Рішення

від 24.09.2024 по справі 925/865/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м.Черкаси Справа № 925/865/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу фізичної особи-підприємця Погорілого Дениса Миколайовича, АДРЕСА_1

до Приватного акціонерного товариства "Смілянський машинобудівний завод", м.Сміла, вул.Незалежності,67

про стягнення грошових коштів у сумі 8640,09 грн,

без участі повноважних представників сторін.

Фізична особа-підприємець Погорілий Денис Миколайович звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Смілянський машинобудівний завод" з вимогами про стягнення 8640,09 грн за поставлений згідно із рахунком-договором №403 від 10.09.2019 товар, зокрема: 5000,00 грн основного боргу, 756,00 грн 3% річних, 2884,09 грн інфляційних втрат, а також про відшкодування судових витрат в сумі 10028,00 грн (у тому числі: 3028,00 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу).

Ухвалою суду від 08.07.2024 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання 24.07.2024.

До дня судового засідання 24.07.2024 від позивача надійшло клопотання від 24.07.2024 вх.суду №11741/24 про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю явки у судове засідання у зв`язку із його відрядженням.

Проведення судового засідання 24.07.2024 відкладено на 17.09.2024 та витребувано документи від сторін. 17.09.2024 проведення судового засідання відкладено на 24.09.2024.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, сформованою Комп`ютерною програмою "Діловодство спеціалізованого суду" (КП "ДСС"), документ в електронному вигляді "ГПК Ухвала ст.216 (Відкладення розгляду справи)" від 24.07.2024 у справі №925/865/24 було надіслано одержувачу ПАТ "Смілянський машинобудівний завод" в його електронний кабінет та доставлено до останнього 25.07.2024 о 19:50 год.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, сформованою Комп`ютерною програмою "Діловодство спеціалізованого суду" (КП "ДСС"), документ в електронному вигляді "ГПК Ухвала ст.216 (Відкладення розгляду справи)" від 17.09.2024 у справі №925/865/24 було надіслано одержувачу ПАТ "Смілянський машинобудівний завод" в його електронний кабінет та доставлено до останнього 18.09.2024 о 12:46 год.

До дня судового засідання від позивача надійшла заява від 24.09.2024 вх.суду №14728/24, в якій просить проводити засідання без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань, однак участі повноважного представника у жодне судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Явка учасників справи обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з`явились.

В судовому засіданні 24.09.2024:

Відповідач в судове засідання не з`явився, вимоги не заперечив, відзиву на позов не подав, доказів проведення розрахунку суду та позивачеві не направив.

23.09.2024 за вх.суду №14689/24 до суду надійшло клопотання позивача про витребування від Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області письмової інформації про включення відповідачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сформованого за податковою накладною фізичної особи-підприємця Погорілого Дениса Миколайовича №403 від 16.09.2019 та належним чином засвідченої копії податкової декларації з податку на додану вартість відповідача з додатками за звітний місяць, оскільки Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області відмовилося надати таку інформацію та копію податкової декларації з мотивів недопущення розголошення конфіденційної інформації платника податків. Запитувана інформація не є публічною.

В той же час позивачем не виконані вимоги ухвали суду від 17.09.2024 про надання оригіналів документів для огляду судом, що не дозволяє з`ясувати взаємовідносини сторін на принципах диспозитивності та змагальності процесу. Ухвала суду є обов`язковою для виконання.

Суд враховує приписи ст.14 Господарського процесуального кодексу України, що збирання доказів не є обов`язком суду, тому клопотання позивача про витребування від Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області письмової інформації та належним чином засвідченої копії податкової декларації на користь позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України за результатами судового розгляду у судовому засіданні підписано та приєднано до справи вступну та резолютивну частини судового рішення без їх проголошення.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

10.09.2019 між Приватним акціонерним товариством "Смілянський машинобудівний завод" (далі відповідач, покупець) та фізичною особою-підприємцем Погорілим Денисом Миколайовичем (далі позивач, постачальник) було укладено договір поставки, оформлений у спрощений спосіб у вигляді рахунку-договору №403 від 10.09.2019 (а.с.12), згідно якого постачальник зобов`язався передати за плату у власність покупцю товар, а саме держатель ДВП4-2, 100 шт. на суму 4200,00 грн (без ПДВ), запобіжник ВП2б-2А 100 шт. на суму 850,00 грн, запобіжник ВП2б-5А 100 шт. на суму 850,00 грн, запобіжник ВП2б-10А 50 шт. на суму 425,00 грн, на загальну суму 7590,00 грн (з ПДВ), а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його.

16.09.2019 відповідачу було відвантажено товар на загальну суму з ПДВ 7590,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №403 від 16.09.2024 (а.с.13). Господарська операція з відповідачем підтверджена податковою накладною №403 від 16.09.2019 (а.с.14).

13.03.2020 відповідач здійснив часткову оплату за товар в розмірі 2590,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) №457 від 13.03.2020 (а.с.18) та випискою банку про рух коштів за рахунком за період з 19.01.2020 по 23.09.2024.

Ухилення відповідача від погашення боргу за договором у спрощеній формі стали причиною звернення позивача в Господарський суд Черкаської області із позовом про примусове стягнення боргу та нарахувань на суму боргу, та відновлення порушеного права позивача на справедливий, своєчасний та повний розрахунок.

Відповідач відзиву на позов не подав, вимоги не заперечив.

Інших доказів та документів не подано.

Оцінюючи пояснення позивача та докази сторін у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання, самостійною юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч.3 ст.5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частиною 2 ст.13 Цивільного кодексу України передбачено зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст.93 Цивільного кодексу України.

Правові основи діяльності позивача та відповідача врегульовані положеннями Конституції України, нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про стягнення з відповідача 8640,09 грн за поставлений згідно із рахунком-договором №403 від 10.09.2019 товар, зокрема: 5000,00 грн основного боргу, 756,00 грн 3% річних, 2884,09 грн інфляційних втрат за порушення умов усного договору та ухилення від проведення розрахунків.

Відповідно до положень ст.ст.6, 11, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.173 Господарською кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. А інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1, 7 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч.1 ст.639 Цивільною кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст.218 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами. телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом піл твердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За вимогами ч.ч.2,3 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частина 4 ст.180 Господарського кодексу України передбачає, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Отже, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений. - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов спрощеного договору, оформленого у вигляді рахунку-договору №403 від 10.09.2019 (а.с.12) відвантажено відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №403 від 16.09.2024 (а.с.13) та податковою накладною №403 від 16.09.20299 (а.с.14), а саме: держатель ДВП4-2, 100 шт. на суму 4200,00 грн (без ПДВ), запобіжник ВП2б-2А 100 шт. на суму 850,00 грн, запобіжник ВП2б-5А 100 шт. на суму 850,00 грн, запобіжник ВП2б-10А 50 шт. на суму 425,00 грн, на загальну суму 7590,00 грн (з ПДВ).

Оскільки відповідачем була здійснена часткова оплата товару в розмірі 2590,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) №457 від 13.03.2020 (а.с.18) та випискою банку за рахунком за період з 19.01.2020 по 23.09.2024, - заборгованість відповідача за несплачений товар становить 5000,00 грн, що є предметом спору.

Відповідач свої зобов`язання за спрощеним договором не виконав. Строк виконання грошового зобов`язання відповідача перед позивачем є таким, що настав.

Доказів об`єктивної неможливості заперечити вимоги чи провести обумовлений розрахунок відповідач не подав. Вимоги позивача не спростовані в належний спосіб. Станом на день розгляду справи доказів погашення заборгованості до суду не подано. Невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання є правовою підставою для стягнення заявленої позивачем суми 5000 грн основного боргу у примусовому порядку.

Позов в цій частині підлягає до задоволення. Належить стягнути 5000,00 грн основного боргу на користь позивача.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати стягнення з відповідача грошової заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого позивачем у позовній заяві розрахунку розмір інфляційних втрат за порушення строків розрахунків та 3% річних за користування чужими грошовими коштами за весь період прострочення (17.09.2019 30.06.2024) складає відповідно 2884,09 грн інфляційних втрат та 756,00 грн - 3% річних. Розрахунок позивача є правильним та перевірений судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон". Отже 2884,09 грн інфляційних втрат та 756,00 грн 3% річних за грошовим зобов`язанням підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільною законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондує з приписами етапі 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до повного задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн основного боргу, 756,00 грн 3% річних та 2884,09 грн інфляційних втрат.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

При прийняття рішення суд зобові заний вирішити питання розподілу судових витрат. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. За вказаних обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Суд не розглядає питання стягнення судових витрат на професійну правову допомогу з відповідача в розмірі 7000,00 грн, оскільки позивачем не подано доказів понесення ним цих витрат.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Смілянський машинобудівний завод" (20700, Черкаська область, м.Сміла, вул.Незалежності, 67; код ЄДРПОУ 14313725, номер рахунку в банку невідомий)

на користь фізичної особи-підприємця Погорілого Дениса Миколайовича ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий)

5000,00 грн основної заборгованості, 756,00 грн - 3% річних, 2884,09 грн інфляційних втрат та 3028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 26.09.2024.

Суддя Г.М.Скиба