Ухвала

від 27.09.2024 по справі 922/3929/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3929/23

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І. М., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Пєскова В. Г., Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.,

перевіривши наявність підстав щодо прийняття на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду cправи № 922/3929/23

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" (далі - ТОВ "Котлотурбопром")

на рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 (суддя Усата В. В.) та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 (головуючий суддя Попков Д. О., судді Стойка О. В., Медуниця О. Є.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажізоляція"</a> (далі - ТОВ "Будмонтажізоляція")

до ТОВ "Котлотурбопром"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ТОВ "Будмонтажізоляція" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Котлотурбопром" основного боргу в сумі 5 171 225,45 грн з ПДВ, 194 239,71 грн 3 % річних та 1 003 399,05 грн інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором № 27/11 від 27.11.2020 в частині повної оплати за виконані позивачем роботи.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Харківської області рішенням від 22.01.2024 у справі №922/3929/23 позов задовольнив у повному обсязі.

4. Рішення суду обґрунтоване тим, що підрядник (відповідач) відповідає перед субпідрядником (позивачем) за виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, враховуючи виконання позивачем робіт за договором №27/11 від 27.11.2020 в повному обсязі та підписання між сторонами актів прийому-передачі на всю суму договору, місцевий суд вважає, що у відповідача після підписання завершального акта прийому-передачі виник обов`язок щодо розрахунку з позивачем на всю суму вартості робіт, отже, останній мав провести повний розрахунок за виконані та прийняті роботи протягом 30-ти днів, як це передбачено у пункті 4.1.4. договору. Місцевий господарський суд перевірив правильність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, визнано позовні вимоги у цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

5. Східний апеляційний господарський суд постановою від 18.03.2024 у справі №922/3929/23 рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 скасував в частині стягнення 3 % річних у розмірі 10 708,72 грн та інфляційних втрат у розмірі 91 489,57 грн та прийняв у цій частині нове рішення про відмову в задоволені таких вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

Короткий зміст касаційної скарги

6. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Котлотурбопром" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати їх та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Мотиви касаційної скарги

7. Обґрунтовуючи свою правову позицію, скаржник із посиланням на пункти 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказуючи на неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, та необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 904/6023/19 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

8. За доводами скаржника, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.01.2021 у справі № 755/6962/19 з приводу застосування статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору, сторона повинна дотримуватися умов договору за будь-яких обставин, навіть якщо вона не розуміє їх змісту.

9. Скаржник наголошує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню принцип "pacta sunt servanda" - "договорів необхідно дотримуватись", закріплений у статті 629 ЦК України, що відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 2-1283/11, Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17.

10. Скаржник звертає увагу на те, що на час скерування претензії позивач розумів, що не виконав передбачених договором зобов`язань, зокрема, в частині реєстрації податкових накладних, надання повного пакету документів для оплати, а також не ініціював підписання завершального акта, як того вимагає пункт 5.2.2 договору. Позивач не надав судам жодних доказів, що він у договірному порядку скерував скаржнику пакет документів для отримання оплати, як це визначено у додатку № 3 до договору. Навпаки, суди встановили той факт, що податкові накладні були зареєстровані позивачем лише під час розгляду справи, а акт попереднього приймання та введення об`єкта в експлуатацію взагалі не був підписаний.

11. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнив притримання грошових коштів та необхідність застосування статті 595 ЦК України із відкладальними умовами для оплати, передбаченими положеннями укладеного між сторонами у справі договору, а саме відсиланням до моменту оплати із настанням певної події - отримання належного та повного пакету документів, реєстрації ПДВ у реєстрі, отримання від позивача усієї технічної документації та перевірки якості виконаних робіт та поставленого матеріалу, проведення попередніх випробувань, на підставі чого надалі між позивачем та відповідачем повинен бути підписаний акт попереднього приймання та введення об`єкта в експлуатацію. При цьому скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 03.10.2018 у справі N910/8875/17, з якої вбачається, що господарюючий суб`єкт не може бути примушений до виконання господарського зобов`язання, якщо обов`язок з такого виконання у цього суб`єкта ще не виник. Пеня за невиконання грошового зобов`язання до виникнення обов`язку з його виконання також не може нараховуватися. Не застосовуються в цьому випадку і заходи фінансової відповідальності, передбачені статтею 625 ЦК України. Верховний Суд констатував, що притримання оплати може відбуватися тоді, коли у покупця виник обов`язок зі здійснення такої оплати, однак він правомірно і свідомо утримується від виконання цього обов`язку з метою примушення контрагента до належного виконання господарського зобов`язання.

12. За доводами скаржника, суди попередніх інстанцій безпідставно застосували норми права, зокрема статі 625 та 595 ЦК України, без урахуванням правових висновків Верховного Суду та дійсних обставин справи, вказавши, що несвоєчасна оплата коштів на користь позивача була протиправною, а притримання грошових коштів неправомірним, а тому мають бути стягнені 3 % річних та інфляційні втрати на користь позивача. Отже, суди не встановили належним чином моменту виникнення фінансового зобов`язання у відповідача відповідно до положень договору, безпідставно визначивши, що сам відповідач мав роз`яснювати позивачу, які дії йому необхідно вчинити для дотримання умов оплати та звертатися в іншому випадку із зустрічними претензіями до позивача.

13. Крім того, скаржник вважає, що наявна необхідність для відступу від правових висновків, зроблених у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 904/6023/19 та застосованих апеляційним судом у прийнятті оскаржуваної постанови, з метою їх конкретизації у світлі спірних правовідносин, зокрема, за підрядними чи іншими договорами, за якими відкладальні умови з посиланням на подію з надання зареєстрованих податкових накладних визначені як істотні для отримання оплати, в тому числі щодо обов`язкової реєстрації ПДВ як складової вартості за поставлений товар чи виконану роботу, тобто якщо такі умови визначені у договорі як порядок здійснення господарської діяльності та виконання господарського зобов`язання, який не суперечить положенням законодавства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

14. ТОВ "Будмонтажізоляція" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Передача справи на розгляд об`єднаної палати

15. Ухвалою від 10.09.2024 Верховний Суд передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 922/3929/23 за касаційною скаргою ТОВ "Котлотурбопром" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024.

Мотиви для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

16. Ухвала від 10.09.2024 мотивована необхідністю відступити від висновку щодо застосування норм права, зокрема статей 173, 174 ГК України (і, відповідно, незастосування статей 3, 6, 627 ЦК України щодо свободи договору), стосовно того що невиконання або неналежне виконання таких умов договору, як здійснення реєстрації податкової накладної, не є правопорушенням у сфері господарювання (а саме щодо оплати боржником товару, виконаних кредитором робіт, якщо договір пов`язує умови (строк настання) такої оплати із реєстрацією податкових накладних), викладеного у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 904/6023/19 (904/4903/22), яка, на думку колегії, є подібною до справи, що переглядається, з урахуванням критеріїв, наведених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), яка розглядалася колегією суддів Касаційного господарського суду, що входить до складу Судової палати для розгляду справ про банкрутство.

17. Колегія суддів зазначила, що вирішення питання щодо необхідності дотримання позивачем умов договору щодо реєстрації податкових накладних та відповідно отримання їх відповідачем буде мати наслідком визначення моменту, з якого у відповідача виник обов`язок щодо оплати виконаних позивачем робіт, та можливість стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період.

18. Колегія суддів виходила з такого.

19. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що строк оплати 90 % вартості виконаних будівельно-монтажних робіт здійснюється в строк 45 календарних днів після підписання акта виконання робіт та/або послуг та/або устаткування за наступних умов, зокрема, отримання підрядником від субпідрядника податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов реєстрації електронного цифрового підпису уповноваженої особи субпідрядника у порядку, встановленому законодавством, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням строків реєстрації податкової накладної згідно із законодавством України. Оплата 10 % від вартості устаткування та будівельно-монтажних робіт протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акта попереднього приймання та введення в експлуатацію об`єкта в цілому здійснюється за наступних умов, зокрема, отримання підрядником від субпідрядника податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов реєстрації електронного цифрового підпису уповноваженої особи субпідрядника у порядку, встановленому законодавством, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням строків реєстрації податкової накладної згідно із законодавством України.

20. Також у додатку № 3 до договору (умови оплати) сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати з причини ненадання субпідрядником податкової накладної або в разі порушення ним порядку заповнення і реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, підрядник звільняється від відповідальності за прострочення платежу.

21. Суди встановили, що позивач з урахуванням умов договору на реєстрацію подав податкову накладну № 52 від 16.02.2022 на суму 6 526 180,55 грн та податкову накладну № 92 від 10.03.2022 на суму 394 426,94 грн, проте така реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена. Вказані податкові накладні зареєстровано 09.10.2023 в реєстрі за № 9313780815 та за № 9313780848.

22. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, зокрема, в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суди дійшли висновку, що невиконання або неналежне виконання таких умов договору, як здійснення реєстрації податкової накладної, не є правопорушенням у сфері господарювання. Суди посилалися на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 904/6023/19 (904/4903/22), від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

23. Колегія суддів зауважила, що, враховуючи предмет і підстави позову у цій справі (зокрема в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат), визначальним і ключовим для правильного вирішення спору у цих спірних правовідносинах є встановлення обставин щодо наявності / відсутності у відповідача обов`язку щодо оплати виконаних позивачем робіт до моменту отримання зареєстрованих в реєстрі податкових накладних у тому випадку, якщо договором передбачено умову здійснення такої оплати - отримання відповідачем зареєстрованих позивачем податкових накладних, а отже, і стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат за період до реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави повернення справи на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

24. Об`єднана палата касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.

25. У частині другій статті 302 ГПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

26. Згідно із частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

27. Підставою для здійснення розгляду справи об`єднаною палатою Касаційного господарського суду з огляду на частину другу статті 302 ГПК України є: 1) наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати; 2) такий висновок має бути зроблений у подібних правовідносинах.

28. Передаючи цю справу на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 904/6023/19 (904/4903/22).

29. Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення.

30. Об`єднана палата звертає увагу на те, що слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова).Тому термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів.

31. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

32. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.

33. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

34. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід виходити з того, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

35. Так, у справі №904/6023/19 (904/4903/22) розглядався спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "Ютіст" в особі ліквідатора до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр метал груп" про визнання договору оренди розірваним та виселення відповідача з нежитлових приміщень, переданих у оренду позивачем відповідно до договору оренди. Позов був обґрунтований невиконанням відповідачем як орендарем зобов`язань щодо оплати орендної плати за користування об`єктом оренди протягом більш як трьох місяців підряд, що в силу статті 782 ЦК України є підставою для розірвання договору оренди.

36. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 01.05.2023 у справі № 904/6023/19 (904/4903/22), залишеним без змін згідно з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023, позов задовольнив.

37. При цьому суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що додатковою угодою від 11.05.2022 № 1 до договору оренди пункт 4.3 цього договору сторони виклали у такій редакції: "Для сплати орендної плати орендодавець надає орендарю наступні документи, оформлені державною мовою у відповідності до вимог чинного законодавства України та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, а саме: рахунок, за курсом Національного банку України на день оформлення; податкову накладну в електронній формі (через форму електронного документообігу М.Е.Dос, OPZ тощо) з дотриманням умови щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Орендар сплачує орендну плату протягом трьох робочих днів після отримання рахунку та податкової накладної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних".

38. Відхиляючи доводи відповідача щодо неможливості здійснення ним сплати орендних платежів через, зокрема, непроведення позивачем реєстрації податкових накладних, суди керувались тим, що, згідно з положеннями статей 173, 174 ГК України нездійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства. Водночас зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські. Отже, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання.

39. Верховний Суд залишив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 у справі № 904/6023/19 (904/4903/22) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023 без змін.

40. Натомість у справі № 922/3929/23, яка передана на розгляд об`єднаної палати, ТОВ "Будмонтажізоляція" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Котлотурбопром" суми основного боргу та штрафних санкцій у зв`язку невиконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду в частині повної оплати за виконані позивачем роботи.

41. Отже, у справі № 904/6023/19 (904/4903/22), від правових висновків Верховного Суду у якій вважає необхідним відступити колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, правовідносини виникли щодо визнання договору оренди розірваним та виселення відповідача з нежитлових приміщень, переданих у оренду позивачем відповідно до договору оренди, натомість у справі № 922/3929/23, яка передана на розгляд об`єднаної палати, позивач просить стягнути суму основного боргу та штрафних санкцій у зв`язку невиконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду в частині повної оплати за виконані позивачем роботи.

42. З огляду на викладене об`єднана палата вважає, що правовідносини у справі № 904/6023/19 (904/4903/22) не є подібними з правовідносинами, що виникли у справі № 922/3929/23 за змістовним критерієм, а отже, підстави для передачі цієї справи на її розгляд об`єднаній палаті відсутні.

43. Крім того, об`єднана палата зазначає, що згідно з положеннями частин п`ятої - шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

44. У частині четвертій статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

45. Об`єднана палата звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

46. При цьому наявності висновків в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Так, обов`язковою умовою є застосування таких норм права у правовідносинах, які є подібними правовідносинам у справі, що передається від яких колегії суддів або палати вважає за необхідне відступити.

47. Застосування юридичної норми може здійснюватися шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми із застосуванням належних способів щодо такого тлумачення.

48. З огляду на викладене висновком щодо застосування норми права в подібних правовідносинах якраз і є тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом під час розгляду конкретної справи про те, як саме повинна застосовуватися норма права, та який (висновок) має міститися в мотивувальній частині постанови суду касаційної інстанції.

49. Отже, підставою для передачі для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати, є конкретний висновок, який здійсненний саме Верховним Судом (Верховним Судом України) в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати у подібних правовідносинах про те, як саме повинна застосовуватися норма права, а не будь-якого висновку чи правової оцінки, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови.

50. Окремо слід зазначити, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 11.07.2024 у справі № 909/1167/17 у пунктах 18 - 19 означив, що:

« 18. З огляду на положення статей 302, 303 ГПК України визначальними обставинами щодо передання справи на розгляд об`єднаної палати є, по-перше, саме наявність висновку щодо застосування норми права в постанові (постановах) Верховного Суду в подібних правовідносинах, а також те, що такий висновок зроблений колегією суддів з іншої палати цього суду або іншою палатою цього суду чи самою об`єднаною палатою.

По-друге, в ухвалі про передачу справи має бути наведено обґрунтування колегією суддів, яка передає справу на об`єднану палату, про необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права в іншій справі.

19. Тобто можна виснувати, що в усіх випадках на стадії прийняття об`єднана палата повинна перевіряти наявність в постанові (постановах), від якої колегія суддів пропонує відступити, висновків щодо застосування норми права. Як наслідок, у цьому контексті виникає питання щодо визначення такого поняття, як висновок щодо застосування норми права, адже ГПК України та інші процесуальні кодекси не містять такого визначення».

« 21. Отже, умовами (підставами) для передачі справи на розгляд об`єднаної палати, як і підставами для здійснення розгляду справи об`єднаною палатою, є:

1) наявність висновку щодо застосування конкретної норми (норм) права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати;

2) такий висновок має бути зроблено в подібних правовідносинах.

Підсумовуючи коло критеріїв щодо прийняття / повернення справ, переданих на розгляд об`єднаної палати, можна виснувати про таке:

1) на розгляд об`єднаної палати може бути передано справу після відкриття касаційного провадження колегією суддів, а касаційні скарги, заяви і клопотання на розгляд об`єднаної палати не передаються;

2) колегія суддів може погодитися з клопотанням учасника справи про передачу справи на розгляд об`єднаної палати, або підставами касаційного оскарження, зазначеними в касаційній скарзі (пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України), або ж самостійно прийняти рішення про передачу справи на розгляд об`єднаної палати в разі наявності обґрунтованих підстав;

3) для відступу або уточнення правової позиції колегія суддів повинна посилатися на постанову (постанови) Касаційного господарського суду:

а) в якій викладено висновок щодо застосування норми права з посиланням на конкретну норму (норми) матеріального або процесуального права;

б) відповідний висновок має бути зроблено в іншій справі зі спору, що виник із подібних правовідносин;

в) висновок повинен бути зроблений у постанові (постановах) колегій суддів з інших палат, іншою палатою Касаційного господарського суду або самою об`єднаною палатою.

4) колегія суддів має належним чином аргументувати підстави відступлення від висновку або необхідність відступлення шляхом уточнення попереднього висновку;

5) справа підлягає поверненню відповідній колегії суддів, якщо колегія фактично просить відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду або іншого касаційного суду у складі Верховного Суду».

51. Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду звертав увагу на те, що за змістом частини другої статті 302 ГПК України в усіх випадках на стадії прийняття об`єднана палата повинна перевіряти наявність у постанові (постановах), від якої колегія суддів пропонує відступити, висновків щодо застосування норми права.

52. Також об`єднана палата виснувала і щодо кола критеріїв і умов для прийняття / повернення справ, переданих на розгляд об`єднаної палати.

53. Отже, об`єднана палата виходить з того, що підставою передачі справи на розгляд об`єднаної палати є необхідність відступлення від раніше сформульованого висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати у подібних правовідносинах, саме щодо застосування конкретної норми (норм) матеріального або процесуального права про те, як саме повинна застосовуватися норма права.

54. У справі № 904/6023/19 (904/4903/22) Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 10.01.2024, зокрема, не викладав висновку щодо застосування норм права, зокрема статей 173, 174 ГК України (і, відповідно, незастосування статей 3, 6, 627 ЦК України щодо свободи договору), в аспекті того, що невиконання або неналежне виконання таких умов договору, як здійснення реєстрації податкової накладної не є правопорушенням у сфері господарювання (зокрема, щодо оплати боржником товару, виконаних кредитором робіт, якщо договір пов`язує умови (строк настання) такої оплати із реєстрацією податкових накладних).

55. Отже, викладені в ухвалі від 10.09.2024 у справі № 922/3929/23 доводи колегії суддів Верховного Суду про необхідність відступу від правових висновків Верховного Суду у постанові від 10.01.2024 у справі № 904/6023/19 (904/4903/22) не обґрунтовують наявність підстав для прийняття на розгляд Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 922/3929/23 з огляду на викладене у цій ухвалі.

56. З огляду на викладене та за наведених обставин Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених частиною другою статті 302 ГПК України, для передачі справи на розгляд об`єднаної палати, та про відсутність підстав для розгляду справи № 922/3929/23 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав, наведених колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 10.09.2024.

57. Отже, справа № 922/3929/23 за касаційною скаргою ТОВ "Котлотурбопром" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 підлягає поверненню відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

Справу № 922/3929/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Т. Малашенкова

Судді І. Бенедисюк

О. Васьковський

Т. Дроботова

В. Пєсков

Л. Рогач

Ю. Чумак