Постанова

від 25.09.2024 по справі 953/11258/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/11258/23 Головуючий суддя І інстанції Власова Ю. Ю.

Провадження № 22-ц/818/2545/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.,

суддів колегії: Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представникаОбласного комунальногопідприємства Харківськоїобласної ради«ЗНАХІДКА» -адвоката ЖилаМарини Ігорівнина рішенняКиївського районногосуду м.Харковавід 29лютого 2024року та на додаткове рішення Київського районного суду м.Харкова від 15 березня 2024 року по справі№ 953/11258/23, за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «ЗНАХІДКА» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 у листопаді 2023 року через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка»:

- заборгованість по заробітній платі за період з травня 2022 року по 09.12.2022 року у сумі 68 259,13 грн.;

- компенсацію при звільнені за невикористану відпустку (50 к.д.) у сумі 18 753,39 грн.;

- компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у сумі 6 072,98 грн.;

- середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 58 603,98 грн.

Також, позивач просив зобов`язати відповідача сплатити за звільненого працівника ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 09.12.2022 рік: - ЄСВ у розмірі 39 666,18 грн.; військовий збір у розмірі 3 796,51 грн; ПДФО у розмірі 45 558,14 грн. та вирішити питання розподілу судових витрат.

Позов мотивовано тим, що у період з 01.04.2014 по 09.12.2022 ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з ОКП ХОР «ЗНАХІДКА», а саме: - з 01.04.2014 по 09.12.2022 перебував на посаді начальника відділу експлуатаційного забезпечення об`єктів. Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці. 01.03.2022 у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі під час воєнного стану, керуючись статтею 113 КЗпП відповідач наказом № 5 оголосив простій, не з вини працівника з 01.03.2022 усім працівникам ОКП ХОР «ЗНАХІДКА», включаючи директора.

Пунктом 2 зазначеного наказу передбачено, що час простою не з вини працівників оплачувати у розмірі 2/3 посадового окладу. Оскільки з початком війни відповідач опинився у скрутних фінансових можливостях, то навіть не міг виконати обов`язок по виплаті 2/3 посадового окладу у повному обсязі, у зв`язку з чим, виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 68 259,13 грн. за період з травня 2022 року по 09.12.2022.

09.12.2022 позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням, ч. 1 ст. 38 КЗпП, згідно з наказом № 9-К від 17.11.2022, та передбачено виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 50 календарних дня.

Але при цьому, станом на сьогоднішній день не були виплачені належні позивачу кошти у зв`язку зі звільненням, що і стало приводом для звернення до суду.

Відсутність виплати заробітної плати підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 18.09.2023.

Також зауважено, що з моменту звільнення позивача та по теперішній час будь-яка заборгованість з виплати заробітної плати відсутня відповідно до звітності.

26.07.2023 позивач направив на адресу відповідача запит про надання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні та прохання виплатити заборгованість із заробітної плати. 21.08.2023 за вих. № 02-02/182 відповідач повідомив позивача, що заборгованості перед позивачем не має відповідно до звітності підприємства, та не надав письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.

16.08.2023 направлено адвокатський запит за № 2/Н до Харківської обласної ради про надання інформації та відповідних копій документів щодо звернень відповідача до Харківської обласної ради про надання фінансової підтримки для погашення заборгованості із заробітної плати.

Харківською обласною радою 22.08.2022 листом за вих. № 01- 43/1961 надано: - лист відповідача за № 02-02/62 від 14.12.2022 про надання фінансової підтримки ОКП ХОР «ЗНАХІДКА» у 2022 році на загальну суму 2 012 365, 00 грн., з яких 1 150 365,00 грн. на погашення заборгованості працівникам за період з травня по грудень 2022 року; - лист відповідача за № 02-02/55 від 24.03.2023 про надання фінансової підтримки ОКП ХОР «ЗНАХІДКА» для погашення заборгованості із заробітної плати працівникам за період з травня по грудень 2022 року, але вже на меншу суму 864 690,00 грн. (разом з додатками - розрахунками заборгованості по заробітній платі на загальну суму 864 683,72 грн.) При цьому цей лист відповідач попросив залишити без розгляду у своєму зверненні від 03.05.2023 за № 02-02/87.

