Рішення

від 27.09.2024 по справі 240/5021/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/5021/24

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ), звернулася у суд з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (далі - відповідач) від 02 лютого 2024 року та зобов`язання надати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 має право на отримання статусу «дитини війни», оскільки зазнала психологічного насильства через збройну агресію російської федерації, оскільки Коростенська територіальна громада, де вона проживає, зазнала ракетних ударів. При цьому, вказує, що з початку введення воєнного стану і по теперішній час вони з дитиною через сімейні обставини з місця проживання нікуди не виїжджали, оскільки не мали такої можливості, та як внутрішньо переміщені особи не реєструвалися.

Ухвалою суду від 18 березня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

19 квітня 2024 року позивач подала клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Ухвалою суду від 17 травня 2024 року зобов`язано Виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області надати суду протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання цієї ухвали, з доказами направлення іншій стороні, належним чином завірені копії заяви про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та доданих до неї документів, що були подані ОСОБА_1 , та рішення, прийнятого за результатами розгляду такої заяви, продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та зупинено провадження у справі.

13 вересня 2024 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити, оскільки він є неналежним відповідачем по справі. Указує, що позивач помилково вирішила, що відповідь від 02 лютого 21024 року є відмовою по суті поданої заяви, оскільки така оформлена у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» та містить консультаційну відповідь, в якій ОСОБА_1 поінформовано про умови та підстави щодо отримання неповнолітньою ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Зазначає, що у відповідності до вимог Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 268 (далі - Порядок № 268), ОСОБА_1 необхідно звернутися до Служби у справах дітей.

За результатами вивчення наявних у матеріалах справи документів суд дійшов висновку про необхідність здійснення розгляду справи у судовому засідання, про що 17 вересня 2024 року постановив відповідну ухвалу.

На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд установив, що у січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про надання її дитині ОСОБА_2 , 2009 року народження, статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Листом від 02 лютого 2024 року, відповідач повідомив про відсутність підстав для надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Уважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

ОСОБА_1 у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на надходження клопотання ОСОБА_1 та неявку представника відповідача, 24 вересня 2024 року суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з вимог частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон України № 2402-III) дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, - дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні.

Згідно із статтею 4 Закону України № 2402-III система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:

визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері;

забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров`я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності;

проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, підтримки виробництва дитячого харчування, у тому числі первинного виробництва, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства;

встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди;

створення умов для забезпечення наявності на ринку в достатній кількості дитячого харчування, що відповідає вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, у тому числі шляхом запровадження пільгового кредитування та/або оподаткування операторів ринку харчових продуктів, митного та/або тарифного регулювання.

Статтею 301 Закону України № 2402-III передбачено, що держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз`єднання їх із членами сім`ї, включаючи розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа є дитиною, їй надається захист, передбачений цією статтею, до встановлення віку.

Усі дії держави стосовно захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, здійснюються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування першочергово проводять відселення дітей, які опинилися чи можуть опинитися у зоні воєнних дій чи збройних конфліктів, до безпечних районів. Відселення дітей проводиться разом з батьками, законними представниками або, за їхньою згодою, без супроводження чи з іншими особами.

У разі переміщення, у тому числі за кордон з метою евакуації під час дії надзвичайного або воєнного стану в Україні, дітей, зарахованих/влаштованих на цілодобове перебування до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування, влаштованих у сім ю патронатних вихователів, керівники відповідних закладів, уповноважені ними працівники або інші особи, призначені органом опіки та піклування чи військовою адміністрацією/військово-цивільною адміністрацією за місцем розташування закладу, зокрема у разі усунення керівника або уповноваженого ним працівника від виконання обов`язків чи відсутності керівника або уповноваженого ним працівника, патронатні вихователі є законними представниками таких дітей (крім повноважень щодо вчинення від імені та в інтересах дитини правочинів, пов`язаних із житловими та майновими правами, надання згоди на усиновлення та зміну громадянства дитини) до повернення такої дитини в Україну або до її возз`єднання з сім`єю.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім`ї та дітей, здійснює заходи, спрямовані на возз`єднання дитини з сім`єю. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, здійснює заходи з установлення місцезнаходження членів сім`ї дитини, сприяє пошукам, що здійснюються членами сім`ї, громадськими, благодійними, волонтерськими, гуманітарними організаціями та фондами, що беруть участь у возз`єднанні сімей.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім`ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, створюють умови для реабілітації у сфері охорони здоров`я, психологічної, педагогічної реабілітації та соціальної реінтеграції дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів.

Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи. Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, визначається Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної бланкетної норми права, 05 квітня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №268, якою затверджений Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, який визначає механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів визначено (далі - Порядок № 268).

За пунктом 5 названого Порядку статус надається органом опіки та піклування за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, за місцем звернення, якщо місце проживання/перебування дитини не задеклароване/ не зареєстроване або задеклароване/зареєстроване на території, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованій Російською Федерацією, або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.

Абзацом 1 пунктом 6 Порядку № 268 передбачено, що для надання статусу законний представник дитини або у разі, коли дитина переміщується без супроводження батьків або осіб, які їх замінюють, її родичі (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха, представник органу опіки та піклування подають до служби у справах дітей заяву про надання статусу, згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» і засвідчені в установленому порядку копії документів.

У пункті 9 Порядку № 268 указано, що заява про надання статусу реєструється в журналі обліку таких заяв, що ведеться за формою, затвердженою Мінсоцполітики. За результатами розгляду заяви робиться відповідна відмітка: надано статус/відмовлено в наданні статусу.

Отже, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , для отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів повинна була звернутися до служби у справах дітей заяву про надання статусу, згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» і засвідчені в установленому порядку копії документів.

Разом з тим, ОСОБА_1 08 січня 2024 року подала заяву про надання ОСОБА_2 такого статусу голові Коростенської міської територіальної громади ОСОБА_3 , яка була зареєстрована Коростенським МВК 08 січня 2024 року за вх.№р/Л-15.

02 лютого 2024 року Виконавчий комітет Коростенської міської ради надав відповідь за вих.№02-14/206 за підписом міського голови ОСОБА_4 .

У відзиві на позовну заяву, відповідач указує, що позивач помилково вирішила, що відповідь є відмовою, оскільки рішення про надання або відмову в наданні статусу приймається органом опіки та піклування протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви про надання статусу за результатами розгляду комісії з питань захисту прав дитини документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку.

Відповідно до пункту 1 Положення про службу у справах дітей виконавчого комітету Коростенської міської ради (далі - Положення) (досліджене судом на офіційному веб-сайті Коростенської міської ради https://doc.korosten-rada.gov.ua/polozhennya-pro-sluzhbu-u-spravah-ditej-vykonavchogo-komitetu-korostenskoyi-miskoyi-rady/), вона є структурним підрозділом виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, утворюється міською радою і є підзвітним та підконтрольним виконавчому комітету міської ради, міському голові та заступнику міського голови і в межах Коростенської міської територіальної громади забезпечує виконання покладених на службу завдань.

За підпунктом 10 пунктом 3.1 Положення Служба відповідно до покладених на неї завдань веде облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених, влаштованих до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та центру соціальної підтримки дітей та сімей, дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

З урахуванням вище наведеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що заяви про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, подаються до служби у справах дітей, тобто до Служби у справах дітей виконавчого комітету Коростенської міської ради.

У цьому контексті суд уважає за необхідне звернути увагу, що згідно положень частин 1, 3 статті 15 Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон України №393/96-ВР) органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

За частиною 3 статті 7 Закон України №393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

З аналізу зазначених норм Закону України №393/96-ВР убачається, що у разі якщо питання, порушені в одержаному звернення не входять до повноважень органу, до якого звернулась особа, то таке звернення направляється за належністю, про що повідомляється громадянину з відповідними роз`ясненнями.

За наведеного правового регулювання, отримавши заяву ОСОБА_1 про надання ОСОБА_2 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, відповідач повинен був переадресувати її до Служби у справах дітей виконавчого комітету Коростенської міської ради. Однак таких дій відповідач не вчинив. Натомість направив ОСОБА_1 лист, в якому міститься висновок про відсутність правових підстав для задоволення поданої нею заяви.

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку, що саме зазначені дії відповідача є протиправними, оскільки вчинені без дотримання вимог Закону України №393/96-ВР та Порядку №268.

Надаючи правову оцінку належності обраного ОСОБА_1 способу захисту порушеного права, суд зауважує на таке.

Як убачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 просить зобов`язати саме відповідача надати ОСОБА_2 статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Однак, згідно наведеного вище нормативно-правового регулювання зазначене питання не належить до компетенції відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вищевикладене, суд для повного захисту прав позивача уважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання її дитині ОСОБА_2 , статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів від 08 січня 2024 року та надати на неї відповіді з урахуванням частини 3 статті 7 Закон України «Про звернення громадян» та висновків суду, викладених у судовому рішенні.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містить декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі №620/1116/20.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , Визнати протиправною дії Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про надання її дитині ОСОБА_2 , статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів від 08 січня 2024 року.

Зобов`язати Виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання її дитині ОСОБА_2 , статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів від 08 січня 2024 року та надати на неї відповідь з урахуванням частини 3 статті 7 Закон України «Про звернення громадян» та висновків суду, викладених у судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

27.09.24