Ухвала

від 24.09.2024 по справі 910/15619/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15619/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача - Довгалюк Р. О., Кучерук М. Г.,

відповідача - Мартиненко А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Попільнянський комбікормовий завод"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Картавцевої Ю. В.

від 15.03.2024

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Корсак В. А., Алданова С. О., Євсіков О. О.

від 26.06.2024

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Попільнянський комбікормовий завод"

про стягнення 8 333 886,38 грн,

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.09.2024 оголошувалась перерва до 24.09.2024, про що учасники даної справи, згідно із частиною 3 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, були повідомлені під розписку.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Попільнянський комбікормовий завод" про стягнення 8 333 886,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання зобов`язань з оплати вартості необлікованого об`єму природнього газу.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Попільнянський комбікормовий завод" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" було укладено типовий договір розподілу природного газу, який затверджений постановою від 30.09.2015 № 2498 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Типовий договір розподілу природного газу), шляхом підписання заяви - приєднання № 094200J45FGP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), а також підписано додаток № 4 розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача, відповідно до якого, у позивача наявні лічильник ЛГК №11780, коректор РС-28 №06132575, Р max та Універсал-02 №7280.

21.10.2021 представниками позивача за участю представника відповідача Борщ Ю.Л. проведено обстеження комерційного вузла обліку газу Товариства з обмеженою відповідальністю "Попільнянський комбікормовий завод", в ході якого виявлено наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу ЛГ-К-80-1/20 G160 №11780, що є позаштатним режимом (пп.3 п.6 гл.6 розд. Х Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРС)), про що складено акт обстеження №201138б.

21.10.2021 за результатами даного обстеження представниками позивача ініційовано проведення позачергової повірки та складено акт про порушення №ZT 000955, що також відображено в акті №201138б. В акті зазначено про встановлення порушення передбаченого пп. 1 п. 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС: пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ або його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрати (споживання) природного газу комерційного ВОГ не обліковується або обліковується некоректно. У даному акті про порушення, відповідачем зазначено про непогодження з встановленим порушенням та встановленими обставинами, які зафіксовані в акті обстеження від 21.10.2021 № 201138б.

26.10.2021 відповідачем направлено позивачу лист за №97/2021, згідно з яким відповідач просив направити представників позивача для демонтажу та монтажу лічильника газу для проведення позачергової повірки лічильника газу, згідно із актом про порушення від 21.10.2021 № ZТ000955.

28.10.2021 представниками позивача складено протокол №201160 щодо направлення засобів вимірювальної техніки/пломб на позачергову повірку, у заключній частині якого зазначено, що відповідальною стороною за доставку є споживач; місце, де буде проведена позачергова повірка: м. Житомир, вул. Селецька, 33а; дата проведення - 02.11.2021. Протокол підписано представником споживача Борщ Ю.Л. без зауважень та заперечень.

28.10.2021 позивачем за участю представника відповідача, було складено акт контрольного огляду (обстеження) стану вузла обліку газу №201160, згідно із яким демонтовано лічильник газу, стосовно якого було виявлено порушення та зазначено про встановлення іншого лічильника газу.

За результатами повірки ДП "Житомирстандартметрологія" встановлено, що лічильник газу ЛГ-К-80 G-160 заводський №11780 не відповідає вимогам ТУ.У.3.48-05782912-023-20 Фб.2.784.008 ДІ і є непридатним для використання на підставі 0,2 Qmax = + 1,43%, та видано довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №11355 від 09.11.2021.

09.11.2021 позивачем складено акт про порушення №ZT000276, відповідно до якого представниками позивача встановлено порушення Розділу XI Глави 2 п.3 п.п.1 Кодексу ГРС.

23.12.2021 на засіданні комісії позивача з розгляду актів про порушення, було задоволено акти про порушення, які складені щодо відповідача, а саме: від 21.10.2021 №ZТ000955, від 09.11.2021 №ZТ000276, що оформлено протоколом (витягом) від 23.12.2021 № 23/12-21.

29.12.2021 позивач направив на адресу відповідача лист від 29.12.2021 №10001-Сл- 25895-1221 до якого долучив акти-розрахунки та рахунок на оплату.

Так, відповідно до акта-розрахунку від 23.12.2021 позивач здійснив перерахунок розподіленого природного газу та донарахував об`єм газу у розмірі 311636,16 м3 на загальну суму 8 333 886,38 грн за період з 01.10.2021 по 28.10.2021. Акт - розрахунок складено на підставі протоколу комісії з розгляду актів про порушення, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) або зміна режиму нарахування об`ємів природного газу №23/12- 21 від 23.12.2021.

Однак, відповідач з вищенаведеним актом, рішенням постійно діючої комісії позивача та розрахунком необлікованого об`єму природного газу не погодився та звернувся до суду з відповідним позовом (справа № 906/70/22).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.01.2023 у справі № 906/70/22, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 04.07.2023, у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Попільнянський комбікормовий завод" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про визнання протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) або зміна режиму нарахування об`ємів природного газу №23/12-21 від 23.12.2021 в частині донарахування об`єму у розмірі 311636,16 куб. м. на загальну суму 8 336 886,38 грн за період з 01.10.2021 по 28.10.2021 відмовлено.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/15619/23 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Попільнянський комбікормовий завод" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" вартість необлікованого об`єму природного газу у розмірі 8 333 886,38 грн та судовий збір у сумі 125 008,30 грн.

Постановою від 26.06.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/15619/23.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:

- матеріалами справи підтверджено факт позаштатного режиму роботи належного відповідачу лічильника газу та його непридатність, що зафіксовано у довідці про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. При цьому, виявлена несправність в роботі лічильника призводить до спотворення показів коректора об`єму газу, а тому за цих умов покази коректора не можна вважати достовірними і придатними для комерційного обліку газу;

- непридатність до використання лічильника, що, відповідно, унеможливлює правильні показання коректора об`єму газу виключає можливість застосування у даному випадку і положень абз. 2 п. 8 гл. 4 розділу ХІ Кодексу ГРС;

- у справі, що розглядається, за результатами огляду лічильника встановлено факт наявності сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу (пп. 3) п. 6 гл. 6 розділу X Кодексу ГРС), що слугувало підставою для його направлення на позачергову повірку, якою і було встановлено некоректність роботи приладу при обліку газу. Тоді як визначена в пп. 1) п. 6 гл. 6 розділу X Кодексу ГРС ознака "позаштатного режиму роботи" в межах перевірки засобу обліку у даному випадку не фіксувалась, а тому посилання відповідача на відсутність обставин необлікованого використання газу через його виток з елементів та конструкції комерційного ВОГ не заслуговують на увагу;

- в межах розгляду справи №906/70/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Попільнянський комбікормовий завод" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення, судами було встановлено, що Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" відповідно до вимог Кодексу ГРС, було проведено розрахунок необлікованих об`ємів природного газу за період з 01.10.2021 по 28.10.2021 у кількості 311636,16 м3;

- також у справі №906/70/22 було встановлено, що Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" при прийнятті рішення комісії з розгляду актів про порушення, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) або зміна режиму нарахування об`ємів природного газу, оформленого протоколом №23/12-21 від 23.12.2021 про задоволення актів про порушення від 21.10.2021 та 09.11.2021, та застосування санкції про донарахування об`єму природного газу у розмірі 311636,16 куб. м. на загальну суму 8 336 886,38 за період з 01.10.2021 по 28.10.2021, діяв в межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, та було повно з`ясовано обставини та документи, які мають значення, та які у своїй сукупності стали підставою для задоволення актів про порушення від 21.10.2021 та 09.11.2021.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі № 910/15619/23, та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник у якості підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суди першої та апеляційної інстанцій:

- неправильно застосували пункт 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.11.2021 у справі № 904/3592/19, від 18.11.2022 у справі № 914/993/21, від 28.02.2023 у справі № 927/153/22, від 12.09.2023 у справі № 902/1001/22;

- не застосували абзац 2 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.09.2019 у справі № 908/2313/18, від 18.11.2022 у справі № 914/993/21, від 20.06.2024 у справі № 927/1369/23;

- неправильно застосували статтю 75 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21, від 19.01.2023 у справі № 920/291/21.

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).

У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 904/3592/19, від 18.11.2022 у справі № 914/993/21, від 28.02.2023 у справі № 927/153/22, від 12.09.2023 у справі № 902/1001/22, від 19.09.2019 у справі № 908/2313/18, від 20.06.2024 у справі № 927/1369/23, від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21, від 19.01.2023 у справі № 920/291/21, щодо застосування пункту 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ, абзацу 2 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС, статті 75 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

У справі № 904/3592/19, що переглядалась Верховним Судом, предметом первісного позову була вимога про скасування рішення комісії Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" в особі Нікопольського відділення Акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз" по розгляду актів про порушення Кодексу газорозподільних систем. Предметом зустрічного позову була вимога про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу. Судами першої та апеляційної інстанцій первісний позов задоволено, а у зустрічному позові відмовлено. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд виходив з того, що: відповідно до висновку судової експертизи № 12553/12794/12853 від 10.11.2020, втручання споживача в роботу лічильника газу "Elster" типу G10T (заводський № 36625394, рік випуску 2017) не виявлено; за умови встановлення лічильника на об`єкті споживача 25.06.2018 та складання спірного акта про порушення 15.03.2019, пропущення строку періодичної повірки лічильника газу відсутнє; відповідачем в акті № 51/1 від 15.03.2019 про виявлення порушень, виявлення дефекту лічильника шляхом зовнішнього огляду унеможливлено. За таких обставин, ФОП Мельнічук Б.О. був позбавлений можливості самостійно виявити позаштатний режим роботи лічильника газу та ініціювати його позапланову повірку.

У справі № 914/993/21, що переглядалась Верховним Судом, предметом первісного позову була вимога про визнання протиправним та скасування рішення комісії АТ "Львівгаз" про задоволення складеного акта про порушення та донарахування об`єму природного газу. Предметом зустрічного позову була вимога про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу. Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні первісного позову відмовили, а зустрічний позов задовольнили. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд виходив з того, що оскільки ТОВ "К-Агроінвест" не заперечувало та не спростувало витоків газу на манометрі до лічильника та на фланцевому з`єднанні засувки до лічильника, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, зазначивши, що позаштатний режим роботи ВОГ було підтверджено відповідними доказами, які не спростовано скаржником, це є підставою для здійснення відповідного донарахування.

У справі № 927/153/22, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення та зобов`язання вчинити певні дії. Судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про задоволення позову. Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції Верховний Суд виходив з того, що судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем під час проведення обстеження та перевірки комерційного ВОГ на об`єкті споживача не встановлено та не зафіксовано в акті перевірки від 24.12.2021 №CN000723 ознак наявності роботи комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі та підтвердження факту необлікованого чи облікованого частково об`єму розподіленого (спожитого) природного газу, відтак у комісії оператора були відсутні підстави для задоволення вказаного акта перевірки в частині порушення, передбаченого підпунктом 1 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, та проведення перерахунку позивачу об`єму розподіленого (спожитого) природного газу на підставі пункту 4 глави 4 розділу ХІ цього Кодексу.

У справі № 902/1001/22, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову була вимога про скасування рішення про нарахування необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу. Судами попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовлено. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, виходив з того, що: позивач упродовж усього розгляду справи послідовно наголошував на тому, що у наведеному випадку не було і не могло бути встановлено обставин необлікованого чи облікованого частково споживання природного газу, оскільки лічильник обліковував навіть більше газу, ніж його було фактично спожито, а отже, позивач ще й переплачував за газ, який не споживав. При цьому, позивач посилався на наявні у справі докази, зокрема, протокол повірки лічильника газу від 30.11.2021 № 287поз, який, як він зазначав, свідчить про те, що вимірювання споживання природного газу на мінімальній витраті (Qmin) взагалі не проводилося, в таблиці проведених вимірів за значенням Qmin відсутні жодні дані: робочий еталон, дійсне значення витрати, об`єм, виміряний робочим еталоном, об`єм, виміряний лічильником, розрідження в робочому еталоні, температура в робочому еталоні; протокол повірки від 18.01.2022 № 39-2-6/0008; лист ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" від 20.09.2022 № 39-21/106, в якому зазначено, що результати визначення відносної похибки лічильника, отримані при проведенні повірки та задокументовані в протоколі повірки від 18.01.2022 № № 39-2-6/0008, свідчать про те, що при вимірюванні об`єму газу лічильником за об`ємної витрати 5 м3/год та 8 м3/год відносна похибка вимірювання склала 4,34% та 2,32%, відповідно, відтак обсяг газу, виміряний за вказаних витрат, є більшим від умовно істинного на таку ж саму величину, у зв`язку з чим підстав оцінювати результат вимірювання об`єму газу лічильником за вказаних об`ємних витрат як недооблікований та /або облікований частково є некоректним. Проте належна оцінка вказаним доводам та доказам, наданим на їх підтвердження, та, відповідно, оцінка методу виявлення порушення, з посиланням на нормативно-правове обґрунтування та правомірність його застосування, судами надана не була.

У справі № 908/2313/18, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову була вимога про визнання недійсним рішенням щодо донарахування необлікованого об`єму природного газу. Судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про задоволення позову. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, виходив з того, що: ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не надано оцінку заяві споживача вх. № 6939 від 23.07.2018, що вказана в акті обстеження ВОГ та в протоколі направлення ЗВТ на позачергову повірку та на яку посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, а відтак її можливого впливу на результат розгляду даного спору. Окрім того висновок суду апеляційної інстанції про те, що лічильник газу та коректор обсягів газу в свої сукупності є приладами обліку природного газу зроблено без належної оцінки та з`ясування змісту (значення) термінів (категорій) вказаних у частині 4 статті 1 Кодексу ГРС; не з`ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов`язані з ними докази, попередні судові інстанції припустилися порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частині 5 статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічно дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного вирішення даної справи.

У справі № 927/1369/23, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову була вимога про скасування рішення комісії по розгляду актів про порушення споживачами, що не є побутовими. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, виходив з того, що: -суди попередніх інстанцій не встановили, чи мали місце зауваження до роботи коректора у спірний період, чи мали місце зареєстровані та зафіксовані у звітах коректора об`єму газу повідомлення про наявні аварійні/діагностичні ситуації (несправність), які б свідчили про позаштатний режим роботи лічильника та чи мала місце фіксація коректором даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковувалась або обліковувалась некоректно; - поза увагою судів залишено обставини дотримання позивачем строку періодичної повірки лічильника газу/коректора об`єму газу, що має істотне значення при виявленні порушень, пов`язаних з несправністю лічильника внаслідок його невідповідності нормативним документам у сфері метрології; - судами також не з`ясовано чи в результаті позаштатного режиму роботи лічильника газу відбувалося необліковане чи обліковане частково розподілення (споживання) природного газу позивачу; - таким чином законності/незаконності підстав для здійснення позивачу спірного перерахунку об`єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС в контексті положень абзацу 2 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС суди належним чином не з`ясували.

У справі № 910/9823/17, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову була вимога про визнання договору поруки недійсним. Верховний Суд у цій справі погодився із висновками судів попередніх інстанцій про встановленість рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2015 у справі № 915/623/15, яке набрало законної сили, факту невиконання позичальником своїх зобов`язань за основним договором, правомірність позовних вимог кредитора - ПАТ "Сбербанк", наявність обов`язку ТОВ БТК "Таврія" зі сплати заборгованості за основним договором та договором поруки саме на користь відповідача.

У справі № 904/1427/21, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про визнання недійсними з моменту укладання договору купівлі-продажу та додаткових угод до вказаного договору. Верховний Суд у цій справі зазначив, що позивач не навів доводів щодо того, що встановлені обставини у справі № 910/17528/15 повинні підлягати повторному встановленню та доказуванню у межах цієї справи. При цьому, суди попередніх інстанцій у даній справі не встановили доказів, наданих позивачем, які б спростовували обставини, що встановлені судами у справі № 910/17528/15. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку суди першої та апеляційної інстанцій правомірно застосували до спірних правовідносин статтю 75 Господарського процесуального кодексу України у контексті спірних правовідносин та встановлених обставин справи.

У справі № 920/291/21, що переглядалась Верховним Судом, предметом позову були вимоги про визнання іпотечних договорів такими, що припинили свою дію. Судами першої та апеляційної інстанцій позов задоволено. Судові рішення мотивовані, зокрема, відсутністю у позивача та третіх осіб заборгованості перед банком за рамковою угодою та договорами про надання траншу, що встановлено у рішенні Господарського суду Сумської області від 07.04.2021 у справі № 920/1357/20, яке набрало законної сили у встановленому порядку, тому вказані обставини, відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають доказуванню. Верховний Суд у цій справі зазначив, що із змісту оскаржуваного судового рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2021, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022, зокрема вбачається, що суд правомірно застосував до спірних правовідносин статтю 75 Господарського процесуального кодексу України у контексті спірних правовідносин та встановлених обставин справи.

Натомість у справі № 910/15619/23, що переглядається, предметом позову є вимога про стягнення вартості необлікованого об`єму природнього газу.

Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що за результатами огляду лічильника відповідача встановлено факт наявності сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу (пп. 3) п. 6 гл. 6 розділу X Кодексу ГРС), що слугувало підставою для його направлення на позачергову повірку, якою і було встановлено некоректність роботи приладу при обліку газу.

Судами також встановлено, що 23.12.2021 на засіданні комісії позивача з розгляду актів про порушення, було задоволено акти про порушення, які складені щодо відповідача, а саме: від 21.10.2021 №ZТ000955, від 09.11.2021 №ZТ000276, що оформлено протоколом (витягом) від 23.12.2021 № 23/12-21. 29.12.2021 позивач направив на адресу відповідача лист від 29.12.2021 №10001-Сл- 25895-1221 до якого долучив акти-розрахунки та рахунок на оплату. Так, відповідно до акта-розрахунку від 23.12.2021 позивач здійснив перерахунок розподіленого природного газу та донарахував об`єм газу у розмірі 311636,16 м3 на загальну суму 8 333 886,38 грн за період з 01.10.2021 по 28.10.2021. Акт - розрахунок складено на підставі протоколу комісії з розгляду актів про порушення, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) або зміна режиму нарахування об`ємів природного газу №23/12- 21 від 23.12.2021.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.01.2023 у справі №906/70/22, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 04.07.2023, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Попільнянський комбікормовий завод" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про рішення комісії з розгляду актів про порушення, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) або зміна режиму нарахування об`ємів природного газу, оформлене протоколом від 23.12.2021 № 23/12-21 в частині донарахування об`єму газу у кількості 311 636,16 м2 на загальну суму 8 336 886,38 грн за період із 01.10.2021 по 28.10.2021.

Верховний Суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції у справі №906/70/22, виходив з того, що: - апеляційний господарський суд не обґрунтував та не мотивував на підставі чого він дійшов висновку про необхідність встановлення в акті обстеження, акті про порушення відомостей щодо несправності коректора, обчислювача чи інших складових вузла обліку об`єму газу, як і їх роботи в позаштатному режимі, що могло б кваліфікуватися за підпунктом 1 або відповідно 2 пункту 5 глави 4 розділу XІ Кодексу ГРМ, тоді як вказана норма не містить підпунктів, а містить лише абзаци, та цим пунктом визначено зокрема, випадки, за яких проводяться перерахунки об`єму розподіленого (спожитого) природного газу у разі виявлення оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об`єму газу, несправності датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об`єму газу, що сталася внаслідок їх пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; - проте, як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, за наслідками обстеження комерцiйного ВОГ позивача було встановлено обставини позаштатного режиму роботи лічильника газу (наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу) та його непридатність за результатами повірки, що, відповідно, унеможливлює правильні показання коректора об`єму газу; підставою для складання акта обстеження, актів про порушення та здійснення донархування позивачеві об`єму природного газу у розмірі 311636,16 м3 на загальну суму 8 336 886,38 грн за рішенням комісії від 23.12.2021 не було пропущення строку періодичної повірки датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об`єму газу, несправності датчика тиску, та/або датчика температури, та/або обчислювача (коректора) об`єму газу, що сталася внаслідок їх пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; згідно з рішенням комісії від 23.12.2021 підставою для проведення перерахунку об`єму розподіленого (спожитого) природного газу позивачеві визначено підпункт 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем; - крім того, місцевим господарським судом було встановлено відсутність порушень вимог закону відповідачем при прийнятті рішення комісії від 23.12.2021 в частині донарахування позивачеві об`єму природного газу у розмірі 311636,16 м3 на загальну суму 8 336 886,38 грн за період із 01.10.2021 по 28.10.2021.

З огляду на встановлені обставини та враховуючи положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову у справі, що переглядається.

Отже, проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду у справах №№ 904/3592/19, 914/993/21, 927/153/22, 902/1001/22, 908/2313/18, 927/1369/23, 910/9823/17, 904/1427/21, 920/291/21 (на які посилається скаржник), за критеріями подібності, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за змістовним критерієм із наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається, як за предметом і підставою позову, так і за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, способом захисту. Відтак, правовідносини у справах №№ 904/3592/19, 914/993/21, 927/153/22, 902/1001/22, 908/2313/18, 927/1369/23, 910/9823/17, 904/1427/21, 920/291/21, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/15619/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Попільнянський комбікормовий завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 910/15619/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Попільнянський комбікормовий завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова