Рішення

від 26.09.2024 по справі 380/14657/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року м. Львівсправа № 380/14657/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04 липня 2024 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 74446324;

- визнати протиправною та скасувати постанову Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04 липня 2024 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №74446324;

- стягнути з Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 вересня 2023 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області його визнано винуватим у вчиненні злочину та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 5883 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому еквіваленті становить 100011,00 (сто тисяч одинадцять) гривень з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 10 років та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. 25 жовтня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області видав виконавчий лист № 161/15782/23/73782/2023. 19 березня 2024 року постановою відповідача відкрито виконавче провадження № 74446324. 04 липня 2024 року постановою відповідача накладено арешт на все майно позивача. 04 липня 2024 постановою відповідача накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать позивачу.

Позивач уважає зазначені постанови протиправними, оскільки конфіскації підлягає лише майно, яке є власністю засудженого, отримане до постановлення вироку. У спірній правовій ситуації виконавче провадження № 74446324 здійснюється з метою забезпечення виконання судового рішення, що передбачало конфіскацію майна, яке є власністю засудженого, як додаткового покарання, визначеного статтею 59 КК України. Оскільки конфіскація майна є додатковим видом покарання, то вона направлена саме на майно, яке було набуте винною особою до ухвалення відповідного вироку суду. Водночас засуджений не може нести додаткове покарання у вигляді конфіскації майна протягом невизначеного часу. Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області, яким позивачу призначено покарання у виді конфіскації майна постановлений 21 вересня 2023 року. Отже, конфіскації підлягає майно, набуте позивачем до 21 вересня 2023 року. 07 лютого 2024 року позивач придбав автомобіль FORD FUSION р.н. НОМЕР_1 , тобто, вже після набрання законної сили вироком у виді конфіскації майна. Однак відповідач протиправно наклав арешт на всі кошти та майно позивача, включаючи кошти та майно, які він набув після ухвалення вироку Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 21 вересня 2023 року, в тому числі на автомобіль FORD FUSION р.н. НОМЕР_1 .

З урахуванням викладеного просить суд адміністративний позов задовольнити повністю.

У позовній заяві також зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понсти складаються з суми судового збору, яку позивач сплатив за подання позову до суду розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 16 липня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін. Витребувано у Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 74446324. Роз`яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу до 25 липня 2024 року.

Копію ухвали від 16 липня 2024 року про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справи надіслано відповідачу в його електронний кабінет і доставлено згідно відомостей з Довідки про доставку електронного листа 16.07.2024 о 18:55.

Ухвалою суду від 09 серпня 2024 року повторно витребувано у Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 74446324.

Витребувані судом докази надійшли на адресу суду 21.08.2024.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву. Із урахуванням ч. 2 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

21 вересня 2023 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.111-1 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 5883 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому еквіваленті становить 100011,00 гривень з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 10 років та з конфіскацією всього майна, яке є власністю ОСОБА_1 . Вирок набрав законної сили 24.10.2023.

25.10.2023 Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист № 161/15782/23/73782/2023.

Відповідно до довідки від 25.10.2023 № 161/15782/23/73775/2023 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 відсутні опис майна та протокол про відсутність майна, належного ОСОБА_1

19 березня 2024 року постановою начальника Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 74446324 виконання виконавчого листа № 161/15782/23/73782/2023 від 25.10.2023 про конфіскацію всього майна, яке є власністю ОСОБА_1 .

04 липня 2024 року постановою начальника Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про арешт майна боржника ВП № 74446324 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .

04 липня 2024 постановою начальника Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про арешт коштів боржника ВП № 74446324 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із прийнятими постановами державного виконавця про накладення арешту на майно та кошти, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд, насамперед враховує.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових відносинах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року №4651-VI (надалі, також КПК України) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з частиною 3 статті 535 КПК України у разі, якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому, чинний КПК України передбачає можливість виконання судових рішень органами ДВС, однак не встановлює порядок оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень, прийнятих у кримінальному провадженні.

Натомість, частиною 1 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, з урахуванням того, що в КПК України не передбачений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні судових рішень, прийнятих у кримінальному провадженні, такі рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені у порядку адміністративного судочинства.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.01.2020 у справі №823/564/17, від 19.06.2019 у справі № 383/493/18, від 27.03.2019 у справі №586/77/17, від 12.12.2018 у справі № 757/61236/16-ц.

По суті спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 26 Закону №1404-VІІІ визначено, що під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються: у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився.

За змістом приписів абз. 1 ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

При цьому, ч. 7 ст. 26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Частиною 5 статті 56 Закону №1404-VІІІ встановлено, що про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Пунктом 10 Розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5), встановлено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані:

назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця;

зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону №1404-VІІІ підлягає примусовому виконанню.

У розумінні приписів ч. 1 ст. 59 Кримінального кодексу України (далі - КК України) конфіскація майна - різновид додаткового кримінального покарання і полягає в примусовому безплатному вилученні майна, яке є власністю засудженого, у власність держави. Цей вид покарання застосовується тільки тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним.

Для забезпечення конфіскації майна і цивільного позову у порядку, визначеного кримінальним процесуальним законодавством, накладається арешт на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, на яких законом покладено матеріальні відповідальність за його дії, а також вилучається майно, на яке накладено арешт.

Статтею 48 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) визначено порядок виконання покарання у виді конфіскації майна та встановлено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Наведеній нормі кореспондують приписи ч.ч. 1-2 ст. 62 Закону №1404-VІІІ, якими передбачено, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Водночас ст. 49 КВК України визначено, що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом.

Таким чином, виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби, зокрема, з такими особливостями. Державний виконавець отримує від суду, який постановив вирок наступні документи: 1) якщо опис майна проводився - виконавчий лист, копію вироку та копію опису майна; 2) якщо опис майна не проводився - виконавчий лист, копію вироку та довідку про те, що опис майна не проводився.

На підставі отриманих від суду документів державний виконавець приймає рішення про відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

У першому випадку, якщо опис майна вже проводився, державний виконавець перевіряє наявність зазначеного в описі майна і вживає заходи щодо виявлення іншого майна засудженого, яке підлягає конфіскації. У випадку виявлення такого майна, державний виконавець включає його до опису.

У другому випадку, якщо опис майна не проводився, державний виконавець здійснює виконавчі дії, спрямовані на виявлення майна засудженого, що підлягає конфіскації і після його виявлення здійснює опис майна, про що складає відповідну постанову.

Особливість справи, що розглядається, полягає у тому, що виконавче провадження здійснювалося з метою забезпечення виконання судового рішення, що передбачало конфіскацію майна, яке є власністю засудженого, як додаткового покарання, визначеного статтею 59 КК України.

При цьому суд зауважує, що оскільки конфіскація майна є додатковим видом покарання, то вона направлена саме на майно, яке було набуте винною особою до винесення відповідного вироку суду.

У той же час слід ураховувати, що відсутність (невиявлення) на момент постановлення вироку майна, що підлягає конфіскації, не може слугувати підставою для відмови суду від призначення цього додаткового покарання, передбаченого у відповідній санкції статті Особливої частини КК України, і не є перешкодою для його застосування, оскільки таке майно може бути виявлене у процесі виконання вироку.

Так, при призначенні судом додаткового покарання у виді конфіскації майна можуть мати місце випадки, коли засуджений з метою уникнути конфіскації за допомогою різних способів намагається приховати своє майно. Зокрема можуть мати місце випадки, коли майно засудженого, що підлягає конфіскації може бути виявлено і після виконання вироку в частині конфіскації майна.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних із виконанням вироків» №11 від 21.12.1990 (з подальшими змінами), в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством за поданням державного виконавця або прокурора суд може вирішити питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після винесення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку.

З аналізу наведеного слідує, що при вирішенні питання щодо звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке було придбане після винесення вироку, слід враховувати яким чином придбане це майно, зокрема, чи не придбане воно на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком тощо і чи не закінчився строк давності виконання вироку.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 21.09.2023 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 5883 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому еквіваленті становить 100011,00 гривень з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 10 років та з конфіскацією всього майна, яке є власністю ОСОБА_1 . Вирок набрав законної сили 24.10.2023.

25.10.2023 Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист. Відповідно до довідки від 25.10.2023 № 161/15782/23/73775/2023 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 відсутні опис майна та протокол про відсутність майна, належного ОСОБА_1

19.03.2024 постановою Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження.

04 липня 2024 року начальником Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанови ВП № 74446324 про арешт майна та про арешт коштів, що належать боржнику - ОСОБА_1 .

Матеріалами справи також підтверджено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 07.02.2024 ОСОБА_1 придбав автомобіль марки «Ford Fusion», р.н. НОМЕР_1 .

Суд констатує, що у спірних правовідносинах, які виникли при виконанні виконавчого документу з категорії «конфіскація», йде мова про конфіскацію всього майна засудженого, саме тому відповідачем було винесено постанову про арешт всього майна та постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №74446324.

Зі змісту прийнятих 04.07.2024 начальником Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Дубик Ю.Я. постанов про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №74446324 слідує, що державним виконавцем застосовано арешт для забезпечення повного, фактичного, своєчасного виконання вимог виконавчого документу, а саме виконавчого листа № 161/15782/23/73782/2023 від 25.10.2023, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області.

Доводи позивача, що відповідач протиправно наклав арешт на всі кошти та майно позивача, включаючи кошти та майно, які він набув після ухвалення вироку Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 21 вересня 2023 року, в тому числі на автомобіль FORD FUSION р.н. НОМЕР_1 , суд відхиляє, оскільки такі обставини підлягають врахуванню відповідачем при зверненні стягнення на арештоване майно засудженого, а саме при складанні постанови про опис арештованого майна.

Суд повторно наголошує, що це є інша (наступна) стадія виконавчого провадження, настання якої у спірних правовідносинах не відбулося, адже будь-які докази щодо проведення опису майна позивача, зокрема автомобіля марки «Ford Fusion», р.н. НОМЕР_1 , у матеріалах справи відсутні.

Дані обставини також враховані в ухвалі Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/15782/23 від 10 вересня 2024 року, у якій зазначено, що ані прокурор, ані Бориславський відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не звертався до суду з клопотанням та/або поданням щодо вирішення питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого у межах виконавчого провадження № 74446324, а саме: автомобіля марки «Ford Fusion», р.н. НОМЕР_1 , у порядку ст.ст. 537, 539 КПК України.

Станом на поточну дату судом не приймалося будь-яке судове рішення, яке б надавало законне право Бориславському відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції включати до предмету виконавчого провадження №74446324 та здійснювати примусові заходи з виконання виконавчого листа № 161/15782/23/73782/2023 від 25.10.2023 згідно вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2023 у справі № 161/15782/23 об`єкт рухомого майна ОСОБА_1 , а саме: автомобіль марки «Ford Fusion», р.н. НОМЕР_1 , який придбаний після набрання вироком законної сили.

Додатково щодо постанови від 04.07.2024, якою накладено арешт на грошові кошти та належать боржнику ОСОБА_1 , суд зауважує, що позивачем не надано жодних доказів та не наведено будь-яких обґрунтувань, а матеріали виконавчого провадження № 74446324 не містять жодних документів від банківських установ, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунках позивача, заборонено звертати стягнення згідно із Законом №1404-VІІІ.

Отже, наразі оскаржуваними постановами права та інтереси позивача, як боржника, жодним чином не порушені. Сам факт накладення арешту на майно та кошти, що підлягає конфіскації за судовим рішенням, яке набрало законної сили, не утворює порушення прав та інтересів позивача, адже відбувається у відповідності до чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, прийняті відповідачем оскаржувані постанови винесені в межах виконавчого провадження № 74446324 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», та у спосіб і порядок, що визначені виконавчим документом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спірні постанови Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04 липня 2024 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 74446324 та від 04 липня 2024 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №74446324, відповідають вимогам законодавства і підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Відповідно до вимог ч. 1, ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 287, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Бориславського відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Міцкевича, 64, м. Борислав, Львівська область, 82300) про визнання протиправними та скасування постанов відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 26 вересня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна