Постанова

від 25.09.2024 по справі 140/2532/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2532/24 пров. № А/857/13066/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинської окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року (судді Мачульського В.В., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/2532/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «ТІР МАРКЕТ» 06.03.2024 звернувся в суд з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 21.12.2023 №UA205030/2023/000192/2.

Рішенням Волинської окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року задоволено позов повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Волинська митниця подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує серед іншого, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів, а саме: 1) згідно п.5.1 контракту від 10.07.2023 №AKISTM1 умови оплати - 100% передоплата, про що в митного органу відсутня інформація; Між позивачем та компанією AKIS ASANDOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. укладено контракт від 10.07.2023 №AKISTM1, відповідно до якого, предметом якого є купівля-продаж запасних частин до вантажних автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів, згідно рахунків-фактур, оформлених на кожну окрему партію товару. Згідно п.5.1 контракту оплата за товар проводиться в дол. США у формі 100% передоплати згідно рахунків-фактур, оформлених на кожну окрему партію товару у вигляді безготівкового переказу. Згідно п.5.1 контракту від 10.07.2023 №AKISTM1 та рахунку-фактури від 11.12.2023 №AKA2023000011008, які було подано до митного оформлення, вартість товару придбаного позивачем товару складає 18 341,89 дол. США, умови оплати - 100% передоплата. Частиною 2 ст. 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подання на підтвердження заявленого рівня митної вартості такого документа як банківський платіжний документ, інший бухгалтерський документ, що підтверджує оплату за товар, якщо рахунок сплачено. Зауважує, що відповідно до п. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Згідно з п. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Тобто банківський платіжний документ, якщо оплата здійснена, є основним документом, що підтверджує ціну товару, що є однією зі складових митної вартості товару. Однак позивачем до митного оформлення не було подано жодних підтверджуючих документів про здійснення передоплати за даний товар. У інвойсі №AKA2023000011008 від 11.12.2023 вказано рахунок-проформу №2023-0906, про що в митного органу відсутня інформація. Проформа-інвойс - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів поставити товари покупцю за наперед обговореною ціною. У інвойсі від 11.12.2023 №AKA2023000011008 вказано рахунок-проформу №2023-0906, однак до митного оформлення зазначений документ подано не було. Також у митній декларації країни експорту від 12.12.2023 №23341300EX01005780 вказано умови поставки EXW Istambul, у митній декларації від 21.12.2023 року №23UA205030022300U0 задекларовано EXW TR Konya. Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до п. 3.1 контракту Продавець робить відвантаження Товару за адресою Конья, Туреччина або будь-яке інше місто Туреччини за вибором Покупця, на умовах поставки EXW Інкотермс 2010 (звичайний імпорт), FCA Інкотермс 2010, FOB Інкотермс 2010. Згідно з наданими декларантом для здійснення митного контролю та митного оформлення документами, в тому числі гр.20 МД №23UA205030022300U0 від 21.12.2023 року, ТОВ ТІР МАРКЕТ імпортувало товар на умовах поставки EXW TR Konya. Відповідно до міжнародних правил Інкотермс (2010) термін EXW (Франко-Завод, Ex Works) - це міжнародний торговельний й термін, який зобов`язує продавця відкрити доступ до товару для покупця на заводі, складі, фірмі чи в офісі. З іншого боку, покупцю необхідно понести транспортні витрати, щоб забрати та перевезти свій вантаж до пункту призначення. Тобто у фактурну вартість товару за умов постави EXW витрати на транспортування не включаються. Умови поставки безпосередньо впливають на розподіл між продавцем і покупцем транспортних витрат з доставки товару, а зважаючи на п.10 ч.8 ст.58 МК України, від них залежить розмір митної вартості товару та перелік документів, які будуть подаватись до митного контролю та оформлення. Відповідно до умов поставки EXW завантаження відбувається на підприємстві покупця чи в іншому названому ним місці (заводі, складі і т.д.). Із наданих до митного оформлення документів не можливо належним чином встановити, у якому місці здійснювалося завантаження товару, оскільки у митній декларації країни експорту від 12.12.2023 №23341300EX01005780 вказано умови поставки EXW Istambul, а у гр.20 МД від 21.12.2023 року №23UA205030022300U0 вказано умови поставки EXW TR Konya. Також у графі 4 Місце та дата завантаження вантажу автотранспортної накладної від 14.12.2024 №471588 зазначено - ISTANBUL TURKEY. Водночас те, із якого місця відбувалося навантаження товару впливає на протяжність маршруту перевезення та як наслідок на вартість витрат по транспортуванню, які є однією зі складових митної вартості. Так, маршрут перевезення товару Konya TURKEY - кордон України складає - 1881 км., в той час як маршрут перевезення ISTANBUL TURKEY- кордон України складає - 1080 км. Наведене однозначно передбачає значну різницю у відстані, а саме - 801 км., а отже і у витратах по транспортуванню товару. Зазначає, що під час митного контролю та митного оформлення перевірці підлягають всі документи, подані декларантом разом з митною декларацією та відомості, що в них містяться. Більше того, вказане не є правом митниці, а її обов`язком. При цьому, митна декларація країни відправлення від 12.12.2023 №23341300EX01005780, зважаючи на її самостійне подання до митного контролю та оформлення декларантом, піддається обов`язковому контролю та перевірці на предмет достовірності та можливості підтвердити митну вартість. Дана розбіжність стосується умов поставки товару, які є визначальними при формуванні ціни товару, оскільки залежно від місця призначення (Konya чи ISTANBUL), виникає обов`язок імпортера нести витрати на транспортування, що свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості відповідно до умов поставки.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження та з 27.06.2024 по 07.07.2024, з 05.08.2024 по 18.08.2024 суддя доповідач перебувала у відпустці.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ ТІР МАРКЕТ та компанією AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. (Турецька Республіка) укладено контракт від 10.07.2023 №AKISTM1, предметом якого є купівля-продаж запасних частин до вантажних автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів згідно рахунків-фактур, оформлених на кожну окрему партію товару (а.с.16-18).

Згідно із пунктами 2.1. 2.2. контракту від 10.07.2023 №AKISTM1 за спільною домовленістю сторін, ціна, кількість та асортимент товару визначається на кожну окрему партію товару та вказані у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору. Ціни на товар встановлені у валюті долар США.

Загальна вартість договору складає суму всіх поставок і орієнтовно становить 5 000 000 USD (доларів США) (пункт 2.4. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору продавець робить відвантаження товару за адресою: Конья, Туреччина, або будь-яке інше місто Туреччини за вибором покупця, на умовах поставки EXW Інкотермс 2010, FCA Інкотермс 2010, FOB Інкотермс 2010.

Датою відвантаження товару вважається дата зазначена на печатці продавця в міжнародній накладній (СMR). Товар поставляється партіями, узгодженими сторонами (пункт 3.2 договору).

Нормами пунктів 5.1, 5.3 договору передбачено, що оплата за товар проводиться у USD (доларах США) у формі 100% передоплати згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу. Датою оплати вважається дата списання коштів банківською установою з валютного рахунку покупця.

Згідно із пунктами 6.1 6.2. договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем: по якості згідно пункту 4.1. договору, по кількості згідно з кількістю, поданою у товарно-супровідних документах. Разом з товаром покупцеві передаються супровідні документи: рахунок-фактура у 2 екземплярах; специфікація у двох екземплярах; пакувальний лист у 2 екземплярах та міжнародна товарно-транспортна накладна (СMR).

На виконання умов договору, компанія AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. виставила позивачу рахунок-фактуру (інвойс) №AKА2023000011008 від 11.12.2023, згідно з яким вартість товару гальмівні диски в кількості 366 комплектів та гальмівні барабани в кількості 39 комплектів становить 18341,89 USD (доларів США) (а.с.69-70).

21.12.2023 з метою митного оформлення товару, позивач через декларанта ОСОБА_1 подав до Волинської митниці митну декларацію №23UA205030022300U0, з описом товару: - Товар №1: Запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті: диск гальмівний арт.1310130 80 шт; гальмівний диск арт.6312050 52 шт; диск гальмівний арт.6810103 30 шт; гальмівний диск арт.3910110 24 шт; гальмівний диск арт.4211250 10 шт; диск гальмівний арт.6310090 36 шт; гальмівний диск арт.4210010 10 шт; гальмівний диск арт.6810102 10 шт; торговельна марка FRENBU. Виробник AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. Країна виробництва TR; - Товар №2: частини до автомобільних напівпричепів, що мають максимальну масу з повним навантаженням до 22 тон: гальмівний диск арт.2710760 6 шт; гальмівний диск арт.6310070 12 шт; гальмівний барабан арт.1320420 6 шт; торговельна марка FRENBU. Виробник AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. Країна виробництва TR, де в графі 22 зазначено фактурну вартість товару в сумі 10313,20 USD (доларів США) та включено витрати на транспортування у розмірі 995,73 USD (доларів США) (еквівалентно 36412,45 грн), відповідно заявлена митна вартість товару становить 11308,93 USD (доларів США) (еквівалентно 413 551,89 грн - графа 12 МД), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту (а.с.61-62).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: пакувальний лист від 11.12.2023 б/н; рахунок-фактуру (інвойс) від 11.12.2023 №АКА2023000011008; міжнародну товарно-транспортну накладну від 14,12.2023 А №471588; супровідний документ Т1 від 14.12.2023 №23TR34130003724433; сертифікат про походження товару від 12.12.2023 А1184424; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контакту) про транспортно-експедиційні послуги від 20.12.2023 №ЗВ-0000244; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 10.07.2023 №AKISTM1; договір про надання послуг митного брокера від 02.01.2019 №02/19; договір (контракт) про перевезення від 21.08.2023 №757; договір (контракт) про перевезення від 31.07.2023 №ТМ-Т/310723; копія митної декларації країни відправлення від 12.12.2023 №23341300ЕХ01005780 (а.с.16-39).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

У відповідь на повідомлення митниці декларант повідомив, що інші документи, які зазначені в частині третій статті 53 МК України надаватися не будуть.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від №UA205030/2023/000192/2 від 21.12.2023 (а.с.12).

Згідно з графою 33 цього рішення заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності, а саме: - згідно п.5.1 контракту №AKISTM1 від 10.07.2023 року умови оплати - 100% передоплата, про що в митного органу відсутня інформація; - у митній декларації країни експорту вказано умови поставки EXW lstambul, у митній декларації задекларовано EXW TR Konya; - у інвойсі №АКА2023000011008 від 11.12.2023 вказано рахунок-проформу Ns2023-0906, про що в митного органу відсутня інформація.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митну вартість товару №1 визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 1 - 4,23 дол. США/кг. (МД №UA500080/23/11815 від 05.12.2023), Товар 2 - 1,69 дол. США/кг (МД №UA504170/23/5919 від 24.10.2023).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2023/000659 від 21.12.2023 (а.с.13).

Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за МД №23UA205030022306U4 від 21.12.2023 із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України (а.с.14-15).

Крім того, для підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано додаткові документи, а саме: проформу-інвойс від 21.11.2023 №2023-0906; три платіжні доручення в іноземній валюті від 29.09.2023, 23.11.2023 та 17.01.2024; картки рахунку №3712 та №632; відомість по взаєморозрахунках згідно рахунків №3712 та №632;митну декларацію країни експорту від 12.12.2023 №23341300EX01005780 з перекладом; рахунок-фактуру від 22.12.2023 №ЗВ-0000244; акт здачі-прийняття робіт №РН-0000242 від 22.12.2023 про що повідомлено листом від 20.02.2024 (а.с.40).

Волинська митниця опрацювавши заяву ТОВ ТІР МАРКЕТ від 20.02.2024 про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачу надано відповідь від 01.03.2024 №7.3-2/15- 02/14/2640, згідно якої рішення про коригування митної вартості №UA205030/2023/000192/2 від 21.12.2023 не підлягає скасуванню (а.с.42-43).

Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000192/2 від 21.12.2023, ТОВ ТІР МАРКЕТ звернулося із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Із наведених положень колегія суддів враховує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Колегія суддів відповідно до матеріалів справи встановила, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору.

Судом встановлено, що контрактом від 10.07.2023 №AKISTM1, укладеним з AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. (Турецька Республіка), визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавців та покупця ТОВ ТІР МАРКЕТ.

Відповідно до п.5.1. контракту від 10.07.2023 №AKISTM1 що оплата за товар проводиться у USD (доларах США) у формі 100% передоплати згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу.

Як вбачається з рахунку-фактури (інвойса) №AKА2023000011008 від 11.12.2023, компанія AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. продала TOB TIP МАРКЕТ товар (гальмівні диски та гальмівні барабани), за контрактом від 10.07.2023 №AKISTM1, на загальну суму 18341,89 USD (доларів США), на умовах оплати: 100% перед відвантаженням. При цьому фактична оплата за товар була здійснена позивачем, відповідно до інвойсу, перед відвантаженням товару на суму 18341,89 USD (доларів США), що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №464 від 29.09.2023, №499 від 23.11.2023, де в графі призначення платежу зазначено, від 10.07.2023 №AKISTM1 (а.с.23-24).

Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Суд зазначає, що вказана в рахунку-фактурі (інвойсі) №AKА2023000011008 від 11.12.2023 ціна товару відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205030022300U0 від 21.12.2023 (графа 22) та становить 18341,89 USD (доларів США).

Отже, вказаними документами підтверджується, що ціна оцінюваного товару становить 18341,89 USD (доларів США), яка в повному обсязі сплачена позивачем на умовах 100% передоплати, як це передбачено у контракті та рахунку-фактурі (інвойсі). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Крім того, на підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано: договір транспортного експедирування від 31.07.2023 №ТМ-Т/310723, укладений між ТОВ ТР.Е.К (експедитор) та TOB TIP МАРКЕТ (замовник); рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.12.2023 №3В-0000244 на суму 112840,00 грн, відповідно до яких транспортні витрати з перевезення вантажу за маршрутом: місто Конья (Туреччина) м/п Порубне (Україна) становлять 78988,00 грн, м/п Порубне (Україна) м. Луцьк становлять 33852,00 грн. При цьому, вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 78988,00 грн, що еквівалентно 2103,45 USD (доларів США) (витрати з перевезення вантажу до кордону України). Оплата послуг експедитора підтверджується платіжною інструкцією №12022911 від 26.12.2023 (а.с.31-33,39).

На підтвердження вартості понесених витрат на транспортування товару суду додатково було надано заявку на організацію перевезення вантажу №3 від 08.12.2023; акт здачі-прийняття робіт №РН-0000242 від 22.12.2023; платіжну інструкцію №12022911 від 26.12.2023 (а.с.34-36,38).

З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації №23UA205030022300U0 від 21.12.2023 митна вартість товару у розмірі 20445,34 USD (доларів США) (еквівалентно 413 551,89 грн) включає вартість товару (18341,89 USD (доларів США)) і вартість витрат на транспортування до кордону України (2103,45 USD (доларів США)), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні, на те що у митній декларації країни експорту від 12.12.2023 №23341300EX01005780 вказано умови поставки EXW Istambul, у митній декларації від 21.12.2023 року №23UA205030022300U0 задекларовано EXW TR Konya, відтак неможливо належним чином встановити, у якому місці здійснювалося завантаження товару спростовується наступним.

Між TOB TIP МАРКЕТ (клієнт) та TOB ТР.Е.К (експедитор) укладено договір транспортного експедирування від 31.07.2023 №ТМ-Т/310723 згідно з п.1.1. якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе зобов`язання від імені та за рахунок клієнта організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та за межами країни, у міжнародному сполученні. З метою виконання перевезення, експедитор залучає перевізників (експедиторів), або діючи самостійно, здійснює перевезення власним або орендованим транспортним засобом.

У відповідності до умов даного договору, 08.12.2023 замовником була подана заявка на організацію перевезення вантажу №3, в якій відображено умови істотні умови перевезення, а саме: найменування вантажу, його вартість, пункт завантаження та розвантаження, маршрут перевезення, транспортний засіб та його державний реєстраційний номер, ПІБ та інші особисті дані водія, строк виконання перевезення та його вартість, а також необхідні додаткові умови. Інформація, зазначена в заявці замовника узгоджується з інформацією, зазначеною в рахунку про транспортні витрати від 22.12.2023 №ЗВ-0000244, що надавався митному органу, акті здачі-прийнятті робіт (послуг) від 22.12.2023 №РН-0000242, оплата послуг експедитора підтверджується платіжною інструкцією від 26.12.2023 №12022911.

Крім того, в акті здачі-прийнятті робіт (послуг) міститься посилання на відповідну міжнародну товарно-транспортну накладну. Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №36, ТТН - єдиний для усіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

З урахуванням того, що ТТН є первинною транспортною документацією, якою фіксується факт перевезення вантажів, експедиторська компанія, яка не являється одночасно і безпосереднім перевізником, не може фігурувати в ТТН.

Відтак доводи відповідача, щодо неможливості належним чином встановити, у якому місці здійснювалося завантаження товару жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару та не викликає сумнівів, що декларантом вірно заявлена митна вартість оцінюваного товару. Крім того, фактичне здійснення перевезення вантажу залученим експедитором-перевізником не суперечить приписам законодавства та умовам договору транспортного експедирування від 31.07.2023 №ТМ-Т/310723, а висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд в постановах від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) вказав, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що є протиправними дії відповідача щодо винесення рішення оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000192/2 від 21.12.2023, яке підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволено правомірно, доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права.

Стосовно покликання апелянта на те, що аналіз висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.08.2019 по справі №826/19400/15 дає підстави стверджувати, що спрацювання ризиків АСАУР вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів, колегія суддів вважає таке посилання необґрунтованим, оскільки касаційний суд вказав про «наявність у ЄАІС Держмитслужби України інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.», відповідно застосування Верховним Судом слова «може» свідчить, що спрацювання ризиків не є безумовною підставою для витребування додаткових документів.

Щодо посилання на висновок Верховного Суду зробленому у постанові від 13.01.2021 по справі №805/2942/16-а, то колегія суддів вважає, що такий висновок не подібним як у спірних правовідносинах, оскільки у цій справі поставки товару здійснювались із країна походження росія.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги №03/01/23-1 від 03.01.2023, акта №05/03/24 від 05.03.2024 приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання правничої допомоги №03/01/23-1 від 03.01.2023) позивач сплатив адвокату Гарбар Ю.Р. кошти в загальній сумі 10000,00 грн на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг складається з: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваних рішення (1,5 год.) - 3000,00 грн, складання та формування позовної заяви (3,5 год.) - 7000,00 грн. Вартість однієї години роботи становить 2000,00 грн (а.с.44-46).

Отже, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом в суді першої інстанції виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу не є співмірною з обсягом, якістю та затраченим часом на надання послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суд першої інстанції, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в розмірі 3000 грн.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволено правомірно, також судом правильно визначено витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн., доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат підставі статті 139 КАС України немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі №140/2532/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді С.П. Нос

С.М. Шевчук

Повний текст постанови складено 25.09.2024