Ухвала

від 27.09.2024 по справі 509/2765/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 509/2765/19

провадження № 61-12980ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підписаною адвокатом Ошаріним Даніїлим Сергійовичем, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К»</a>, за участю третіх осіб обслуговуючого кооперативу «Радуга-3», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в особі правонаступників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про визнання правочину недійсним, визнання майнових прав, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2024 року засобами поштового зв`язку адвокат позивачів подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Як на підстави касаційного оскарження адвокат скаржників посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 16 грудня 2021 року у справі № 911/3730/16, від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18).

Разом з тим, зміст оскарженої постанови апеляційного суду та доводів касаційної скарги в частині оскарження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, свідчить, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду на які заявник посилається у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин в справі, що переглядається, а фактично зводяться до порушення норм процесуального права щодо встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Заявник також вказує на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, однак не зазначає, який саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування наведених норми права у подібних правовідносинах, з відповідним обґрунтуванням неправильного застосування судами в цій справі норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

При цьому формальне посилання на підстави касаційного оскарження без наведення відповідного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, заявникові необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підписаною адвокатом Ошаріним Даніїлим Сергійовичем, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 липня 2024 року залишити без руху.

Надати заявникам строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 393 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков