Рішення

від 27.09.2024 по справі 910/3512/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2024Справа № 910/3512/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/3512/24.

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 9)

До 1) Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Євробус» (03057, м. Дніпро, вул. Лоцманський узвіз, 8)

про стягнення 225511,48 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Євробус» (відповідач-2) стягнення 225 511, 48 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ДТП, що мало місце 01.08.2020, та сталось з вини працівника відповідача-2 (який є страхувальником відповідача-1) позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу TUR НОМЕР_1 у розмірі 225 511, 48 грн.

Відтак, позивач вважає, що він в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» набув право вимоги до страхувальника та роботодавця винної особи, тобто до відповідачів про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.

28.03.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 28.03.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

03.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 28.03.2024.

10.04.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/3512/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, повторно зобов`язано позивача подати до суду заяву, в якій викласти прохальну частину позовних вимог з конкретизацією сум, які заявлені до стягнення щодо кожного відповідача окремо.

22.04.2024 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

23.04.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

01.08.2020 поблизу села Пишне Лубенського району Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю спеціалізованого причепа TUR 30-3 д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу MAN д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди між власником (Фермерське господарство «ФАВОРИТ-АГРО ПЛЮС») спеціалізованого причепа TUR 30-3 д.н.з. НОМЕР_1 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» діяв договір добровільного страхування наземного транспорту №3117/227/006996 від 17.07.2020, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванні матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику вище наведеному об`єкту.

Крім того, на момент вчинення ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу MAN д.н.з. НОМЕР_2 (ТОВ з ІІ «Євробус; відповідач-2) була забезпечена полісом ЕР195041108, страховиком згідно якого є Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (відповідач-1).

Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.04.2021 у справі №539/314820 ОСОБА_1 , який є працівником (водієм) відповідача-2 визнано винним у скоєнні злочину (ДТП 01.08.2020), що потягло за собою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України та притягнено до кримінальної відповідальності.

Згідно висновку експертного авто товарознавчого дослідження №58-D/73/8 від 05.10.2020 вартість матеріального збитку власнику спеціалізованого причепа TUR 30-3 д.н.з. НОМЕР_1 складає 497 213, 12 грн.

Згідно рахунку на оплату №2869 від 01.10.2020, вартість відновлювального ремонту спеціалізованого причепа TUR 30-3 д.н.з. НОМЕР_1 склала - 497 166, 00 грн.

Відповідно до аварійного сертифіката від 01.06.2021 сума страхова сума, яка підлягає відшкодуванню становить 225 511, 48 грн. Зазначена сума підтверджується страховим актом №62110/1 від 26.08.2021.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 225511, 48 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 13316 від 27.08.2021.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника спеціалізованого причепа TUR 30-3 д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (відповідач-1), і позивач здійснив відшкодування потерпілій особі, він має право зворотної вимоги до відповідача-1 в порядку суброгації у розмірі ліміту відповідальності за шкоду майну у відповідності до полісу ЕР195041108.

Позивач, звернувся до відповідача-1 з заявою про виплату страхового відшкодування.

Проте, відповідач-1 відмовив позивачу у здійснені виплати страхового відшкодування, у зв`язку з тим, що позивач пропустив строк встановлений підпунктом 37.1.4. пунктом 37.1. статті 37 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для звернення з відповідною заявою про страхове відшкодування.

Позивач також звертався до відповіадча-2 як до винної особі з заявою при виплату страхового відшкодування, проте відповідач-2 також відмовив позивачу у здійсненні виплати страхового відшкодування, посилаючись на те, що його відповідальність застрахована відповідачем-1.

З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з кожного з відповідачів завдані збитки внаслідок ДТП 01.08.2020 у розмірі 225 511, 48 грн.

II. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідачів про стягнення з останніх суми страхового відшкодування в розмірі 225 511, 48 грн.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) 01.08.2020сталась ДТП за участю спеціалізованого причепа TUR 30-3 д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу MAN д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

(2) Винуватцем ДТП є водій транспортного засобу MAN д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , який є винним у відповідності до вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.04.2021 у справі №539/314820, який набрав законної сили.

(3) Позивач згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту добровільного страхування наземного транспорту №3117/227/006996 від 17.07.2020 укладеного між ним та власником пошкодженого спеціалізованого причепа TUR 30-3 д.н.з. НОМЕР_1 виплатив останньому страхове відшкодування у загальному розмірі 225 511, 48 грн.

(4) Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, що є винуватцем ДТП, а саме транспортного засобу MAN д.н.з. НОМЕР_2 застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (відповідач-1) згідно полісу ЕР195041108.

(5) Відповідач-1, як страховик цивільної відповідальності власника транспортного засобу MAN д.н.з. НОМЕР_2 та відповідач-2, як власник та страхувальник транспортного засобу MAN д.н.з. НОМЕР_2 , не здійснили позивачу виплати страхового відшкодування.

(6) Позивач просить стягнути з кожного з відповідачів суму страхового відшкодування у розмірі 225 511, 48 грн.

IV. Заперечення відповідача у справі.

(1) Заперечення відповідача-1.

Заперечуючи проти позовних вимог позивача, відповідач-1 зазначає, що позивач пропустив річний строк, який встановлений пунктом 37.1.4. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування та позивач не надав обґрунтувань поважності причин не здійснення таких дій у встановлений строк.

За таких обставин, відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині, яка стосується відповідача-1.

(2) Заперечення відповідача-2.

Заперечуючи проти позовних вимог позивача, відповідач-2 зазначає, що позивачем не доведено належними засобами доказування вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, з огляду на що, відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у даній справі виник внаслідок виплати позивачем згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту №3117/227/006996 від 17.07.2020 укладеного між ним та власником пошкодженого спеціалізованого причепа TUR 30-3 д.н.з. НОМЕР_1 страхового відшкодування у розмірі 225511,48 грн та переходу до позивача вимоги такого страхувальника до особи, відповідальної за збитки, спричинені внаслідок ДТП 01.08.2020.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті за позовом, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи пропущений позивачем строк для звернення до відповідача-1 із заявою про виплату страхового відшкодування?

- чи правомірно позивачем заявлені вимоги до відповідача-2 як роботодавця винної у ДТП особи?

- чи правильно позивачем визначені суми страхового відшкодування щодо кожного з відповідачів окремо?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню щодо кожного з відповідачів окремо?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 Цивільного кодексу України).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (стаття 27 Закону України «Про страхування» (закон який був чинний до 01.01.2024).

Згідно зі статті 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006-15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (пункт 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику спеціалізованого причепа TUR 30-3 д.н.з. НОМЕР_1 .

Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Щодо вимог позивача до відповідача-1 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля MAN д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача-1 згідно з полісом ЕР195041108, який діяв на 01.08.2020.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130 000,00 грн та франшизу у розмірі 2 600, 00 грн, згідно з інформацією Моторно транспортного страхового бюро з Єдиної централізованої бази даних.

Таким чином, відповідач-1 взяв на себе обов`язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «MAN д.н.з. НОМЕР_2 в межах лімітів відповідальності, передбачених полісом.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1. стаття 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Позивач зазначає, що 10.06.2022 звернувся до відповідача-1 з заявою про виплату страхового відшкодування, проте відповідач-1 відмовив у здійсненні виплати страхового відшкодування.

На підтвердження зазначених обставин, позивач додав до позовної заяви, заяву (претензію) про виплату страхового відшкодування вих. №62110/ІНС.ЛОУ від 10.06.2022, яка адресована відповідачу-1 та в якій позивач просив відповідача-1 перерахувати суму страхового відшкодування у розмірі 225 511, 48 грн.

Позивач стверджує, що відповідач-1 надав відповідь на заяву вих. №62110/ІНС.ЛОУ від 10.06.2022 в якій відповідач посилався на статтю 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Однак, відповідь відповідача-1 датована 07.10.2021 (вих. №10249), що у свою чергу не може бути відповіддю на заяву позивача, яка датована 10.06.2022.

В листі вих. №10249 від 07.10.2021 відповідача-1 зазначає, що заява про страхове відшкодування від позивача надійшла до відповідача-1 21.09.2021, в той час коли строк подання такої заяви сплив 31.07.2021, у зв`язку з чим відповідач-1 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Отже, суд констатує, що позивач всупереч приписам частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України не надав суду всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме заяву про виплату страхового відшкодування, яку позивач направив/надав відповідачу-1 у вересні 2021 року та на яку відповідач-1 безпосередньо надав відповідь вих. №10249 від 07.10.2021 та в тексті самої позовної заяви зазначив обставини, які не відповідають дійсності.

Суд звертає увагу позивача, що згідно частини 4 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Страховик, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (пункт 36.1. стаття 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: 1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; 2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (пункт 36.2. стаття 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (підпункт 37.1.4. пункт 37.1. та пункт 32.2. стаття 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 зазначила, що визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду в вищезазначеній постанові дійшла до висновку, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування. Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Як зазначалось вище судом, що матеріали справи не містять заяви позивача про виплату страхового відшкодування, яка було надіслана/надана відповідачу-1 в вересні 2021 року та на яку посилається відповідач-1 в листі вих. №10249 від 07.10.2021 та в відзиві на позовну заяву. Позивач в свою чергу не надав будь-яких пояснень щодо надсилання ним заяви про виплату страхового відшкодування у вересні 2021 року. За таких обставин, суд з урахуванням стандарту вірогідності доказів, який закріплений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, доходить до висновку, що обставини надсилання/надання відповідачу-1 заяви про виплату страхового відшкодування у вересні 2021 року та отримання відповідачем-1 такої заяви 21.09.2021 є більш вірогідними, ніж не надсилання/ненадання зазначеної заяви.

Таким чином, відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог в частині відповідача-1, зазначає, що заяву про виплату страхового відшкодування від позивача відповідач-1 отримав 21.09.2021, в той час коли ДТП сталась 01.08.2020, у зв`язку з чим відповідач у відповідності до пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не визнав майнових вимог позивача з підстав передбачених підпунктом 37.1.4. пункту 37.1. статті 37 зазначеного Закону, а саме спливу однорічного строку для подання відповідної заяви про виплату страхового відшкодування.

Прийняте рішення про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування, відповідач-1 в силу приписів пункту 37.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомив позивача у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови, що підтверджується листом відповідача-1 вих. №10249 від 07.10.2021, копію якого до матеріалів справи надав позивач.

За таких обставин, відповідач-1 правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, відтак, суд доходить до висновку, що вимоги позивача до відповідача-1 в межах даної справи не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача до відповідача-2 суд зазначає наступне.

Внаслідок пропуску потерпілою особою річного строку для подання заяви до страховика про страхове відшкодування у страховика виникає право на відмову у виплаті регламентованих виплата, натомість, чинним законодавством України не передбачається в такому випадку припинення права потерпілої особи на отримання відшкодування в судовому порядку в межах загальних строків позовної давності встановленими Цивільним кодексом України.

Одночасно з цим судом взято до уваги, що строк позовної давності в даному спорі не сплив, оскільки, згідно пункту 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України строки позовної давності були продовжені до 30.06.2023, а у відповідності до пункту 19 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України строки позовної давності є зупиненими з 24.02.2022.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України).

Тлумачення частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц.

Таким чином, для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 Цивільного кодексу України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; шкоди та її розміру; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

05.12.2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №426/16825/16-ц. Предметом даної справи був регресний позов страховика до винуватця та його роботодавця, у зв`язку з неподанням заяви про настання страхового випадку та невідповідним технічним станом транспортного засобу вимогам ПДР. У зазначеній справі Верховний Суд прийшов до висновку, що у відповідності до положень статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України шкода задана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а також, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. У свою чергу після того, як роботодавець здійснить відшкодування шкоди він у порядку регресу (статті 1191 Цивільного кодексу України) отримає право вимоги до свого працівника та зможе пред`явити до нього відповідну вимогу.

Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Зазначений правовий висновок був зазначений Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.07.2018 у справі №914/820/17. Предметом розгляду справи був суброгаційний позов страхової компанії до роботодавця винної особи. Свої вимоги до юридичної особи страховик аргументував тим, що транспортний засіб належить на праві власності відповідачу, а винуватець перебуває з ним у трудових відносинах. Верховний Суд відхилив такі твердження страхової компанії та зазначив, що самого факту перебування у трудових відносинах винуватця недостатньо для пред`явлення вимоги до роботодавця, адже потрібно ще довести факти виконання працівником своїх трудових обов`язків при ДТП. При цьому суд акцентував, що під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків слід розуміти виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. У випадку, якщо у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують виконання трудових обов`язків при настанні ДТП, то роботодавець не відповідає за шкоду завдану його працівником.

В відповіді Національної поліції України про ДТП 01.08.2020 зазначено, що ОСОБА_2 , який керував ТЗ MAN д.н.з. НОМЕР_2 є водієм юридичної особи, а саме ТОВ з ІІ «Євробус» (відповідач-2) та який має право керування транспортним засобом.

З вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.04.2021 у справі №539/314820, яким ОСОБА_2 (водія відповідача-2) визнано винним у скоєнні злочину передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України вбачається, що ДТП 01.08.2020 відбулось під час виконання винною особою трудових обов`язків. Окрім цього, в зазначеному вироку встановлено, що винна особа станом на 01.08.2020 працювала водієм в відповідача-2.

Відтак, спеціалізований причеп TUR 30-3 д.н.з. НОМЕР_1 отримав пошкодження 01.08.2020 під час виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків у відповідача-2.

Судом встановлено, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування для відновлення забезпеченого спеціалізованого причепа TUR 30-3 д.н.з. НОМЕР_1 у зв`язку з його пошкодженням ФГ«ФАВОРИТ-АГРО ПЛЮС» на підставі страхового акту №62110/1 від 26.08.2021 в розмірі 225 511, 48 грн, що підтверджується платіжним дорученням №13316 від 27.08.2021.

Відповідач-2, в свою чергу, не надав контрозрахунку суми страхового відшкодування.

Окремо суд зазначає, що в відзивах на позовну заяву відповідачів містяться заперечення проти вимог, які на думку останніх заявлені позивачем в порядку статті 541 Цивільного кодексу України солідарно, що в свою чергу є помилковим твердженням, оскільки як вбачається з позовної заяви позивач не просить стягнути суму страхового відшкодування солідарно та не обґрунтовує свої вимоги як солідарне стягнення, оскільки не вказав в прохальній частині саме про солідарне стягнення.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. (частина 3 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, факт порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що стало підставою дорожньо-транспортної пригоди 01.08.2020, та враховуючи те, що водій працював під час ДТП на власника транспортного засобу - відповідача-2 (був водієм транспортного засобу), відсутність на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи будь-яких доказів виплати потерпілій особі відповідачем-2 відшкодування в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача-2 як винної особи суми страхового відшкодування обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача-2.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідача-1.

Відповідач на виконання вимог частини 2 статті 123 та пункту 8 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України в відзиві на позовну заяву зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, проте в прохальній частині відзиву відповідач-1 не просив стягнути зазначену суму з позивача.

За таких обставин, оскільки відповідач-1 не надав доказів фактичного понесення судових витрат та не просив стягнути понесені судові витрати з позивача, суд не здійснює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробус" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Євробус» (03057, м. Дніпро, вул. Лоцманський узвіз, 8; ідентифікаційний код: 32835589) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 9; ідентифікаційний код: 3414207907) страхове відшкодування у розмірі 225 511 (двісті двадцять п`ять тисяч п`ятсот одинадцять) грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 3 382 (три тисячі триста вісімдесят дві) грн 67 коп.

3. В задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких