Рішення

від 17.09.2024 по справі 484/1079/23

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: 2/484/313/24

Справа: 484/1079/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі : головуючого судді Мельничука О.В.,

за участю секретаря судового засідання Голубкової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія» про розірвання договору оренди та відшкодування завданої шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2023 до суду надійшов позов адвоката Устенко І.О. в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія» про розірвання договору оренди та відшкодування завданої шкоди. Позовні вимроги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,8 га, яка перебувала в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія» на підставі договору оренди. Розмір орендної плати складає 27000 грн. на рік, відповідно до п. 8 договору, грошовими коштами або с/г продукцією.

21.01.2022 року після закінчення дії договору від 20 січня 2020 року орендар не укладає новий договір і продовжує користуватись земельною ділянкою на підставі п.7.2 Договору хоча в усній формі йому повідомлено про небажання продовжувати дію договору та необхідність розірвання договору оренди землі. Відповідач проігнорував вказану інформацію і продовжив користуватись земельною ділянкою в 2022 році. При цьому відповідач не сплачує орендну плату. Позивач стверджував, що на адресу відповідача було направлено лист-повідомлення з вимогою відшкодувати завдану шкоду у вигляді сплати орендної плати за 2022 рік та розірвати договір оренди зі складанням акту прийому-передачі. Відповіді отримано не було, як і не відшкодовано шкоду. Даний факт підтверджено копією листа та квитанцією. У зв`язку з тим, що інформація відносно оренди вказаної земельної ділянки внесена до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, як таку , що перебуває у оренді в ТОВ «Софія» і вилучити її з даного кадастру можливо за наявності договору про розірвання договору оренди, а керівництво ТОВ «Софія» в категоричній формі відмовляється укладати договір про розірвання договору оренди виникла необхідність для звернення до суду за захистом прав та інтересів власника.

Відповідач, використовуючи земельну ділянку з моменту передачі її за актом, станом на день подання даного позову так і не розрахувався відповідно до договору та не розірвав договір оренди земельної ділянки - чим безперечно порушив його умови та спричинив шкоду Позивачу.

Правову позицію позивач обґрунтував посиланнями на ст. ст. 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 21, 24, 31, 32, 36 ЗУ «Про оренду землі».

Зазначив, що відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. 36 умов договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї сторони у наслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором. Згідно п.37 Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку з будь яких підстав не допускається.

У статті 625 ЦК України зафіксовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В позові наведений розрахунок ціни позову із визначенням суми заборгованості по орендній платі за 2022 рік 27000,00 грн., пені в сумі 1442,47 грн. та судових витрат.

Позивач просив суд:

1. Справу розглядати с порядку спрощеного провадження.

2. Розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 5.8 га, яка перебуває у її приватній власності ОСОБА_1 , та розташована на території Софіївської сільської ради, Первомайського району Миколаївської області кадастровий № 4825486700:08:000:0148 з цільовим призначенням 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який було укладено 20 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СОФІЯ», код ЄДРПОУ 03764146, місцезнаходження: 52253, Миколаївська область, Первомайський район, с. Софіївка, вул. Центральна 26 в особі директора Шеремета І.В.

3. Стягнути з ТОВ «Софія», код ЄДРПОУ 03764146, місцезнаходження: 55253, Миколаївська область, Первомайський район, с. Софіївка, вул. Центральна 26, заборгованість на користь ОСОБА_1 на суму 27000(двадцять сім тисяч) гривень та 1442,47 гривень( тисяча чотириста сорок дві гривні 47 копійок)(пеня згідно умов договору).

4. Стягнути з ТОВ «СОФІЯ», код ЄДРПОУ 03764146, місцезнаходження: 55253, Миколаївська область, Первомайський район, с. Софіївка, вул. Центральна 26 на користь ОСОБА_1 понесені витрати щодо оплати судового збору -3144,24гривні + 1073,60 грн за дві позовні вимоги та 3 000 гривень занадання правничої допомоги.

Ухвалою від 01.03.2023 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального провадження, призначене підготовче засідання, визначені строки для подачі заяв по суті.

27.03.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія».

Відповідач позову не визнав. У відзиві відповідач зазначив, що між сторонами дійсно існували орендні відносини, щодо належної позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 4825486700:08:000:0148 площею 5.8 га, розташованої поза межами населених пунктів на території Софіївського старостинського округу Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Інформаційної довідки 326182857 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна термін дії договору оренди землі від 17.12.2012, укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 (позивач) та орендарем ТОВ «Софія» (відповідач) сплинув 17.12.2017 року. Зазначене підтверджується записом про інше речове право оренди № 8785018 в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиненим 17.02.2015 о 10:06:04. Будь-яких інших записів щодо речових прав на зазначену земельну ділянку станом на 18.03.2023 Державний реєстр речових прав не містить.

Після закінчення строку дії договору оренди землі від 17.12.2017 позивач (орендодавець) не бажав укладати договір оренди землі на термін більше 1 (одного) року, що не відповідало вимогам законодавства.

В подальшому 20.01.2020 між орендодавцем (позивач) та орендарем (відповідач) було знову підписано договір оренди земельної ділянки строком дії договору на один рік до «20» січня 2021 року. Розмір орендної плати становить 27000,00 грн на рік. Державна реєстрація договору оренди землі від 20.01.2020 не проводилася, оскільки строк його дії, погоджений сторонами, не відповідав вимогам ст. 19 ЗУ «Про оренду землі».

Відповідач стверджує, що не використовував спірної земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі від 20.01.2020. На підтвердження зазначеного посилається на акт обстеження земельної ділянки кадастровим номером 4825486700:08:000:0148 площею 5,8 га., яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Софіївського старостинського округу Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та належить ОСОБА_1 від 21.03.2023. Зазначає, що повністю розрахувався з позивачем за умовами договору оренди від 20.01.2020, та навіть сплатив оренду плату за 2021 рік наперед.У 2022 році спірна земельна ділянка відповідачем не використовувалася, договорів оренди між сторонами не укладалося.

Вважає, що не підлягає задоволенню позовна вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного «20» січня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Софія», оскільки строк його дії закінчився 20.01.2021 року. Крім того, речове право оренди, засноване на оспорюваному договорі, не було зареєстроване відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,тож не набуло чинності.

24.04.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді представник позивача заперечував доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву та стверджував, що договір оренди землі був продовжений внаслідок його автоматичного поновлення, завдяки бездіяльності відповідача, який не подав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. Позов просив задовільнити.

27.04.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Під час судового засідання 13.12.2023 судом зобов`язано Відповідача надати суду пояснення щодо орендних відносин між сторонами справи та відповідні копії документів. Копію пояснень з доданими документами надіслати Позивачу.

28.12.2023 від представника відповідача надійшло пояснення у справі. В поясненні, окрім зазначених у відзиві на позов фактів, відповідач зазначає, що 25.10.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди від 17.12.2017, відповідно до якої строк дії договору було продовжено до 15.12.2019, а розмір щорічної орендної плати було встановлено в сумі 14000,00 грн. Державна реєстрація вказаної угоди не проводилася, оскільки на той момент вже набрали чинності положення ЗУ «Про оренду землі», відповідно до яких строк оренди земель сільськогосподарського призначення не міг становити менше 7 років, і державні реєстратори відмовлялися реєструвати такі правочини з меншим строком. У свою чергу, ОСОБА_1 категорично не бажала укладати договір оренди на 7 років та довше. 15.12.2020 між орендодавцем (позивач) та орендарем (відповідач) було підписано договір оренди земельної ділянки площею 5,8 га з кадастровим номером 4825486700:08:000:0148 строком на один рік до «15» грудня 2021 року. Відповідно до п. 8 договору розмір орендної плати становить 27000,00 грн на рік. Державна реєстрація договору оренди землі від 15.12.2020 не проводилася, оскільки строк його дії, погоджений сторонами, не відповідав вимогам ст. 19 ЗУ «Про оренду землі». Договір не передбачав можливості автоматичної (без окремого волевиявлення сторін) пролонгації строку його дії. Орендна плата за 2020 рік сплачена в повному обсязі додатки до відзиву на позов №№ 9,10. Під час виконання договору оренди від 15.12.2021 у сторін не виникало взаємних претензій. Після закінчення строку дії цього договору оренди землі 15.12.2021 позивачка знову заявила директору ТОВ «Софія», що не бажає більше укладати договори оренди і буде обробляти належну їй земельну ділянку самостійно. Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія» не здійснює використання належної Позивачці ділянки після 15.12.2021 року.Представник відповідача стверджує, що помилковою є правова поиція представника позивачки оскільки:

