Рішення

від 27.09.2024 по справі 949/1537/24

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/1537/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

при секретарі судового засідання Катюха К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінерал" про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Моргуна А.К., звернувся до суду з позовом до відповідача Дубровицької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 29 грудня 2015 року між Рівненською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Мінерал" було укладено Договір оренди водних об`єктів №07 (земельна ділянка 5621885600:04:002:0001). Відповідно до умов вказаного Договору, окрім перелічених в ньому гідротехнічних споруд, інші об`єкти інфраструктури відсутні.

У 2017 році ТОВ "Мінерал", на орендованій земельній ділянці, розпочало будівництво будівлі громадського призначення - нежитлового приміщення для відпочинку та ночівлі відпочиваючих. В подальшому, ТОВ "Мінерал" не маючи ресурсів для закінчення будівництва, передало у власність ОСОБА_1 недобудовану будівлю. ОСОБА_1 у 2017 році закінчив будівництво будівлі громадського призначення - нежитлового приміщення для відпочинку та ночівлі відпочиваючих.

Зазначене одноповерхове нежитлове приміщення для відпочинку та ночівлі відпочиваючих, має ідентифікатор об`єкта будівництва 01.2638056.5152475.20240724.15.0000.64 та розташоване за адресою: Рівненська область, Сарненський район, Дубровицька територіальна громада, с. Грицьки, та складається з кухні площею 18,6 кв.м., кімнати відпочинку площею 18,2 кв.м., кімнати відпочинку площею 17,4 кв.м., коридору пощею 7,1 кв.м., кімнати відпочинку площею 24,9 кв.м. Загальна площа будівлі громадського призначення складає 86,2 кв.м., з яких основна 60,5 кв.м. та допоміжна 25,7 кв.м.

З початку будівництва жодних заяв, претензій чи скарг про порушення прав інших осіб до ОСОБА_1 не надходило. Після закінчення будівництва будівля готова до експлуатації, ОСОБА_1 відкрито користується побудованим нерухомим майном та надає нежитлове приміщення для відпочинку та ночівлі відпочиваючих, але в експлуатацію його не здав, як того вимагало чинне на той час законодавство, не було зареєстровано право власності, як за забудовником, на побудоване ним нерухоме майно. На даний час ОСОБА_1 позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на будівлю у зв`язку з відсутністю речового права на земельну ділянку під даним об`єктом нерухомого майна.

ОСОБА_1 відомо, що Дубровицька міська рада не заперечує проти визнання права власності на збудовану ним будівлю, ніхто крім позивача на вказане майно не претендує. Будівництво нежитлового приміщення для відпочинку та ночівлі відпочиваючих не порушило будь-чиїх прав, при будівництві дотримано всі будівельні норми, а тому позивач вважає, що є підстави для визнання за ним права власності на вказану будівлю.

Ухвалою судді від 03 вересня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19 вересня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Моргуна Артема Костянтиновича до початку судового засідання надійшло письмове клопотання про проведення судового засідання по вказаній справі в режимі відеоконференції з огляду на введення на території України воєнного стану, а тому просив суд забезпечити можливість його присутності у судовому засіданні шляхом забезпечення проведення відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 20 вересня 2024 року в задоволенні клопотання було відмовлено з огляду на те, що увалою судувід 03вересня 2024року буловідкрито провадженняу данійсправі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін по справі.

Сторони в судове засідання не викликалися, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, до суду не надходило.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Щодо фактичних обставин справи:

Згідно матеріалів справи, судом встановлено, що 29 грудня 2015 року між Рівненською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Мінерал" було укладено Договір оренди водних об`єктів №07 (земельна ділянка 5621885600:04:002:0001). Відповідно до умов вказаного Договору, окрім перелічених в ньому гідротехнічних споруд, інші об`єкти інфраструктури відсутні. При цьому суд звертає увагу, що був укладений договір між Рівненською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Мінерал" оренди водних об`єктів №07, які розташовані на земельній ділянці, однак ніяк не земельної ділянки (а.с.25-29).

Далі позивач безпідставно покликається на те, що у 2017 році ТОВ "Мінерал", на орендованій земельній ділянці, розпочало будівництво будівлі громадського призначення - нежитлового приміщення для відпочинку та ночівлі відпочиваючих. І знову ж таки, без жодних доказів, позивач стверджує, що в подальшому, ТОВ "Мінерал" не маючи ресурсів для закінчення будівництва, передало у власність ОСОБА_1 недобудовану будівлю.

Суд звертає увагу на той факт, що позивачу пропонувалося згідно ухвали суду від 26 серпня 2024 року надати докази передачі йому від ТОВ "Мінерал" недобудованої будівлі, однак позивач жодних доказів не надав та не зазначив, де, коли, на підставі чого та у який спосіб це відбулося. Відтак у суду виникають сумніви правомірності звернення позивача до суду, оскільки суд не може переконатися, чи належним в даному випадку є позивач. Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення, адже нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Окрім того, зазначаючи в своєму позові про те, що з початку будівництва жодних заяв, претензій чи скарг про порушення прав інших осіб до позивача не надходило, власне саме звернення до суду за захистом порушених прав уже свідчить, що воно (право) кимось оспорюється чи не визнається, адже стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Хоча в наступному абзаці позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що "Позивачу відомо, що Дубровицька міська рада не заперечує проти визнання права власності на збудовану ним Будівлю, ніхто крім Позивача на вказане майно не претендує. І водночас позивач зазначає відповідачем Дубровицьку міську раду. В даному випадку суд вбачає підстави звернення до суду надуманими.

Що ж стосується третьої особи ТОВ "Мінерал", то позивач не визначився з її статусом, адже згідно ЦПК України, зокрема статтей 52, 53 - треті особи зазначаються як такі, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Окрім того, позивач не вказує, чому після закінчення будівництва вказаного приміщення для відпочинку та ночівлі відпочиваючих, він не здав його в експлуатацію, як того вимагало чинне на той час законодавство, чому не було зареєстровано право власності як за забудовником на побудоване ним нерухоме майно. Адже, як стверджує позивач, ОСОБА_1 у 2017 році закінчив будівництво будівлі громадського призначення - нежитлового приміщення для відпочинку та ночівлі відпочиваючих.

Далі позивач зазначає, що після закінчення будівництва будівля готова до експлуатації, ОСОБА_1 відкрито користується побудованим нерухомим майном та надає нежитлове приміщення для відпочинку та ночівлі відпочиваючих, але в експлуатацію його не здав, як того вимагало чинне на той час законодавство, не було зареєстровано право власності, як за забудовником, на побудоване ним нерухоме майно. На даний час ОСОБА_1 позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на будівлю у зв`язку з відсутністю речового права на земельну ділянку під даним об`єктом нерухомого майна. Однак, позивач жодним чином не зазначає, які дії він вчиняв для здачі даного приміщення в експлуатацію, та що перешкоджало цьому, як і не зазначає, які дії він вчиняв для реєстрації права власності на дане приміщення.

Окрім того, суд вважає некоректним та безпідставним трактування позивача статті 376 ЦК України, зокрема те, що Будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 86, 2 кв.м. є самочинним будівництвом, в розумінні частини першої цієї статті, адже збудована на земельній ділянці, яка не перебуває у його власності. Оскільки стаття 376 ЦК України містить такі частини, як :

1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно;

то на думку суду саме частина третя статті 376 ЦК України давала б підставу визнання права власності на самочинне будівництво за рішенням суду за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, Адже як зазначено в позові, "згідно з інформацією з Державного земельного кадастру земельна ділянка, на якій розташована будівля Позивача, зареєстрована з кадастровим номером 5621885600:04:002:0001, право власності на неї оформлено Дубровицькою міською радою."(а.с.23-24)

Однак жодних доказів позивачем на підтвердження надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, до позовної заяви не було надано.

Отже, суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити. .

Відповідно до вимог частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частин 1, 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, дослідивши всі надані суду позивачем докази, суд дійшов до висновку, що в позові ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінерал" про визнання права власності на нерухоме майно, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 264, 265, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінерал" про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Дубровицька міська рада Сарненського району Рівненської області (34100, м. Дубровиця, вул. Воробинська, 16, Сарненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 05390997).

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінерал" (34500, м. Сарни, вул. Соборна, 21, Рівненська область, код ЄДРПОУ 32256346).

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор