Постанова

від 27.09.2024 по справі 520/15688/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 р. Справа № 520/15688/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено 01.07.24 у справі № 520/15688/24

за позовом ОСОБА_1

до Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Ф.Я.Тимошенка

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Ф.Я. Тимошенка (далі також відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Ф.Я. Тимошенка щодо невиплати соціальної стипендії ОСОБА_1 за період 09.07.2021 по 01.07.2023;

- зобов`язати Красноградський аграрно-технічний фаховий коледж імені Ф.Я. Тимошенка повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо невиплати соціальної стипендії за період 09.07.2021 по 01.07.2023 з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Ф.Я. Тимошенка про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Ф.Я. Тимошенка про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, роз`яснивши позивачу, що спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати таке судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір між позивачем та Красноградським аграрно-технічним фаховим коледжем імені Ф. Я. Тимошенка у цій справі виник у зв`язку із захистом позивачем свого майнового інтересу спір і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду судом загальної юрисдикції за правилами ЦПК України, що свідчить про безпідставне закриття провадження у справі.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд першої інстанції, враховуючи суть спірних правовідносин, дійшов висновку, що спір між сторонами не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є, зокрема, переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно -правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Тобто до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , починаючи з 01 вересня 2019 року, зарахований на навчання до Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Ф.Я. Тимошенка за спеціальністю «Облік і оподаткування» на денне відділення, за кошти державного/регіонального замовлення відповідно до Наказу № 52-н від 29.07.2019.

У період з 09.07.2021 по 01.01.2022 позивачу була надана академічна відпустка за станом здоров`я, що підтверджується Наказом № 67-н від 09.07.2021.

З 01.01.2022 академічна відпустка була продовжена за станом здоров`я до 01.08.2022 року, що підтверджується Наказом № 3/1-н від 11.01.2022.

З 02.08.2022 академічна відпустка позивачу була продовжена за станом здоров`я до 01.07.2023, що підтверджується Наказом № 73-н від 01.08.2022.

З 13 січня 2023 року навчання позивача в Красноградському аграрно-технічному фаховому коледжі імені Ф.Я. Тимошенка відновлено та продовжується до теперішнього часу відповідно до Наказу №5-н від 13.01.2023.

Позивач зазначає, що протягом вказаного часу (з 09.07.2021 по 01.07.2023) не отримував соціальну стипендію.

З приводу виплати соціальної стипендії позивач неодноразово звертався до директора коледжу з заявами про її нарахування та виплату.

Останньою відповіддю на звернення позивача, викладеною у листі від 17 жовтня 2023 року за № 464, відповідач повідомив, що позивачу відмовлено в реалізації заяви про виплату соціальної стипендії через неподання заяви та виписки з історії хвороби, наданої закладом охорони здоров`я до стипендіальної комісії, що вплинуло на відсутність рішення щодо означення позивачем допомоги як у 2021 році, так і 2022 році через наявність академічної заборгованості, зазначивши про відсутність коштів на виплату стипендії позивачу, а також про те, що протягом терміну навчання студент може скористатися правом на отримання академічної відпустки, як правило, один раз.

Не погодившись з відмовою відповідача щодо нарахування та виплати соціальної стипендії, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, посилаючись на приписи статті 46 Конституції України, згідно з якою громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, згідно з ч. 1 ст. 53 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти мають право на забезпечення стипендіями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Питання стипендіального забезпечення регламентується Порядком призначення і виплати стипендій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року, № 882.

Відповідно до п. 1 ч. 1 цього Порядку його дія поширюється на учнів денної форми здобуття освіти закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, можуть призначатися академічні або соціальні стипендії, а окремим категоріям цих осіб можуть призначатися одночасно академічні і соціальні стипендії (п. 4 ч. 1 цього Порядку).

Аналіз спірних правовідносин свідчить про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати соціальної стипендії, оскільки право на її нарахування відповідачем заперечується.

Колегія суддів зазначає, що Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь -яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Як убачається із тексту позовної заяви, спірні правовідносини пов`язані з відмовою відповідача нарахувати та виплатити позивачу соціальну стипендію.

Тобто позовні вимоги стосуються оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо призначення, нарахування, одержання особою соціальних виплат. Водночас у позовній заяві наявні доводи за ч. 2 ст. 2 КАС України щодо неправомірності вказаної відмови відповідача.

Колегія суддів наголошує на тому, що позивач у своєму позові не порушує питання щодо стягнення певної грошової суми, а заявляє вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Предметом позовних вимог є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо невиплати соціальної стипендії за період 09.07.2021 по 01.07.2023 з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні. Вказані вимоги є немайновими.

Ураховуючи суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин, ця справа підлягає розгляду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства, тобто спір підвідомчий адміністративному суду.

Доводи апеляційної скарги про належність спору до юрисдикції адміністративного суду є обґрунтованими.

Отже, колегія суддів уважає, що висновок суду першої інстанції про закриття провадження у адміністративній справі № 520/15688/24 не відповідає приписам норм процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведені вище правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не врахував усі ці обставини та при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі, а тому ухвалене судове рішення на підставі вимог статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 520/15688/24 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Красноградського аграрно-технічного фахового коледжу імені Ф.Я.Тимошенка про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова