Постанова

від 27.09.2024 по справі 380/14428/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Костецький Н.В.

27 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/14428/24 пров. № А/857/19896/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Яворівської окружної прокуратури на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі № 380/14428/24 за адміністративним позовом керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області який діє в інтересах держави в особі: Державної інспекції архітектури та містобудування України до Яворівської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Варіант-Захід» про визнання протиправним та скасування наказу та рішення, -

ВСТАНОВИВ :

08.07.2024р. керівник Яворівської окружної прокуратури Львівської області який діє в інтересах держави в особі: Державної інспекції архітектури та містобудування України звернувся з позовом до Яворівської міської ради Львівської області, у якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відділу містобудування та архітектури Яворівської міської ради від 31.03.2023р. № 1/2/1-23 «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Яворівської міської ради №2704 від 17.02.2023р. «Про затвердження детального плану території із зміною цільового призначення земель для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 ».

17.07.2024р. керівник Яворівської окружної прокуратури Львівської області подав заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії індивідуального акта, а саме: наказу Відділу містобудування та архітектури Яворівської міської ради Львівської області № 1/2/1-23 від 31.03.2023р. «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки»;

- зупинення дії нормативно-правового акта, а саме: рішення Яворівської міської ради №2704 від 17.02.2023р. «Про затвердження детального плану території із зміною цільового призначення земель для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 »;

- заборонити ТзОВ «Варіант-Захід», а також будь-яким іншим юридичним або фізичним особам, вчиняти будь-які дії по завершенню будівництва та введенню (прийняттю) в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку, а саме: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_2 зі знесенням існуючих будівель».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2024р. заяву керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області про забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Яворівська окружна прокуратура подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2024р. скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ч.1 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

ч.1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч.2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 КАС України.

Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише спрямована на виконання вимог ст.2 КАС України, на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та має тимчасовий характер - до вирішення спору по суті.

При розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.

Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними або невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків.

Відповідно до Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з предметом спору.

Суд зазначає, що, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів, яких вони стосуються. Такі рішення та дії можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно.

Разом з тим, доводи заявника щодо протиправності рішення, дію якого заявник просить зупинити шляхом забезпечення позову, є предметом розгляду при вирішенні адміністративної справи по суті позовних вимог, а покликання на ймовірність реалізації такого рішення, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, в розрізі предмету цього спору є недоречними з огляду на те, що такі виходять за межі предмету судового розгляду у даній справі.

Щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Колегія суддів зазначає, що наявність протиправності оскаржуваних позивачем рішення, дій та бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак рішення, дій та бездіяльності відповідача що оскаржуються у даній справі. Крім того, встановлення ознак протиправності такого рішення, дій та бездіяльності, враховуючи предмет позову, є фактично вирішенням адміністративного спору до розгляду справи по суті, що суперечить основним засадам і принципам адміністративного судочинства.

Вказані висновки відповідають позиції, яку висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2020 у справі № 800/521/17. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №640/10883/22.

Виходячи з аналізу матеріалів заяви про забезпечення позову, суд звертає увагу, заявником до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів заявника.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, правомірність та оцінка спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затверджених наказом відділу містобудування та архітектури Яворівської міської ради від 31.03.2023р. № 1/2/1-23, рішення Яворівської міської ради №2704 від 17.02.2023р. Про затвердження детального плану території із зміною цільового призначення земель для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті щодо оскарження таких містобудівних умов та обмежень та буде надана судом за результатами розгляду справи.

Отже, суд не може ще до розгляду справи по суті надати однозначну об`єктивну оцінку стану таких робіт, та відповідно встановити безпосередній зв`язок між оскаржуваним актом та негативними наслідками, про які зазначає заявник.

Позивач не довів та документально не підтвердив обставини, які б вказували на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів тане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Так само не є підставою для забезпечення позову, як вірно зазначив суд першої інстанції, наявність великого суспільного інтересу громади міста Яворів, спричиненого будівництвом багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 , про що стверджує заявник у заяві про забезпечення позову. Вказана обставина також підлягає судовій оцінці під час розгляду справи по суті.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Яворівської окружної прокуратури залишити без задоволення, а Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі № 380/14428/24- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель