Рішення

від 23.12.2024 по справі 183/6707/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/6707/24

№ 2-а/183/101/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

за участю:

представника позивача Андрусенко А.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Вишневського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Відділу №17 у місті Новомосковську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання та перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення видворення за межі території України, -

в с т а н о в и в:

18 грудня 2024 року Відділ №17у містіНовомосковську Головногоуправління Державноїміграційної службиУкраїни вДніпропетровській області звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищезазначеним адміністративним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження російська федерація, паспорт НОМЕР_1 виданий 23 червня 2021 року строком дії до 23 червня 2026 року, востаннє прибула до України 23липня 2021року з Російської Федерації та з того часу з України не виїжджала.

11.06.2022 року працівниками Магдалинівського сектору ГУ ДМС у Дніпропетровській області складено протокол про адміністративне правопорушення у зв`язку із порушенням міграційного законодавства.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 003403 від 11.06.2022 року зафіксовано порушення законодавства, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову за ч.1 ст.203 КУпАП серії ПН МДН № 003395 від 11.06.2022 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн.

11.06.2022 року за порушення правил перебування на території України та з метою забезпечення положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відносно відповідача Магдалинівським сектором ГУ ДМС у Дніпропетровській області,відповідно до положень Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21.05.2012 року за № 806/21119, прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким Відповідача було зобов`язано залишити територію України у термін до 10.07.2022року. Проте вказане рішення відповідачем не виконано.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.06.2024 року (справа № 183/6707/24 провадження № 2-а/183/60/24), яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, громадянку російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 було затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, з метою забезпечення видворення за межі території України, строком на шість місяців, до 26 грудня 2024 року.

Позивач вказує, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області неодноразово направлялися повідомлення до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні щодо опитування громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 . На повідомлення ГУ ДМС у Дніпропетровській області Миколаївським пунктомтимчасового перебуванняіноземців таосіб безгромадянства,які незаконноперебувають вУкраїні направлено заяви від громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що вказана іноземка не готова співпрацювати з ГУ ДМС у Дніпропетровській області.

Відповідно до листа Державної установи «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС» від 08.07.2024 року № 4877.5/852-24 громадянка російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , 08.07.2024 року звернулася до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

У зв`язку з чим згідно ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та вимогами Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» примусове видворення громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 було призупинено до моменту прийняття рішення за результатами розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Відповідно до п. 13 ч. 3 Інструкції пропорядок утриманняіноземців таосіб безгромадянства впунктах тимчасовогоперебування іноземцівта осіббез громадянства,які незаконноперебувають вУкраїні,затвердженої наказомМіністерства внутрішніхсправ Українивід 29.02.2016року №141-у разі звернення іноземця або особи без громадянства із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, адміністрація ПТПІ того самого дня надсилає заяву для розгляду до територіального органу ДМС, на території обслуговування якого знаходиться ПТПІ, з одночасним повідомленням цього органу телефоном або електронними засобами зв`язку.

Про звернення іноземця або особи без громадянства із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, адміністрація ПТПІ впродовж наступного робочого дня після такого звернення письмово повідомляє заінтересований орган з одночасним інформуванням про це телефоном чи електронними засобами зв`язку.

Територіальний орган ДМС упродовж наступного робочого дня з дня отримання заяви інформує ПТПІ та заінтересований орган про прийняте рішення щодо прийняття заяви до розгляду чи відмови в прийнятті заяви до розгляду або припинення розгляду заяви у разі надходження такого клопотання від іноземця або особи без громадянства.

У разі прийняття щодо особи рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не оскарженого особою в установленому законодавством порядку, ПТПІ та заінтересований орган інформуються невідкладно шляхом надсилання листа .

Особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, продовжує перебувати в ПТПІ до остаточного прийняття рішення за заявою.

Відомості про таку особу до дипломатичних представництв або консульських установ держави її походження не надсилаються.

Після завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС того самого дня письмово повідомляє адміністрацію ПТПІ та заінтересований орган про прийняте рішення та надсилає факсимільним або електронним зв`язком копію підтвердних документів

06.12.2024 року позивачем було направлено запит № 1235/7052-24 до ГУ ДМС в Одеській області про надання інформації щодо результатів розгляду заяви громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно відповіді ГУ ДМС в Одеській області від 09.12.2024 року, відповідно до положень ДМС 09.07.2024 року оригінали матеріалів ОСОБА_1 було направлено до ДСІОБГ ДМС задля прийняття всебічного управлінського рішення і проведення додаткових перевірочних заходів у межах міжнародного та національного законодавства.

Враховуючи, що відносно громадянки російської федерації ОСОБА_1 (PEREEVAMARINA) ІНФОРМАЦІЯ_2 , закінчується строк затримання та тримання останньої у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, при цьому відсутнє рішення про визнання її біженцем, позивач ініціює питання щодо його продовження.

У зв`язку з наведеним, Відділ №17 у місті Новомосковську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області просив суд:

- продовжити строк затримання та перебування громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення видворення за межі території України, строком на шість місяців, а саме до 26 червня 2025року включно.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

У відзиві представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Вишневський А.В. позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема зазначив,що приписами ч. 11 ст. 289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців. Щодо ідентифікації ОСОБА_1 , то її особу було встановлено згідно паспортного документу, який на даний час є чинним. Позивач, як на єдину підставу для продовження строку тримання ОСОБА_1 в ПТПІ посилається на відсутність рішення про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. В той же час, представник відповідача звертає увагу на те, що ОСОБА_1 подала заяву про визнання їх біженцем, яка перебуває на розгляді та рішення по якій на теперішній час не прийнято. Проте вважає, що вимогами ч. 11 ст. 289 КАС України не передбачено підстав для автоматичного продовження строку затримання особи у пункті тимчасового тримання іноземців, у зв`язку з відсутністю рішення про визнання іноземця біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні та має розглядатися судом в сукупності з іншими обставинами справи. Так, ОСОБА_1 свідомо обрала місце свого проживання в Україні. Її співмешканець ОСОБА_3 , з яким вона проживає вже багато років, який є батьком її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наразі є військовослужбовцем та перебуває на фронті, де отримав поранення, захищаючи Батьківщину. Незрозумілим та нелогічним є не тільки обмеження прав свідомої людини, яка є патріотом України, але її депортація в рф, з якою жертвуючи своїм життям бореться ОСОБА_1 та члени її родини. Підставою, за якою тримають ОСОБА_1 , є необґрунтованою, оскільки бажання останньої залишитися в Україні та бажання отримати статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, не є злочином, за який людина має утримуватися в місцях обмеження волі. При цьому, на думку представника відповідача, позивач не може видворити ОСОБА_1 , оскільки відсутні дипломатичні зв`язки з рф та в подальшому її тримання буде обмежено 18 місцями, по закінченню яких останню все одно звільнять з ПТПІ. Питання щодо повернення до країни походження рф, яка є країною агресором, зі слів ОСОБА_1 , є неможливим, оскільки створивши сім`ю на території Україні та враховуючи, що її співмешканець боронить незалежність української держави, вона побоюється за своє життя.

В судовому засіданні представник позивача Відділу №17 у місті Новомосковську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що копію позовної заяви з доданими до неї документами та ухвалу про відкриття провадження отримала, про що надала відповідну розписку, послуг перекладача для розгляду цієї справи не потребує, вільно володіє українською мовою. Пояснила, що дійсно перебуває (проживає) на території України з 1995року без законних підстав, з порушенням строків перебування, рішення про примусове повернення з України отримувала та не виконала його, оскільки бажає проживати на території України, у зв`язку з чим подала заяву про визнання їх біженцем, у той же час, отримала лист, згідно до якого Державною міграційною службою України від 28.08.2024 року за вих. № 8.5-8270/2-24 заяву ОСОБА_1 від 08.07.2024 року було розглянуто, а матеріали заяви повернуто їй.

Представник відповідача - адвокат Вишневський А.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини викладені у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного.

Судом встановлено,що громадянка російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження Російська Федерація, востаннє прибула до України 23.07.2021 з Російської Федерації та з того часу з України не виїжджала.

11.06.2022 працівниками Магдалинівського сектору ГУ ДМС у Дніпропетровській області складено протокол про адміністративне правопорушення відносно відповідача, у зв`язку із порушенням міграційного законодавства.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 003403 від 11.06.2022 було зафіксовано порушення законодавства, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову за ч.1 ст.203 КУпАП серії ПН МДН № 003395 від 11.06.2022 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, розміром 1700 (тисяча сімсот) грн. 00 коп.

11.06.2022 за порушення правил перебування на території України та з метою забезпечення положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відносно відповідача Магдалинівським сектором ГУ ДМС у Дніпропетровській області, відповідно до положень Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21.05.2012 за № 806/21119, прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким відповідача було зобов`язано залишити територію України у термін до 10.07.2022.

Відповідач з рішенням Магдалинівського сектору ГУ ДМС у Дніпропетровській області ознайомлена, але в строк, який зазначений в рішенні, а саме до 10.07.2022, не виїхала за межі України та не виконала вищезазначене рішення.

11.07.2022 ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження, визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2022 у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

02.01.2023 ухвалою Верховного Суду ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022 у справі №179/608/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження, визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Після чого, 13.02.2023 Магдалинівський сектор ГУ ДМС у Дніпропетровській області звернувся із позовною заявою про примусове видворення за межі України громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15.02.2023 адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянки російської федерації ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України передано на розгляд до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

11.04.2023 рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 примусово видворено за межі України.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2023 залишено без змін.

За обліками Відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області громадянка російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не зверталася. Інформація щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, відсутня (а.с. 20).

За обліками Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області громадянка російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про отримання або скасування дозволу на імміграцію, документування посвідкою на тимчасове/постійне проживання, про продовження терміну перебування на території України, не зверталася (а.с. 21).

04.04.2024 працівниками ГУ ДМС у Дніпропетровській області відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення, у зв`язку із порушенням міграційного законодавства.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 006122 від 04.04.2024 було зафіксовано порушення законодавства, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову за ч. 2 ст. 203 КУпАП серії ПН МДН № 006113 від 04.04.2024 про накладення на відповідача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, розміром 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.

Станом на 25.06.2024 за обліками інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан» встановлено, що відомості про перетин державного кордону громадянкою російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у напрямку «Виїзд» відсутні.

Встановлено, що Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.06.2024 року (справа № 183/6707/24 провадження № 2-а/183/60/24), яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, громадянку російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 було затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, з метою забезпечення видворення за межі території України, строком на шість місяців, до 26 грудня 2024 року.

Згідно доприписів ч.1,4статті 78КАС України,обставини,які визнаютьсяучасниками справи,не підлягаютьдоказуванню,якщо судне маєобґрунтованого сумнівущодо достовірностіцих обставинабо добровільностіїх визнання.Обставини,які визнаютьсяучасниками справи,зазначаються взаявах посуті справи,поясненнях учасниківсправи,їх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що на повідомлення ГУ ДМС у Дніпропетровській області Миколаївським пунктомтимчасового перебуванняіноземців таосіб безгромадянства,які незаконноперебувають вУкраїні направлено заяви від громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що вказана іноземка не готова співпрацювати з ГУ ДМС у Дніпропетровській області.

Відповідно до листа Державної установи «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС» від 08.07.2024 року № 4877.5/852-24 громадянка російської федерації ОСОБА_1 (PEREEVAMARINA) ІНФОРМАЦІЯ_2 , 08.07.2024 року звернулася до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

У зв`язку з чим згідно ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та вимогами Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» примусове видворення громадянки російської федерації ОСОБА_1 (PEREEVAMARINA) ІНФОРМАЦІЯ_2 було призупинено до моменту прийняття рішення за результатами розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Встановлено, що 06.12.2024 року позивачем було направлено запит № 1235/7052-24 до ГУ ДМС в Одеській області про надання інформації щодо результатів розгляду заяви громадянки російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно відповіді ГУ ДМС в Одеській області від 09.12.2024 року, відповідно до положень ДМС 09.07.2024 року оригінали матеріалів ОСОБА_1 було направлено до ДСІОБГ ДМС задля прийняття всебічного управлінського рішення і проведення додаткових перевірочних заходів у межах міжнародного та національного законодавства.

Позивач, як на єдину підставу для продовження строку тримання ОСОБА_1 в ПТПІ посилається на відсутність рішення про визнання її біженцем.

В той же час, судом встановлено, що Державною міграційною службою України від 28.08.2024 року за вих. № 8.5-8270/2-24 заяву ОСОБА_1 від 08.07.2024 року було розглянуто, матеріали заяви повернуто останній, з посиланням на те, що ОСОБА_1 звернулася з відповідною заявою з порушенням порядку та строку звернення та останній було роз`яснено, що оскільки Україна на теперішній час перебуває в умовах воєнного стану у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, до громадян держави-агресора застосовуються положення ст.9 Конвенції про статус біженців 1951 року, до якої Україна приєдналася на підставі ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців» від 10.01.2002 року № 2942-ІІІ, у якій зазначено, що ніщо в цій Конвенції не позбавляє Договірну Державу права під час війни або за інших надзвичайних та виняткових обставин вживати тимчасових заходів, які вона вважає необхідними в інтересах держави безпеки, щодо тієї чи іншої окремої особи, ще до того, як ця Договірна Держава з`ясує, що ця особа дійсно є біженцем і що подальше застосування цих заходів щодо неї є необхідним в інтересах держави безпеки. Правило Конвенції про статус біженців 1951 року застосовується на підставі ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частина 5 статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").

Абзацом 1 ч. 1 статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Отже, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини:

1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення;

2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Частиною 4 статті 30 Закону України від 22.09.2011 року №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

- де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

- де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

- де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

- де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Згідно з пп. f п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені у статті 289 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України,за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У ч. 11 ст. 289 КАС України встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Частиною 12 статті 289 КАС Українипередбачено, що про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Згідно з ч. 13 ст. 289 КАС України, умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 743/1046/20 дійшов висновку, що перелік умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи та які є підставою для продовження строку її затримання в пункті тимчасового перебування іноземців, наведений у частині 13 статті 289КАС України і є вичерпним.

Згідно позовної заяви, позивач, як на підставу заявлених вимог посилається на неможливість забезпечити примусове видворення відповідача ОСОБА_1 у шестимісячний строк з дня її затримання, у зв`язку з поданням ОСОБА_1 заяви про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні та відсутністю рішення про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

У той же час, судом встановлено, що з листа Державної установи «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС» від 08.07.2024 року № 4877.5/852-24 вбачається, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 (PEREEVAMARINA) ІНФОРМАЦІЯ_2 , 08.07.2024 року звернулася до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

У зв`язку з наведеним, у відповідності до ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та вимогами Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», примусове видворення громадянки російської федерації ОСОБА_1 (PEREEVAMARINA) ІНФОРМАЦІЯ_2 було призупинено до моменту прийняття рішення за результатами розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Згідно відповіді ГУ ДМС в Одеській області від 09.12.2024 року, відповідно до положень ДМС 09.07.2024 року оригінали матеріалів ОСОБА_1 було направлено до ДСІОБГ ДМС задля прийняття всебічного управлінського рішення і проведення додаткових перевірочних заходів у межах міжнародного та національного законодавства.

Відповідно до п. 13 ч. 3 Інструкції пропорядок утриманняіноземців таосіб безгромадянства впунктах тимчасовогоперебування іноземцівта осіббез громадянства,які незаконноперебувають вУкраїні,затвердженої наказомМіністерства внутрішніхсправ Українивід 29.02.2016року №141-у разі звернення іноземця або особи без громадянства із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, адміністрація ПТПІ того самого дня надсилає заяву для розгляду до територіального органу ДМС, на території обслуговування якого знаходиться ПТПІ, з одночасним повідомленням цього органу телефоном або електронними засобами зв`язку.

Про звернення іноземця або особи без громадянства із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, адміністрація ПТПІ впродовж наступного робочого дня після такого звернення письмово повідомляє заінтересований орган з одночасним інформуванням про це телефоном чи електронними засобами зв`язку.

Територіальний орган ДМС упродовж наступного робочого дня з дня отримання заяви інформує ПТПІ та заінтересований орган про прийняте рішення щодо прийняття заяви до розгляду чи відмови в прийнятті заяви до розгляду або припинення розгляду заяви у разі надходження такого клопотання від іноземця або особи без громадянства.

У разі прийняття щодо особи рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не оскарженого особою в установленому законодавством порядку, ПТПІ та заінтересований орган інформуються невідкладно шляхом надсилання листа.

Особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, продовжує перебувати в ПТПІ до остаточного прийняття рішення за заявою.

Відомості про таку особу до дипломатичних представництв або консульських установ держави її походження не надсилаються.

Після завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС того самого дня письмово повідомляє адміністрацію ПТПІ та заінтересований орган про прийняте рішення та надсилає факсимільним або електронним зв`язком копію підтвердних документів.

В той же час, як встановлено вище, Державною міграційною службою України від 28.08.2024 року за вих. № 8.5-8270/2-24 заяву ОСОБА_1 від 08.07.2024 року було розглянуто, матеріали заяви повернуто останній, з посиланням на те, що ОСОБА_1 звернулася з відповідною заявою з порушенням порядку та строку звернення та останній було роз`яснено, що оскільки Україна на теперішній час перебуває в умовах воєнного стану у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, до громадян держави-агресора застосовуються положення ст.9 Конвенції про статус біженців 1951 року, до якої Україна приєдналася на підставі ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців» від 10.01.2002 року № 2942-ІІІ, у якій зазначено, що ніщо в цій Конвенції не позбавляє Договірну Державу права під час війни або за інших надзвичайних та виняткових обставин вживати тимчасових заходів, які вона вважає необхідними в інтересах держави безпеки, щодо тієї чи іншої окремої особи, ще до того, як ця Договірна Держава з`ясує, що ця особа дійсно є біженцем і що подальше застосування цих заходів щодо неї є необхідним в інтересах держави безпеки. Правило Конвенції про статус біженців 1951 року застосовується на підставі ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Оскільки станом на час винесення рішення судом встановлено, що заява ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні повернута останній, фактично, відповідним та повноважним територіальним органом Державної міграційної служби не розглядається заява ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні у відповідності до ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», суд приходить до переконання, що відсутні підстави для застосування приписів ч. 11 ст. 289 КАС України та продовження строку затримання відповідача у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Крім того, суд зазначає, що відсутність можливості виконати судове рішення про примусове видворення відповідача за межі України з незалежних від сторін причин протягом тривалого часу також не може бути підставою для продовження строку затримання останньої.

Продовження строку затримання відповідача без належних та вичерпних на те підстав не відповідає статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже покладає на відповідача додаткові обов`язки, що мають наслідком обмеження свободи пересування, які відповідно до законодавства, мають забезпечуватись саме з боку держави - відповідним міграційним органом.

Так, пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків стосовно права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті цього положення.

Європейський суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» (рішення від 25.06.1996) та у справі «Дугуз проти Греції» (рішення від 06.03.2001) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

З огляду на вказані обставини, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Таким чином, враховуючи, що чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, можливе лише за їх наявності.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню, оскільки продовження строку затримання відповідача без належних та вичерпних на те підстав, не відповідає статті 5Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та покладає на відповідача додаткові обов`язки, що мають наслідком обмеження свободи пересування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5-6, 8-10, 77,79, 241-246, 250-251, 268, 289 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позову Відділу №17у містіНовомосковську Головногоуправління Державноїміграційної службиУкраїни вДніпропетровській областідо ОСОБА_1 про продовженнястроку затриманнята перебуванняв пунктітимчасового перебуванняіноземців таосіб безгромадянства,які незаконноперебувають вУкраїні,з метоюзабезпечення видворенняза межітериторії України відмовити.

Учасники справи:

-позивач: Відділ №17 у місті Новомосковську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37806243, адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, м.Самар, вул.Шевченка, буд. 39;

-відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 та на теперішній час перебуває у Державній установі «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України», адреса місцезнаходження: 56525, Миколаївська область, с. Мартинівське, вул. Європейська, буд. 1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 23 грудня 2024 року.

Суддя Д. І. Городецький