати - 22.01.2024, яка фактично засвідчує припинені взаємовідносини обох сторін.

В матеріалах справи наявна підписана з боку позивача угода від 14.02.2024 про дострокове припинення договору №200 від 09.01.2024. Також в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу листа від 14.02.2024 №2209 та угоди від 14.02.2024 засобами поштового зв`язку.

У листі від 26.02.2024 відповідач повторно повідомив позивача про те, що відповідачем виконано великий об`єм робіт по договору, у зв`язку з цим запропонував до повернення 10780 грн. після підписання актів прийому-передачі наданих послуг; відповідач повідомив про можливість дострокового розірвання договору починаючи з актуальної дати отримання актів.

На спростування позовних вимог та підтвердження власних доводів відповідачем надано та матеріали справи містять:

- роздруківки електронної переписки (а.с. 112-136, том №1);

- роздруківки з вебсайту щодо реєстру аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності;

- роздруківки щодо: плану розвитку (перші 30 днів роботи проекту); плану виходу постів; публікацій; додаткових stories; таргетингу; архіву історій; дизайну для публікацій; фотоматеріалів під пост.

Вважаючи, що відповідачем було допущено істотне порушення умов договору №200 від 09.01.2024, не було надано послуги на суму, визначену договором, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про розірвання договору та стягнення коштів, сплачених за договором.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У відповідності до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно з ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з ч.2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 1 Закону України Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність аудитор - фізична особа, яка підтвердила кваліфікаційну придатність до провадження аудиторської діяльності, має відповідний практичний досвід та зареєстрована у Реєстрі аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності; аудиторська діяльність - незалежна професійна діяльність аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності, зареєстрованих у Реєстрі аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності, з надання аудиторських послуг.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є розірвання договору про надання послуг №200 від 09.01.2024 у зв`язку з істотним порушенням договору та стягнення сплачених коштів за договором у зв`язку з неотриманням відповідних послуг.

Як вбачається з умов укладеного договору про надання послуг №200 від 09.01.2024, відповідач (виконавець) зобов`язався надати позивачу (замовнику) послуги в сфері бізнесу та SMM; у 1.2 договору сторони передбачили перелік інформаційних послуг та в п.1.1 договору визначили строк надання послуг (помісячно) та ціну (21560 грн.). Господарський суд вказує, що на виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу 21560 грн., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією №178 від 10.01.2024. При цьому, відповідно до п.7.1 договір діє протягом 6 місяців з моменту його підписання, тобто з 09.01.2024 по 09.07.2024.

Таким чином, господарський суд констатує, що на даний час укладений між сторонами договір №200 від 09.01.2024 закінчив свою дію 09.07.2024 у зв`язку з закінченням шестимісячного строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання договору №200 від 09.01.2024 на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки, як було вказано судом, строк дії договору закінчився 09.07.2024, у зв`язку з чим фактично за вимогою про розірвання договору наразі відсутній предмет спору.

Щодо другої позовної вимоги про стягнення вартості не наданих послуг у розмірі 21560 грн., господарський суд вказує наступне.

Як було зазначено судом, сторонами під час укладення договору про надання послуг №200 від 09.01.2024 визначено найменування та перелік послуг, строк надання послуг (щомісячно) та ціну (21560 грн.). Натомість, проаналізувавши зміст та умови укладеного договору, господарський суд вбачає, що сторонами не визначено порядку прийняття наданих послуг, враховуючи специфіку послуг (інформаційні послуги в сфері SSM) сторони не визначили порядку та можливості оцінки замовником якості наданих послуг в процесі їх надання, контролю з боку замовника таких послуг, як наслідок не передбачено і наслідки можливого неналежного виконання (надання) таких послуг.

Господарський суд приймає до уваги надані сторонами роздруківки переписок, а також наявне листування сторін та вказує, що в процесі виконання договору з боку позивача було вказано на певні недоліки наданих послуг в процесі їх надання та у листі від 22.01.2024 позивач фактично повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору, натомість відповідач у листі від 23.01.2024 повідомив позивача про часткове надання ним послуг та запропонував до повернення суму у розмірі 10780 грн. та надав відповідний акт приймання-передачі на цю суму.

Натомість, господарський суд не приймає до уваги наданий позивачем аудиторський звіт від 28.02.2024 про відповідність виконаних робіт SMM, проведений ФОП Кацеловською В.В. на замовлення ТОВ ТЕРМОПАНЕЛІ щодо перевірки відповідності та якості, повноти надання послуг за договором від 09.01.2024 №200, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що даний документ складений аудитором, який має відповідну кваліфікацію на провадження аудиторської діяльності та внесений до Реєстру аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності, а з наявного витягу ЄДР щодо ФОП Кацеловської В.В. у видах економічної діяльності відсутні відомості про аудиторську діяльність.

Господарський суд, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, листування сторін, поведінку сторін вбачає, що за період часу з моменту укладення договору (09.01.2024) до листа позивача про розірвання договору (21.01.2024) між сторонами велась активна переписка щодо фактичного виконання умов договору з надання визначених послуг, а тому з матеріалів справи не вбачається, що послуги відповідачем взагалі не надавались, за таких обставин суд вважає, що відповідач довів факт часткового надання ним послуг за договором, а позивач зі свого боку довів, що послуги, що надавались, його не влаштували. Разом з тим, самими умовами договору не було передбачено (регламентовано) дій сторін договорі у випадку неповного надання послуг або суперечок сторін щодо якості таких послуг.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевстановлені судом обставини, з урахуванням критерію вірогідності доказів, господарський суд виходить з того, що послуги за укладеним договором, який передбачав щомісячну оплату великого (повністю не оговореного поетапно, а загального) переліку послуг у сфері SMM, частково надані відповідачем, при цьому суд приймає до уваги складений відповідачем в процесі вже наявних суперечок при виконанні умов договору акт прийому-передачі на суму 50% сплаченої передоплати, а саме: на суму 10780 грн., дані якого позивачем в загальному порядку не спростовані, а приймаючи до уваги наявне листування сторін, позиції сторін у справі та обставини спірних правовідносин, господарський суд вважає, що за наявних умов визначена у вказаному акті сума, що становить 50% суми передоплати відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності, розумності.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання другої позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог (тобто, навпіл).

Водночас згідно з п.5 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, судовий збір у розмірі 3028 грн. за першою позовною вимогою повертається позивачу у зв`язку з закриттям провадження у справі; за другою позовною вимогою (як вже зазначено судом вище) судовий збір покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто порівну по 1514 грн., на обох сторін.

Щодо заявлених сторонами до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.ч. 1,4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У позовній заяві позивач заявив про стягнення з відповідача 4800 грн. правничої допомоги за подання позову, а також інших витрат, якщо такі будуть понесені позивачем в ході розгляду справи. У остаточному клопотанні від 19.08.2024 за вх.№305537/24 позивач просить покласти на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 14300 грн.

На підтвердження заявлених до стягнення 14300 грн. витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- договір №15/02/2024 від 15.02.2024 про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Кравинською Ю.В. та ТОВ ТЕРМОПАНЕЛІ;

- протокол погодження обсягу, вартості, умов оплати послуг правничої допомоги;

- акт приймання-передачі від 16.03.2024 на суму 4800 грн. (складання, оформлення позовної заяви);

- рахунок-фактуру від 26.04.2024 на суму 2500 грн. (складання відповіді на відзив (аванс) (повна вартість 4500 грн.); ;

- рахунок-фактуру від 29.05.2024 на суму 1000 грн. (участь у судовому засіданні (аванс) (повна вартість 2500 грн.);

- рахунок-фактуру від 15.07.2024 на суму 1000 грн. (участь у судовому засіданні (аванс) (повна вартість 2500 грн.);

- рахунок-фактуру від 18.08.2024 на суму 1000 грн. (участь у судовому засіданні (аванс) (повна вартість 2500 грн.).

У клопотанні від 31.05.2024 за вх.№21826/24 відповідач просить суд стягнути з позивача 11300 грн. витрат на правничу допомогу.

На підтвердження заявлених до стягнення 11300 грн. витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано:

- договір про надання правничої допомоги №02/04-05 від 05.04.2024, укладений між АО Фундація права та ТОВ ПОТРІБНІ ЛЮДИ;

- додаткову угоду №1 до договору №02/04-05, відповідно до якої вартість гонорару за складення відзиву на позовну заяву у справі №916/1288/24 становить 4500 грн.;

- додаткову угоду №2 до договору №02/04-05, відповідно до якої вартість гонорару за складання заперечень складає 3200 грн.;

- додаткову угоду №3 до договору №02/04-05, відповідно до якої вартість гонорару за представництво у судових засідань складає 1800 грн. за кожне судове засідання.

Згідно з положеннями п.4 ст. 1, ч.3 ст. 27 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Послуги. Загальні положення цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Предметом договору про надання правової (правничої) допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв`язку з вирішенням спору в суді.

У відповідності до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений за їх взаємною домовленістю.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18.

Згідно з ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат позивача та відповідача на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд враховує, що процесуальні документи адвокатами сторін складено якісно, так само як і представництво в засіданнях суду. З огляду на фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів позивача та відповідача у суді під час розгляду справи, враховуючи критерій реальності та розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлені суми витрат на правничу допомогу сторін є такими, що підтверджені поданими доказами, не виходять за розумні межі визначення гонорару, є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатами роботами.

Між тим, враховуючи, що позовні вимоги за другою позовною заявою судом задоволено частково, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати, зокрема і на правничу допомогу, покладено судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч.4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У відповідності до ч.9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, оскільки щодо першої позовної вимоги позивачем було понесено не лише витрати на судовий збір, але і витрати на правничу допомогу, то вартість цих витрат підлягає розподілу в загальному порядку і при їх розподілі суд застосовує ч.9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір у справі в даному випадку виник з неправильних дій відповідача у справі.

Таким чином, в частині витрат позивача на оплату послуг правничої допомоги у розмірі 14300 грн., господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення поданої заяви та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10725 грн. (що дорівнює 75% - повна перша вимога, провадження за якою закрито, а спір у якій виник з вини відповідача, тому понесені витрати покладені судом в порядку ч.9 ст.129 ГПК України на нього, та 50% за другою позовною вимогою).

Посилання відповідача на непідтвердження витрат позивача на правничу допомогу не приймаються судом до уваги, оскільки вказані обставини, з урахуванням вищевикладених висновків суду та поданих доказів, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Клопотання відповідача про зменшення заявлених позивачем витрат не підлягає задоволенню, оскільки на думку суду витрати позивача є доведеними та співмірними.

Щодо витрат відповідача на оплату послуг правничої допомоги у розмірі 11300 грн., господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення поданої заяви, з огляду на часткове задоволення судом позову позивача та часткову відмову у ньому, суд вважає, що заявлені відповідачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та доведеними в частині пропорції позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено (решти - 25%), а отже суд дійшов висновку про часткове задоволення поданої заяви відповідача та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2825 грн.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження у справі №916/1288/24 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРМОПАНЕЛІ до Товариства з обмеженою відповідальністю ПОТРІБНІ ЛЮДИ про розірвання договору надання послуг №200 від 09.01.2024, за відсутністю предмету спору.

2.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРМОПАНЕЛІ задовольнити частково.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПОТРІБНІ ЛЮДИ (73000, Херсонська обл., м. Херсон, Миколаївське шоссе, буд. 19-А, каб. 416, код ЄДРПОУ 40471231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРМОПАНЕЛІ (46400, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Тернопіль, вул. Лукіяновича Дениса, буд. 8, корп. 5Г, код ЄДРПОУ 44081560) грошові кошти у розмірі 10780 /десять тисяч сімсот вісімдесят/ грн., 1514 /одну тисячу п`ятсот чотирнадцять/ грн. судового збору та 10725 /десять тисяч сімсот двадцять п`ять/ грн. судових витрат позивача на оплату послуг правничої допомоги.

4.В решті позову - відмовити.

5.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРМОПАНЕЛІ (46400, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Тернопіль, вул. Лукіяновича Дениса, буд. 8, корп. 5Г, код ЄДРПОУ 44081560) 3028 /три тисячі двадцять вісім/ грн. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №361 від 15.03.2024 на загальну суму 3028 /три тисячі двадцять вісім/ грн., яка міститься в матеріалах справи №916/1288/24.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРМОПАНЕЛІ (46400, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Тернопіль, вул. Лукіяновича Дениса, буд. 8, корп. 5Г, код ЄДРПОУ 44081560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПОТРІБНІ ЛЮДИ (73000, Херсонська обл., м. Херсон, Миколаївське шоссе, буд. 19-А, каб. 416, код ЄДРПОУ 40471231) 2825 /дві тисячі вісімсот двадцять п`ять/ грн. судових витрат відповідача на оплату послуг правничої допомоги.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26 вересня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля