Ухвала

від 27.09.2024 по справі 160/1044/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 вересня 2024 року

Київ

справа № 160/1044/23

адміністративне провадження № К/990/35895/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі № 160/1044/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬГІР» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» про визнання відмови протиправною,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2024 до суду надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - скаржник, Східне МУ ДПС), направлена через підсистему «Електронний суд» 19.09.2024.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.02.2024 у справі №160/3343/21. Однак, обґрунтування цієї підстави зводиться до цитування висновків Східного МУ ДПС, які стали підставою для відмови у погашенні податкового векселя.

Варто також зауважити, що постанову від 06.02.2024 у справі № 160/3343/21 Верховний Суд скасував постановою від 25.06.2024 за наслідками провадження за нововиявленими обставинами. Водночас процитований Східним МУ ДПС висновок Верховного Суду (який був врахований у справі № 160/3343/21) також викладений у постанові від 22.11.2023 у справі № 160/1044/23, якою судові рішення були скасовані, а справу направлено на новий розгляд.

Верховний Суд у цій справі висловив позицію про те, що вимога податкового законодавства про необхідність надання первинних документів, які будуть підтверджувати цільове використання імпортером, який видав податковий вексель, бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів, не є формальною, а спрямована саме на підтвердження реальності таких операцій з метою забезпечення належного контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів та їх цільовим використанням. Відтак, сам собою факт надання платником акцизного податку таких документів не породжує безумовного обов`язку держави прийняття їх як доказу реальності операцій та, відповідно, погашення податкового векселю. Натомість, прийняттю контролюючим органом рішення про погашення податкового векселя або про здійснення процедур, передбачених підпунктом 229.8.11 пункту 229.8 статті 229 ПК України, передує ретельна перевірка та аналіз таких документів на предмет цільового використання бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів протягом строку, на який виданий такий вексель.

Як вбачається зі змісту судових рішень, саме таким висновком і керувалися суди, здійснюючи аналіз реальності господарських операцій з постачання пального для газотурбінних двигунів Джет А-1. Різні за результатом судові рішення зумовлені наданням судами різної правової оцінки висновкам Східного МУ ДПС, які стали підставою для відмови у погашенні податкового векселя.

У касаційній скарзі міститься формальне посилання на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки Східного МУ ДПС, що, однак, суперечить змісту постанови апеляційного суду, у якій кожному з висновків контролюючого органу надано правову оцінку із урахуванням при цьому висновків Верховного Суду, зокрема й щодо принципу індивідуальної відповідальності платників податків.

Касаційна скарга не містить правового обґрунтування незгоди з висновками апеляційного суду, як і не містить обґрунтування, чому, на переконання скаржника, висновки Верховного Суду, які врахував суд апеляційної інстанції, не підлягали застосуванню або застосовані неправильно.

Посилаючись на неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, скаржник не конкретизує, яка саме обставина залишилася не встановленою у цій справі. Доводи ж про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справи доказам не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі № 160/1044/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬГІР» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» про визнання відмови протиправною - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон