Рішення від 23.09.2024 по справі 924/670/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2024 р. Справа № 924/670/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщука О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Антимонопольного комітету України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром"

про стягнення 4115912,00 грн

за участю представників:

позивача: Гришина М.Г.

відповідача: Вегера А.А. згідно з ордером від 22.08.2024

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: Антимонопольний комітет України звернувся до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" 4115912,00 грн, з яких 2057956,00 грн штрафу та 2057956,00 грн пені.

Ухвалою суду від 23.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 21.08.2021, яке у подальшому відкладено на 29.08.2024, 16.09.2024.

Ухвалою суду від 16.09.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 23.09.2024.

В обґрунтування позову позивач вказує на невиконання відповідачем рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу", яким на відповідача накладено штраф на загальну суму 2057956,00 грн за вчинення порушень, які передбачені ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у з зв`язку з чим відповідачу нараховано також пеню в сумі 2057956,00 грн відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції". При цьому рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі №910/3646/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та постановою Верховного Суду від 13.06.2024, у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними рішення від 29.12.2022 №468-р відмовлено.

Правовою підставою позову зазначає також положення ст. ст. 56, 60, 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. ст. 22, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Відповідач у відзиві на позов (від 12.08.2024) з приводу заявленого до стягнення штрафу зазначив, що законність рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р. "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" підтверджена судовими рішеннями у справі №910/3646/23. З приводу заявленої до стягнення пені у розмірі 2057956,00 грн звертає увагу на те, що у зв`язку з бойовими діями на території, де знаходиться відповідач, він був змушений здійснювати передислокацію свого адміністративного корпусу підприємства для продовження здійснення своєї економічної діяльності та сплати податків. Стверджує, що одночасне стягнення штрафу та пені призведе до негативних наслідків для підприємства, негативно вплине на фінансовий стан підприємства, зменшить можливості підприємства придбавати сировину, необхідну для виробництва молочної продукції, наслідком чого буде зменшення обсягів виробництва, що може призвести до порушення як строків, так і об`ємів поставки продукції за укладеними контрактами, ускладнить здійснення розрахунків з кредиторами та може заблокувати роботу підприємства, призведе до звільнення певної кількості працівників Зауважує, що стягнення коштів здійснюється в період війни, коли підприємство позбавлено можливості в повній мірі здійснювати господарську діяльність. Звертає увагу на те, що відповідачем не було завдано жодних збитків позивачу. З огляду на наведене вважає, що для дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, враховуючи місце знаходження відповідача та необхідність передислокації адміністративного корпусу на більш безпечну територію, що спричинило ускладнення в господарській діяльності, є можливість на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшити розмір заявленої до стягнення суми на 90%.

Оскільки загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер, а не каральний, просить зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій до 10% від заявленої до стягнення суми.

Позивач у відповіді на відзив (від 28.08.2024) звернув увагу на те, що предметом розгляду у справі є стягнення штрафу, накладеного рішенням від 29.12.2022 № 468-р у справі про порушення ТОВ "Миколаївмолпром" законодавства про захист економічної конкуренції, а також стягнення пені, нарахованої за прострочення сплати штрафу. Рішення №468-р є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" є обов`язковим до виконання. Станом на день подання позовної заяви позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату накладеного штрафу. При цьому зауважив, що до повноважень судів не належать право зменшувати розмір (а відтак і суму) штрафу, накладеного органом Комітету на суб`єкта господарювання за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та/або пені за прострочення сплати цього штрафу чи звільняти від їх сплати (у разі їх правомірного нарахування).

Відповідач у додаткових поясненнях (від 13.09.2024) з посиланням на практику Верховного Суду стверджує, що зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. З огляду на зміст ст. 551 ЦК України вважає, що існують інші обставин, які мають істотне значення для зменшення пені, а саме: на території, де було зареєстровано товариство, велися активні бойові дії; існує необхідність в негайних закупівлях палива для стабільної генерації електричної енергії; 27.06.2024 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області було відмовлено у відшкодуванні ТОВ "Миколаївмолпром" ПДВ на суму 4900000,00 грн; за перше півріччя 2024 у ТОВ "Миколаївмолпром" станом на 01.07.2024 дебіторська заборгованість становила 213124084,92 грн; станом на 01.07.2024 кредиторська заборгованість ТОВ "Миколаївмолпром" становила 183432336,37 грн; станом на 13.09.2024 на рахунках ТОВ "Миколаївмолпром" наявні 15836,46 гривні. Зазначає, що задоволення позовних вимог у повному обсязі призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань ТОВ "Миколаївмолпром" в повному обсязі перед іншими кредиторами і товариство буде змушене звертатися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

З огляду на наведене просить зменшити розмір пені до 10% від заявленої до стягнення суми, а саме: до 205795,60 грн; розстрочити виконання рішення у справі на один рік, рівними частинами, щомісячними платежами, починаючи з дати набрання рішенням законної сили.

Позивач у письмових поясненнях від 18.09.2024 з приводу клопотання відповідача про розстрочення рішення суду зазначив, що відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та обумовлюють доцільність розстрочення його виконання, не надано доказів, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема, доказів надходження коштів за наслідками господарської діяльності, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку розстрочення.

Вважає, що наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення у справі, а лише відображають його поточний стан, скрутне фінансове становище товариства є результатом його господарської діяльності як самостійного суб`єкта господарювання, а, отже, не є безумовними підставами для розстрочення виконання рішення суду.

Звертаючи увагу на те, що штрафні санкції підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, на несплату відповідачем штрафу у визначений Законом України "Про захист економічної конкуренції" строк, невчинення більше одного року будь-яких дій, які би свідчили про його намір сплатити нарахування, зазначає, що задоволення клопотання відповідача призведе до порушень інтересів держави щодо несвоєчасного надходження коштів.

Стверджує, що введення в Україні воєнного стану та скрутне фінансове становище відповідача не звільняють його від обов`язку сплатити штраф та пеню, застосовані Антимонопольним комітетом України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу і пені у повному обсязі підтримала.

Представник відповідача в засіданні підтримав позицію викладену у відзиві на позов, не заперечив щодо наявності підстав для стягнення штрафу, з урахуванням судових рішень, однак з огляду на значний фінансовий тягар та негативний вплив воєнного стану на господарську діяльність позивача просив зменшити

розмір пені до 10%, а також розстрочити виконання рішення суду згідно з поданими клопотаннями.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" за результатами розгляду справи №127-26.4/115-10:

- визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення на етикетці (упаковці) харчового продукту власного виробництва інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: "Масло солодковершкове "Селянське" 72,5 %", "ДСТУ 4399:2005", дата виготовлення - 02.02.2020", зокрема, щодо його назви, складу, споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту (пункт 1 резолютивної частини рішення №468-р);

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини рішення №468-р, відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", накладено на товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" штраф у сумі 1543467 грн (пункт 2 резолютивної частини рішення №468-р);

- визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення на етикетці (упаковці) харчового продукту власного виробництва інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: "Сир твердий" "Український" 50 % жиру, ТМ "Pastoral", дата виготовлення - 12.07.2020", зокрема щодо його назви, складу, споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту (пункт 3 резолютивної частини рішення №468-р);

- за порушення, вказане у пункті 3 резолютивної частини рішення №468-р, згідно з частиною першою статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", накладено на товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" штраф у сумі 514489 грн (пункт 4 резолютивної частини рішення №468-р).

Згідно із супровідним листом від 10.01.2023 №127-26.4/09-901е позивачем надіслано відповідачу копію рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р. У листі, зокрема зазначено, що особа, на яку накладається штраф, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу; протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу; за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу (ч. ч. 3, 5, 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до розписки від 12.01.2023 вищезазначений лист з копією рішення вручений представнику відповідача 12.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 відкрито провадження у справі №910/3646/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 відкрито провадження у справі №910/3646/23 у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними рішення від 29.12.2022 №468-р відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у справі №910/3646/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі №910/3646/23.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №910/3646/23 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі №910/3646/23 без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №910/3646/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №910/3646/23.

Постановою Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №910/3646/23 касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрито; касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 у справі №910/3646/23 - без змін.

У зв`язку із несвоєчасною сплатою відповідачем штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу", у визначений законодавством строк, позивач просить стягнути з відповідача 4115912,00 грн, з яких 2057956,00 грн штрафу та 2057956,00 грн пені.

Відповідачем в обґрунтування клопотання про зменшення нарахувань у матеріали справи надано копію податкового повідомлення-рішення від 27.06.2024 №00173700404 щодо відсутності права на бюджетне відшкодування в сумі 4940000 грн податку на додану вартість, балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2024, звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2024 року, фінансової звітності малого підприємства (балансу на 31.12.2021, балансу на 31.12.2022, балансу на 31.12.2023), довідку від 13.09.2024 вих. №99 за підписом директора товариства щодо фінансового стану ТОВ "Миколаївмолпром".

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Положеннями ст. 3 зазначеного Закону передбачено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Статтею 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначені повноваження Антимонопольного комітету у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами (п. 1); приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (п. 2); звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції (п. 15).

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення несплаченої у добровільному порядку пені; з інших підстав, передбачених законом.

За визначенням наведеним у ст. 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону.

Так, главою 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачено дії у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, тобто повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору (ст. 15-1 зазначеного Закону).

Статтею 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачено, що процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 48 Закону України „Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про накладення штрафу.

Схожі положення містяться і у ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", якою передбачено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів.

За приписами ст. 20 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом.

Так, відповідно до ст. 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" вчинення суб`єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п`яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб`єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Суми стягнутих штрафів та пені за прострочення їх сплати зараховуються до державного бюджету.

З матеріалів справи убачається, що за порушення відповідачем законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачені статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення на етикетці (упаковці) харчового продукту власного виробництва інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, зокрема, щодо його назви, складу, споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту, рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", накладено на відповідача штраф у загальному розмірі 2057956,00 гривень.

За приписами ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Зі змісту ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вбачається, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (абз. 1 ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Частиною 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" унормовано, що строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до ч. 4. ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Виходячи з системного аналізу частин першої та четвертої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду має відбуватися у двомісячний строк з дня одержання такого рішення, який (строк) не може бути відновлено, тоді як порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє лише примусове виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду. Зазначений двомісячний строк є присічним, його перебіг не переривається і не зупиняється (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4081/18, від 23.01.2020 у справі №910/4585/19).

З матеріалів справи слідує, що відповідач, отримавши 12.01.2023 копію рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р (згідно із наявною у матеріалах справи розпискою), звернувся до господарського суду з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання цього рішення недійсним. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 позовну заяву товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/3646/23.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі №910/3646/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 та постановою Верховного Суду від 13.06.2024, у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р відмовлено.

З огляду на наведене, рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р про стягнення з відповідача 2057956,00 грн штрафу є чинним та в силу приписів ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - обов`язковим для виконання, а визначений ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячний строк сплати відповідачем штрафу станом на час розгляду цієї справи судом закінчився.

Разом з тим, накладений рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р штраф відповідач у добровільному порядку не сплатив. Доказів протилежного суду не подано.

Несплата штрафу відповідачем у визначені законодавством строки стала підставою нарахування позивачем пені згідно зі ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2057956,00 грн пені судом враховується, що згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Позивач з огляду на несплату відповідачем накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р штрафу в розмірі 2057956,00 грн, з урахуванням часу розгляду судом справи №910/3646/23 про оскарження зазначеного рішення в судовому порядку обґрунтовано нарахував відповідачу та заявив до стягнення з останнього 2057956,00 грн пені, що розрахована в межах максимально можливого розміру, згідно з вищенаведеними нормами чинного законодавства.

Доказів про сплату пені, невідповідність її нарахування на час вирішення спору суду також не подано.

У разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (ч. ч. 7, 15 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

При цьому з приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення пені на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України на 90%, мотивованого, зокрема передислокацією відповідача у зв`язку з бойовими діями на безпечнішу територію для продовження своєї діяльності, та тим, що одночасне стягнення штрафу та пені призведе до негативних наслідків для підприємства і тим що позивачу відповідачем не було завдано збитків, суд зазначає, що правовідносини, що склалися між сторонами у справі виникли не з актів цивільного законодавства, а в результаті порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.

Відносини, пов`язані з притягненням до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом накладення штрафів та їх стягнення у судовому порядку органами АМК, не є господарськими (або цивільними) відносинами, оскільки в даному випадку орган АМК не виступає як суб`єкт господарсько-правових (або цивільно-правових) відносин, а реалізує повноваження, встановлені законодавством про захист економічної конкуренції.

Штраф у спірних правовідносинах є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані Антимонопольним комітетом України на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин (позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/4585/19, від 17.12.2020 у справі №910/1548/19).

У застосуванні приписів ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування) (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/20661/16, від 22.01.2019 у справі №915/304/18, від 19.03.2019 у справі №904/3536/18, від 27.11.2018 у справі №910/4081/18, від 17.06.2022 у справі №917/530/21).

Отже, на відміну від норм цивільного законодавства, приписами Закону України "Про захист економічної конкуренції" можливість зменшення розміру пені, заявленої до стягнення, не передбачено, оскільки такий вид нарахування пені є видом відповідальності за несплату штрафу у строк, встановлений ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

З огляду на вищенаведене, чинність рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р, його обов`язковість до виконання, передбачене приписами ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені, аргументи позивача про можливість зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України є необгрунтованими, з огляду на що вищезазначене клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведені обставини, матеріали справи, з огляду на чинність рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2022 №468-р та його обов`язковий характер, приписи ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", позовні вимоги про стягнення з відповідача 2057956,00 грн штрафу та 2057956,00 грн пені за невчасно сплачений штраф обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню. Доказів на спростовування позовних вимог суду не подано.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі, визначеному з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у справі на один рік, рівними частинами, щомісячними платежами, починаючи з дати набрання рішенням законної сили (додаткові пояснення від 13.09.2024), суд, заслухавши позиції сторін, враховує, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч. ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

В обґрунтування розстрочення виконання рішення суду у цій справі відповідач вказує, зокрема на те, що на території, де було зареєстровано товариство і знаходяться виробничі потужності (Миколаївська область), велися активні бойові дії; з метою збереження виробничого циклу та роботи товариства у останнього існує необхідність в негайних закупівлях палива для стабільної генерації електричної енергії для забезпечення безперебійного електроживлення виробничих потужностей. При цьому звертає увагу на свій скрутний фінансовий стан, наявність дебіторської та кредиторської заборгованості, відмову у відшкодуванні ПДВ на суму 4900000,00 гривні. Зазначає, що задоволення позовних вимог і стягнення їх у повному обсязі призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань ТОВ "Миколаївмолпром" перед іншими кредиторами і товариство буде змушене звертатися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, як передбачено ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що відповідач погоджується із сплатою штрафу, однак стягнення пені вважає надмірним фінансовим навантаженням. Зазначив, що виконання рішення без його розстрочення спричинить загрозу неплатоспроможності товариства, що не відповідатиме загальному економічному інтересу як товариства зокрема, так і держави в цілому.

Суть заперечень Антимонопольного комітету України щодо розстрочення виконання рішення зводиться до того, що боржником не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та обумовлюють необхідність і доцільність розстрочення його виконання.

Оскільки положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу.

Так, надаючи оцінку аргументам сторін, суд враховує таке.

Положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 у справі №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Суд зауважує, що надання розстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії"). За практикою Європейського Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Корнілов та інші проти України").

У рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 5-рп/2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Тобто питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та має бути дотриманий розумний строк відстрочення (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19, від 14.07.2020 у справі №908/1884/19).

Отже, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк остання не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану.

Щодо доводів відповідача про його скрутний фінансовий стан судом враховується, що відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. господарська діяльність здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємницькою.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2014 у справі №925/1408/13, вказано, що тяжке фінансове становище, відсутність обігових коштів та майна, яке можна було б реалізувати в рахунок погашення заборгованості не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки вказані обставини утворились внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від нього обставин.

Разом з тим, суд вважає, що введення в Україні воєнного стану та перебування відповідача, його виробничих потужностей на територіях, де ведуться (велися) бойові дії, є об`єктивними та незалежними від відповідача обставинами, які негативно вплинули на його господарську діяльність. При цьому враховується, що відповідач здійснює саме виробничу господарську діяльність, тобто діяльність, у якій неможливо уникнути негативних наслідків зазначених обставин або швидко зменшити їх вплив.

Відповідач доводить, що одночасне стягнення з нього присудженої суми пені та штрафу погіршить скрутний фінансовий стан відповідача, ставить під загрозу подальше здійснення його господарської діяльності з виробництва продукції.

Суд також враховує позицію відповідача щодо погодження зі штрафом, накладеним рішенням позивача від 29.12.2022 №468-р.

З приводу доводів позивача про відсутність доказів можливості виконання рішення суду у майбутньому суд звертає увагу на подані відповідачем відомості про його фінансовий стан за період з 2021 року по частково 2024 рік, які вказують на наявність та поступове зростання прибутку відповідача.

Отже, враховуючи наведене, характер спору, вину відповідача, значний розмір заборгованості, що підлягає стягненню і матиме значний вплив на матеріальне становище відповідача у разі пред`явлення до виконання рішення суду одразу у повному обсязі, а також загальновідомі обставини, зокрема, введення на території України воєнного стану, що має негативний вплив на економіку країни та ускладнює діяльність суб`єктів господарювання, обставини ведення бойових дій на території розміщення відповідача, його виробничих потужностей у відповідний період, що негативно вплинуло на діяльність останнього, суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення пені та штрафу.

При цьому, вирішуючи питання щодо строку розстрочення виконання рішення, враховуючи баланс інтересів сторін, а саме: досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, суд доходить висновку про можливість розстрочення виконання рішення суду зі встановленням термінів розстрочки виконання рішення на шість місяців, починаючи з жовтня 2024 року по березень 2025 року зі сплатою стягнутих штрафу і пені щомісячно відповідними рівними частками.

Водночас суд не вбачає підстав, зокрема передбачених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", для розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення витрат позивача зі сплати судового збору.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду підлягає частковому задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що розстрочення виконання судового рішення у визначеному судом порядку не сприяє ухиленню відповідача від його виконання, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні, у тому числі уникнення загрози неплатоспроможності відповідача, що сприятиме продовженню його господарської діяльності, сплаті податків та поповненню бюджетних коштів у довготривалій перспективі. Таким чином одночасно реалізовується принцип обов`язковості виконання рішення суду та дотримується баланс інтересів обох сторін.

При цьому суд враховує, що відповідач, посилаючись на утруднення виконання рішення суду про стягнення коштів у значному розмірі, не ухиляється від виконання рішення, а лише вказує про можливість його виконання із розстроченням. Передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку виконання вимог позивача, проте надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для відповідача - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов`язань, а для позивача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів.

Крім того, беручи до уваги положення ст. 327 ГПК України, згідно з якими виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, позивач не позбавлений права на примусове виконання рішення суду у випадку його невиконання відповідачем, у тому числі з урахуванням розстрочення виконання.

Судом зважається на те, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Антимонопольного комітету України до товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" про стягнення 4115912,00 грн, з яких 2057956,00 грн штрафу та 2057956,00 грн пені, задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" (вул. Антонівське шосе, будинок 7, смт Чорний Острів, Хмельницька область; код 05409745) 2057956,00 грн (два мільйони п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 00 коп.) штрафу, 2057956,00 грн (два мільйони п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 00 коп.) пені, зарахувавши у дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" (вул. Антонівське шосе, будинок 7, смт Чорний Острів, Хмельницька область; код 05409745) на користь Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, будинок 45, м. Київ; код 00032767) 49390,94 грн (сорок дев`ять тисяч триста дев`яносто гривень 94 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївмолпром" про розстрочення виконання рішення суду задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення щодо стягнення 2057956,00 грн штрафу та 2057956,00 грн пені на 6 місяців зі сплатою рівним частинами, а саме:

- жовтень 2024 року - 685985,34 грн;

- листопад 2024 року - 685985,34 грн;

- грудень 2024 року - 685985,33 грн;

- січень 2025 року - 685985,33 грн;

- лютий 2025 року - 685985,33 грн;

- березень 2025 року - 685985,33 грн.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 27.09.2024.

СуддяВ.В. Виноградова