ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2024 рокуСправа №160/11851/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №21435000405 від 17.04.2024.
В обґрунтування позову зазначено, що в порушення пп.86.7.3. п.86.7 ст.86 ПК України, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не надав можливість представнику ТОВ «Виналь» взяти участь у процесі розгляду матеріалів перевірки, про дату, час та місце розгляду заперечень своєчасно сповіщено не було. Також позивач вказує, що у вказаному наказі відсутні будь- які посилання на фактичні обставини (підстави) призначення такої перевірки, а також не зазначено конкретний період, який перевіряється, лише міститься посилання на ст. 102 Податкового кодексу України. Окремо позивачем наголошується, що вказаний наказ на проведення фактичної перевірки та направлення на проведення фактичної перевірки були підписані - заступником начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області паном Федіром Терхановим, який є особою, який не мав відповідних повноважень, а отже, діяв з їх перевищенням і в супереч порядку встановленого законом. До того ж, за твердженням позивача, контролюючим органом було допущено порушення норм ст. 86 Податкового кодексу України щодо порядку складання, підписання та вручення акту перевірки, не встановлено об`єктивного складу порушення, зокрема, факту вчинення противоправного діяння та його повторності. З урахуванням викладеного, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від №21435000405 від 17.04.2024, є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому заперечується проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що в наказі визначено період, який буде перевірятися згідно з вимогами ст.102 ПК України та тривалість проведення фактичної перевірки не більше 10 діб з 07.03.2024. Також в наказі на проведення фактичної перевірки ТОВ «ВИНАЛЬ» податковими органами правомірно визначено підставу для її проведення - згідно п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, що є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Щодо доводів позивача про відсутність повноважень у заступника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Федіра Терханова на підписання спірного наказу на перевірку, то вони грунтуються на проведеному аналізі інформації, що міститься на сайті ДПС відносно ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо переліку уповноважених осіб та переданих таким особам функцій, тобто, позивач помилково ототожнює поняття уповноваженої особи органу ДПС та заступника керівника органу ДПС та поза увагою залишає той факт, що наказ на проведення перевірки, згідно вимог Наказу Державної податкової служби України № 470 від 04.09.2020, може бути підписаний не лише керівником органу ДПС, а і його заступником.
Також у відзиві відповідач просить залучити до участі у справі у якості співвідповідача ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
З даного приводу, суд зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є податкове повідомлення-рішення, яке прийняте Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
Звертаючись до суду, позивач визначив відповідачем за заявленими позовними вимогами саме Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Суд звертає увагу, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Отже, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Залучення другого відповідача, згідно із частиною 4 статті 48 КАС України, здійснюється у разі пред`явлення позову не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, та за відсутності згоди позивача на заміну відповідача іншою особою.
З клопотання відповідача не вбачається, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, зокрема, позовні вимоги до ГУ ДПС у Дніпропетровській області позивач не заявляє.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Також у відзиві відповідач просить здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
З даного приводу, суд зазначає наступне.
Положеннями ст.12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При цьому, згідно з ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 ст.257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, приписами КАС України визначено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому всі інші справи можуть розглядатися судом як за правилами спрощеного позовного провадження, так і за правилами загального, у разі, якщо через складність або інші обставини таких справ недоцільно здійснювати їх розгляд у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд звертає увагу відповідача, що дослідження доказів здійснюється судом незалежно від того в порядку якого позовного провадження здійснюється розгляд справи, чи то з викликом сторін, чи то без виклику учасників справи, чи то в загальному позовному провадженні.
Проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності та не вимагає виклику учасників справи для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи викладене, судом не встановлено підстав щодо неможливості розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження через її складність або інші обставини, у зв`язку з чим заява відповідача задоволенню не підлягає.
Одночасно суд зазначає, що відповідно до норм КАС України, призначення судом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, не позбавляє права сторін викласти усі свої доводи та пояснення письмово, надавати будь-які докази та направляти їх на адресу суду.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом заступника начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.03.2024 №900-п призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «Виналь» за адресою: Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Космічна, буд. 1-В, з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів. Період діяльності, який буде перевірятись: згідно ст.102 Податкового кодексу. Перевірку розпочати з 07.03.2024, тривалість не більше 10 діб.
На підставі вказаного наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.03.2023 №900-п та направлення на перевірку від 06.03.2024 №1599, посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 07.03.2024 об 12 год. 00 хв. розпочато проведення фактичної перевірки ТОВ «Виналь» за адресою: Дніпропетровська обл., м.Синельникове, вул. Космічна, буд. 1-В.
З направлень на перевірку від 06.03.2024 №1599, копія якого містяться в матеріалах справи, слідує, що ці направлення на проведення фактичної перевірки пред`явлені ОСОБА_1 разом із врученням останньому копії наказу від 06.03.2023 №900-п про проведення фактичної перевірки 07.03.2024 об 12 год. 00 хв., що підтверджується його підписом у цих направленнях.
За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт №663/04-36-09-04/41146771 від 18.03.2024, згідно з яким проведеною фактичною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Виналь» п.85.2, 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України, а саме, не надання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.
Вказані висновки акту фактичної перевірки обґрунтовані тим, що відповідно до вимог п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 85.2, п. 85.4 ст. 85 Податкового Кодексу України, вручено 07.03.2024 представнику за довіреністю ТОВ "Виналь" Мельникову А.О. письмову вимогу перевіряючих щодо надання до перевірки інформації та її документального підтвердження, у т.ч. з питань: бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв; надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв. У ході проведення фактичної перевірки з 07.03.2024 по 15.03.2024 зазначені документи не надано. Крім того, в ході проведення фактичної перевірки посадовими особами ТОВ «Виналь» не надано працівникам ГУ ДПС інформацію та показники щодобових витрат води та енергоносіїв, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв.
Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки не був вручений платнику податків, про що свідчить відсутність підпису посадової особи платника податків в акті перевірки, а також, в матеріалах справи відсутній акт про відмову від підписання акту перевірки з боку посадових осіб позивача.
На підставі вказаного акту фактичної перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №21435000405 від 17.04.2024, яким встановлено порушення пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України та застосовано до ТОВ «Виналь» штрафні (фінансові) санкції в сумі 2040,00 грн.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі- ПК України).
Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Абзацом 1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки наведений у статті 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
В даному випадку, в оскаржуваному наказі заступника начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №900-П від 06.03.2024 призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «Виналь» за адресою: Дніпропетровська обл., м.Синельникове, вул. Космічна, буд. 1-В, з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів та підставами проведення перевірки вказано підпункту 80.2.5, пункту 80.2 статті 80 Податкового Кодексу України.
Позивач наполягав на відсутності визначених у ПК України підстав для проведення фактичної перевірки та звертав увагу на відсутність зазначення в наказі на проведення фактичної перевірки чітких підстав (мети) її проведення; в наказі, на підставі якого була проведена перевірка, не зазначено дату початку і тривалість перевірки, підстави для її проведення та період діяльності, який буде перевірятись.
Пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. (підпункт 80.2.5)
З аналізу підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України вбачається, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Тобто, норма зазначеного підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» покладені на відповідача.
Відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами 191.1.1, 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17, 191.1.54. пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України, зокрема контролюючі органи виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; здійснюють інші функції, визначені законом.
Отже, контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі 540/4141/20, від 21.07.2022 у справі №320/1864/21, 320/8042/21, від 08.12.2022 у справі 140/2889/21.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, контролюючий орган призначив перевірку на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
В свою чергу, як зазначалось судом, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу встановлено, що фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Отже, перевірку за цим підпунктом може бути призначено за наявності хоча б однієї з двох перелічених підстав.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, безперечно відноситься до повноважень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та є однією з підстав, встановлених підпунктом 80.2.5 Податкового кодексу України, яка надає йому право на призначення фактичної перевірки.
Відсутність в наказі конкретизації інформації не є підставою для визнання протиправним та скасування наказу про призначення фактичної перевірки, оскільки такої підстави, як здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, є достатньо для призначення фактичної перевірки.
Наведене спростовує твердження позивача про протиправність прийнятого наказу про проведення фактичної перевірки внаслідок не зазначення в такому наказі чіткої підстави у межах підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до положень п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
З зазначеного вбачається, що період, який перевіряється за відповідним наказом на проведення перевірки не є всеосяжним, а повинен обмежуватись чітко встановленим темпоральним проміжком часу.
В п. 1 наказу заступника начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.12.2023 №5060-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Виналь» зазначено: «Період діяльності, який буде перевірятися: згідно ст.102 Податкового кодексу України. Перевірку розпочати з 04.12.2023, тривалістю не більше 10 діб.».
Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 у справі №826/14478/17, провадження №К/9901/56090/18, вказавши, що зазначення у наказі на перевірку лише ст. 102 ПК України є недостатнім для виникнення у платника податків відчуття правової визначеності при здійсненні податковим органом контролю відносно нього. До того ж, платник податків має право бути обізнаним й щодо тривалості проведення фактичної перевірки, що передбачає визначення чіткого строку, а не цитування положень п.82.3 ст. 82 ПК України.
Зі змісту статей 75, 80 ПК України встановлено, що особливістю фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно з робочим графіком суб`єкта господарювання.
В той же час, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому, такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.
Обраний ГУ ДПС у Дніпропетровській області спосіб правозастосування позбавляє особу правової визначеності та є необґрунтованим, при цьому останнім не обґрунтовано також неможливості належним чином викласти період проведення перевірки.
Відповідно до положень п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Таким чином, приписами чинного законодавства передбачений чіткий імперативний порядок дій контролюючого органу під час вручення акту перевірки, який передбачає надання останнього для підписання посадовій особі платника податків. Факт вчинення вказаної дії підтверджується або відповідним записом посадової особи платника податків або актом, складеним контролюючим органом про відмову від підпису платником податків.
В свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом було порушено зазначену вимогу, адже акт перевірки не містить підпису посадової особи позивача і відповідачем не було складено акт про відмову від підпису. Враховуючи зазначене, контролюючим органом було порушено порядок оформлення акту перевірки.
Так, порушенням контролюючого органу вимог законодавства щодо проведення перевірки як підставам позову суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Вказаний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №826/17123/18.
Стосовно застосування штрафної санкції в розмірі 2040,00 грн за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України, а саме: ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При цьому, згідно з положеннями п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Приписами п. 85.8 ст. 85 ПК України закріплено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
З системного тлумачення зазначених вище норм права вбачається, що посадові (службові) особи контролюючого органу під час перевірки мають право отримувати не будь-які належним чином завірені копії документів, а лише ті, що відносяться до предмета перевірки і свідчать про порушення законодавства. При цьому, підставою для їх отримання є письмовий запит на отримання копій, поданий платнику не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Так, в межах фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вручено позивачу запит про надання копій документів, зокрема, залишків тари, укупорки, показників лічильників. В свою чергу, останній не є запитом документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства в розумінні п. 85.4 ст. 85 ПК України, оскільки, в ньому відсутнє посилання на будь-які порушення, в зв`язку з виявленням яких вимагається надання копій документів, та конкретний перелік документів, копії яких вимагається надати (з зазначенням реквізитів документів), а відтак, у позивача був відсутній обов`язок та правові підстави для надання необхідних документів.
Зважаючи на те, що зі змісту наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.12.2023 №5060-п вбачається, що предметом фактичної перевірки є питання дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, запити податкового органу щодо залишків тари, укупорки, показників лічильників не стосується предмету вказаної перевірки, а тому, їх витребування не є правомірним.
При цьому, відповідно до положень п. 85.6 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Піддаючи тлумаченню вказану норму права, можна зробити висновок, що остання є імперативною та визначає чіткий та послідовний характер дій контролюючого органу, що виражається у складанні відповідного акту про відмову у надані документів. Складання останнього не ставиться в залежність від форми, в якій платник податків виразив відмову у наданні документів. А відтак, твердження відповідача в повній мірі не відповідають вимогам чинного законодавства.
До того ж, суд звертає увагу, що відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.
Як вбачається з письмової вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.03.2024 про надання копій документів, остання була підписана лише головним державним інспектором О.Артеменко та ОСОБА_2 , разом з тим, за змістом п. 73.3 ст. 73 ПУ України, запит про надання документів підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.
Отже, письмова вимога контролюючого органу була оформлена з порушенням порядку щодо оформлення такого запиту, встановленого нормами п. 73.3 ст. 73 ПК України, а тому, позивач був звільнений від обов`язку надавати відповідь на запит відповідача.
Також суд звертає увагу, що штрафні санкції застосовані позивачем за абзацом 2 пункту 121.1 статті 121 ПК України, тобто за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, вчинене платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення.
Крім того, відповідачем у власному відзиві на позовну заяву, в обгрунтування розміру штрафу та як на підставу повторності посилається на те, що згідно актів попередніх фактичних перевірок притягнуто платника податків до відповідальності за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №160/8973/23, яке набрало законної сили 20.12.2023, зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №281/32-00-07-08-20 від 13.04.2023.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №160/3236/24 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.01.2024 №2135000405.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі №160/2735/24 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.01.2024 №2235000405.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 160/22612/23, яке набрало законної сили 17.07.2024, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.07.2023 №722/32-00-07-08-20.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 у справі №160/29729/23 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.09.2023 №848/32-00-07-08-20.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №160/29500/23, яке набрало законної сили 19.04.2024, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.10.2023 №982/32-00-07-08-20.
Отже, відповідачем передчасно застосовано до позивача штрафну санкцію, передбачену п.121.1 ст.121 ПК України.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3028,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віналь» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №21435000405 від 17.04.2024, винесене Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
Стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віналь» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.09.2024 |
Оприлюднено | 30.09.2024 |
Номер документу | 121933521 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Маковська Олена Володимирівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Маковська Олена Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні