Постанова

від 24.09.2024 по справі 183/6707/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 183/6707/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.06.2024 в адміністративній справі №183/6707/24 за позовом Відділу № 17 у місті Новомосковську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців, з метою забезпечення видворення за межі території України,-

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2024 року о 16 год. 31 хв. позивач звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищезазначеним адміністративним позовом, який переданий судді 28 червня 2024 року о 08 год. 20 хв. У своєму позові позивач просить ухвалити рішення, яким затримати та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців, з метою забезпечення видворення за межі території України та вирішити питання щодо негайного виконання рішення про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Російська Федерація, востаннє прибула до України 23 липня 2021 року з Російської Федерації та з того часу з України не виїжджала. 11 червня 2022 року позивачем було прийнято рішення про примусове повернення з України, яким відповідача зобов`язано залишити територію України у термін до 10 липня 2022 року. Проте вказане рішення відповідачем не виконано. Ураховуючи те, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно якої Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення про примусове видворення, яке набрало законної сили, тривалий час перебуває на території України без законних підстав та не вживає належних заходів для самостійного залишення території України, не має законних джерел прибутку в Україні, з урахуванням чого існує ризик її втечі, наявні обґрунтовані підстави вважати, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а також існує ризик її втечі, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.06.2024 в адміністративній справі №183/6707/24 позов задоволено, затримано та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення видворення за межі території України, строком на шість місяців, до 26 грудня 2024 року включно.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, представника відповідача, представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження Російська Федерація, востаннє прибула до України 23.07.2021 з Російської Федерації та з того часу з України не виїжджала.

11.06.2022 працівниками Магдалинівського сектору ГУ ДМС у Дніпропетровській області складено протокол про адміністративне правопорушення відносно відповідача, у зв`язку із порушенням міграційного законодавства.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 003403 від 11.06.2022 було зафіксовано порушення законодавства, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову за ч.1 ст.203 КУпАП серії ПН МДН № 003395 від 11.06.2022 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, розміром 1700 (тисяча сімсот) грн. 00 коп.

11.06.2022 за порушення правил перебування на території України та з метою забезпечення положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відносно відповідача Магдалинівським сектором ГУ ДМС у Дніпропетровській області, відповідно до положень Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21.05.2012 за № 806/21119, прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким відповідача було зобов`язано залишити територію України у термін до 10.07.2022.

Відповідач з рішенням Магдалинівського сектору ГУ ДМС у Дніпропетровській області ознайомлена, але в строк, який зазначений в рішенні, а саме до 10.07.2022, не виїхала за межі України та не виконала вищезазначене рішення.

11.07.2022 ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження, визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2022 у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

02.01.2023 ухвалою Верховного Суду ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022 у справі № 179/608/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження, визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Після чого, 13.02.2023 Магдалинівський сектор ГУ ДМС у Дніпропетровській області звернувся із позовною заявою про примусове видворення за межі України громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15.02.2023 адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України передано на розгляд до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

11.04.2023 рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 примусово видворено за межі України.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2023 залишено без змін.

За обліками Відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не зверталася. Інформація щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, відсутня (а.с. 20).

За обліками Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про отримання або скасування дозволу на імміграцію, документування посвідкою на тимчасове/постійне проживання, про продовження терміну перебування на території України, не зверталася (а.с. 21).

04.04.2024 працівниками ГУ ДМС у Дніпропетровській області відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення, у зв`язку із порушенням міграційного законодавства.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 006122 від 04.04.2024 було зафіксовано порушення законодавства, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову за ч. 2 ст. 203 КУпАП серії ПН МДН № 006113 від 04.04.2024 про накладення на відповідача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, розміром 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.

Станом на 25.06.2024 за обліками інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан» встановлено, що відомості про перетин державного кордону громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , у напрямку «Виїзд» відсутні (а.с. 12).

Отже, зважаючи на те, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибула на територію України 23.07.2021, а також, враховуючи вимоги частини 16 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та підпункту 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, відповідно до яких, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України, Відділом № 17 у місті Новомосковську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області встановлено, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилася від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, чим порушила законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, та перейшла на нелегальне положення в Україні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту проживання відповідача на території України без документів на право проживання в Україні, не виконання рішення про примусове повернення до країни походження, а також відсутності доказів оскарження зазначеного рішення в судовому порядку та не вчинення жодних дій з легалізації на території України, тому вважав, що є обґрунтовані підстави для висновку, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, що унеможливлює забезпечення примусового видворення за межі України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3773-VI).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

За змістом частин п`ятої, шостої статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

Абзацом першим частини восьмої статті 26 Закону № 3773-VI визначено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

А частиною четвертою статті 30 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 3773-VI в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені у статті 289 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

У частині одинадцятій статті 289 КАС України зазначено, що трок затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Згідно з частиною тринадцятою статті 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012, № 353/271/150, зареєстрованої в Мін`юсті 21.05.2012 за №806/21119, у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу).

Відповідно до пунктів 1, Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1110, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців з дня фактичного затримання особи.

Отже, законодавством визначено порядок та підстави для затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України, зокрема, наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.

Судом встановлено, що відповідач не відноситься до осіб, яким надано статус біженця та не є особою, яка потребує додаткового захисту.

Як зазначено вище, відповідач не виконав рішення про примусове повернення, яке за результатами судового оскарження набрало законної сили, хоча із цієї дати у неї для цього було достатньо часу, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 203 КУпАП, у зв`язку з чим стосовно неї було прийняте рішення про примусове видворення.

Також, відповідач тривалий час перебуває на території України без законних підстав, що є грубим порушенням законодавства України про правовий статус іноземців; у нього відсутні підстави для законного перебування в Україні; не встановлено й підстав для застосування щодо відповідача положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.06.2024 в адміністративній справі №183/6707/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяА.О. Коршун

суддяД.В. Чепурнов