У зазначених додатках міститься інформація по заборгованості із заробітної плати за період з травня по грудень 2022 року, не тільки із зазначенням посад, а й прізвищ працівників, інформації по кожному працівнику 100% окладу, розрахунків: окладу 2/3, ПДФО, військового збору, загальну суму податків та скільки за вирахуванням податків потрібно виплатити кожному працівнику. 28.08.2023 за вих. № 1/К до відповідача направлено адвокатський запити про надання інформації з наступних питань: 1. Чи зверталося керівництво ОКП ХОР «ЗНАХІДКА» до Харківської обласної ради за період з 01.01.2022 по 25.08.2023 з проханням про надання фінансової допомоги для погашення заборгованості по заробітній платі за період з травня 2022 року по грудень 2022 року з працівниками, у тому числі які були звільнені у 2022 році? Якщо так, просить надати належним чином завірені копії таких звернень. 2. Якщо такі звернення були із зазначенням сум заборгованості, то прошу надати документи на підставі яких були здійснені такі розрахунки, а також інформацію по сумам заборгованості, які увійшли у період з травня по грудень 2022 року по кожній посаді окремо, включаючи посаду начальника відділу експлуатаційного забезпечення об`єктів ОКП ХОР «ЗНАХІДКА»? 04.09.2023 за вих. № 02-02/203 від відповідача надійшла відповідь про те, що зазначений адвокатський запит потребує пошуку інформації серед значної кількості документів та даних, створених після початку бойових дій.

25.09.2023 за вих. № 02-02/234 від відповідача надійшла відповідь про те, що за період з 01.01.2022 по 25.08.2022 відповідач неодноразово звертався до Харківської обласної ради з проханням про надання фінансової підтримки тими ж самими листами, що і надала на адвокатський запит Харківська обласна рада, окрім додатків - розрахунків заборгованості по заробітній платі на загальну суму 864 68372 грн. до листа за № 02-02/55 від 24.03.2023.

Разом з тим, відповідач зазначив, що наведені у зверненнях суми заборгованості по заробітній платі є орієнтовними, оскільки табелі обліку використання робочого часу та відомості стосовно нарахування, виплати або наявності заборгованості по заробітній платі за період з травня 2022 року по грудень 2022 року попереднім директором при звільнені та передачі справ не передавалися. Також зауважено, що з моменту звільнення позивача та по теперішній час будь-яка заборгованість з виплати заробітної плати відсутня відповідно до звітності

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «ЗНАХІДКА», код ЄДРПОУ 14107244 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з травня 2022 року по 09.12.2022 у сумі 84 793 (вісімдесят чотири тисячі сімсот дев`яносто три) гривні 53 копійки на р/ р IBAN НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО банку 305299.

Стягнуто з Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «ЗНАХІДКА» на користь ОСОБА_1 компенсацію при звільнені за невикористану відпустку (50 к.д.) у сумі 23 296 гривень 14 копійок.

Стягнуто з Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «ЗНАХІДКА», код ЄДРПОУ 14107244 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 72 799 (сімдесят дві тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 98 копійок.

Стягнуто з Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «ЗНАХІДКА» на користь держави судовий збір у розмірі 858 гривень 88 копійок.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у іншій частині, відмовлено.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОКП ХОР «ЗНАХІДКА», код ЄДРПОУ 14107244 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 677 грн 50 коп.

Стягнуто з ОКП ХОР «ЗНАХІДКА», код ЄДРПОУ 14107244 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 032 грн 00 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача адвокат Жила М.І., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення в частині задоволення вимог позивача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за період з травня 2022 року по 09.12.2022 у сумі 84 793 гривні 53 копійки; стягнення з Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» на користь ОСОБА_1 компенсації при звільнені за невикористану відпустку (50 к.д.) у сумі 23 296 гривень 14 копійок; стягнення з Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» на користь ОСОБА_1 середнього заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 72 799 гривень 98 копійок; стягнення з Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» на користь держави 858 гривень 88 копійок судового збору у розмірі та прийняти в цій частині нове рішення в якому відмовити Позивачу у задоволення вказаних позовних вимог.

Скасувати додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 15.03.2024 року у справі № 953/11258/23 та прийняти нове, яким у задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Скарга мотивована наступним.

Позивач стверджуючи про наявність у Відповідача перед ним заборгованості із заробітної плати, не надав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б свідчили, по перше: про нарахування йому заробітної плати за відповідний період у зазначеному у позовній заяві розмірі; по друге: про невиплату заробітної плати у випадку її нарахування. На вказаних фактах Відповідач неодноразово наголошував і документах по суті справи і під час судових засідання, проте суд першої інстанції вказані доводи Відповідача не взяв до уваги.

Вказує, що у відповідача відсутні дані про наявність заборгованості з виплати заробітної плати Позивачу, а останній у свою чергу не надає достатніх та достовірних доказів, щоби підтверджували як нарахування заробітної плати у розмірі, що заявлений до стягнення, так і невиплату заробітної плати у зазначеному розмірі. Відтак, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність у Відповідача заборгованості перед Позивачем з виплати заробітної плати.

Оскільки, Позивач стверджує, що не отримував заробітну плату протягом періоду з травня року по грудень 2022 року, то очевидно, що у випадку дійсного порушення Відповідачем його права на отримання заробітної плати, Позивач дізнавався, або повинен був дізнатися про це кожного разу у дати, які були визначені у п. 3.6 розділу 3 Колективного договору, а саме 21 та 7 числа відповідного місяця. Так, наприклад, Позивач стверджує, що не отримав заробітну плату за травень 2022 року. Відповідно до Колективного договору виплата заробітної плати працівникам Відповідача, мала би проводитися 21 травня за першу половину місяця та 07 червня остаточний розрахунок, тобто виплата заробітної плати за травень мала відбуватися у повному обсязі саме 07 червня 2022 року. Отже, у випадку, якщо заробітна плата за травень 2022 року Позивачеві, дійсно виплачена не була, то строк звернення до суду мав би обраховуватися починаючи з 07 червня 2022 року. За таким прикладом строк звернення до суду з вимогами про виплату заборгованості із заробітної плати мав би обраховуватися окремо щодо кожного місяці, в якому, як переконує суд Позивач, йому не було виплачено заробітну плату.

Застосування у даному випадку судом ч. 2 ст. 233 КЗпП України замість ч. 1 ст. 233 КЗпП України є помилковим, оскільки, як стверджує Позивачу своїй позовній заяві заборгованість по заробітній платі виникала поступово починаючи з травня 2022 року і останнє нарахування грудня 2022 року. Тобто, очевидно, що вказана заборгованість із заробітної плати (якщо така дійсно існує) виникла не в момент звільнення Позивача (за винятком заробітної плати за грудень 2022 року), а існувала задовго до цього, а відтак до цих вимог Позивача слід застосовувати саме строки звернення до суду встановлені ч. 1 ст. 233 КЗпП України. З огляду на викладене, Позивач допустив порушення строку звернення до суду з вимогами про виплату заробітної плати, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.

До фонду додаткової заробітної плати, відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, відноситься, серед іншого, оплата за невідпрацьований час, а саме оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

За таких умов, якщо б у Відповідача існувала заборгованість з виплати Позивачу компенсації при звільнені за невикористану відпустку, він би мав звітувати про неї, зокрема до органів статистики у складі показника «Сума заборгованості з виплати заробітної плати». Проте, як вже було зазначено вище, дані бухгалтерської звітності Відповідача не містили та не містять інформації про заборгованість з виплати заробітної плати жодному з працівників Відповідача, у тому числі, і Позивачу.

Суд помилково дійшов висновку про доведення Позивачем факту існування у Відповідача заборгованості з компенсації при звільнені за невикористану відпустку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. З огляду на процитовані норм вказану позовну вимогу слід розглядати у нерозривному зв`язку з вимогою Позивач про виплату компенсації при звільнені за невикористану відпустку, а оскільки, як вже було зазначено вище, Позивач не довів існування у Відповідача заборгованості з виплати належних йому при звільненні сум, то і підстави для застосування до Відповідача відповідальності, встановленої ст. 117 КЗпП України у суду першої інстанції не було.

Щодо ухваленого судом додаткового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Так, відповідно до ували про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 20.11.2023 року у справі № 953/11258/23 суд постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відтак розгляд заяви Позивача про винесення додаткового рішення у справі № 953/11258/23 мало так само здійснюватися в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Натомість

Відповідачу взагалі не було відомо прийняття до розгляду та розгляд судом першої інстанції заяви Позивача про ухвалення додаткового рішення, що фактично позбавило Відповідача можливості висловити свою позицію щодо вимог Позивача.

За таких умов додаткове рішення від 15.03.2024 року ухвалене судом з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно дост. 372 ЦПК Українине перешкоджає її розгляду. За відсутності підтвердження поважних причин неявки позивачки ОСОБА_2 у судове засідання, колегія суддів не знайшла законних у розумінні принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, підстав для задоволення її заяви про відкладення розгляду справи на інший день.

Відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК Україниколегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Устатті 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено,що у період з 01.04.2014 по 09.12.2022 ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з ОКП ХОР «ЗНАХІДКА», а саме: - з 01.04.2014 по 09.12.2022 перебував на посаді начальника відділу експлуатаційного забезпечення об`єктів. Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці. 01.03.2022 у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі під час воєнного стану, керуючись статтею 113 КЗпП відповідач наказом № 5 оголосив простій, не з вини працівника з 01.03.2022 усім працівникам ОКП ХОР «ЗНАХІДКА», включаючи директора.

Пунктом 2 зазначеного наказу передбачено, що час простою не з вини працівників оплачувати у розмірі 2/3 посадового окладу. Оскільки з початком війни відповідач опинився у скрутних фінансових можливостях, то навіть не міг виконати обов`язок по виплаті 2/3 посадового окладу у повному обсязі, у зв`язку з чим, виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 68 259,13 грн. за період з травня 2022 року по 09.12.2022.

09.12.2022 позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням, ч. 1 ст. 38 КЗпП, згідно з наказом № 9-К від 17.11.2022, та передбачено виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 50 календарних дня.

Але при цьому, станом на сьогоднішній день не були виплачені належні позивачу кошти у зв`язку зі звільненням, що і стало приводом для звернення до суду.

Відсутність виплати заробітної плати підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 18.09.2023.

Також зауважено, що з моменту звільнення позивача та по теперішній час будь-яка заборгованість з виплати заробітної плати відсутня відповідно до звітності.

26.07.2023 позивач направив на адресу відповідача запит про надання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні та прохання виплатити заборгованість із заробітної плати. 21.08.2023 за вих. № 02-02/182 відповідач повідомив позивача, що заборгованості перед позивачем не має відповідно до звітності підприємства, та не надав письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.

16.08.2023 направлено адвокатський запит за № 2/Н до Харківської обласної ради про надання інформації та відповідних копій документів щодо звернень відповідача до Харківської обласної ради про надання фінансової підтримки для погашення заборгованості із заробітної плати.

Харківською обласною радою 22.08.2022 листом за вих. № 01- 43/1961 надано: - лист відповідача за № 02-02/62 від 14.12.2022 про надання фінансової підтримки ОКП ХОР «ЗНАХІДКА» у 2022 році на загальну суму 2 012 365, 00 грн., з яких 1 150 365,00 грн. на погашення заборгованості працівникам за період з травня по грудень 2022 року; - лист відповідача за № 02-02/55 від 24.03.2023 про надання фінансової підтримки ОКП ХОР «ЗНАХІДКА» для погашення заборгованості із заробітної плати працівникам за період з травня по грудень 2022 року, але вже на меншу суму 864 690,00 грн. (разом з додатками - розрахунками заборгованості по заробітній платі на загальну суму 864 683,72 грн.) При цьому цей лист відповідач попросив залишити без розгляду у своєму зверненні від 03.05.2023 за № 02-02/87.

У зазначених додатках міститься інформація по заборгованості із заробітної плати за період з травня по грудень 2022 року, не тільки із зазначенням посад, а й прізвищ працівників, інформації по кожному працівнику 100% окладу, розрахунків: окладу 2/3, ПДФО, військового збору, загальну суму податків та скільки за вирахуванням податків потрібно виплатити кожному працівнику. 28.08.2023 за вих. № 1/К до відповідача направлено адвокатський запити про надання інформації з наступних питань: 1. Чи зверталося керівництво ОКП ХОР «ЗНАХІДКА» до Харківської обласної ради за період з 01.01.2022 по 25.08.2023 з проханням про надання фінансової допомоги для погашення заборгованості по заробітній платі за період з травня 2022 року по грудень 2022 року з працівниками, у тому числі які були звільнені у 2022 році? Якщо так, просить надати належним чином завірені копії таких звернень. 2. Якщо такі звернення були із зазначенням сум заборгованості, то прошу надати документи на підставі яких були здійснені такі розрахунки, а також інформацію по сумам заборгованості, які увійшли у період з травня по грудень 2022 року по кожній посаді окремо, включаючи посаду начальника відділу експлуатаційного забезпечення об`єктів ОКП ХОР «ЗНАХІДКА»? 04.09.2023 за вих. № 02-02/203 від відповідача надійшла відповідь про те, що зазначений адвокатський запит потребує пошуку інформації серед значної кількості документів та даних, створених після початку бойових дій.

25.09.2023 за вих. № 02-02/234 від відповідача надійшла відповідь про те, що за період з 01.01.2022 по 25.08.2022 відповідач неодноразово звертався до Харківської обласної ради з проханням про надання фінансової підтримки тими ж самими листами, що і надала на адвокатський запит Харківська обласна рада, окрім додатків - розрахунків заборгованості по заробітній платі на загальну суму 864 68372 грн. до листа за № 02-02/55 від 24.03.2023.

Разом з тим, відповідач зазначив, що наведені у зверненнях суми заборгованості по заробітній платі є орієнтовними, оскільки табелі обліку використання робочого часу та відомості стосовно нарахування, виплати або наявності заборгованості по заробітній платі за період з травня 2022 року по грудень 2022 року попереднім директором при звільнені та передачі справ не передавалися. Також зауважено, що з моменту звільнення позивача та по теперішній час будь-яка заборгованість з виплати заробітної плати відсутня відповідно до звітності

Відповідно до частини четвертоїстатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першоюстатті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до частини 1статті 113 КЗпП Україничас простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Як передбачено частиною 1статті 47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно статті116КЗпПУкраїни при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться вдень звільнення. Якщо працівника день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні)роботодавець повинен письмово повідомити працівника вдень їх виплати.У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 266/6853/18 (провадження № 61-9549св19) зроблено висновок, що «згідно положень статей115,116 КЗпП Українивідсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум».

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до частини другоїстатті 30 Закону України «Про оплату праці»роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Частинами першої, сьомоїстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина першастатті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.

Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 757/23764/20-ц (провадження № 61-7052св21).

Як вбачається з висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17 (провадження № 61- 94св17), відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Згідно з частиною першоюстатті 83 КЗпП Українита частиною першоюстатті 24 Закону України «Про відпустки»у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Статтею 117 КЗпП Українипередбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установленастаттею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Працівник є слабшою ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (така позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18)).

Для застосуваннястатті 117 КЗпП Українита покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити вину підприємства.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першоїстатті 9 ЦК Українитака спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченомустаттею 117 КЗпП України.

Встановленою, що позивач у період з 01.01.2022 по 09.12.2022 займав посаду начальника відділу експлуатаційного забезпечення об`єктів ОКП ХОР «ЗНАХІДКА» та згідно зі штатним розписом підприємства на 2022 рік його посадовий оклад складає 18 200,00 грн.

Оскільки простій оголошено було з 01.03.2022, то за січень та лютий 2022 відповідачем повинна бути нарахована та виплачена заробітна плата у сумі 37 310,00 грн.

За період з 01.03.2022 по 09.12.2022, враховуючи простій,відповідачемпозивачуповинна бутинарахованатавиплачена заробітнаплатаусумі 115 887,12 грн.

Тобто за період з 01.01.2022 по 09.12.2022 відповідачем позивачуповиннабутинарахована тавиплаченазаробітнаплата усумі 153 197,12 грн.

Як убачається із банківської виписки, на рахунок позивача за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 відповідачем перераховано заробітну плату на загальну суму 52 056,66 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за дні невикористаної відпустки суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач у порушення вимог статті 116КЗпПпри звільненні не провів з позивачем остаточного розрахунку та не виплатив заборгованість по заробітній платі та правомірно стягнув на користь позивачки суму заборгованості за травень 2022 року по 09.12.2022 та компенсацію за 50 днів невикористаної відпустки.

Висновок суду першої інстанції підтверджується копіями трудової книжки позивача, штатного розпису, яким встановлено оклад, наказів про оголошення простою та про звільнення, банківськими виписками та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків і узгоджується з положеннями статті 116 КЗпП.

ОСОБА_1 підтвердив наявність заборгованості роботодавця з виплати заробітної плати та компенсації за дні відпустки, та будь-яких доказів проведення повного розрахунку з працівником відповідач до суду не надав.

Крім того, відповідач визнав право позивачки на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні, адже про це прямо зазначено у тексті наказу про звільнення ОСОБА_1 . Доказів сплати позивачу такої компенсації відповідачем не надано, тож висновок суду першої інстанції про стягнення з підприємства на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку також є законним та обґрунтованим. Розмір такої компенсації обчислений згідно чинного законодавства.

Враховуючи, що право людини на заробітну плату гарантованеКонституцією України, нормамиКЗпП України,Законом України «Про оплату праці», і ОСОБА_1 знаходився з відповідачем у трудових відносинах до 09.12.2022 року, при звільненні не отримав усіх належних платежів, вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.

Установивши, що в день звільнення позивачу не були виплачені всі належні від підприємства суми, суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Доводи Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» щодо того, що позивач не надала доказів нарахування та невиплати їй заробітної плати, щодо відсутності у нього табелів обліку робочого часу, колегія суддів відхиляє, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік, тощо, покладено на працедавця, а не на працівника. Відсутність табелів обліку робочого часу не звільняє підприємство від обов`язку з нарахування та виплати заробітної плати. До того ж, у спірний період на підприємстві було запроваджено простій не з вини працівника, та наказом про його запровадження було чітко передбачено порядок його оплати, а саме 2/3 посадового окладу.

Відповідач не надав доказів того, що у нього були підстави не нараховувати позивачу заробітну плату за спірний період, або ж доказів сплати заробітної плати за цей період в повному обсязі. Відповідач, усвідомлюючи наявність у нього заборгованості перед працівниками, звертався до Харківської обласної ради за фінансуванням, однак у подальшому змінив свою позицію та почав заперечувати наявність заборгованості, виходячи з відсутності у нього даних на її підтвердження, що не є добросовісною поведінкою. Подання підприємством звітів державних органів, зокрема, органів статистики, з даними про відсутність заборгованості не є беззаперечним доказом її відсутності, з урахуванням обставин справи та наданих доказів у їх сукупності.

Посилання відповідача на те, що позивач допустив порушення тримісячного строку звернення до суду з вимогами про виплату заробітної плати, є безпідставними, оскільки предметом спору є виплата всіх сум, що належать працівникові при звільненні, тож у цьому разі підлягає застосуванню частина 2статті 233 КЗпП України, яка передбачає право працівника звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Враховуючи, що позивач неодноразово зверталась до відповідача з запитами, однак 27.10.2023 року підприємством надано лише інформацію про суми, виплачені їй за 2022 рік, а саме банківську виписку, однак так і не надано письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, тож при зверненні позивача до суду 15 листопада 2023 року передбачений законом строк не пропущений.

Щодо доводів апеляційної скарги Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» на додаткове рішення Київського районного суду м.Харкова від 15 березня 2024 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 133ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30Закону України«Про адвокатуруі адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137ЦПКУкраїни витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8статті 141ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції посилався на частину 4статті 270 ЦПК Українита вказав, що не вбачає необхідності виклику в судове засідання сторін для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина першастатті 246 ЦПК України).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення постановлена судом першої інстанції з додержанням вимогзакону, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, невбачається. Суд обґрунтовано, та відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України визначився із релевантністю та використанням правових висновків касаційного суду, а наведені з цього приводу доводи скарги є безпідставними та не знайшли свого підтвердження.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст.367,375,381,382,389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги представника Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «ЗНАХІДКА» - адвоката Жила Марини Ігорівни залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2024 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 27 вересня 2024 року.

Головуючий суддя В.Б. Яцина

Судді колегії Ю.М.Мальований

О.В.Маміна