- всупереч змісту ч.ч. 1, 2 статті 126-1 Земельного кодексу України жоден із підписаних між сторонами договорів оренди землі не містив положення про автоматичне поновлення договору, а лише визначав порядок, за яким сторони можуть його поновити, при наявності на це обоюдного волевиявлення;

- як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 33857478, запис в реєстрі № 8785018 не містить відомостей про поновлення договору оренди;

- як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер 326182857 від 18.03.2023, запис в реєстрі № 8785018 не містить відомостей про поновлення договору оренди;

- виконання дій, передбачених ч. 3 статті 126-1 Земельного кодексу України можливо лише у разі, якщо речове право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав і реєстраційний запис містить відомості про поновлення договору;

- ані додаткова угода від 25.10.2016, ані договір оренди від 20.01.2020, ані договір оренди від 15.12.2020 ніколи не були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно, з урахуванням вимог ч. 4 статті 126-1 Земельного кодексу України, не можливо здійснити державну реєстрацію продовження строку дії речового права, яке раніше не реєструвалося.

Відповідач стверджує, що не отримував листа-повідомлення ОСОБА_3 від 20.12.2022 р. Не надано жодних належних та допустимих доказів зворотного. Таких як повідомлення про отримання за формою 119, опис-вкладення, фіскальний чек з АТ «Укрпошта» і т. ін. Наявна лише експрес-накладна із приватної кур`єрської служби «Нова Пошта». Цей документ не містить опису змісту відправлення. Крім того, відправник клієнт «Нової Пошти», може переадресувати своє відправлення будь-якій іншій особі замість первинного одержувача.

В задоволенні позову просить відмовити.

17.09.2024 в судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача брав участь в засіданні в режимі відеоконференції в порядку ст. 212 ЦПК України, що забезпечувалось технічними засобами Васильківського міськрайонного суду Київської області. Суд, заслухавши думку сторін, дослідив докази у справі та перейшов до судових дебатів. В дебатах представник позивача адвокат Устенко І.О. підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача адвокат Плечій В.В. в позові просив відмовити. Сторони скористалися правом на репліку.

Ознайомившись із правовою позицією сторін, розглянувши матеріали справи, повно і всебічно дослідивши і оцінивши надані сторонами докази суд дійшов наступного.

Позов поданий адвокатом Устенко Іллею Олександровичем в інтересах ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

До позову додано копію рішення від 05.03.2018 Індустріального районного суду міста Дніпропетровська у справі № 202/275/18 (а.с.29). Із вказаного рішення вбачається, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Після шлюбу ОСОБА_2 прізвище змінено на дошлюбне ОСОБА_4 . Рішення набрало чинності 05.04.2018.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.05.2009 (а.с.12), зареєстрованого в реєстрі за № 3-2762, ОСОБА_2 успадкувала від матері ОСОБА_5 земельну ділянку площею 5,80 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4825486700:08:000:0148. В матеріалах справи наявна копія державного акту серії АИ № 157820 (а.с.13), виданого 12.08.2010, на право власності на земельну ділянку площею 5,80 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4825486700:08:000:0148 ОСОБА_2 .

Отже, суд вважає доведеним факт належності позивачці земельної ділянки площею 5,80 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4825486700:08:000:0148, а також той факт, що ОСОБА_1 , під час перебування у шлюбі, носила прізвище Потапова.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 33857478 (а.с.17) 17 грудня 2012 року між відповідачем (орендар) і позивачем (орендодавець) було укладено договір оренди землі, щодо земельної ділянки площею 5,8 га, з кадастровим номером 4825486700:08:000:0148, належної позивачу. Відповідно до витягу орендна плата сплачується у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки, яка становить 104881,97 грн. Строк дії 17.12.2017. Реєстрацію речового права оренди здійснено 17.02.2015 реєстраційною службою Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, на підставі рішення, індексний номер 19461483. Номер запису про інше речове право оренди в реєстрі речових прав 8785018. Аналогічна за змістом інформація міститься в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 326182857 (а.с. 45).

Позивачем надано інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.27) від 14-10-2022, згідно якої 17.02.2015 зареєстроване речове право оренди відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 4825486700:08:000:0148, належну позивачу. Номер запису про право в державному реєстрі прав 8785018.

25.10.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду (а.с.138) до договору оренди від 17.12.2012, якою строк дії договору було продовжено до 15.12.2019, а розмір орендної плати було встановлено в сумі 14 000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень) грошовими коштами. Сторонами не надано доказів внесення змін до запису в реєстрі речових прав 8785018, вчинених на підставі додаткової угоди від 25.10.2016 року.

Допитаний свідок ОСОБА_6 директор ТОВ «Софія» пояснив, що під час укладання 25.10.2016 між сторонами додаткової угоди до договору оренди від 17.12.2012, позивачка не бажала встановлювати строк дії договору довше ніж до 2019 року. В зв`язку з цим зареєструвати цю додаткову угоду в Державному реєстрі речових прав не виявилося можливим, оскільки вже набули чинності зміни законодавства щодо мінімального строку оренди земель сільськогосподарського призначення в сім років.

14.11.2019 Ще під час дії додаткової угоди від 25.10.2016 позивачка надіслала відповідачу лист-повідомлення від 14.11.2019 про своє небажання надалі продовжувати орендні відносини та з вимогою повернути їй земельну ділянку після спливу строку договору оренди від 17.12.2012 з врахуванням умов додаткової угоди.

Пізніше, позивачка в телефонній розмові повідомила про свій намір підписати договір оренди строком на один рік. Такий договір було підписано сторонами 20.01.2020.

В подальшому договори оренди землі укладені між сторонами не реєструвалися з вказаної вище причини, оскільки позивачка не бажала їх укладати на термін довше одного року, а орендну плату вимагала сплачувати наперед. ТОВ «Софія» здійснювало виплату орендної плати за цими договорами через банківські установи. Докази сплати надані до матеріалів справи.

Останній договір оренди між сторонами було підписано 15.12.2020 строком на один рік він також не проходив державної реєстрації.

В телефонній розмові, в кінці 2021 року, позивачка повідомила, що більше не буде підписувати договори оренди і оброблятиме свою ділянку сама. Директор ТОВ «Софія» ОСОБА_6 погодився на це та повідомив, що запросить представників землевпорядної організації для виділення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і запропонував позивачці прибути для участі в цьому. Після цього позивачка не контактувала з керівництвом ТОВ «Софія». Межі земельної ділянки відновлені представниками землевпорядної організації в січні 2022 року і вона відповідачем не використовується.

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Частиною 1 статті 31 ЗУ «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

З врахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що строк дії договору оренди землі від 17.12.2012 із змінами, внесеними додатковою угодою від 25.10.2016 закінчився 15.12.2019 року.

14.11.2019 позивачка надіслала відповідачу лист-повідомлення (а.с.139) про своє небажання надалі продовжувати орендні відносини та з вимогою повернути їй земельну ділянку після спливу строку договору оренди від 17.12.2012 з врахуванням умов додаткової угоди від 25.10.2016.

20.01.2020 року між сторонами було підписано новий договір оренди земельної ділянки (а.с.19) площею 5,8 га з кадастровим номером 4825486700:08:000:0148. Погоджений сторонами, відповідно до п. 7 договору, строк дії договору становить один рік до «20» січня 2021 року. Пунктом 8 договору визначений розмір орендної плати 27000,00 грн на рік.

Пунктами 7.1. 7.2. договору оренди землі від 20.01.2020 року сторони погодили, порядок поновлення його на новий строк:

«7.1. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

7.2. У разі відсутності протягом одного місяця з боку Орендодавця письмових заперечень на письмове повідомлення Орендаря про намір продовжити дію договору оренди, Договір вважається поновленим на той самий строк та на тих самих умовах, що вказані в цьому Договорі».

Оскільки жодна із сторін не вчинила дій спрямованих на поновлення договору оренди землі від 20.01.2020, передбачених статтею 32-2 ЗУ «Про оренду землі» або пунктами 7.1. 7.2. договору, суд вважає доведеним, що строк дії цього договору закінчився 20.01.2021 року.

Позивач помиляється стосовно порядку та факту поновлення договору оренди землі від 20.01.2020. Так статтею 322 ЗУ «Про оренду землі» встановлено, що поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 1261 Земельного кодексу України.

Статтею 1261 Земельного кодексу України встановлено, що Договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів.

Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.

У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

Як вбачається із змісту оспорюваного договору оренди землі від 20.01.2020 він не містить умови про його поновлення після закінчення строку, в порядку передбаченому ст. 1261 ЗК України. Натомість, користуючись правом на свободу договору (ст. 627 ЦК України) сторони погодили інший порядок поновлення договору, і передбачені цим порядком дії сторонами не вчинялися.

Крім того, як встановлено судом, речові права оренди, засновані на додатковій угоді від 25.10.2016, договорі оренди від 20.01.2020 та договорі оренди від 15.12.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не реєструвалися. Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 33857478 (а.с. 17, 137), запис в реєстрі № 8785018 не містить відомостей про поновлення договору оренди. Так само, відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер 326182857 від 18.03.2023 (а.с. 45), запис в реєстрі № 8785018 не містить відомостей про поновлення договору оренди.

Отже, позиція позивача про те, що договір оренди землі від 20.01.2020 був поновлений без додаткових дій сторін є помилковою. Судом встановлено, що зазначений договір припинив свою дію у часі 20.01.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Статтею 651 ЦК встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Частиною 1 статті 31 ЗУ «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Частиною 3 статті 31 та статтею 32 ЗУ «Про оренду землі» передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду, при наявності відповідних правових підстав.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.

Оскільки договір оренди землі від 20.01.2020 припинив свою дію у часі 20.01.2021 року, а позов усправі подано 22.02.2023, заявлена позивачем вимога про його розірвання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Абзацом 7 пункту 2) частини 1 статті 4 вказаного Закону передбачено, що державній реєстрації прав підлягає зокрема право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно ч. 5 статті 6 ЗУ «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Частиною 1 ст. 19 Закону встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Враховуючи відсутність у Державному реєстрі речових прав чинних за строком дії записів, щодо реєстрації речового права оренди Відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 4825486700:08:000:0148, твердження Позивача про порушення його прав не доведено.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що він позбавлений можливості розпоряджатися належною йому ділянкою: наприклад відмови державного реєстратора у вчиненні реєстраційних дій щодо договору оренди, емфітевзису, або відмови у вчиненні нотаріальної дії (договору купівлі-продажу, дарування) стосовно спірної земельної ділянки.

15 грудня 2020 року між орендодавцем (позивач) та орендарем (відповідач) було знову підписано договір оренди земельної ділянки площею 5,8 га з кадастровим номером 4825486700:08:000:0148, строком на один рік до «15» грудня 2021 року. Встановлений договором розмір орендної плати 27000,00 грн. на рік.

Сторонами, під час розгляду справи, не оспорювався вказаний правочин та не заперечувалося його підписання та виконання стороною позивача.

В матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації речових прав оренди відповідно до договору оренди землі від 15.12.2020. Договір не передбачав можливості автоматичної, без відповідних взаємних дій сторін,поновлення строку його дії. Суд прийшов до висновку, що договір оренди землі від 15.12.2020 припинив свою дію 15.12.2021.

Згідно ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Як вбачається із наданих стороною відповідача письмових доказів, орендна плата за 2020 та 2021 роки була сплачена відповідачем позивачці в обсязі передбаченому договорами оренди землі від 20.01.2020 та від 15.12.2020. Зазначене підтверджено платіжним дорученням № 1248 від 28.01.2020 (а.с.52), реєстром від 28.01.2020 №1 (а.с.53), платіжним дорученням № 2037 від 21.12.2020 (а.с.55), реєстром від 21.21.2020 №211220133000 (а.с.54).

Отже, твердження позивачки про наявність у відповідача заборгованості перед нею із виплати орендної плати спростоване наявними у справі письмовими доказами. Представник позивача під час судового розгляду зазначених доказів не заперечував.

Суд відхиляє, наданий позивачем в якості доказу, лист-повідомлення від 20.12.2022 підписаний ОСОБА_3 . В зазначеному листі відправник стверджує, що договір оренди землі від 20.01.2020, укладений сторонами на 1 (один) рік закінчується 20 січня 2023 року. Це твердження спростовується арифметичним підрахунком (2020+1=2021) та наявною в матеріалах справи копією договору оренди від 20.01.2020. Відповідно до п. 7 договору строк його дії до 20 січня 2021 року. Крім того, відсутні достовірні докази направлення відповідачу саме цього листа (наприклад опис-вкладення) та докази отримання листа посадовими особами або представниками відповідача.

Суд критично ставиться до твердження позивача про те, що земельна ділянка не була повернута відповідачем позивачу і відповідач утримує її у себе після закінчення дії договору оренди.

У матеріалах справи (а.с.49) наявний акт, складений 21.03.2023 комісією у складі уповноважених посадових осіб Мигіївської сільської ради, із залученням представника ТОВ «Софія», якими проведено обстеження земельної ділянки кадастровим номером 4825486700:08:000:0148 площею 5,8 га., що знаходиться поза межами населених пунктів на території Софіївського старостинського округу Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та належить ОСОБА_1 . Обстеженням встановлено, що земельна ділянка захаращена, заросла бур`янами, ознаки використання земельної ділянки відсутні, не використовується ділянка близько 2-3 років.

Суд прийшов до висновку, що договори оренди землі від 20.01.2020 та від 15.12.2020 не містять вимоги про обов`язкове оформлення повернення земельної ділянки із оренди за актом приймання-передачі. Чинним, на момент підписання сторонами вказаних договорів, законодавством такі вимоги також не передбачені.

Крім того, позов не містить вимоги про зобов`язання відповідача до повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4825486700:08:000:0148 позивачу або витребування її із незаконного володіння відповідача.

Отже, твердження позивача про те, що відповідач продовжує користуватисьземельною ділянкою після припинення дії договору оренди, не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України 1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;- відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно доч.1ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зч.1-2Стаття 1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як зазначає Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14: «…Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Підставами для виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди відповідно до статті 1173 ЦК України є наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача і причинний зв`язок між його діями та шкодою, і ці обставини підлягають доказуванню на загальних підставах відповідно до статей 12, 81 ЦПК України…»

Позивачем не доведено факту заподіяння позивачеві шкоди, протиправність дій її заподіювача і причинний зв`язок між його діями та шкодою. Суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних відносин положень закону щодо відшкодування завданої шкоди.

Диспозитивність цивільного судочинства, відповідно ст. 13 ЦПК України, забезпечується тим, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно статті 91 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стороною позивача у справі не доведено порушення зобов`язань відповідачем, завдання шкоди інтересам позивача з боку відповідача, факту завдання шкоди або збитків, причинно-наслідкового зв`язку із поведінкою відповідача та завданими збитками.

Відповідачем доведено, що він діяв з дотриманням взятих на себе зобов`язань, своєчасно сплачував оренду плату, обумовлену в договорах оренди землі, під час їх дії. Отримавши відмову позивачки від укладення нового договору оренди землі, після 15 грудня 2021 року припинив використання земельної ділянки.

Оскільки відсутній факт порушення зобов`язань відповідачемнемає підстав для нарахування та застосування штрафних санкцій (пені), заявлених у позові.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 315, 317 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія» про: розірвання договору оренди земельної ділянки площею 5,8 га яка перебуває у її приватній власності ОСОБА_1 та розташованої та території Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області кадастровий номер 4825486700:08:000:0148 з цільовим призначенням 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який було укладено 20.01.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Софія» в особі директора Шеремета І.В.; стягнення з ТОВ Софія заборгованості на користь ОСОБА_1 на суму 27000 грн. та 1442,47 грн. пені, згідно умов договору, а також судових витрат.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія», адреса місцезнаходження: вул. Центральна, 26 с. Софіївка Первомайського району Миколаївської області, ЄДРПОУ 03764146;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.09.2024 року.

Суддя О.Мельничук