Рішення

від 26.09.2024 по справі 922/2311/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року Справа № 922/2311/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання: Пугачові Д. І.

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства Інвестор (вх. № 23932 від 23.09.2024) про ухвалення додаткового рішення, подану у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства Інвестор (адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 88; код ЄДРПОУ 14060483) до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14) про стягнення 509357,00 дол. США, що еквівалентно 2076 за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 у справі № 922/2311/24 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Інвестор (далі - позивач) до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (далі - відповідач) задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 509357,00 дол. США, що еквівалентно 20761340,38 грн збитків завданих внаслідок збройної агресії.

Приватне акціонерне товариство Інвестор звернулось до суду з заявою (вх. № 23932 від 23.09.2024), в якій просить суд стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації 300000,00 грн в якості відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.09.2024 призначено заяву позивача (вх. № 23932 від 23.09.2024) про ухвалення додаткового рішення до розгляду в судовому засіданні на 26.09.2024, запропоновано відповідачу надати через канцелярію суду письмові пояснення щодо поданої позивачем заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач не скористався своїм правом на подання письмових пояснень на заяву позивача.

У судове засідання 26.09.2024 сторони своїх представників не направили.

Позивач в заяві (вх. № 23932 від 23.09.2024) просить суд розглядати заяву за відсутності свого представника.

З приводу неявки представника відповідача суд зазначає.

Відповідач у справі є нерезидентом України.

При цьому судом враховано, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

На підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ Укрпошта з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку статті 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

З огляду на вищевикладене, судом з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи розміщено відповідні повідомлення на сайті Господарського суду Харківської області.

Крім того, відомості про судовий розгляд справи та зазначені процесуальні рішення своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень у мережі Інтернет на офіційному сайті Судова влада України.

Таким чином, судом вжито всіх можливих заходів з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка на судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду заяви, суд вважає за необхідне розглядати заяву за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Розглянувши заяву позивача (вх. № 23932 від 23.09.2024), суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів позивача та зумовленої в зв`язку з цим необхідності в судовому захисті, позивач, як замовник, уклав з адвокатом Цуркою Н. О., як виконавцем, договір про надання професійної правничої допомоги б/н від 26.10.2023 (далі за текстом - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати адвокатські послуги, в тому числі професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1).

На підставі п. 4.1 договору за послуги, визначені в п. 2.1 цього договору, замовник оплачує послуги (винагорода, гонорар) виконавця згідно актів наданих послуг.

Як свідчать матеріали справи, між з боку замовника підписано акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 19.09.2024, згідно з якими сторонами договору зафіксовано факт надання адвокатом на користь замовника (позивача у справі) належним чином та в повному обсязі послуг. Суд констатує, що за зазначеним актом між сторонам узгоджено загальну кількість та вартість наданих послуг, а також витрачений адвокатом час, необхідний для їх надання, за договором яка загалом складає 300000,00 грн. (в т.ч. за підготовку та збір інформації та документів, опрацювання інформації щодо захисту позивача 50000 грн., за підготовку позовної заяви 200000 грн., представництво інтересів позивача в суді 50000 грн.)

Доказів оплати наданих адвокатом послуг позивачем до суду не надано.

З посиланням на зазначені документи, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 300000,00 грн.

Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та не заявляв клопотань про їх зменшення.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 у справі № 922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Згідно з ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Суд констатує, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від23.02.2023 у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, від 03.02.2022 № 640/19536/18.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У даному випадку, як зазначалось, позивач просить суд за наслідками розгляду справи стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на свою користь 300000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Обсяг надання послуг визначено в акті приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 19.09.2024.

Однак, на погляд суду, дана справа з юридичної точки зору не носить характер значного ступеня складності, фактично до її матеріалів залучено виключно подані позивачем копії документів (разом з позовною заявою) та процесуальні або інші документи суду; підготовка позовної заяви та її юридичний супровід не вимагали від адвоката, як фахівця у галузі права, виконання значного обсягу юридичної та технічної роботи, та відповідно не потребувала значної затрати часу. Крім того, в процесі розгляду даної справи відповідач взагалі не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, не направив в судові засідання свого представника що в свою чергу після подання позову не потребувало від позивача якимось чином реагувати на відповідні обставини в передбаченому Законом порядку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вказана сторонами в договорі та акті вартість наданих послуг є неспіврозмірною (завищеною) стосовно критеріїв визначених ст. 126 ГПК України.

Таким чином, врахувавши характер спору у даній справі, ступінь її складності, фактичну відсутність заперечень з боку відповідача стосовно суми стягнення, суму заявленого позову, розмір задоволених судом позовних вимог, витрачений адвокатом час на надання правової допомоги, інші обставини які мають істотне значення керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом та заявлений до стягнення з відповідача є неспіврозмірним (завищеним) стосовно критеріїв визначених ст. 126 ГПК України.

Враховуючи викладені обставини, при розподілі судових витрат суд вважає справедливим і співрозмірним зменшений на 50% розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу від заявлених до стягнення, тобто в розмірі 150000 грн.

Суд також враховує, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим враховуючи, що позов у даній справі було задоволено повністю, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України покладає на відповідача 150000 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заява позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню з вказаних вище підстав і мотивів.

Таким чином, подана позивачем заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 23932 від 23.09.2024) підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства Інвестор (вх. № 23932 від 23.09.2024) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Прийняти додаткове рішення.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14) на користь Приватного акціонерного товариства Інвестор (адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 88; код ЄДРПОУ 14060483) 150000,00 грн в якості відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст додаткового рішення підписано 27.09.2024

Суддя О.І. Байбак